Рішення № 137834057, 30.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/3341/2026 Справа № 641/4384/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Колєсніченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Харківського обласного центру зайнятості в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Харківського обласного центру зайнятості від 15.04.2026 року №169-к відносно ОСОБА_1 , зобов`язати Харківський обласний центр зайнятості відновити становище ОСОБА_1 до моменту прийняття наказу Харківського обласного центру зайнятості від 15.04.2026 року №169-к відносно ОСОБА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Харківського обласного центру зайнятості від 15.04.2026 року №169-к відновлено в повному обсязі дію трудового договору ОСОБА_1 , провідного фахівця з питань зайнятості відділу надання послуг роботодавцям управління реалізації програм зайнятості Харківського обласного центру зайнятості, з 04 травня 2026 року. Згідно вказаного наказу ОСОБА_1 необхідно стати до роботи 04.05.2026 року на умовах повного робочого дня на своєму робочому місці: каб. 208 Харківського обласного центру зайнятості, вул. Громадського Олега, 1-а, м. Харків. Наказ Харківського обласного центру зайнятості від 05.12.2023 року №976-к Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_2 вважається таким, що втратив чинність з 04.05.2026 року. Позивач не погоджується з вказаним наказом Харківського обласного центру зайнятості, вважає його незаконним та прийнятим в порушення чинного абзацу 5 пункту 3 розділу І Закону України Про внесення змін до Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору №4412-ІХ від 01.05.2025 року, який набрав чинності 14.06.2025 року, а зазначений абзац - 14.03.2026 року.

Так, з 31.03.2022 року по 12.12.2023 року ОСОБА_1 працювала дистанційно у Харківському обласному центрі зайнятості. Проте, не дивлячись на багаторазові звернення позивача до відповідача щодо можливості продовження дистанційного формату роботи, директор Харківського обласного центру зайнятості відмовляв позивачу у задоволенні її прохань, не дивлячись на долучені медичні документи, довідку про взяття на облік ВПО у місті Львів та направлення її чоловіка у відрядження у місто Львів (фактичний переїзд Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба). Тому, 01.12.2023 року позивач вимушена була звернутися до відповідача із заявою про призупинення трудових відносин з 13.12.2023 року на весь період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 05.12.2023 року №976-к призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , провідного фахівця з питань зайнятості відділу програм зайнятості управління реалізації політики зайнятості Харківського обласного центру зайнятості, з 13.12.2023 року до відновлення можливості виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану. Однак, наказом Харківського обласного центру зайнятості від 15.04.2026 року №169-к відновлено в повному обсязі дію трудового договору ОСОБА_1 з 04 травня 2026 року.

Крім того позивач вказала, що вона неодноразово у заявах, адресованих керівнику Харківського обласного центру зайнятості, повідомляла про неможливість приступити до роботи у зв`язку з тим, що Харківська міська територіальна громада є територією можливих бойових дій. Позивач вимушена була з метою збереження свого життя та життя своєї сім`ї виїхати в більш безпечний регіон. Також вона тривалий час зверталася до відповідача із заявами та просила надати їй можливість працювати дистанційно. Однак, відповідач, маючи всі підстави забезпечити їй дистанційною роботою, відмовляв їй у реалізації її права на працю. Тому, єдиним способом зберегти за собою робоче місце є призупинення трудових відносин, на яке ОСОБА_1 має повне законне право, навіть після набрання законної сили абзацами дванадцятий- тринадцятий пункту 3 розділу І Закону № 4412-ІХ. На думку позивача, відповідач занадто формально здійснив підхід щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі, скасувавши призупинення трудових відносин, що, як наслідок, призвело до прийняття незаконного та несправедливого наказу.

Посилаючись на вказані обставини, та враховуючи що, відповідач у добровільному порядку не виконав її вимоги, а тому позивач була вимушена звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 15.05.2026 року було відкрито провадження по вищевказаній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини своєї не явки суду не повідомила.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Представник відповідача Харківського обласного центру зайнятості Лесик О.І. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, та посилалась на позицію викладену у відзиві на позов.

У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Харківським обласним центром зайнятості з 04.08.1999 року. На підставі поданої позивачем заяви, відповідно до ст. 13 Закону № 2136-IX, Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), у зв?язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання працівником роботи через тимчасове перебування її за межами регіону наказом Харківського обласного центру зайнятості від 05.12.2023 № 976-к «Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_2 » призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , провідного фахівця з питань зайнятості відділу активних програм зайнятості управління реалізації політики зайнятості Харківського обласного центру зайнятості з 13.12.2023 року до відновлення можливості виконувати роботу або припинення чи скасування воєнного стану, про що повідомлено позивача. У зв?язку зі змінами в організації виробництва і праці Харківського обласного центру зайнятості, на підставі заяви позивача, ОСОБА_5 переведено на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу надання послуг роботодавцям управління реалізації програм зайнятості Харківського обласного центру зайнятості з 01.11.2024 та продовжено призупинення дії трудового договору з 01.11.2024 до відновлення можливості виконувати роботу або до призупинення чи скасування воєнного стану (наказ від 18.10.2024 № 561-к «Про переведення ОСОБА_2 »).

Також представник відповідача вказав, що у зв?язку з набранням 14.03.2026 року чинності змін до ст. 13 Закону № 2136-ІX, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» Харківським обласним центром зайнятості видано наказ від 15.04.2026 № 169-к «Про відновлення дії трудового договору ОСОБА_2 », яким відновлено в повному обсязі дію трудового договору ОСОБА_1 , провідного фахівця з питань зайнятості відділу надання послуг роботодавцям управління реалізації програм зайнятості Харківського обласного центру зайнятості з 04 травня 2026 року та зобов?язано ОСОБА_1 стати до роботи 04.05.2026 року на умовах повного робочого дня на своєму робочому місці: каб. 208 Харківського обласного центру зайнятості, вул. Громадського Олега, 1-А, м. Харків, та наказ Харківського ОЦЗ від 05.12.2026 № 976-к «Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_2 » втратив чинність з 04.05.2026. Одним із основних завдань Харківського обласного центру зайнятості надання соціальних послуг та виплата матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, та Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Харківську міську територіальну громаду з 24.02.2022 до 15.09.2022 було віднесено до території активних бойових з 15.09.2022 віднесено до території можливих бойових дій. Таким чином, враховуючи положення статті 60-2 Кодексу законів про працю України, запровадження дистанційної роботи у разі виникнення загрози збройної агресії є правом роботодавця, а не обов?язком. У зв?язку з активними бойовими діями на території Харківської міської територіальної громади у 2022 році частина працівників Харківського обласного центру зайнятості перебувала у простої, а частина працювала дистанційно. Після звільнення Харківської області під час Слобожанського контрнаступу ЗСУ у вересні 2022 року та зменшення інтенсивності обстрілів Харківський обласний центр зайнятості поступово повернуся до звичайного режиму роботи. На даний час Харківський обласний центр зайнятості працює у звичайному режимі. У зв?язку з тим, що з ОСОБА_1 було призупинено дію трудового договору Харківський обласний центр зайнятості був змушений тимчасово прийняти на роботу за цією ж посадою іншого працівника. На даний час ОСОБА_1 не розпочала виконання своїх обов?язків, у зв?язку з її перебуванням на лікарняному. На даний час Харківський обласний центр зайнятості може забезпечити роботою ОСОБА_1 , тому підстави для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 у Відповідача відсутні. Отже, вимоги, викладені у позовній заяві вважаємо необгрунтованими, підстав для скасування наказу Харківського обласного центру зайнятості від 15.04.2026 N? 169-к «Про відновлення дії трудового договору ОСОБА_2 » 08.08.2023 та поновлення призупинення дії трудового договору, немає.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 перебуває у трудових відноснах з Харківським обласним центром зайнятості з 04.08.1999 року.

Судом встановлено, що 01.12.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до директора Харківського обласного центру зайнятості Котукова О. з заявою про призупинення трудових відносин з 13.12.2023 року відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136 від 15.03.2022 на весь період дії правового режиму воєнного стану в Україні без збереження заробітної плати.

Наказом директора Харківського обласного центру зайнятості Котукова О. № 976-К від 05.12.2023 року призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , провідного фахівця з питань зайнятості відділу активних програм зайнятості управління реалізації політики зайнятості Харківського обласного центру зайнятості, з 13.12.2023 року до відновлення можливості виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану.

Наказом директора Харківського обласного центру зайнятості Котукова О. № 561-К від 18.10.2024 року переведено ОСОБА_1 , провідного фахівця з питань зайнятості відділу активних програм зайнятості управління реалізації політики зайнятості Харківського обласного центру зайнятості, на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу надання послуг роботодавцям управління реалізації програм зайнятості Харківського обласного центру зайнятості з 01.11.2024 року з посадовим окладом 5800 грн. на місяць та збереження раніше встановлених надбавок. Продовжено ОСОБА_1 призупинення дії трудового договору з 01.11.2024 року до відновлення можливості виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану.

Наказом директора Харківського обласного центру зайнятості Олійник Д. № 169-К від 15.04.2026 року у зв`язку з набранням 14.03.2026 року чинності змін до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, внесеними Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору, змінено правила запровадження призупинення дії трудового договору, вирішено відновити в повному обсязі дію трудового договору ОСОБА_1 , провідного фахівця з питань зайнятості відділу надання послуг роботодавцям управління реалізації програм зайнятості Харківського обласного центру зайнятості, з 04.05.2026 року. ОСОБА_1 стати до роботи 04.05.2026 року на умовах повного робочого дня на своєму робочому місці: каб. 208 Харківського обласного центру зайнятості, вул. Громадського Олега, 1 А, м. Харків. Вважати таким, що втрачає чинність з 04.05.2026 року наказ Харківського ОЦЗ від 05.12.2023 № 976-К «Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_2 ».

Також з заяви позивача ОСОБА_1 від 23.04.2026 року вбачається, що позивач зверталася до директора Харківського обласного центру зайнятості Олійника Д. з заявою про продовження строку призупинення її трудових відносин до дня припинення або скасування дії воєнного стану.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням цієї норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07.07.2004 у справі № 1-14/2004, від 16.10.2007 у справі № 1-16/2007 та від 29.01.2008 у справі № 1-5/2008 зауважив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

З огляду на усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Волков проти України»), держава повинна забезпечити ефективні механізми захисту права на працю, включно з правом на припинення трудових відносин у разі протиправної бездіяльності роботодавця.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Водночас, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою, та другою Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції вчинній на момент видачі наказу про призупинення дії трудового договору від 05.12.2023 року) передбачено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Частиною 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено , що призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Наказ (розпорядження) про призупинення дії трудового договору, укладеного з посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування, роботодавець подає для погодження до військової адміністрації, яка здійснює свої повноваження на відповідній території (військові адміністрації населених пунктів та районні військові адміністрації, а за їх відсутності - обласні).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану" від 1 травня 2025 року № 4412-IX, було внесено зміни до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX, відповідно до яких було внесено зміни до ст. 13 вищезазначеного закону.

Так, частину першу ст. 13 закону викладено в такій редакції: "1. Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов`язаний виплачувати працівнику заробітну плату, здійснювати гарантійні та компенсаційні виплати (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і трудовим договором (у тому числі надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки, дні відпочинку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавати відповідні заяви-розрахунки, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін сукупно на строк не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану (враховуючи строки його продовження).

За згодою сторін строк призупинення дії трудового договору може бути продовжений на строк понад 90 календарних днів, але не більше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану.

У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану або до закінчення встановленого у наказі (розпорядженні) строку роботодавець повинен за 14 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору не позбавляє його сторони права припинити трудовий договір з підстав, визначених законом.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням.

Після закінчення строку призупинення дії трудового договору, визначеного абзацами третім і четвертим цієї частини, дія трудового договору відновлюється в повному обсязі. У разі неможливості виконання сторонами трудового договору, дію якого відновлено, передбачених ним обов`язків цей трудовий договір припиняється з підстав, визначених законом.

У разі припинення трудового договору роботодавець зобов`язаний провести розрахунок із працівником, а також видати трудову книжку (за умови зберігання трудової книжки у роботодавця) не пізніше наступного робочого дня після пред`явлення звільненим працівником письмової вимоги. У разі відсутності доступу до трудової книжки або її втрати роботодавець зобов`язаний видати працівнику дублікат трудової книжки в порядку та строки, встановлені законодавством";

Та частину другу після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: "Наказ (розпорядження) роботодавця, яким визначено строк призупинення дії трудового договору, що перевищує строк, передбачений абзацом третім частини першої цієї статті, втрачає чинність наступного дня після закінчення строку, визначеного законом, крім випадку його продовження за домовленістю сторін".

Згідно до Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців п`ятого, дванадцятого - чотирнадцятого пункту 3 розділу І цього Закону, які вводяться в дію через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто 14.03.2026 року.

Отже, на момент видання наказу директора Харківського обласного центру зайнятості ОСОБА_6 № 976-К від 05.12.2023 року про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 , та наказу № 561-К від 18.10.2024 року про переведення переведено ОСОБА_1 на іншу посаду та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не було обмежено строк призупинення дії трудового договору з працівником.

Зазначене обмеження строку призупинення дії трудових договорів було введено законом Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану" від 1 травня 2025 року № 4412-IX, які набрали чинності 14.03.2026 року.

Видаючи оспорюваний наказ про відновлення дії трудового договору ОСОБА_2 № 169-К від 15.04.2026 року відповідач виходив з положень абзацу 2 ч. 2 ст. 13 зазначеного закону, відповідно до якого наказ (розпорядження) роботодавця, яким визначено строк призупинення дії трудового договору, що перевищує строк, передбачений абзацом третім частини першої цієї статті, втрачає чинність наступного дня після закінчення строку, визначеного законом, крім випадку його продовження за домовленістю сторін.

Тобто відповідач вважав, на час набрання чинності змін до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якими було введено в дію норму щодо обмеження строку припинення дії трудового договору на 90 днів, позивач вже використала надане їй право на призупинення дії трудового договору на строк 90 днів, який на думку позивача необхідно було обраховувати з моменту видання наказу про призупинення дії трудового договору, а не з моменту набрання чинності змінами до ч. 13 вищезазначеного закону 14.06.2026 року.

Однак з таким висновком відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною першою статті 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Згідно з частиною другою статті 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Відповідно до частини третьої статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно до ст. 4 КЗпП законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 9 КЗпП передбачено, що умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Це означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Винятки з цього правила допускаються виключно в наступних випадках: за наявності вказівки в законі про надання йому (або окремим статтям) зворотної сили; у загальному правилі про неодмінне надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом`якшує кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що норма викладена у статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема, в частині обмеження строку призупинення дії трудового договору набрала законної сили 14.03.2026 року, та саме з цієї дати підлягає обрахуванню встановлений строк у 90 днів.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач після набрання чинності статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» наполягає на продовженні припинення дії трудового договору на 90 днів та зверталася до відповідача із відповідною заявою, то суд приходить до висновку, що відповідачем передчасно до спливу 90 денного строку ( від дати набрання чинності змінами до ст. 13 вищезазначеного закону 14.03.2026 року), було видано наказ директора Харківського обласного центру зайнятості Олійник Д. № 169-К від 15.04.2026 року, чим було порушено права позивача, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування вищевказаного наказу підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимоги позивача про зобов`язання Харківського обласного центру зайнятості відновити становище ОСОБА_1 до моменту прийняття наказу Харківського обласного центру зайнятості від 15.04.2026 року №169-к відносно ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що позовні вимоги в частині відновлення становища позивача до моменту прийняття наказу Харківського обласного центру зайнятості від 15.04.2026 року №169-к, та не потребують додаткового врегулювання, оскільки саме по собі скасування наказу № 169-К від 15.04.2026 року повертає сторін в первинний стан.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Харківського обласного центру зайнятості від 15.04.2026 року №169-к відносно ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 12, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського обласного центру зайнятості про визнання наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Харківського обласного центру зайнятості Дениса Олійника «Про відновлення дії трудового договору ОСОБА_2 » № 169-К від 15.04.2026 року.

В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи - в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі :

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач Харківський обласний центр зайнятості, адреса місцезнаходження: м. Харків, вул. Громадського Олега, 1 А, ЄДРПОУ 03491277.

Суддя М.Ю.Онупко