Рішення № 137834055, 25.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/674/2026 Справа № 641/7679/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Маньковської О.О., за участю прокурора - Штефана Є.О., секретаря Макарової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/7679/25 за позовною заявою Першого заступника керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Мозгового Максима Леонідовича, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва та скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Першого заступника керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Мозгового Максима Леонідовича , в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено порушення прав територіальної громади при самовільній забудові земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Байрона, 179-Б (раніше Героїв Сталінграда, 179-Б). Так, державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіним Сергієм Володимировичем 02.03.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №56989335, об`єкту нерухомого майна №2307771163101 (номер запису про право власності №40895121), а саме: нежитлової будівлі літ. «АА-1», загальною площею 24 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою виникнення права власності був технічний паспорт б/н та довідка №3310/20, видані 12.10.2020 ФОП ОСОБА_2 . Документи, надані власником державному реєстратору не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно. Крім того, встановлено відсутність відомостей щодо присвоєння адреси нежитловій будівлі літ.«АА-1» загальною площею 24 кв.м. по АДРЕСА_2 та встановлено, що в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (www.e construction.gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, відсутня інформація стосовно декларативно-дозвільних документів щодо вищезазначеного об`єкта по АДРЕСА_2 . Вивченням інформації з Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, міського голови та виконавчих органів ради не встановлено прийняття будь-яких рішень (проектів рішень) щодо безоплатної передачі у власність, надання у користування (оренду) або продаж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Розпорядчі акти про присвоєння, зміну та впорядкування адреси об`єкту нерухомого майна нежитловій будівлі літ. «АА-1», загальною площею 24,0 кв.м, по АДРЕСА_2 Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не приймались. Згідно з інформацією Департаменту земельних відносин Харківської міської ради зазначено, що містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єктів будівництва за вищевказаною адресою не надавались. Також Департаментом зазначено, що Департаментом з інспекційної роботи Харківської міської ради у Реєстрі будівельної діяльності, розміщеному у вільному доступі на офіційному порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (e-construction.gov.ua), який містить відомості про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації, з травня 2011, відсутня інформація щодо документів дозвільного та декларативного характеру за пошуковим запитом: АДРЕСА_2 нежитлова будівля літ. «АА-1» (лист № 6932/0/225-24 від 08.10.2024). Відомості про реєстрацію будь-яких речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 під нежитловою будівлею літ. «АА-1» в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та інформацією, наданою Департаментом земельних відносин Харківської міської ради у листах №6932/0/225-24 від 08.10.2024 та № 3931/0/225-25 від 14.04.2025. Таким чином, нежитлова будівля літ. «АА-1», загальною площею 24,0 кв.м по АДРЕСА_2 є об`єктом самочинного будівництва, так як збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тому підлягає знесенню, а право власності на неї скасуванню. Таким чином, прокурор просив усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 шляхом:- зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) знести об`єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2307771163101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан; - припинення володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нежитловою будівлею літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2307771163101); - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2307771163101, запис про право власності 40895121; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 56989335 від 09.03.2021) та закриттям розділу № 2307771163101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 13.10.2025 заяву заступника керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову задоволено, встановлено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 заборону вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в тому числі Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «АА-1», загальною площею 24,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №2307771163101), до набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, з повідомленням сторін.

24.03.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції, прокурор підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про місце, дату і час слухання справи повідомлялась своєчасно і належним чином, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд, за згодою представника позивача розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, згідно довідки ФОП « ОСОБА_2 », виданої ОСОБА_1 , згідно якої 12.10.2020 року обстежено об`єкт нерухомості майна та проведено комплекс робіт, за результатами чого встановлено, що нежитлова будівля літ. «АА-1» у АДРЕСА_2 має загальну площу 24,0 кв.м., матеріал стін - сендвіч-панелі (а.с. 15 зворотній бік).

Замовником технічного паспорту на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_4 , виготовленого станом на 12.10.2020 року є ОСОБА_1 (а.с. 16).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - Державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіним С.В. ухвалено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, індексний номер 56989335 від 09.03.2021 16:36:56), на підставі довідки, серія та номер 3310/20, виданий 12.10.2020, видавник ФОП ОСОБА_2 , технічний паспорт, серія та номер б/н виданий 12.10.2020, видавник ФОП ОСОБА_2 , зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ «АА-1», загальною площею 24 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2307771163101, номер відомостей про речове право 40895121 за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 15,17).

17.09.2024 Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова направлено на адресу Харківської міської ради лист № 54-111-4747ВИХ-24, у якому повідомила про встановлення наявності порушень прав територіальної громади міста Харкова при самовільній забудові земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , та запропоновано вжити заходи на захист порушених інтересів територіальної громади шляхом подання відповідної позовної заяви до суду. Крім того, направлено запити щодо надання інформації з приводу надання дозвільних документів на будівництво об`єктів нерухомого майн, чи передавались у користування земельні ділянки для будівництва відповідних об`єктів (а.с. 18-20).

Згідно відповіді Департаменту земельних відносин від 08.10.2024 року № 6932/0/225-24, наданої на лист Слобідської окружної прокуратури м. Харкова від 17.09.2024 № 54-111-4747ВИХ-24 щодо надання інформації стосовно об`єктів нерухомого майна, розташованих, зокрема по АДРЕСА_2 , будь-які проекти рішень щодо надання у власність або користування земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, зокрема за адресою: АДРЕСА_4 Департаментом не готувалися, на розгляд сесії міської ради не виносилися.

Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єктів будівництва за адресою, зокрема, АДРЕСА_4 , Департаменом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались.

Відповідно до інформації Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у Реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (e-construction.gov.ua), який містить відповідну інформацію стосовно документів, що дають право на виконання будівельних та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації з травня 2011 року (далі Реєстр будівельної діяльності), відсутня інформація щодо об`єкту, розташованого, зокрема по АДРЕСА_4 (а.с. 21 зворотній бік-23).

Крім того, на лист Слобідської окружної прокуратури м. Харкова від 10.03.2025 № 54-112-1204ВИХ-25 Департамент земельних відносин повідомляє, що заходи цивільно-правового характеру (пред`явлення позову) щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 їх у попередній придатний для використанням стан, Департаментом не вживались, водночас у разі подання Слобідської окружною прокуратурою міста Харкова до суду відповідної позовної заяви Департамент, який представляє інтереси Харківської міської ради у таких категоріях справ, за необхідності, надасть до суду всі процесуальні документи, передбачені ЦПК України та направить поважного представника для представництва інтересів ХМР в суді (а.с. 23 зворотній бік 24,26).

Так, положеннями ст. 373 ЦК України визначено, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, Суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Положеннями ст. 81 ЗК України, закріплено Право власності на землю громадян.

Так, Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 83 ЗК України визначено право власності на землю територіальних громад. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність бо надання їх у користування.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з пп.1 п. а ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Положеннями ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Нормами ст. 90, 95, 102-1 ЗК України визначено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Таким чином, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Згідно з пп. 1,3 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження з надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено Зміст управління у сфері містобудівної діяльності, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Зокрема, п. 7 ч. 1 Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів): виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів; виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів;

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент реєстрації права власності на нерухоме майно) Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

За змістом ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Класи наслідків (відповідальності) будівель і споруд визначені положеннями ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1,5 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Таким чином, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку, повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Проте, матеріали справи не містять доказів, на підтвердження дотримання встановлених законодавством вимог під час будівництва об`єкта нерухомого майна, отримання права ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_4 ),

Крім того, відсутні докази щодо прийняття вказаного об`єкта в експлуатацію.

З огляду на вищенаведене, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , яка зайнята спірною будівлею, використовується самовільно поза волею власника, що порушує інтереси Харківської міської територіальної громади.

На лист Слобідської окружної прокуратури м. Харкова від 10.03.2025 № 54-112-1204ВИХ-25 Департамент земельних відносин повідомляє, що заходи цивільно-правового характеру (пред`явлення позову) щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 їх у попередній придатний для використанням стан, Департаментом не вживались, водночас у разі подання Слобідської окружною прокуратурою міста Харкова до суду відповідної позовної заяви Департамент, який представляє інтереси Харківської міської ради у таких категоріях справ, за необхідності, надасть до суду всі процесуальні документи, передбачені ЦПК України та направить поважного представника для представництва інтересів ХМР в суді (а.с. 23 зворотній бік 24,26).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закону) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно та об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 2 ст.18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі Порядок) визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону державної реєстрації прав, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Частиною 3 ст.10 Закону (у редакції, чинній на момент реєстрації права власності на майно) передбачено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Пунктом 40 Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Згідно з п. 7 Порядку Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Частиною 1 ст. 27 Закону передбачено перелік документів на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 27 Закону зазначено серед підстав «інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Для проведення державної реєстрації ОСОБА_1 надано державному реєстратору технічний паспорта та довідку обстеження об`єкту нерухомого майна.

Проте, технічний паспорт та довідка про обстеження об`єкту не є правовстановлюючими документами.

Так, Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна визначає термін «технічний паспорт» це документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Тобто, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом на нерухомість, а виконує роль інформаційного характеру - описує об`єкт та визначає його складові для подальших дій. При цьому, довідка є лише підтвердженням проведення технічної інвентаризації, що є підставою для складання технічного паспорту. Довідка не є правовстановлюючим документом та не може слугувати підставою для державної реєстрації.

Замовник технічної інвентаризації (далі - замовник) - власник об`єкта нерухомого майна (у тому числі земельної ділянки), об`єкта незавершеного будівництва; замовник будівництва; особа, яка має право на спадщину (за запитом нотаріуса); особа, яка має інші речові права на об`єкт нерухомого майна, у тому числі на земельну ділянку, на якій розташовано такий об`єкт; орган, уповноважений управляти майном (у тому числі житлово-будівельні, дачні та гаражні кооперативи, садові товариства).

Так, відповідно до п.41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Проте, жодних посилань на правовстановлюючі документи, якими б підтверджувалась належність ОСОБА_1 відповідного об`єкта нерухомого майна, наявність документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію вказаного закінченого будівництвом об`єкта, присвоєння йому у встановленому законом порядку відповідної поштової адреси, ні означені технічний паспорт та довідка, ні інші матеріали, всупереч ч.ч.1,3 п.41, п. 42 Порядку, не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно з ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.

Рішенням Харківської міської ради Харківської області 8 сесії 6 скликання № 325/11 від 06.07.2011 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова.

Відповідно до п. 1.3, п. 1.4 Порядку присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова, кожному об`єкту нерухомості присвоюється унікальна адреса на території міста Харкова. Адреса об`єкту нерухомості після проведення процедури присвоєння або зміни повинна бути зареєстрована у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова.

Згідно з п. 5.1 Порядку присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова, для присвоєння, внесення зміни або анулювання адреси об`єкту нерухомості (первинному об`єкту адресації) заявник подає на ім`я Харківського міського голови відповідну заяву.

Присвоєння, зміна, анулювання адрес здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, крім адрес земельних ділянок (п. 1.6 Порядку присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова).

Суд встановив, що право власності на нежитлову будівлю літ. «АА-1 загальною площею 24,0 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстроване на підставі довідки № 3310/20, виданої 12.10.2020 ФОП ОСОБА_2 та технічного паспорту №б/н, виданого 12.10.2020 ФОП ОСОБА_2 . Адреса об`єкту нерухомого майна не присвоювалася.

Разом з тим, Порядок не вимагає для державної реєстрації прав на нерухоме майно документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. Нежитлові будівлі у цей перелік не включені. Отже, державна реєстрація права власності на зазначену нежитлову будівлю відбулася з порушенням встановленого законом порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до положень ч.ч. 1-5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі №916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Відповідно приписам частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у пп. 136-138 Постанови від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 наголосила на тому, що судовим рішенням про знесення спірного об`єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості).

Якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.

Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у пп. 109-113 Постанови від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження №12-39гс23).

Правовий порядок, зокрема, знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18).

Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено відсутність у ОСОБА_1 будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , з огляду на відсутність відповідних дозвільних документів на будівництво нежитлової будівлі літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , суд приходить висновку, що вказаний об`єкт є об`єктом самочинного будівництва.

Крім того, нормами ч. 6, ч. 7 ст. 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19), «за змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови».

Таким чином, зазначена в позовній заяві земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 - належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а нежитлова будівля літ. «АА-1», розташована на ній - є об`єктом самочинного будівництва, то належними вимогами, які може заявити особа власник земельної ділянки для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою (у даному випадку Харківська міська рада) є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова повідомлено Харківську міську раду про виявлений факт самовільного будівництва та запропоновано вжити відповідних заходів із визначенням способу захисту, на усунення вказаних порушень земельного, містобудівного законодавства.

На лист Слобідської окружної прокуратури м. Харкова від 10.03.2025 № 54-112-1204ВИХ-25 Департамент земельних відносин повідомляє, що заходи цивільно-правового характеру (пред`явлення позову) щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 їх у попередній придатний для використанням стан, Департаментом не вживались, водночас у разі подання Слобідської окружною прокуратурою міста Харкова до суду відповідної позовної заяви Департамент, який представляє інтереси Харківської міської ради у таких категоріях справ, за необхідності, надасть до суду всі процесуальні документи, передбачені ЦПК України та направить поважного представника для представництва інтересів ХМР в суді (а.с. 23 зворотній бік 24,26).

Відтак, враховуючи позицію власника земельної ділянки, належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання особи, що здійснила самочинне будівництво ОСОБА_1 , знести самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України.

Водночас, позовна заява подана прокурором Слобідської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, заходи реагування щодо об`єкту самочинного будівництва нежитлової будівлі, Харківською міською радою не вживалися, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) «відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

Відтак, з боку органу, уповноваженого державою на захист її порушених інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту не пред`явлено до суду позову на захист інтересів держави про знесення об`єкту самочинної забудови, що розташований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності.

Вищевказане свідчить про невиконання уповноваженим органом Харківською міською радою своїх повноважень, внаслідок чого інтереси держави залишаються незахищеними, що є підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», адже у цьому випадку у прокурора виникло не тільки право, а й обов`язок відреагувати на їх порушення шляхом пред`явлення до суду цього позову.

На виконання вимог, визначених абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою попередньо, до звернення з цим позовом до суду, повідомлено Харківську міську раду щодо прийняття рішення про представництво інтересів держави в її особі.

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується: наявним порушенням інтересів держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення належних умов для розвитку міста та необхідністю їх комплексного захисту; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснює захист інтересів держави.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки відповідач, на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних, і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.4,19,259,263,264,265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Першого заступника керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Мозгового Максима Леонідовича Слобідської окружної прокуратури м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва та скасування державної реєстрації - задовольнити.

Усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: м. Харків, просп. Байрона, 179-Б шляхом:- зобов`язання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) знести об`єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2307771163101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан.

Припинити володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нежитловою будівлею літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2307771163101).

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на нежитлову будівлю літ. «АА-1» загальною площею 24,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2307771163101, запис про право власності 40895121; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 56989335 від 09.03.2021) та закриттям розділу № 2307771163101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 0901010 судовий збір у розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн.20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Позивач Перший заступник керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова Мозговий Максим Леонідович, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, вул. Тепловозна, 8, ЄДРПОУ 0291010826.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя О.О.Маньковська