Ухвала суду № 137834009, 30.06.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4318/26

провадження № 1-кп/619/457/26

УХВАЛА

іменем України

30 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42025222080000018 від 25.04.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: м. Харків, українця, громадянина України, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця: смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з середнью освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

встановив:

У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42025222080000018 від 25.04.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просила суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, немає, розгляд справи повинен здійснюватися у відкритому судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту з додатками, з огляду на відсутність підстав для прийняття інших, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України рішень, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, виходячи з наступного.

Дане кримінальне провадження підсудне Дергачівському районному суду Харківської області.

Судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено, клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило, а тому воно повинно бути розглянуте у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

З дотриманням вимог статті 293 КПК України копія обвинувального акту та реєстри матеріалів досудового розслідування вручені обвинуваченим та їх захисникам.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8, 10 частини 1 та частини 2 статті 284 КПК України, або повернення обвинувального акту прокурору судом не встановлено.

Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України суд після завершення підготовки до судового розгляду постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Також, у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що підставою застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення процесуальної поведінки обвинувачених шляхом запобігання ризикам, передбаченим 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що відноситься до кримінальних правопорушень у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, та з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду на території України або виїхати за межі держави. Також продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, т.я. в порядку ст. 290 КПК України ОСОБА_6 надано повний доступ до матеріалів кримінального провадження, в якому зазначено докази, дані свідків, і перебуваючи на свободі, ОСОБА_6 буде мати можливість здійснити незаконний вплив на свідків у т.ч. спонукати їх до відмови від показань або їх зміни по даному кримінальному провадженню, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, чим перешкоджатиме досягненню останніх завдань кримінального провадження, також матиме можливість впливу на іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_7 , з яким останній підтримував товариські відносини, з метою уникнення покарання за вчинений злочин. Стосовно ОСОБА_7 , він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що відноситься до кримінальних правопорушень у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, та з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду на території України або виїхати за межі держави. Також ОСОБА_7 не має постійного джерела прибутку, і розуміючи можливість отримати значний термін покарання та усвідомлюючи неминучість та невідворотність покарання, будучи особою, яка не працює та не навчається, не має стійкий соціальний зв`язок, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Крім того, ОСОБА_8 матиме можливість незаконно вплинути на свідків, т.я. в порядку ст. 290 КПК України йому надано повний доступ до матеріалів кримінального провадження, в якому зазначено докази, дані свідків, і перебуваючи на свободі, ОСОБА_8 буде мати можливість здійснити незаконний вплив на свідків у т.ч. спонукати їх до відмови від показань або їх зміни по даному кримінальному провадженню, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, чим перешкоджатиме досягненню останніх завдань кримінального провадження, також матиме можливість впливу на іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_6 , з яким останній підтримував товариські відносини, з метою уникнення покарання за вчинений злочин.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 проти клопотання заперечували, зазначивши, що клопотання прокурора не доведено належними та допустимими доказами. Обвинувачений та захисник просили про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, або застосувати заставу у меншій сумі чим просить прокурор. Захисник ОСОБА_4 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, наміру переховуватися від правоохоронних органів не має. Розмір застави, заявлений прокурором є неспівмірним. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою застосування виключного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 проти клопотання заперечували, зазначивши, що клопотання прокурора не доведено належними та допустимими доказами. Обвинувачений та захисник просили про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, або застосувати заставу у меншій сумі, чим просить прокурор. Захисник ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_7 є майстром спорту, отримував дохід від викладацької діяльності, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, кримінальне правопорушення не спричинило тяжких наслідків, прокурором не зазначено, які суспільні інтереси порушені і які будуть дотримані через перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятору. Розмір застави, заявлений прокурором є неспівмірним.

Заслухавши клопотання прокурора та думку обвинувачених та їх захисників, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28.05.2025 щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01.07.2026.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28.05.2025 щодо ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01.07.2026.

Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Щодо ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, суд зазначає наступне.

В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що відноситься до кримінальних правопорушень у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, за який законом передбачена максимальна міра покарання дев`ять років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду з метою уникнення від покарання.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а саме до розділу у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, строк покарання за санкцією вказаного злочину передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, строк покарання за санкцією вказаного злочину передбачає штраф від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв`язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.

Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, враховуючи те, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом, також враховуючи те, що існування даного ризику підтверджується тим, що на даний час не всі свідки допитані у судовому засіданні і перебуваючи на свободі, обвинувачений може впливати на них, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.

Оскільки свідки судом ще не допитані, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.

Щодо ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, суд зазначає наступне.

В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор посилається на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що відноситься до кримінальних правопорушень у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, за який законом передбачена максимальна міра покарання дев`ять років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду з метою уникнення від покарання.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а саме до розділу у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, строк покарання за санкцією вказаного злочину передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв`язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.

Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_8 на свідків, враховуючи те, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом, також враховуючи те, що існування даного ризику підтверджується тим, що на даний час не всі свідки допитані у судовому засіданні і перебуваючи на свободі, обвинувачений може впливати на них, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом.

Оскільки на свідки ще не допитані, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд виходить з вимог статей 177, 178, 183, 194, 201 КПК України, відповідно до яких запобіжний захід може бути змінений лише за наявності нових обставин або у разі, якщо ризики, передбачені статтею 177 КПК України, істотно зменшилися або відпали.

Суд зазначає, що обов`язок доведення наявності обставин, які обґрунтовують зміну запобіжного заходу, покладається на сторону, яка подала відповідне клопотання.

Дослідивши доводи клопотання, суд установив, що вони не містять відомостей про істотну зміну обставин, які враховувалися судом під час обрання чи продовження запобіжного заходу, зокрема не спростовують наявність ризиків, передбачених пунктами частини першої статті 177 КПК України, які суд визнав доведеними раніше.

Суд також враховує стадію кримінального провадження, характер і тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів, а також те, що ризики переховування від суду та/або незаконного впливу на свідків на даний час не втратили своєї актуальності і не можуть бути ефективно нейтралізовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому суд виходить з принципу пропорційності, оцінюючи можливість досягнення мети запобіжного заходу шляхом застосування менш обмежувальних заходів, однак доходить висновку, що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених та не гарантуватимуть виконання ними процесуальних обов`язків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відсутні, а заявленні клопотання не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у разі визнання винуватими у кримінальних правопорушеннях - злочинів, суд вважає, що застосування стосовно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 27 серпня 2026 року.

В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинувачених під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Доводи захисників про міцність соціальних зв`язків обвинувачених, не спростовують наявності ризиків у кримінальному провадженні, та не є достатніми для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки вказаний запобіжний захід може виявитися недостатнім для забезпечення процесуальної поведінки обвинувачених.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Також, суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суддею під час визначення застави, враховано конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та інші дані про обвинувачених, у зв`язку з чим дійшов висновку, що застава в розмірі 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для ОСОБА_6 та застава в розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для ОСОБА_7 з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покладених на них обов`язків.

Як встановлено обставини підозри, характер інкримінованих дій та дані про осіб обвинувачених, в сукупності, свідчать про виключність випадку та що застава в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених обов`язків. Тому застава визначена в розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.

З моменту обрання стосовно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою з встановленням застави сплив певний час, однак застава не була внесена, тому суд визнає за можливе зменшити визначений ухвалою суду від 28.05.2026 року розмір застави з 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для ОСОБА_6 , і з 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для ОСОБА_7 .

Доводи сторони захисту про можливість визначення обвинуваченим застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд визнає безпідставними, оскільки враховуючи обставини даного кримінального провадження, а саме: тяжкість злочину та осіб обвинувачених, існують виключні обставини дають підстави вважати, що у разі визначення розміру застави про яку просить сторона захисту, така застава з великою вірогідністю може виявитися не здатною забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків у кримінальному провадженні.

Стороною захисту не надано суду будь яких доказів стосовно того, що обставини, які впливають на рішення суду щодо встановленого розміру застави, суттєво змінилися та можуть вплинути на зміну запобіжного заходу в частині розміру застави.

Керуючись ч. 3 ст. 183, ч. 4, ч. 5 ст. 182 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, майновий стан підозрюваного, суд вважає за необхідне при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у розмірі: ОСОБА_6 - 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 496 000,00 гривень, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України; ОСОБА_7 - 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 200,00 гривень, з покладенням на обвинувачених обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Керуючись ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 315, 392 КПК України, суд -

постановив:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025222080000018 від 25.04.2025 за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на 14 годину 00 хвилин 9 липня 2026 року у приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області.

У задоволенні клопотання ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 27 серпня 2026 року (включно).

Строк дії ухвали визначити до 27 серпня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 496 000 (два мільйони чотириста девяносто шість тисяч) гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA208201720355299002000006674 (призначення платежу: застава), протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 27 серпня 2026 року (включно).

Строк дії ухвали визначити до 27 серпня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 400 (чотириста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 200 (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті) гривень 00 копійок, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA208201720355299002000006674 (призначення платежу: застава), протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_7 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_1