Рішення № 137833388, 29.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 185/4843/25

Номер провадження2/205/953/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Курбанової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Коваленко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла вищезазначена позовна заява, в якій позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у сумі 35 400,00 гривень, вирішити питання розподілу судових витрат. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 11.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3624586, згідно якого остання отримала кредит в сумі 8 000,00 гривень. На виконання умов договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника. Отже позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Проте відповідач не виконував свої зобов`язання за договором. 26.07.2024 року укладено Договір факторинг № 26-07/24 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №3624586 від 11.08.2021 року. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості загальна заборгованість становить 35 400,00 гривень, яка складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8 000,00 гривень, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 25 800,00 гривень, заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 гривень, заборгованість за комісіями - 1 600,00 гривень, інфляційні збитки - 0,00 гривень, нараховані 3% річних - 0,00 гривень. У зв`язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №3624586 від 11.08.2021року у загальній сумі 35 400,00 гривень, а також понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 гривень та судовий збір в розмірі 3 028,00 гривень.

22.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Кравцовим В.В. до Новокодацького районного суду міста Дніпра надано заяву про залишення позову без розгляду. В обгрунтування зазначає, що разом з позовною заявою не подано копію позовної заяви та додатків до неї для відповідача та документів, що підтверджують направлення позовної заяви відповідача.

22.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Кравцовим В.В. до Новокодацького районного суду міста Дніпра надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача та покласти судові витрати на останнього. Відповідач повідомляє суду, що до мобільного номера останньої було отримано доступ третіми особами, які шляхом направлення SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором уклали договір з ТОВ «Мілоан». У зв?язку з викраденням мобільного телефону, яке було виявлено потерпілою 11.08.2021 року, ОСОБА_1 в той же день звернулася до Відділення поліції №5 Дніпровського районного управління ГУНП в Дніпропетровської області з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, за фактом викрадення порушено кримінальне провадження №12021046650000630 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.185 КК України, що підтверджується Витягом з ЄРДР. 12.08.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Відділення поліції №5 Дніпровського районного управління ГУНП в Дніпропетровської області з заявою про вчинене кримінальне правопорушення. Згідно з заявою та письмовими поясненнями 11.08.2021 року відповідач виявила відсутність власного мобільного телефону із номером НОМЕР_1 , а також факт оформлення невідомими особами кредиту на ім?я у розмірі 7960,00 гривень. В результаті звернення до АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 було з?ясовано, що невідомими особами було здійснення перерахування кредитних коштів з її рахунку у розмірі 6253,26 гривень на рахунок невідомої особи, а саме: ОСОБА_2 . Таким чином, відповідач особисто не вчиняла дії, направлених на укладення договору з ТОВ «Мілоан», та не надсилала SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором з номеру НОМЕР_1 , оскільки мобільний телефон останньої було викрадено, що підтверджується належними та достатніми доказами, а саме: заявами про вчинення кримінального правопорушення, письмовими поясненнями, Витягом з ЄРДР, довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (випискою по рахунку). Переказ коштів у розмірі 6253,26 гривень на рахунок невідомої особи було протиправно здійснено третіми особами через додаток Приват24 шляхом вчинення шахрайських дій та отримання доступу до мобільного телефону відповідача.

22.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Кравцовим В.В. до Новокодацького районного суду міста Дніпра надано додаткові пояснення по справі, в яких відповідач повторює позицію викладену у відзив на позовну заяву. Враховуючи той факт, що сторонньою особою шляхом використання мобільного телефону та номера відповідача, без отримання повноважень від ОСОБА_1 , взято в ТОВ «Мілоан» на ім?я останьої кредит на суму 8000,00 гривень, а також переведено у невстановленому напрямку суму 6253,26 гривень, можна дійти висновку, що правочин (кредитний договір), який був нібито укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , не відповідає загальним вимогам до правочину, що визначені у ст.203 ЦК України, а саме не є укладеним у письмовій формі (не підписаний відповідачем), не є отриманим за її бажання ( відсутнє бажання ОСОБА_1 на настання наслідків, що обумовлені кредитним договором) та не відповідає її власному волевиявленню адже остання не бажала та не мала наміру отримувати кредитні кошти та здійснювати переказ коштів у невстановленому напрямку. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

04.02.2026 року представником позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» надано відповідь на відзив, в якій позивач просить суд заяву про залишення позову без розгляду представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кравцова В.В. визнати необгрунтованою та відмовити відповідачу у залишенні позову без розгляду, позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування зазначає, що 11.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Договір №3624586 шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Позивач надає додаткові докази укладення кредитного договору та просить долучити їх до матеріалів справи. Із вищезазначених доказів вбачається, що верифікація відповідача ОСОБА_1 здійснена за допомогою системи BankID НБУ, отримані через останню данні є ідентичними до персональних даних, що вказані позичальником в кредитному договорі, в тому числі фінансовий номер +380505832421. Технологічно система BankID НБУ влаштована таким чином, що користувач, який запитує послугу на сайті надавача послуг, обирає серед банків, що приєдналися до системи BankID НБУ, той банк, в якому він безпосередньо верифікований, є його клієнтом та має діючий договір, після чого проходить багатофакторну автентифікацію на сторінці обраного ним банку (що фактично релевантна автентифікації при доступі до управління карткою/рахунком за допомогою інтернет-банкінгу) та надає цьому банку згоду на передачу ратифікаційних даних надавачу послуг. Відповідно, для того, щоб зловмисникам скористатись Системою BankID НБУ та ініціювати передачу даних з використанням системи без відома фізичної особи, їм потрібно заволодіти щонайменше двома різними факторами автентифікації, які відомі лише фізичній особі (персональні дані, особисті паролі користувача, відбитки пальців, FaceID тощо). Стосовно наданих відповідачем копій документів, самі по собі останні не можуть підтверджувати шахрайські дії щодо відповідача. Разом з тим, такі обставини можуть бути встановлені в ході досудового розслідування, за результатами якого може бути або повідомлено про підозру або закрито провадження за відсутністю події кримінального правопорушення чи за відсутністю складу кримінального правопорушення. Тому, представником відповідача та відповідачем не вказано та не надано доказів того, що за результатами досудового розслідування, було встановлено наявність події кримінального правопорушення, пред`явлено підозру винним особам, тощо. Отже, твердження представника відповідача про те, що відносно відповідача було вчинено кримінальне правопорушення є припущеннями. Єдиним належним, достовірним та достатнім фактом вчинення шахрайських дій відносно відповідача може бути лише обвинувальний вирок суду за результатами розгляду справи про кримінальне правопорушення на підставі обвинувального акту, в якому відповідач виступає в якості потерпілого. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано. Факт перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується належними доказами. Відповідачем не надано також жодного доказу, що такий договір оскаржувався ним, чи відповідач не погоджується з його умовами, (частина перша статті 82 ЦПК України), і згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Тоді як відповідач не позбавлений права за фактом ухвалення вироку суду, яким буде становлено особу, винну у вчиненні щодо нього шахрайських дій, звернутись до такої з позовом про відшкодування збитків за регресом.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.05.2025 року матеріали справи передані за підсудністю до Новокодацького районного суду міста Дніпра.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12.06.2025 року головуючим суддею обрано Курбанову Н.М.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 16.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справу без участі позивача за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кравцов В.В. в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, представником відповідач до суду надано клопотання про розгляд справ за наявними в справі матеріалами та доказами, без участі представника відповідача, просять суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 11.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3624586, згідно якого остання отримала кредит в сумі 8 000,00 гривень, строком на 15 днів, на наступних умовах: комісія за надання кредиту 1 600,00 гривень, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 1 800,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 6.1. Договору, цей договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними вимогами та йому надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно п.1.1 Договору, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених Договором, на строк, визначений п.1.3 Договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі зазначеній у п.1.2 Договору.

Сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок (п.2.1 Договору).

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується квитанцією LIQPAY від 11.08.2021 16:20 про перерахування коштів ТОВ «Мілоан» у розмірі 8 000,00 гривень на картку НОМЕР_2 та випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою останній АТ КБ «Приват Банк».

Відповідач зобов`язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (плату) у встановлений п.1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Проте відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання за договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом обміну електронним повідомленням, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), розміщена на

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти). Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором «U78800», що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Для підписання і укладення цього правочину був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й з порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що Договір №3624586 від 11.08.2021 року підписано відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим вона акцептувала пропозицію позивача та уклала кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора «U78800», на сайті товариства, який отримала на свій мобільний телефон.

Отже, між сторонами було укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1ст.1048, ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та визначається залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, грошові кошти не повернула, проценти за користування коштами не сплатила.

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторинг № 26-07/24 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №3624586 від 11.08.2021 року.

Відповідно до Витягу з Додатку №3 Реєстру боржників для друку до Договору факторингу № 26-07/24 від 26.07.2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало права вимоги за кредитним договором №3624586 від 11.08.2021року до ОСОБА_1 (21672) у загальному розмірі 35 400,00 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом (залишок по кредиту) - 8 000,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом - 25 800,00 гривень, заборгованості по комісії за надання кредиту - 1 600,00 гривень.

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений документ сформований в системі іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право належного кредитора до відповідача ОСОБА_1 за договором №3624586 від 11.08.2021 року.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження факту виникнення кредитних зобов?язань надано копії: Договору про споживчий кредит №3624586 від 11.08.2021 року, Паспорту споживчого кредиту, які підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним ідентифікатором, Анкети-заяви на кредит №3624586 від 11.08.2021 року, Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в ред. від 13.07.2021), Розрахунку заборгованості за Договором №4290263 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.01.2024 року станом на 23.09.2024 року, Довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , квитанції LIQPAY від 11.08.2021 про перерахування коштів ТОВ «Мілоан», Розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 09.04.2025, Відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 , Довідки з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс; Довідки по заяві на кредит №3624586 від 11.08.2021, Інформації з електронного файлу (LogFile застосування коду), Хронології вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину, Інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ.

Також позивачем на підтвердження факту набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 надано копії: Договору факторингу №26-07/24 від 26.07.2024 року, Акту приймання-передачі Реєстру боржників для друку до Договору факторингу № 26-07/24 від 26.07.2024 року, Реєстру боржників для друку до Договору факторингу № 26-07/24 від 26.07.2024 року, Витягу з Додатку №3 Реєстру боржників для друку до Договору факторингу № 26-07/24 від 26.07.2024 року.

Крім того, в судовому засіданні було досліджено матеріали надані стороною відповідача, а саме копію Витягу з ЄРДР №12021046650000630 від 12.08.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України; копію Витягу з ЄРДР №12021046650000707 від 02.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України; пояснення ОСОБА_1 від 12.08.2021; протокол прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 12.08.2021 про те, що 12.08.2021р., приблизно о 11:40, знаходячись на адресою АДРЕСА_1 остання виявила, що невідомі особи взяли на її ім?я кредит у розмірі 7960 грн. 11.08.2021 року виявила відсутність власного мобільного телефону, про що є відповідна письмова заява написана 11.08.2021р.; повідомлення №43.5/0707від 02.09.2021 року про прийняття заяви та її реєстрації в ЄО за №31654; відповідь ТОВ «Мілоан» Вих.№5696/05-11 від 02.11.2021 року на звернення представника відповідача Шестірікова А.В. від 02.11.2021; Виписку по картці/рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період 01.08.2021-12.08.2021 АТ КБ «ПриватБанк»; копію Платіжного доручення від 11.08.2021 року 16:28 про перерахування ОСОБА_2 6253,26 гривень ОСОБА_1 .

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3624586 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора «U78800».

Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що Договір про споживчий кредит №3624586 від 11.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Верифікація відповідача ОСОБА_1 здійснена за допомогою системи BankID НБУ, отримані через останню данні є ідентичними до персональних даних, що вказані позичальником в кредитному договорі, в тому числі фінансовий номер +380505832421.

До укладення кредитного договору, відповідачем - позичальником складено та подано анкету-заяву на кредит. Верифікація відповідача - позичальника здійснена за допомогою системи BankID Національного банку України.

Система BankID Національного банку - це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає послугу користувачу.

Дані вказані заявником в анкеті-заяві співпадають з тими, які отримано з системи BankID НБУ.

Технологічно система BankID НБУ влаштована таким чином, що користувач, який запитує послугу на сайті надавача послуг, обирає серед банків, що приєдналися до системи BankID НБУ, той банк, в якому він безпосередньо верифікований, є його клієнтом та має діючий договір, після чого проходить багатофакторну автентифікацію на сторінці обраного ним банку (що фактично релевантна автентифікації при доступі до управління карткою/рахунком за допомогою інтернет-банкінгу) та надає цьому банку згоду на передачу ратифікаційних даних надавачу послуг. Відповідно, для того, щоб зловмисникам скористатись Системою BankID НБУ та ініціювати передачу даних з використанням системи без відома фізичної особи, їм потрібно заволодіти щонайменше двома різними факторами автентифікації, які відомі лише фізичній особі (персональні дані, особисті паролі користувача, відбитки пальців, FaceID тощо).

Свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у розмірі 8 000,00 гривень, що підтверджується квитанцією LIQPAY від 11.08.2021 16:20 про перерахування коштів ТОВ «Мілоан» у розмірі 8 000,00 гривень на картку НОМЕР_2 та випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою останній АТ КБ «Приват Банк».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, твердження відповідача щодо обставин, за яких вона стала жертвою шахрайських дій невідомих осіб, не доведені належними та достатніми доказами. Такі обставини можуть бути встановлені в ході досудового розслідування, за результатами якого може бути або повідомлено про підозру або закрито провадження за відсутністю події кримінального правопорушення чи за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.І ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що кажуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, у випадку звернення громадянина, прокурор, дізнавач, слідчий зобов`язані знести відповідні відомості до ЄРДР, незалежно від того, чи є в таких відомостях склад кримінального правопорушення, та розпочати досудове розслідування.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом в останові від 09 вересня 2020 року у справі № 761/28347/15-к: «...Що стосується витягу з ЄРДР, то суд обгрунтовано зазначив, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно зо якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру зосудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів....».

Представником відповідача та відповідачем не вказано та не надано доказів того, що за результатами досудового розслідування, було встановлено наявність події кримінального правопорушення, пред`явлено підозру винним особам, тощо. Отже, твердження представника відповідача про те, що відносно відповідача було вчинено кримінальне правопорушення є припущеннями.

Єдиним належним, достовірним та достатнім доказом вчинення шахрайських дій відносно відповідача може бути лише обвинувальний вирок суду за результатами розгляду справи про кримінальне правопорушення на підставі обвинувального акту, в якому відповідач виступає в якості потерпілого.

Отже, преюдиційними фактами, які не потребують додаткового доказування, є ті фактичні обставини, що встановлюються вироком суду за наслідком розгляду кримінальної справи.

Таким чином, докази надані відповідачем щодо здійснення шахрайських дій відносно відповідача є лише фіксацією вчинення відповідачем та правоохоронними органами відповідних дій, але не є належними, достовірними та допустимими доказами, які б спростовували факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів на його виконання.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази, які б свідчили про те, що певна особа, заволодівши телефоном відповідача, отримала доступ до облікових записів із незаконним використанням її персональних даних, оформила позику на її ім`я, тобто не надано суду обвинувального вироку суду, у якому встановлено, що протиправним шляхом певна особа уклала від імені ОСОБА_1 кредитний договір і заволоділа таким чином коштами.

Суд зауважує також, що відповідач після виявлення зникнення мобільного телефону о 08.00 годині 11.08.2021 року не вчинила дій щодо блокування сім-карти мобільного телефону та банківських карток. Договір про споживчий кредит №3624586 було підписано об 16:20 годині 11.08.2021 року, отже вчасне вищезазначене блокування не дало б можливості шахраям вчинити шахрайські дії. Відповідно до виписки АТ КБ «Приват Банк» кошти у розмірі 8000, 00 гривень 11.08.2021 року об 16:20 були зараховані відповідачу на її картковий рахунок, після чого з останнього відбулося автоматичне списання для погашення простроченої заборгованості згідно умов кредитного договору у розмірі 1 285, 27 гривень та переказ на картку ПриватБанку через Додаток Приват24 ОСОБА_2 у розмірі 6 253, 26 гривень. До банку відповідач звернулася лише 12.08.2021 року, що підтверджується випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 , наданою останній АТ КБ «Приват Банк» за період з 01.08.2021-12.08.2021.

Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не зверталась з позовом щодо визнання недійсним Договору про споживчий кредит №3624586 від 11.08.2021 року, який було укладено між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , і будь-які рішення з приводу цього матеріали справи не містять.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Суд зазначає, що у цій справі відповідачем не надано достатніх доказів щодо неукладання відповідного кредитного договору в електронній формі, навпаки вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.

Крім того, ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду про стягнення грошових коштів з особи, яку буде визнано судом винуватою у вчиненні шахрайських дій, вчинених шляхом отримання кредитних коштів, за допомогою викраденого мобільного телефону,

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

У ч. ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. ч. 1, 2ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року та додатки до нього, а саме: Заявка на надання юридичної допомоги №156 від 01.03.2025 року, Витяг з Акту №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 року на загальну суму 13 000,00 гривень.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста, тим більше адвокатського об`єднання, не вимагає значних часових затрат для надання усної консультації з вивченням документів, а обсяг досліджених доказів є незначним. Тому суд вважає, що фактично наданий обсяг юридичної допомоги, є неспівмірним з заявленою сумою судових витрат, а тому підлягають стягненню судові витрати, пов`язанні з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 6 500,00 гривень, вважаючи суму в 13 000,00 гривень, яку зазначає представник позивача, завищеною.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовну заяву задоволено, судові витрати в розмірі 3 028,00 гривень сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 273, 263-265, 352,354 ЦПК України ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №3624586 від 11.08.2021 року у розмірі 35 400,00 (тридцять п`ять тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500,00 гривень, а всього 9 528,00 ( дев`ять тисяч п`ятьсот двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Н.М. Курбанова