Ухвала суду № 137833266, 11.06.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7497/24

Провадження № 1-кс/202/4207/2026

УХВАЛА

Іменем України

11 червня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42024040000000044 від 25.01.2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 року до Індустріального районного суду м. Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42024040000000044 від 25.01.2024 року.

В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 заволодів коштами ТОВ «ІСТРЕЙТ» та ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» на загальну суму 12 251 132 грн., з яких9 251 132 грн. коштиТОВ «ІСТРЕЙТ», а 3 000 000 грн. кошти ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», чим заподіяв шкоду ТОВ «ІСТРЕЙТ» та ТОВ «РІТЕЙЛ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» у розмірі, що в 8 150 та 2 643 рази відповідно перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлених законодавством України на момент вчинення, що є особливо великим розміром.

17 квітня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за

ч. 5 ст. 191 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується письмовими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Враховуючи викладене, та те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, виникла необхідність в накладенні арешту на майньо останнього.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Власник майна та його представники у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, наголошували на його безпідставності.

Слідчий суддя, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42024040000000044 від 25.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

17 квітня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за

ч. 5 ст. 191 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується письмовими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Так, санкцією ч. 5 ст. 191 КК України визначено обов`язкове додаткове покарання конфіскація майна.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) , арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до п.4 ч.5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Аналіз викладених вище норми КПК України, а також встановлених судом обставин кримінального провадження, того, що ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, за яке передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна, дає суду підстави для висновку про необхідність накладення арешту на належне йому майно, із забороною відчужувати та розпоряджатися ним, з метою забезпечення конфіскації майна як додаткового виду покарання.

Вимоги в частині заборони користування нерухомим майном слідчий суддя вважає необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Тому клопотання прокурора про арешт майна підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 170, 171, 172, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме та рухоме майно з позбавленням права відчуження та розпорядження ним, а саме:

- будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 ,

- легковий причіп ПГМФ 8904 (2015),д.н.з. НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 ;

- легковий причіп ПГМФ 8302 (2013),д.н.з. НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 16.06.2026 року о 12.30 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1