Ухвала суду № 137832376, 30.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22645/21

Провадження № 2-п/522/155/26

УХВАЛА

30 червня 2026 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Бондар В.Я., розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на нерухоме майно у порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку»,

ВСТАНОВИВ:

До суду 29.06.2026 надійшла заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на нерухоме майно у порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку», яке ухвалене 21 лютого 2023 року.

Заявниця вказує, що про рішення вона дізналася у 19.06.2026, про що є відмітка у журналі в архіві суду. Заявниця стверджує, що уся кореспонденція направлялась на помилкову адресу: АДРЕСА_1 , коли її правильною адресою реєстрації є: АДРЕСА_1 . Також, у заяві про перегляд заочного рішення вказано, що заявниця перебувала за кордоном з 04.05.2022 по 03.06.2022 та з 12.11.2022 по 30.01.2023.

З огляду на вищевикладене, заявниця просить суд поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 21.02.2023.

Матеріали справи разом з заявою передано судді 30.06.2026.

Згідно п.2 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно матеріалів справи, 11.09.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Онищенко Катерина Віталіївна, яка діяла на підставі ордеру серії ВН №1570633 від 04.09.2025, ознайомилась із матеріалами справи, що підтверджується розпискою з особистим підписом адвоката Онищенко Катерини Віталіївни.

Згодом, 19.06.2026 представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , яка діяла на підставі ордеру серії ВН №1678585 від 12.06.2025, ознайомилась із матеріалами справи та отримала копію заочного рішення.

Суд звертає увагу, що двадцятиденний строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення розпочався 05.09.2025 та закінчився 25.09.2025.

Отже, твердження заявниці, про те, що вона дізналась про заочне рішення від 21.02.2023 лише 19.06.2026, спростовуються матеріалами справи, а саме розпискою від 11.09.2025 представника ОСОБА_1 адвоката Онищенко Катерини Віталіївни, яка була уповноважена діяти від імені ОСОБА_1 04.09.2025, на підставі ордеру серії ВН №1570633 від 04.09.2025.

Також, твердження заявниці про те, що суд усю кореспонденцію направляв на помилкову адресу: АДРЕСА_1 , спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п?яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно матеріалів справи, що ОСОБА_1 , станом на дату відкриття провадження у справі, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Відділу адресно довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області (Вхід.№ 135984 від 16.12.2021) (a.c.42).

Також, суд належним чином повідомляв ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується конвертом з рекомендованим повідомленням, що повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», де адреса ОСОБА_1 вказана правильно, а саме: АДРЕСА_1 (а.с. 173-174).

Враховуючи вищевказані положення судом, при відкритті провадження у справі, було проведено всі необхідні дії щодо встановлення місця реєстрації та\чи проживання відповідача у справі та щодо належного повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Згідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Так, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Аналогічно мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду (так само як і на перегляд заочного рішення) є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

За встановлених вище обставин, зважаючи, що ОСОБА_1 знала про існування рішення з вересня 2025 року, а заяву про перегляд заочного рішення подано лише 29.06.2026 року, поважні причини пропуску процесуального строку відсутні, то суд дійшов висновку, що відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Наслідок подання заяви про перегляд заочного рішення з пропуском строку є залишення заяви без розгляду в силу приписів ч.2 ст.126 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 185, 258, 260, 285 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на нерухоме майно у порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку» - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Суддя В.Я.Бондар