Ухвала суду № 137832274, 25.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/20180/24 2-адр/760/10/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково, постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2748159 від 03.08.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито; стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 484,64 грн.

14.11.2025 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі в частині розподілу понесених витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Представник позивача зазначив, що доказ на підтвердження фактичної сплати коштів квитанція № X6T4-HBP3-EBPH-2000 від 07 серпня 2024 року був поданий разом з основною позовною заявою як доказ № 10 та перебував у матеріалах справи як до моменту ухвалення рішення, так і після нього. Крім того, у пункті 3 акта приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2024 прямо зазначено, що загальна сума винагороди у розмірі 8 000,00 грн. була сплачена саме за вказаною квитанцією. З огляду на це представник позивача просив ухвалити додаткове рішення та стягнути витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

07.05.2026 від представника відповідача надійшли заперечення, в яких він просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що питання розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. вже було предметом розгляду суду при ухваленні рішення від 03.11.2025, яким у задоволенні відповідних вимог було відмовлено у зв`язку з відсутністю доказів фактичної сплати коштів позивачем. Крім того, відповідач зазначає про неспівмірність заявленої суми витрат із складністю справи, предметом спору (штраф у розмірі 510,00 грн.), обсягом виконаних адвокатом робіт, а також про відсутність документального підтвердження фактичного понесення таких витрат.

27.05.2026 від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про відмову в ухваленні додаткового судового рішення, у яких він просив залишити заперечення Департаменту патрульної поліції без задоволення.

Зазначив, що докази оплати витрат на професійну правничу допомогу були додані до позовної заяви, зокрема квитанція № X6T4 HBP3-EBPH-2000 від 07.08.2024, а детальний розрахунок витрат до клопотання від 27.01.2025. Також вказав, що розмір штрафу не є критерієм співмірності витрат відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України. Крім того, зазначив, що відповідач понад рік не брав участі у розгляді справи, не подав відзиву та інших процесуальних документів.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 2-5 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи викладене, оскільки дана справа розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судових дебатів, то позивач повинен був подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, або ж заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення - до закінчення розгляду справи, виходячи з приписів частини третьої статті 143 КАС України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року по справі № 340/2449/19.

Водночас, з огляду на приписи ч.3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 160/21030/21, а також від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Також в зазначеній справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 520/4930/24.

Разом з тим, як вбачається з рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2025 року у цій справі, питання про розподіл витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. було предметом розгляду суду при ухваленні рішення по суті позовних вимог. Зокрема, судом було досліджено подані позивачем документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 25.11.2024 № 06/08-024Ф та акт приймання-передачі наданих послуг від 19.08.2024 на суму 8 000,00 грн., та встановлено відсутність доказів фактичної сплати таких коштів позивачем. За результатами розгляду зазначеного питання суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Отже, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу вже вирішено судом у рішенні від 03 листопада 2025 року. Ухвалення додаткового рішення не може бути способом повторного вирішення питання, щодо якого суд уже висловився по суті. Тому підстави, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, відсутні.

За таких обставин у задоволенні заяви представника позивача Ляхової Євгенії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 243, 246, 252, 255 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.А. Усатова