Ухвала суду № 137827272, 23.06.2026, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2052/25

Провадження №1-кс/477/548/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

23 червня 2026 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання заступника начальника СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42025152020000046 від 26 серпня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області та проживає в АДРЕСА_1 , з вищою освітою, директора комунального підприємства «Українківський сількомунгосп» (код в ЄДРПОУ 31803619), одруженого, не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року заступник начальника СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42025152020000046 від 26 серпня 2025 року з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , строком на 60 днів.

В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділенням ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 358 КК України за фактом вчинення дій службовими особами органу місцевого самоврядування на території Миколаївської області всупереч інтересам служби у 2025 році, які діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, забезпечили придбання нежитлових приміщень для потреб територіальної громади за завідомо завищеною вартістю та за фактом заволодіння майном, належним комунальному підприємству «Українківський сількомунгосп», шляхом обману, вчиненому в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, про що 26 серпня 2025 року внесено відповідні відомості до ЄРДР за №42025152020000046.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, що вказують на те, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора Комунального підприємства «Українківський сількомунгосп», використав своє службове становище всупереч інтересам служби, уклавши від імені КП «Українківський сількомунгосп» договір купівлі-продажу від 10 лютого 2025 року про придбання нежитлової будівлі за завищеною ціною, внаслідок чого комунальному підприємству завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1 225 000 гривень, що в у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є тяжкими наслідками.

17 червня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.

Крім того, в разі визначення судом застави, слідчий у поданому клопотанні просив суд вийти за межі розміру застави, встановленої статтею 183 КПК України, з урахуванням особи ОСОБА_5 , який підозрюється у вчинені тяжкого злочину, розмір спричиненої шкоди, а також те, що вчинення злочину супроводжувалося негативним враженням від безладдя та безкарності, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно- політичну ситуацію в державі та проведення бойових дій на території України та визначити заставу у розмірі 369 розмірів прожиткового мінімуму з покладенням певних обов`язків на підозрюваного.

У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.

У судовому засіданні прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 підтримала клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила його задовольнити, указувала про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого. Зазначав, що підозра не обґрунтована, а дій, що зазначені у клопотанні слідчим пов`язані зі зловживанням службовим становищем він не вчиняв.

З урахуванням міцності своїх соціальних зв`язків, просив застосувати менш тяжкий запобіжний захід.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на надуманість та необґрунтованість цього клопотання, а також на не доведеність ризиків належними та достатніми доказами. Крім того посилалася на непомірний розмір застави, що слідчий та прокурор просили визначити у якості альтернативного запобіжного заходу, так як він належними чином не обґрунтований та є непомірним для підозрюваного.

Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №42025152020000046 від 17 червня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2025 року внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за частиною другою статті 364 КК України за фактом вчинення дій службовими особами органу місцевого самоврядування на території Миколаївської області всупереч інтересам служби у 2025 році, які діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, забезпечили придбання нежитлових приміщень для потреб територіальної громади за завідомо завищеною вартістю.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 обіймаючи посаду директора комунального підприємства «Українківський сількомунгосп» та будучи службовою особою 28 листопада 2024 року звернувся до Галицинівської сільської ради з проханням виділити приміщення для комунального підприємства «Українківський сількомунгосп».

Рішенням Галицинівської сільської ради від 03 грудня 2024 року №1 «Про внесення змін до бюджету Галицинівської сільської територіальної громади на 2024 рік», в тому числі на підставі листа директора КП «Українківський сількомунгосп», було збільшено видатки по головним розпорядникам коштів, зокрема Галицинівській сільській раді, в тому числі передбачено внесок до статутного капіталу КП «Українківський сількомунгосп» на 5 000 000 (п`ять мільйонів) гривень на придбання приміщень.

В цей час, у директора Комунального підприємства «Українківський сількомунгосп» ОСОБА_5 , якому стало відомо про відповідні зміни до бюджету Галицинівської сільської ради, на тлі наявних у нього повноважень щодо керівництва комунальним підприємством та розпорядження його майном, зокрема грошовими коштами, виник злочинний умисел, спрямований на використання свого службового становища всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 , для конспірації злочинної діяльності та надання злочинним діям формальної законності, 12 грудня 2024 року звернувся до Галицинівської сільської ради з проханням опублікувати на веб-сайті останньої оголошення про намір придбати нежитлові будівлі у комунальну власність КП «Українківський сількомунгосп». При цьому, ОСОБА_5 , самостійно, без будь-якого обґрунтування визначив критерії відбору будівлі, зокрема, площу не менше 200 кв.м. Також, згідно із запланованим оголошенням ОСОБА_5 визначено перелік документів, які підтверджують відповідність вимогам предмета придбання серед яких, зокрема, «звіт про оцінку майна нежитлового приміщення». Строк прийняття пропозицій, згідно із листом ОСОБА_5 визначено - до 25 грудня 2024 року. 16 грудня 2024 року оголошення зазначеного змісту було опубліковано на веб-сайті Галицинівської сільської ради. У подальшому, 24 грудня 2024 року на адресу КП «Українківський сількомунгосп» надійшла заява ОСОБА_8 з пропозицією про придбання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, разом із вказаною заявою надано, в тому числі, Звіт про оцінку майна, а саме: нежитлові приміщення (літера в плані А), загальною площею 220,1 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з вказаним звітом, виконаним ФОП ОСОБА_9 , станом на 02 грудня 2024 року ринкова вартість об`єкта оцінки становить 3 731 771 гривень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 04 лютого 2025 року директор КП «Українківський сількомунгосп» ОСОБА_5 , без проведення комунальним підприємством власної оцінки запропонованого до придбання нежитлового приміщення за адресою: Миколаївська обл., с. Лимани, вул. Центральна, 149б, та не забезпечивши рецензування наданого ОСОБА_8 звіту про оцінку майна, звернувся до Галицинівської сільської ради з проханням надати дозвіл на придбання відповідного нежитлового приміщення. При цьому, ОСОБА_5 також зазначив, що вартість будівлі складає 3 700 000, надані усі документи, а будівля відповідає потребам комунального підприємства.

Згідно з рішенням Галицинівської сільської ради від 06 лютого 2025 року №9 надано дозвіл КП «Українківський сількомунгосп» на придбання нежитлової будівлі за адресою: Миколаївська обл., с. Лимани, вул. Центральна, 149б, вартістю 3 460 000 гривень, а також земельної ділянки за адресою: Миколаївська обл., с. Лимани, вул. Центральна, 149а, вартістю 23886 гривень.

У подальшому, 10 лютого 2025 року, ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_8 , та всупереч інтересам служби, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, перебуваючи у м. Миколаєві, від імені КП «Українківський сількомунгосп» уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_8 , згідно з яким комунальним підприємством придбано нежитлову будівлю, що розташована за адресою: с. Лимани Миколаївського району Миколаївської області, вул. Центральна, буд. 149б, за ціною 3 460 000 гривень, тоді як згідно з висновком експерта дійсна ринкова вартість такої будівлі становила 2 235 000 гривень, а виконаний ФОП ОСОБА_9 не відповідає вимогам чинного законодавства. Цього ж дня, КП «Українківський сількомугосп» здійснено повний розрахунок за казаним договором.

Таким чином, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора Комунального підприємства «Українківський сількомунгосп», безпосередньо пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій, усвідомлюючи суспільно-небезпечнии характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді завдання матеріальної шкоди комунальному підприємству, з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_8 , використав своє службове становище всупереч інтересам служби, уклавши від імені КП «Українківський сількомунгосп» договір купівлі-продажу від 10 лютого 2025 року про придбання нежитлової будівлі за завищеною ціною. Внаслідок умисних, протиправних дій директора КП «Українківський сількомунгосп», які виразилися у зловживанні службовим становищем, комунальному підприємству завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1 225 000 гривень, що в у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто є тяжкими наслідками.

Зі змісту повідомлення про підозру від 17 червня 2026 року, вбачається, що цього ж дня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.

Змістом вказаного повідомлення про підозру встановлено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора Комунального підприємства «Українківський сількомунгосп», використав своє службове становище всупереч інтересам служби, уклавши від імені КП «Українківський сількомунгосп» договір купівлі-продажу від 10 лютого 2025 року про придбання нежитлової будівлі за завищеною ціною, внаслідок чого комунальному підприємству завдано матеріальної шкоди на загальну суму 1 225 000 гривень, що в у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є тяжкими наслідками.

На підставі оцінки сукупності досліджених доказів, слідчий суддя дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема:

-копією рішення від 03 грудня 2024 року №1 про внесення змін до бюджету Галицинівської сільської ради (яким передбачалось поповнення статутного капіталу «Українківський сількомунгосп» на 5 млн грн);

-копіями документів, що були підставою для виділення коштів для придбання приміщення (листи директора комунального підприємства ОСОБА_5 до Галицинівської сільської ради);

-копією листа директора КП «Українківський сількомунгосп» про розміщення оголошення про придбання нерухомості;

-копією оголошення з веб-сайту Галицинівської сільської ради;

-копією заяви ОСОБА_8 на ім`я директора «Українківський сількомунгосп» копіями квитанції про зарахування коштів від Галицинівської сільської ради на рахунок КП «Українківський сількомунгосп» копіями договору купівлі-продажу нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (сума договору - 3,46 млн грн);

-копіями квитанцій про перерахування коштів від КП «Українківський сількомунгосп» на рахунок ОСОБА_8 ;

-копією технічного паспорту на будівлю за адресою: АДРЕСА_2 ;

-копією звіту про оцінку нерухомості (виконаного ФОП ОСОБА_9 );

-копією статуту КП «Українківський сількомунгосп»;

-копією контракту директора КП «Українківський сількомунгосп»;

-протоколами огляду нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ;

-висновком експерта №СЕ-19/115-25/19327-ОБ, згідно з яким виконаний ФОП ОСОБА_9 «Звіт про оцінку майна» не відповідає вимогам закону, а ринкова вартість нерухомості за адресою: Миколаївська обл., с. Лимани, вул. Центральна, 149б 2,35 млн грн,;

які у своїй сукупності свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій, які охоплюються складом злочину передбаченого частиною другою статті 364 КК України, та в силу положень частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.

При цьому, з огляду на заперечення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_7 , що надані ними слідчому судді під час розгляду клопотання, слід роз`яснити, що слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

З урахуванням вищевикладеного, обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_5 злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Наведені підозрюваним та його захисником доводи, щодо необґрунтованості підозри та недопустимості долучених доказів, слідчим суддею відхиляться, з огляду на те, що як вже зазначено вище, оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті.

У рамках вказаного кримінального провадження орган досудового розслідування, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків передбачених частиною першою статті 177 КПК України, звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Відповідно до розділу ІІ КПК України, запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частини першої та другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Разом з тим частиною четвертою статті 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджена вище та за встановлених обставин така підозра є вочевидь обґрунтованою.

Щодо ризиків кримінального провадження то ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

За змістом клопотання слідчого у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та пояснень прокурора ОСОБА_6 , що надані нею у судовому засіданні вбачається, що в обґрунтування наявності підстав, для застосування до підозрюваного запобіжного заходу на виконання приписів пункту 2 частини першої статті 194 КПК України, зазначено про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи наведені слідчим ризики на предмет їх реальності, в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями прокурора, а також поясненнями сторони захисту, слідчий суддя вважає не доведеним наявність усіх зазначених ризиків у цьому кримінальному провадженні, з наступних підстав.

Так, в обґрунтування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, слідчий та прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 повідомлений про підозру в тяжкому злочині, через що може вчинити дій направлені на залишення території України.

У свою чергу з усталеної судової практики вбачається, що тяжкість покарання сама по собі не може бути ризиком, зумовленим можливістю перераховування від слідства та/або суду.

ЄСПЛ у своїх рішеннях (справа «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України», «Тимошенко проти України», «Луценко проти України») неодноразово наголошував, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

У пункті 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Подвезько проти України» (Заява № 74297/11), суд встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними.

Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Наведена позиція Європейського суду з прав людини свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого пункту 1 частини першої статті 177 КПК України.

Крім того, указана слідчим та прокурором обставина, щодо тяжкості інкримінованого підозрюваному правопорушення, не може оцінювати в якості ризику, так як вказана обставина повинна бути оцінена лише відповідно до положень статті 178 КПК України, тобто як додаткові відомості, які посилюють існування певних ризиків.

Оцінюючи доводи щодо ризику втечі та можливого переховування від органів досудового розслідування, слідчий суддя враховує і ту обставину, що ОСОБА_5 є директором комунального підприємства, має позитивну характеристику за місцем роботи, має постійне місце проживання, родину, що вказує на пристойну міцність його соціальних зв`язків та думку слідчого судді спростовує доводи органу досудового розслідування про ймовірність ризику пов`язаного з переховуванням підозрюваного від слідства та суду.

При цьому слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що про здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, підозрюваний дізнався восени 2025 року під час проведення тимчасового доступу до речей та документів, які перебували у володінні КП «Українківський сількомунгосп», та з вказаного часу не вчинив дій, направлених на зміну місця проживання, переховування від органу досудового розслідування, тощо.

За змістом пояснень захисника підозрюваного та прокурора, слідчим суддею встановлено і те, що ОСОБА_5 жодного разу не було допущено дій, які б свідчили про його намір тим чи іншим способом уникнути від явки до органу досудового розслідування.

Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , з часу проведення за його участю слідчих дій, не вчинив дій, направлених на переховування від органів досудового розслідування та суду, проявляв належний рівень процесуальної поведінки, підстав вважати, що, після повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину, останній вчинятиме дії, що охоплені пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, немає.

Посилання слідчого та прокурора на можливість підозрюваного ОСОБА_5 використати знайомства серед органів державної влади з метою незаконного перетину кордону взагалі не підтверджена жодним більш чи менш достатнім доказом, з огляду на абстрактний характер такого твердження.

Таким чином доводи прокурора в частині існування ризику, передбаченого частиною першою статті 177 КПК України не містять належних доказів ймовірності його існування.

Оцінюючи доводи органу досудового розслідування на предмет наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя також дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на те, що діяльність ОСОБА_5 не має ознак систематичності, а вчиненні ним дії були виявлені та припинені органом досудового розслідування 2025 року, тому слідчий суддя вважає досить сумнівними доводи прокурора про можливість підозрюваного продовжити кримінальне правопорушення.

Оцінюючи дані доводи органу досудового розслідування, слідчим суддею береться до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

При цьому, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як досудовим розслідуванням цього кримінального провадження проводиться ряд слідчих (розшукових) дій для встановлення та документування протиправних дій підозрюваного та виявлення інших осіб, що можуть бути причетними до його вчинення, тому вважається переконливими доводи слідчого, що ОСОБА_5 , використовуючи свій вплив на осіб, що йому підпорядковані, матиме можливість вчинити дії направленні на знищенні чи спотворення документів, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що на думку слідчого судді підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України.

Крім того, слідчий суддя вважає наявним існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, з огляду на те, що підозрюваний може впливати на осіб, які перебувають у його підпорядкування та сприяли викриттю його протиправної діяльності та яким можуть бути відомі обставини вчинення ним дій, пов`язаних зі зловживанням службовим становищем, внаслідок чого може впливати на них з метою надання ними показів, які виправдовують його, що вказує на наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України.

Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховується також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 одружений, працевлаштований, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, проживання, що вказує на пристойну міцність його соціальних зв`язків та на думку слідчого судді значно знижує ймовірність настання встановлених ризиків.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки.

Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов`язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.

У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).

Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме: його вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, спосіб життя взагалі, зокрема те, що останній офіційно працевлаштований, отримує дохід, має зареєстроване місце проживання, вперше притягається до кримінальної відповідальності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що запобігти існуючим ризикам, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу неможливо.

Обираючи запобіжний захід, що не пов`язаний з триманням під вартою, слідчий суддя враховує і те, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з урахуванням тієї обставини, що останній потребує вільного пересування для здійснення своєї діяльності, не відповідатиме ефективності здійснення досудового розслідування, та може унеможливить належне виконання ним запобіжного заходу та негативно впливати на його трудову діяльність.

При цьому, слідчий суддя, враховуючи склад кримінального правопорушення, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, ймовірний спосіб вчинення злочину, роль ОСОБА_5 у його вчиненні, дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави.

Відповідно до частини першої статті 182 КПК застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11 січня 2012 року №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За частинами четвертою та п`ятою статті 182 КПК, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому визначення розміру застави віднесено до виключної компетенції слідчого судді, з огляду на що доводи слідчого щодо можливості визначення застави підозрюваному ОСОБА_5 у певному розмірі не є наперед прийнятною для слідчого судді.

За частиною шостою статті 182 КПК, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

При визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на приписи статті 182 КПК України, слідчим суддею враховується спосіб його життя, а саме відсутність у нього дорого вартісного майна; відсутність високого доходу, за рахунок якого, останній мав би можливість сплатити заставу у розмірі, зазначеному слідчим у поданому клопотанні; відомостей про те, що спосіб життя підозрюваного вказує на наявність у нього для цього засобів та можливостей, органом досудового розслідування не надано та слідчим суддею не встановлено.

Матеріали клопотання прокурора не містять жодних відомостей, щодо його майнового стану, тому підстав, які б вказували на необхідність у визначенні розміру застави з виходом за межі встановлені частиною п`ятою статті 182 КПК України, слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи роль підозрюваного у кримінальному правопорушенні та характер вчиненого кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, а також той факт, що злочин вчинено в умовах воєнного стану, з урахуванням розміру доходу підозрюваного, пояснень підозрюваного щодо його майнового стану, слідчий суддя дійшов висновку для визначення такого розміру застави у максимальному розмірі, передбаченому пунктом 2 цієї частини на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що, не зважаючи на підозру у вчиненні тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов`язків не є надто високою, у зв`язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме застава з покладенням певних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і належної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також буде пропорційним тим ризикам, які об`єктивно існують.

Керуючись статтями 131-132, 176-179, 182, 193, 194, 205, 309, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави, визначивши її в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 15 серпня 2026 року включно наступні обов`язки:

прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;

не відлучатися із Миколаївського району Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

утриматися від спілкування зі свідками та підозрюваною у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, слідчому судді. З моменту застосування запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другої статті 364 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також заставодавцю роз`яснюється, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали та покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Миколаївської окружної прокуратури, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42025152020000046 від 26 серпня 2025 року та слідчих, які здійснюють у ньому досудове розслідування.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10