Ухвала суду № 137827150, 30.06.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 129/2431/23

Провадження № 1-кп/147/16/26

УХВАЛА

іменем України

30 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023150000000140 від 28 лютого 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.111 КК України.

30 червня 2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Подане клопотання обґрунтоване тим, що 27 липня 2023 року слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт, який скеровано до суду, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.111 КК України - державна зрада, тобто діяння умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану. ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він, будучи відповідно до положень ст.13 Закону України «Про громадянство України» громадянином України, документованим паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 13.10.2008 Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу, на порушення статей 65, 68 Конституції України, статей 11, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст.2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.06.1999 № 551-XIV, статей 1, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у невстановлений період часу, однак не пізніше 19 лютого 2023 року, перебуваючи у м. Первомайськ Миколаївської області, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, діючи умисно, з метою надання представникам іноземної держави (рф) допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, достовірно володіючи інформацією про тісні зв`язки своєї сестри ОСОБА_8 , яка користується абонентськими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 та має у додатку «Telegram» нікнейм « ОСОБА_9 », з представниками збройних сил російської федерації, використовуючи власний обліковий запис (акаунт) програми для обміну повідомленнями (месенджер) «Telegram», зареєстрований з абонентського номеру НОМЕР_4 :

- 19.02.2023 перебуваючи у м. Первомайську Миколаївської області, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 , направив представнику іноземної держави (рф) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (обліковий запис у месенджері «Telegram», зареєстрований за абонентським номером НОМЕР_6 , нікнейм « ОСОБА_11 »), через свою сестру ОСОБА_8 , інформацію (скрин-шот карти, фотознімки та повідомлення) про місцезнаходження адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 );

- 19.02.2023 перебуваючи у АДРЕСА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_7 , направив представнику іноземної держави (рф) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (обліковий запис у месенджері «Telegram», зареєстрований за абонентським номером НОМЕР_6 , нікнейм « ОСОБА_11 »), через свою сестру ОСОБА_8 , інформацію (скрин-шот карти, фотознімки та повідомлення) про місцезнаходження військової частини НОМЕР_8 ( АДРЕСА_1 );

- 01.03.2023, перебуваючи у АДРЕСА_2 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_9 , направив представнику іноземної держави (рф) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (обліковий запис у месенджері «Telegram», зареєстрований за абонентським номером НОМЕР_6 , нікнейм « ОСОБА_11 »), через свою сестру ОСОБА_8 , повідомлення у вигляді фото (скрин-шоту) карти свого місцезнаходження у населеному пункті Верхівка Гайсинського району Вінницької області (тимчасове місцезнаходження підрозділу військової частини НОМЕР_9 , АДРЕСА_2 );

- 01.03.2023 о 16 год. 19 хв. будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_9 , направив представнику іноземної держави (рф), що зареєстрований у програмі для обміну повідомленнями (месенджер) «Telegram» з номеру телефону НОМЕР_10 з нік-неймом «Архитектор», повідомлення щодо переведення його в іншу військову частину, а також фото та скрин-шот карти України із зазначенням свого місцезнаходження у населеному пункті АДРЕСА_2 (тимчасове місцезнаходження підрозділу військової частини НОМЕР_9 ).

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді: діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

10.03.2023 о 08 год. 52 хв. ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, в порядку ст.208 КПК України. 11.03.2023 ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з триманням в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» без визначення застави. В подальшому, враховуючи існуючі ризики, під час судового розгляду, продовжено тримання обвинуваченого під вартою. Крім того, 28.01.2025 за результатами розгляду Вінницьким апеляційним судом в задоволенні скарги обвинуваченого про скасування запобіжного заходу на більш м`який, було відмовлено, а застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено без змін. Аналогічне рішення прийнято Вінницьким апеляційним судом 22.04.2025.

Прокурор стверджує, що обставини, які дають підстави обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, містяться в належних і допустимих доказах, зібраних під час досудового розслідування, і містяться у матеріалах провадження. Такі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у повному обсязі доведено сукупністю зібраних у справі доказів: показаннями свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертиз а також іншими належними та допустимими доказами у їх сукупності, які наявні у матеріалах кримінального провадження і надані стороні захисту для ознайомлення піл час виконання вимог ст.290 КПК України.

Під час досудового розслідування встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за яким останньому висунуто обвинувачення. Необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування та продовження такого запобіжного заходу.

Таким чином, ризики, які були враховані судом при обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовженні строку тримання під вартою, передбачені пунктами 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, не відпали та фактично залишились дотепер, оскільки, крім іншого, ОСОБА_6 може: переховуватися від суду (ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, ОСОБА_6 на даний час обвинувачується у державній зраді: вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, яке відносяться до категорії особливо тяжких відповідно до ст.12 КК У країни, та за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Разом з цим, встановлено, що ОСОБА_12 обґрунтовано обвинувачується в співпраці з представниками держави - агресора (рф), у зв`язку з чим останні можуть вжити заходи щодо його викрадення та вербування, також будучи військовослужбовцем, ОСОБА_6 має навички, які можуть сприяти йому, у випадку не обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в перетині лінії розмежування та переході на територію, яка знаходиться під контролем країни агресора, що в подальшому унеможливить його розшук. Крім того, він, знаючи про те, що на даний час частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією країни агресора рф та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, створює ризик переховування останнього на цих територіях; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, про наявність даного ризику свідчить те, що на даний час не встановлено повне коло осіб, з якими ОСОБА_6 міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на притягнення їх до відповідальності. Зокрема, про наявність вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 вчиняв дії, спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Вказані обставини дають підстави вважати, що подальша процесуальна поведінка ОСОБА_6 може мати негативні наслідки для кримінального провадження, враховуючи, що поміщення останнього в спеціальні установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ, унеможливлюватимете вжиття заходів впливу на свідків, з боку ОСОБА_6 , щодо дачі на його користь виправдувальних показань, а також гарантуватиме припинення протиправної діяльності з метою надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, матиме доступ до мережі Інтернет, що сприятиме продовженню його злочинної діяльності; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КГІК України). Так, потрібно зважати на характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , враховувати той факт, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії. Крім того, необрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме продовженню злочинної діяльності ОСОБА_6 , яка була припинена проти його волі, у зв`язку із затриманням останнього працівниками правоохоронних органів.

Прокурор стверджує, що запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Прокурор зазначає, що ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого в тому числі ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, у виді тримання під вартою.

У ході судового засідання даного кримінального провадження прокурор подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що прокурор вкотре заявляє незмінне клопотання, ризики не обґрунтовані, нічим не підтвердженні, його думка не враховується, хоча він заперечує причетність до інкримінованого йому правопорушення. Зазначив про незадовільний стан здоров`я, а також те, що тричі звертався до медичної частини з підозрою на ткберкульоз, його заспокоювали , доки швидка не забрала його у важкому стані в заклад охорони здоров`я. Повідомив, що в разі підтвердження діагнозу він відмовиться від приймання їжі, від операції і від приймання ліків. Повідомив, що медична допомога не надається

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 зазначила, що заперечує проти заявленого клопотання просить в його задоволенні відмовити. Зазначає, що її підзахисний тривалий час перебуває під вартою, хоча прокурором не надано жодних доказів на підтвердження намірів ОСОБА_6 ухилятися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або є вчинити інше правопорушення. З огляду на те, що більша частина судового слідства пройшла, завершено дослідження письмових доказів, деякі ризики відпали взагалі. Зважаючи на імперативну норму ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до якої у даній категорії справи можливий виключний вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора повністю, зважити на доводи обвинуваченого і на його стан здоров`я.

Суд, вислухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, та подані клопотання дійшов наступних висновків.

Підставою для продовження запобіжного заходу в силу вимог ст. 199 КПК України, є обставини, які свідчать про те, що ризики які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 спливає, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, жодних підстав для зміни застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший більш м`який на даний час не має і стороною захисту докази на підтвердження цих підстав суду надані не були. Судом завершено дослідження речових доказів, однак є невирішені клопотання сторони захисту про призначення у справі судової психолого-психіатричної експертизи, свідки не допитані, як і не допитаний сам обвинувачений.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За змістом положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, та з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 діянь, як вони сформульовані у обвинуваченнях, що містять ознаки небезпечного характеру, оскільки можуть завдати реальної та значної шкоди обороноздатності України, що може призвести до тяжких наслідків, зокрема зруйнування чи пошкодження військових об`єктів та об`єктів інфраструктури, суд дійшов висновку про те, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: це переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень, або ж продовження вчинення правопорушення в якому обвинувачується.

Стосовно наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду колегія суддів звертає увагу на таке. Судом враховується реальне існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Водночас зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд також бере до уваги відомості щодо особи обвинуваченого, а саме те, що він раніше несудимий, офіційно неодружений, зі слід обвинуваченого у нього є шестирічний син та цивільна дружина, однак жодних доказів на підтанодження цих обставин суду не надано, як на час попереднього розгляду клопотання так і станом на сьогодні, військовослужбовець, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров`я.

На час розгляду клопотання прокурора матеріали справи не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я ОСОБА_6 перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства. Таких даних не надано і стороною захисту.

Таким чином судом встановлено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризиків, передбачених п.4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає таке.

Що стосується ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дій спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомогти в проведенні підривної діяльності проти України. На даний час не встановлено повне коло осіб, з якими обвинувачений міг діяти, а також вживаються відповідні слідчі (розшукові) заходи, спрямовані на притягнення їх до відповідальності. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на свободі, матиме доступ до мережі Інтернет, що не виключає можливості продовження злочинної діяльності. Тому ОСОБА_6 обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість обвинувачення та правові наслідки у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого злочину, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити незаконний вплив на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_6 щодо дачі на його користь виправдовувальних показань. Ці обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає про те, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії. Непродовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може нести ризик продовженню злочинної діяльності, яка інкримінується ОСОБА_6 .

Таким чином, обставини, які свідчать про наявність ризиків передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час не змінилися, а отже, ці ризики не зменшилися, і разом з наявністю обґрунтованої підозри є підставами для продовження строку запобіжного заходу.

Виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

На даний час виникла необхідність у продовженні застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не зменшилась.

Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.

За змістом ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Крім того, колегія суддів зазначає відповідно до вимог ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,437-442-1КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р(ІІ)/2024, частину 6 статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).

Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 6 ст.176 КПК України.

Оцінюючи доводи обвинуваченого і захисника щодо тривалого перебування ОСОБА_6 під вартою, не підтвердження ризиків зазначених у клопотанні, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною обвинувачення запобіжний захід є співмірним з інкримінованим вказаній обвинуваченому кримінальним правопорушенням, тяжкістю висунутого йому обвинувачення, оскільки ураховуючи існування станом на теперішній час умов воєнного стану та триваючу збройну агресію РФ проти України, в контексті наведених вище приписів ч.6 ст.176 КПК України, застосування стосовно вказаної особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене та виходячи із аналізу визначених в обвинувальному акті обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його характеру, суспільної небезпечності і наслідків кримінально-протиправного діяння, а також зважаючи на характеризуючі особу обвинуваченого дані, колегія суддів вважає, що на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів до зазначеного обвинуваченого не зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків в умовах воєнного стану та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтями 109-114-2 КК України.

Таким чином ризики, які слугували підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 без внесення застави не відпали, а можливість застосування альтернативних запобіжних заходів обвинуваченому невзмозі гарантувати його належну поведінку.

Судом встановлено, що з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження обраного запобіжного заходу обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися, що дає суду підстави вважати, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України в судовому засіданні не встановлено, як і не надано доказів щодо неможливого перебування в ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)», у зв`язку з незадовільним станом здоров`я.

Щодо посилання обвинуваченого та захисника на ту обставину, що він тривалий час перебуває під вартою, суд зазначає, що тривалість розгляду кримінального провадження залежить від багатьох фактів, які не залежать від колегії суддів.

Стосовно доводів про незадовільний стан здоров`я і про відсутність належного медичного лікування, колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду клопотання суду не надано доказів, які б безумовно свідчили б про неможливість перебування обвинуваченого під вартою, або ж що ОСОБА_6 потребує медичної допомоги, яка не може бути надана в умовах ДУ «Вінницька УВП №1».

Стосовно реплік обвинуваченого про непричетність до інкримінованого йому правопорушення, а також щодо фальсифікації кримінального правопорушення, тощо суд зазначає, що на даному етапі провадження, суд не вправі вирішувати питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування (у даному випадку продовження) щодо неї запобіжного заходу.

Інші доводи сторони захисту не спростовують наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) днів, без застосування застави, відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.183 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196, ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обвинуваченого варто визначити до 24:00 години 28 серпня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 177, 178, 183, 194, 197, 331, 370, 372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів - тобто до 28 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Визначити термін дії ухвали до 28 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому та виконання.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 14 годині 40 хвилин 30 червня 2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3