Рішення № 137821856, 23.06.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/968/26

Рядок статзвіту № 71

23 червня 2026 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю. В.

представника позивача - адвоката Середи О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківський прав, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Малолюбашанської сільської ради,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Малолюбашанської сільської ради.

Свої вимоги мотивує тим, що з 20.10.2017 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 26.09.2022 року було розірвано. Від спільного подружнього життя вони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З моменту розлучення відповідач не піклується про своїх дітей, не приймає участі у їх вихованні, не спілкується з ними, не телефонує їм, хоча він не позбавлений інформації про їх місце проживання.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 21.07.2022 року ухвалено стягувати з відповідача - ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 2 500,00 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно. Однак, відповідач призначені судом аліменти не сплачував, внаслідок чого за період з 18.04.2022 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів в сумі 232 166,66 грн.

Крім того, відповідач не цікавиться успіхами та станом здоров`я дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя. Він не забезпечує їм необхідного харчування, медичного догляду та лікування, не спілкується з ними, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу та не створює умов для отримання освіти, не виявляє турботи та інтересу до їх життя, не розуміє їх потреб, не надає підтримки, внаслідок чого створились умови, які шкодять інтересам дітей.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, позивач просила суд позбавити його батьківських прав.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, однак відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Середа О. В. позовні вимоги підтримала, покликаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Позивач ОСОБА_1 будучи присутньою в судовому засіданні, яке відбулося 02.06.2026 року, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала. Зазначила, що відповідач участі в утриманні та вихованні дітей не приймає, не цікавиться їх життям, не приходить до них, не спілкується з ними. Діти проживають разом з нею та знаходяться на повному її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно та належним чином, що підтверджується поштовими рекомендованими повідомленнями з відміткою про вручення судової повістки, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області Т. Алексійчук в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Враховуючи згоду позивача та її представника на проведення заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В судовому засіданні було допитано в якості свідків вчителя Борщівської гімназії Малолюбашанської сільської ради ОСОБА_5 та вихователя Борщівського закладу дошкільної освіти «Полісяночка» ОСОБА_6 , які зазначили, що відповідач дітьми не цікавиться, участі у їх вихованні та навчанні не приймає, батьківські збори не відвідує, всіма питаннями, які стосуються навчально - виховного процесу займається мама дітей.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, покази свідків та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.10.2017 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 20.10.2017 року Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №189.

Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26.09.2022 року шлюб між сторонами розірвано.

Від спільного подружнього життя сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 31.01.2018 року Костопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 12.09.2019 року виконавчим комітетом Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області. В свідоцтвах про народження дітей сторони вказані батьками.

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 21.07.2022 року вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 2 500,00 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.04.2022 року та до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду набрало законної сили 23.08.2022 року.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів №18036 від 25.05.2026 року, проведеного старшим державним виконавцем Костопільського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції О. Тиманчук, відповідач призначені судом аліменти не сплачував, внаслідок чого за період з 18.04.2022 року по квітень 2026 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів в сумі 242 166,66 грн.

Малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та фактично проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади №2022-000468489, №2022-000468518, №2022-000468506 від 31.08.2022 року та відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №207/01 від 27.02.2026 року.

Батько дітей, відповідач по справі, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, життям дітей не цікавиться, не приймає участі у їх фізичному, моральному та духовному вихованні, не цікавиться їх розвитком, станом здоров`я, не надає жодної матеріальної допомоги, призначені судом аліменти не сплачує, проживає окремо від дітей.

З довідки №02-12/112 від 15.12.2025 року, виданої директором Борщівського закладу дошкільної освіти «Полісяночка» Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області В. Пісковець вбачається, що ОСОБА_2 за час виховання дітей в закладі за період з 2022 по серпень 2025 року контакту із садочком не підтримував, успіхами дітей не цікавився, з вихователями не спілкувався, батьківські збори та дитячі свята не відвідував. Дітей до садочку приводила та забирала мама або бабуся.

З довідки №5 від 06.01.2026 року, виданої директором Борщівської гімназії Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області Н. Ковальчук вбачається, що ОСОБА_2 за час навчання дітей у Борщівській гімназії жодного разу не відвідав заклад освіти, участі у батьківських зборах не брав, не цікавився успіхами дітей, з адміністрацією та класними керівниками на зв`язок не виходив.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як нехтування своїми обов`язками зі сторони батька та самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

Питання доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розглядалося 22.12.2025 р. та 21.01.2026 р. на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Малолюбашанської сільської ради.

Згідно висновку органу опіки та піклування Малолюбашанської сільської ради Рівненської області «Про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 », орган опіки та піклування Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не готує їх до самостійного життя.

З інформації, наданої 10.06.2026 року практичним психологом ОСОБА_8 - Моргус щодо участі батька у вихованні дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що діти виховуються мамою у розширеній сім`ї разом з бабусею та дідусем. Діти виховуються в атмосфері люблячої та турботливої сім`ї, де забезпечуються всі їх фізичні, розвиткові та емоційні потреби. Батько у житті даних дітей відсутній як фізично, так і психологічно. ОСОБА_9 донька ОСОБА_10 не могла згадати його ім`я та того, коли вони бачилися востаннє. Старша донька ОСОБА_11 теж пригадувала ім`я тата і останню випадкову зустріч, яка, зі слів дитини, відбулася близько двох років тому. Зі слів обох дітей, вони з татом не спілкуються і не відчувають у цьому потреби.

Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї, встановлено, що позивач з малолітніми дітьми проживає у будинку своєї матері, яка є його власником. Умови проживання сім`ї задовільні та безпечні, санітарно -гігієнічні норми та температурний режим дотримано. Житлове приміщення забезпечене комунальними зручностями. У дітей наявна окрема кімната, належно облаштовані окремі спальні місця, наявне місце для навчання, відпочинку та місце для зберігання особистих речей, тобто діти забезпечені усім необхідним для комфортного проживання, навчання та проведення дозвілля. Батько участі у вихованні та утриманні дітей не приймає, усі витрати, пов`язані з утриманням та забезпеченням потреб дітей покладено виключно на матір дітей.

Таким чином, зібрані матеріали справи вказують на те, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про здоров`я своїх дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться життям своїх дітей, не приймає участі у їх вихованні та утриманні. Неналежне виховання батьком малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є наслідком безвідповідальності батька та нездатність його у вирішенні життєвих труднощів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що батько дітей своїми діями порушує ст. ст. 3, 6, 7 Конвенції ООН про права дитини, зокрема не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує їх матеріально, не цікавиться їх духовним та фізичним розвитком, не займається їх вихованням, не піклується про їх здоров`я.

Відсутність з боку батька піклування про здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток та виховання дітей, відсутність матеріального забезпечення, судом розцінюється як винна поведінка батька.

Згідно ст.164 Сімейного кодексу України батьки, які ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей можуть бути позбавленні батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Тому суд вважає, що ухилення відповідача від належного виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, їх матеріального забезпечення є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Із урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно статтей 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р. (принцип 6) проголошено, що дитина, коли це можливо, має рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Суд вважає доведеним, що не спростовано і самим відповідачем, що останній нехтує та взагалі відмовився від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей, не цікавиться їх долею, участі у вихованні та розвитку не приймає, матеріально дітям не допомагає, тобто жодного контакту з дітьми не підтримує.

Відповідно до ч. 2 ст.166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність, в інтересах дітей, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 166, 180, 192 СК України, ст. ст. 10, 11, 12, 76-79, 81, 89, 141, 178, 258, 265, 268, 280 ЦПК України, ст. ст. 8, 12 Закону України "Про охорону дитинства", суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківський прав, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Малолюбашанської сільської ради - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі - 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районним судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущенного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач:

ОСОБА_2 , (житель АДРЕСА_2 ), РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повне рішення складено

26 червня 2026 року.

СуддяЛ. А. Грипіч