Ухвала суду № 137820664, 29.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/5776/22

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І..,

за участю секретаря Лавровської В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 620/5776/22,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/5776/22.

17.06.2026 до суду звернувся позивач із заявою, в якій просить змінити спосіб та порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі № 620/5776/22 у частині зобов`язання Департаменту соціальної політики Чернігівської міської рада нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням, попередньо виплаченої суми допомоги, а саме: спосіб виконання рішення суду у цій частині змінити на такий: стягнути з Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на мою, ОСОБА_1 , користь недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8179,00 грн.

19.06.2026 ухвалою суду розгляд справи призначено в судове засідання на 29.06.2026.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Від Департаменту надійшла заява про розгляд заяви без участі представника та проти її задоволення не заперечує. Також зазначив, що в органів соціального захисту населення, у тому числі боржника, для виконання судових рішень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та інших наявна окрема бюджетна програма «Забезпечення виконання рішень суду», але у зв`язку з недостатнім її фінансуванням, застосуванням органом Казначейства заходів, які передбачені п.п.28-34 Порядку № 845, у тому числі щодо проведення платежів за платіжними дорученнями боржника на підставі рішень суду про зобов`язання виплатити кошти (допомогу), рішення суду від 01.11.2022 у цій справі є невиконаним. Наведене вище свідчить про наявність обставин, які істотно ускладнюють / роблять неможливим виконання рішення суду про зобов`язання виплатити кошти (допомогу) боржником протягом розумного строку, затягування процесу виконання рішення суду на тривалий термін (на декілька років), безрезультатність процесу - примусового виконання рішення суду про зобов`язання виплатити кошти (допомогу), що, у свою чергу, є підставами для зміни способу виконання рішення суду із зобов`язання виплатити кошти (допомогу) на стягнення нарахованих (нарахованої) коштів (допомоги).

Суд, проаналізувавши наявні матеріали справи, обґрунтування поданої заяви, та позицію боржника з приводу заяви про заміну способу виконання рішення, дійшов висновку про необхідність її задоволення.

Слід відмітити, що на час розгляду вказаної заяви рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 по справі № 620/18462/22 боржником виконано в частині нарахування спірної виплати, проте виплата в сумі 8179,00 грн не проведена за відсутністю відповідного фінансування для даного виду виплат.

Надаючи правову оцінку обставинам заяви, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Статтею 7 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Частинами 1 та 3 статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №803/3805/15 зазначив, що системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті.

Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 826/8279/16.

Так, в обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що виплатити зазначені кошти боржник не має можливості за відсутністю відповідного фінансування для проведення даного виду виплат.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту», у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи викладене та те, що судовим рішенням у справі № 620/5776/22 встановлено обов`язок відповідача виплатити позивачу до 5 травня 2022 року грошову допомогу у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, що становить 8179,00 грн, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе змінити спосіб виконання рішення в даній справі шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2022 рік у розмірі 8179,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі № 620/5776/22 шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2022 рік у розмірі 8179,00 грн (вісім тисяч сто сімдесят дев`ять гривень).

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.

Суддя І.І. Соломко