Рішення № 137817006, 30.06.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2037/26

2/154/1342/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу 5 100 грн виплаченого страхового відшкодування.

Позов обґрунтовано тим, що 19 січня 2024 року о 17 год 10 хв у місті Володимирі на вулиці Академіка Глушкова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля SEAT Ibiza, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та автомобіля Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28 лютого 2024 року у справі №154/395/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП.

Судом у справі про адміністративне правопорушення встановлено, що відповідач, керуючи автомобілем SEAT Ibiza, під час виїзду з другорядної дороги не надав переваги у русі автомобілю Volkswagen Transporter, який рухався головною дорогою, унаслідок чого допустив зіткнення транспортних засобів. Крім того, відповідач керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля SEAT Ibiza, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована позивачем відповідно до поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.214504135.

Після настання страхового випадку власник пошкодженого автомобіля звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач визнав подію страховим випадком та визначив вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у розмірі 7 700 грн.

З урахуванням передбаченої страховим полісом франшизи у розмірі 2 600 грн страхове відшкодування становило 5 100 грн, яке 26 січня 2024 року було виплачено потерпілому.

Оскільки відповідач спричинив дорожньо-транспортну пригоду, керуючи забезпеченим транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, позивач просить стягнути з нього в порядку регресу суму фактично виплаченого страхового відшкодування 5 100 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 328 грн.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Згоди на заочний розгляд справи позивач суду не подавав. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки позивач не висловив згоди на заочний розгляд справи, передбачені частиною першою статті 280 ЦПК України умови для ухвалення заочного рішення відсутні. Водночас неявка належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає розгляду справи та ухваленню рішення у загальному порядку.

З огляду на неявку всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази окремо та в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, є джерелом підвищеної небезпеки.

За правилами пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Судом установлено, що відповідно до поліса №ЕР.214504135 позивачем була застрахована цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля SEAT Ibiza, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Строк дії поліса становив із 10 травня 2023 року до 09 травня 2024 року, а тому на момент дорожньо-транспортної пригоди 19 січня 2024 року договір страхування був чинним.

Страхувальником за полісом зазначено ОСОБА_2 . Водночас під час дорожньо-транспортної пригоди забезпеченим транспортним засобом керував відповідач ОСОБА_1 .

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 28 лютого 2024 року у справі №154/395/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП.

Цією постановою встановлено, що 19 січня 2024 року о 17 год 10 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем SEAT Ibiza, державний номерний знак НОМЕР_1 , на вулиці Академіка Глушкова у місті Володимирі під час виїзду з другорядної дороги не надав переваги у русі автомобілю Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався головною дорогою, унаслідок чого допустив зіткнення, від якого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Також установлено, що під час керування транспортним засобом відповідач перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Постанова набрала законної сили 12 березня 2024 року.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише у питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт керування відповідачем автомобілем, порушення ним Правил дорожнього руху, спричинення дорожньо-транспортної пригоди та перебування у стані алкогольного сп`яніння повторному доказуванню не підлягає.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 .

23 січня 2024 року потерпілий повідомив позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надав необхідні для врегулювання страхового випадку документи.

З акту огляду транспортного засобу №37270 вбачається, що на автомобілі Volkswagen Transporter було зафіксовано пошкодження накладки передньої частини, яка підлягала ремонту.

Страховим актом №37270/1 від 25 січня 2024 року подію визнано страховим випадком, а розмір страхового відшкодування визначено у сумі 5 100 грн.

Ремонтною калькуляцією №37270 визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля у сумі 7 700 грн, з яких 2 925 грн становить вартість ремонтних робіт, а 4 775 грн вартість фарбувальних робіт і матеріалів.

Калькуляція передбачає ремонт та фарбування накладки передньої частини автомобіля, а також виконання технологічно пов`язаних із цим операцій зі зняття та встановлення покажчиків повороту і панелі ґратки радіатора.

Суд ураховує, що ремонтна калькуляція сформована 22 квітня 2026 року, тобто після здійснення страхової виплати.

Разом із тим дата формування калькуляції сама по собі не свідчить про те, що вона стосується інших пошкоджень, іншого автомобіля чи іншого страхового випадку.

Належність калькуляції до спірної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується збігом номера страхової справи №37270, марки і моделі транспортного засобу, його державного номерного знака НОМЕР_2 , ідентифікаційного номера, відомостей про власника, а також відповідністю зазначених у калькуляції ремонтних робіт пошкодженню, зафіксованому в акті огляду транспортного засобу.

Отже, ремонтна калькуляція є технічним розрахунком вартості усунення пошкодження, зафіксованого під час огляду автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди 19 січня 2024 року, а не результатом нового огляду автомобіля у 2026 році.

Крім того, позивач заявив до стягнення не повну визначену у калькуляції вартість ремонту, а лише суму страхового відшкодування, фактично виплачену потерпілому у січні 2024 року.

Згідно з полісом №ЕР.214504135 розмір франшизи становив 2 600 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування визначена як різниця між вартістю відновлювального ремонту 7 700 грн та франшизою 2 600 грн і становила 5 100 грн.

Платіжною інструкцією №00110303 від 26 січня 2024 року підтверджено перерахування позивачем ОСОБА_4 5 100 грн страхового відшкодування.

Отже, факт настання страхового випадку, пошкодження транспортного засобу, розмір страхового відшкодування та його фактична виплата підтверджені належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання про нормативне регулювання заявленої позивачем зворотної вимоги, суд виходить із такого.

На час здійснення страхової виплати спеціальні підстави регресної вимоги страховика визначалися Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до підпункту «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 цього Закону страховик після виплати страхового відшкодування мав право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, після здійснення 26 січня 2024 року страхової виплати у позивача виникло матеріальне право зворотної вимоги до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у стані алкогольного сп`яніння.

Із 01 січня 2025 року Закон України №1961-IV утратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України від 21 травня 2024 року №3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 37 Закону України №3720-IX страховик після здійснення страхової виплати має право на зворотну вимогу до особи, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, положення підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 37 Закону України №3720-IX у частині підстав зворотної вимоги страховика є аналогічним за змістом положенню підпункту «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України №1961-IV.

Зміна законодавчого регулювання не припинила, не звузила та не змінила обсягу набутого позивачем права зворотної вимоги.

Позивач звернувся до суду 19 травня 2026 року, тобто під час дії Закону України №3720-IX, який також прямо передбачає право страховика після здійснення страхової виплати заявити зворотну вимогу до особи, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, наведене позивачем посилання на підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 37 Закону України №3720-IX відповідає правовій природі заявленої вимоги, а чинне та попереднє законодавче регулювання у спірній частині є послідовним і однаковим за своїм змістом.

При цьому матеріальне право зворотної вимоги виникло у позивача після страхової виплати, здійсненої 26 січня 2024 року, а звернення до суду у травні 2026 року є способом реалізації цього права.

За своєю правовою природою заявлена вимога є регресною, оскільки після виплати страхового відшкодування у страховика виникло нове право зворотної вимоги до винної особи. Вона не є суброгаційною вимогою, за якої до страховика переходить уже наявне право потерпілої особи.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що право страховика на регрес виникає після здійснення страхової виплати за наявності передбаченої законом спеціальної підстави, а розмір такої вимоги обмежується сумою фактично виплаченого страхового відшкодування.

У цій справі спеціальна підстава регресу підтверджена постановою суду, якою встановлено, що відповідач спричинив дорожньо-транспортну пригоду, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, а факт виплати страхового відшкодування у розмірі 5 100 грн підтверджений платіжною інструкцією.

Відповідач не подав відзиву на позов, не надав доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не заперечив проти розміру страхової виплати та не довів її необґрунтованості.

Відповідно до статей 12, 13, 7681 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані сторонами докази окремо та у їх сукупності, суд вважає доведеними факт спричинення відповідачем дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння, настання страхового випадку, здійснення позивачем страхової виплати та наявність у позивача права зворотної вимоги до відповідача у межах фактично виплаченої суми.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення 5 100 грн страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15 січня 2026 року.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь у повному розмірі.

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, підпунктом «а» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 37 Закону України від 21 травня 2024 року №3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ 20782312, 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І.Р. Вітер