Рішення № 137816515, 30.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/757/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Донецькій області), у якому просив:

- визнати протиправними дії ГУПФ України в Донецькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУПФ України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 16.08.1985 по 31.10.1985, з 30.10.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.01.1922, з 24.01.1992 по 30.09.1992, з 01.01.2004 по 31.03.2012;

- зобов`язати ГУПФ України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 із застосування кратності з розрахунку один місяць служби за три місяці періоди проходження військової служби та участі в обороні України з 05.07.2022 по 26.08.2022, з 26.08.2022 по 26.12.2022, з 08.01.2023 по 04.10.2023, з 22.10.2023 по 12.05.2024, з 30.05.2024 по 19.11.2024, з 06.12.2024 по 06.06.2025, з подальшим повторним розглядом заяви про призначення пенсії від 23.06.2025 та призначенням пенсії відповідно до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно відмовив у призначенні ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з посиланням на відсутність у позивача необхідного страхового стажу тривалістю не менше 25 років.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 63-67/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірне рішення вважає обґрунтованим та правомірним, оскільки на підставі наданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів підтверджено страховий стаж тривалістю 20 років 00 місяців 07 днів, що недостатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 17-18/.

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" позивача з 18.04.2022 призваний на військову службу у Збройні Сили України /а.с. 32/.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 /а.с. 23/.

Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2025 №1645/6/3141 підтверджено, що капітан ОСОБА_1 дійсно в періоди з 05.07.2022 по 26.08.2022, з 26.08.2022 по 26.12.2022, з 08.01.2023 по 04.10.2023, з 22.10.2023 по 12.05.2024, з 30.05.2024 по 19.11.2024, з 06.12.2024 по 06.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України /а.с. 24/.

02.07.2025 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 18/. Разом із заявою про призначення пенсії позивач, окрім іншого, надав військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій та довідку Військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2025 №1645/6/3141 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто по суті ГУПФ України в Донецькій області, яке рішенням від 09.07.2025 №163750034361 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність документально підтвердженого страхового стажу тривалістю не менше 25 років /а.с. 19/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.

Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Положеннями частини першої статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону №1058-IV).

Подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком №22-1, пунктом 2.1 якого визначено перелік документів, що подають разом із заявою про призначення пенсії.

Так, за змістом підпункту 6 пункту 2.1 Порядку 22-1 документами, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком, зокрема є: військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації: документи про проходження військової служби (служби); довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації; посвідчення учасника бойових дій.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення пенсійного органу про відмову позивачу, як учаснику бойових дій, у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність цього рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято таке рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Як встановлено вище, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" позивача з 18.04.2022 призвано на військову службу у Збройні Сили України /а.с. 76/.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_1 /а.с. 23/.

Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 09.06.2025 №1645/6/3141 підтверджено, що капітан ОСОБА_1 дійсно в періоди з 05.07.2022 по 26.08.2022, з 26.08.2022 по 26.12.2022, з 08.01.2023 по 04.10.2023, з 22.10.2023 по 12.05.2024, з 30.05.2024 по 19.11.2024, з 06.12.2024 по 06.06.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України /а.с. 24/.

Тож наведені вище приписи пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV поширюються на позивача й він має право на дострокове призначення пенсії за віком за умов досягнення 55 років та наявності страхового стажу не менше 25 років.

Позивачу на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 02.07.2025 про призначення пенсії виповнилось повних 57 років.

Пенсійний орган у рішенні від 09.07.2025 №163750034361 обчислив страховий стаж позивача та визначив його тривалість - 20 років 00 місяців 07 днів /а.с. 49, 54/.

При цьому, у рішенні ГУПФ України в Донецькій області від 09.07.2025 №163750034361 зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- періоди роботи з 16.08.1985 по 31.10.1985, з 30.10.1991 по 31.12.1991 в Республіці Киргизстан відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 16.08.1985, оскільки відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат;

- періоди роботи з 01.01.1992 по 17.01.1992, з 24.01.1992 по 30.09.1992 в Республіці Киргизстан відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 16.08.1985, оскільки між Україною та Республікою Киргизстан відсутня двостороння угода/договір в галузі пенсійного забезпечення;

- період підприємницької діяльності на підставі витягу з ЄРС для ФОП з 01.01.2004 по 31.03.2012, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Оцінюючи доводи пенсійного органу щодо підстав неврахування окремих періодів при обчисленні страхового стажу позивачки, суд виходить з такого.

Відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 16.08.1985 по 31.10.1985 та з 30.10.1991 по 31.12.1991 в Республіці Киргизстан на підставі трудової книжки НОМЕР_3 від 16.08.1985, оскільки відсутні документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат.

Крім того, пенсійний орган відмовив у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача у Республіці Киргизстан з 01.01.1992 по 17.01.1992, з 24.01.1992 по 30.09.1992 відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 16.08.1985, оскільки між Україною та Республікою Киргизстан відсутня двостороння угода/договір в галузі пенсійного забезпечення.

Суд враховує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Отож основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Такий висновок наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №513/1169/16-а, від 25.03.2021 у справі №408/7500/16-а, від 28.04.2021 у справі №638/18852/16-а та ін.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд враховує, що позивач разом із заявою про призначення пенсії надав пенсійному органу трудову книжку серії НОМЕР_3 , в якій у хронологічному порядку наведені відомості (записи) про трудову діяльність, зокрема за період:

- з 16.08.1985 по 31.10.1985 у Автотранспортному тресті "Киргизбудтранс" Автобаза №6;

- з 30.10.1991 по 17.01.1992 у Токмацькій філії ПТУ №93 (м. Токмак, Республіка Киргизстан);

- з 24.01.1992 по 30.09.1992 на Радіозаводі м. Токмак, Республіка Киргизстан /а.с. 55-56, зокрема зі звороту/.

Записи про трудову діяльність відображені в послідовному порядку, з посиланням на розпорядчий документ, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.

Суд повторює, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком (постанова Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а).

Відповідно до частини першої статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Крім того, приписами частини другої статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Республіка Киргизстан (далі - Угода).

Відповідно до вимог статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього срср за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи у Республіці Киргизстан з 01.01.1992 по 17.01.2022 та з 24.01.1992 по 30.09.1992, з огляду на припинення участі України в Угоді, суд враховує, що у силу пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1425 "Про вихід з Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їхніх сімей і державне страхування військовослужбовців держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідного рішення.

А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць згаданої Угоди до 01.01.2023, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні.

Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 та від 30.10.2025 у справі №300/6020/23.

Крім того, відповідно до частини другої статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 "Деякі питання обчислення страхового стажу" затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.

Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (надалі - Порядок №562) визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.

За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Тож пунктом 4 Порядку №562 передбачено, що у разі відсутності можливості здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Отже, обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які звертаються із заявою про призначення пенсії.

А тому покликання пенсійного органу на припинення для України дії Угоди 1992 року та відсутність іншого двостороннього договору (угоди) між Україною та Республікою Киргизстан з питань пенсійного забезпечення не утворюють достатніх підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів його трудової діяльності на території Республіки Киргизстан.

Суд зауважує, що у силу частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У контексті досліджуваного правого регулювання слід зауважити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

А тому та обставина, що ОСОБА_1 у заяві від 02.07.2025 про призначення пенсії не зазначив про неотримання пенсійних виплат у Республіці Киргизстан не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів його трудової діяльності на території цієї країни.

Суд звертає увагу на те, що пенсійний орган, аналізуючи надані особою документи, перш за все має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми, адже органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і необґрунтованих перешкод для реалізації особами їх прав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Наведене вище у своїй сукупності є підставою для висновку про неправомірність рішення ГУПФ України в Донецькій області від 09.07.2025 №163750034361 в частині відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів його трудової діяльності на території Республіки Киргизстан з 16.08.1985 по 31.10.1985, з 30.10.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.01.1992 та з 24.01.1992 по 30.09.1992, оскільки такі підтверджені належним чином оформленою трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 16.08.1985.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.03.2012, суд встановив такі обставини.

У силу пункту "б" статті 3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

За змістом абзацу четвертого підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Отож обов`язковою умовою зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності після 01.01.2004 є сплата страхових внесків.

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21.

У матеріалах справи наявні Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), у яких відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків за період з 01.01.2004 по 31.03.2012 /а.с. 50-51/.

Листом ГУПФ України в Полтавській області від 19.06.2025 №1600-0504-8/47303 /а.с. 53/ підтверджено сплату позивачем страхових внесків за період з 01.10.2000 до 31.12.2003; вказаний період зарахований до страхового стажу позивача /а.с. 54/.

Лист ГУ ДПС у Полтавській області від 26.06.2025 №20266/6/16-31-24-11-08 не містить інформації про сплату позивачем страхових внесків після 01.01.2004.

Своєю чергою, самого лише факту обрання позивачем в окремі періоди спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, про що зазначено у згаданому вище листі ГУ ДПС у Полтавській області, недостатньо для підтвердження страхового стажу позивача, оскільки з 01.01.2004 обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду ведення фізичною особою підприємницької діяльності є сплата такою особою страхових внесків.

Суд повторює, що з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску), що має бути підтверджено довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Наявні у матеріалах справи індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5 не містять інформації про сплату позивачем страхових внесків за період з 01.01.2004 по 31.03.2012.

Разом із заявою про призначення пенсії від 02.07.2025 позивач не надав пенсійному органу інших доказів, що свідчили б про сплату страхових внесків за період з 01.01.2004 по 31.03.2012.

У поданій до суду позовній заяві позивач не покликався на безпідставне невідображення інформації про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За вищевикладених обставин, суд погоджується з правомірність відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.03.2012.

Тож у задоволенні відповідної частини позовних вимог належить відмовити.

Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 із застосування кратності з розрахунку один місяць служби за три місяці періодів проходження військової служби та участі в обороні України з 05.07.2022 по 26.08.2022, з 26.08.2022 по 26.12.2022, з 08.01.2023 по 04.10.2023, з 22.10.2023 по 12.05.2024, з 30.05.2024 по 19.11.2024, з 06.12.2024 по 06.06.2025, суд встановив такі обставини.

З розрахунку стажу ОСОБА_1 суд встановив, що до страхового стажу позивача зараховані періоди військової служби з 01.05.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.2022 по 31.05.2025 з кратністю 1 /а.с. 54/.

Спірним питання у відповідній частині позовних вимог є наявність підстав для зарахування до страхового стажу періодів безпосередньої участі позивача в бойових діях із застосування кратності з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що питання кратного зарахування до страхового стажу окремих періодів проходження військової служби для цілей призначення пенсії за віком на підставі статті 115 Закону №1058-IV було предметом розгляду Верховним Судом у справі №200/8094/24.

Так, Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24 зазначив, що за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

За висновком Верховного Суду, застосування до спірних відносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні відносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки. За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV.

Щодо посилань представника позивача на приписи підпункту "а" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" суд зазначає, що ними передбачено порядок обчислення вислуги років для цілей призначення пенсій на підставі норм Закону №2262-ХІІ, тобто вони не поширюються на спірні відносини.

За наведених обставин, підстав для зарахування до страхового стажу позивача окремих періодів проходження військової служби у кратному обчисленні у спірних відносинах немає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФ України в Донецькій області від 09.07.2025 №163750034361 належить визнати протиправним та скасувати в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на території Республіки Киргизстан з 16.08.1985 по 31.10.1985, з 30.10.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.01.1992 та з 24.01.1992 по 30.09.1992, а також в частині відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, виходячи з приписів статті 58 Закону №1058-IV, визнав за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території Республіки Киргизстан з 16.08.1985 по 31.10.1985, з 30.10.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.01.1992 та з 24.01.1992 по 30.09.1992, а також повторно розглянути заяву позивача від 02.07.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити з підстав, наведених вище.

Зважаючи на встановлені у ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, як учасник бойових дій /а.с. 23/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Тож підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій областівід 09.07.2025 №163750034361 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на території Республіки Киргизстан з 16.08.1985 по 31.10.1985, з 30.10.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.01.1992 та з 24.01.1992 по 30.09.1992, а також відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території Республіки Киргизстан з 16.08.1985 по 31.10.1985, з 30.10.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 17.01.1992 та з 24.01.1992 по 30.09.1992, а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13486010; площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА