Рішення № 137816502, 30.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18930/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні в подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії періоду роботи з 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік, з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 рік, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням при її обчисленні періодів 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік, з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 рік у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії, з 06.05.2025 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов обґрунтований позивачкою тим, що їй з 19.04.2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 02.08.1982 по 20.09.1985 року позивачка працювала на посаді медичної сестри хірургічного відділення; з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік працювала на посадах «баклаборанта», «лікаря бактеріолога» в санітарно-епідемілогічній станції Приморського району м. Одеси; З 23.07.1998 по 20.03.2003 рік працювала на посаді «лікаря-бактеріолога» в санітарно-епідемілогічній станції Малиновського району м. Одеси; з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік працювала на посаді «лікаря-бактеріолога» в санітарно-епідемілогічній станції Малиновського району м. Одеси; з 02.01.2013 по 18.04.2024 рік працювала на посадах «лікаря-бактеріолога», «бактеріолога лабораторії особливо небезпечних інфекцій» в державній установі «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України». 06.05.2025 року позивачка звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в який просила зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності з 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік, з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 рік в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 21.05.2025 року відповідач надіслав відмову, з якої вбачається, що для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періодів з 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік необхідно надати інформацію про те, що заявник працювала у відділах, які віднесені до інфекційних, а з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 проводити обчислення стажу в подвійному розмірі немає правових підстав, у зв`язку із чим позивачка звернулася до суду із цим позовом.

З відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає, що у періоди з 02.08.1982 по 20.09.1985, з 24.09.1985 по 22.07.1998, з 23.07.1998 по 20.03.2003 позивачка працювала на посадах баклаборанта та лікаря-бактеріолога. Проте, згідно наведеним положенням ст. 60 Закону № 1788, право на зарахування періоду роботи в подвійному розмірі мають особи, які працювали, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я. При цьому, до заяви про призначення пенсії не було надано доказів, що позивачка працювала саме у закладі або відділенні, що віднесені до переліку згідно ст. 60 Закону №1788. Відтак, підстав для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу в подвійному розмірі Головне управління не має. Крім того, враховуючи те, що з 01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працював Позивач, з 01.01.2004 відсутні законні підстави для обчислення стажу Позивача в подвійному розмірі. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається саме на ст. 60 Закону №1788, як на підставу для зарахування спірного періоду роботи в подвійному розмірі. Посилання позивачки на ст. 60 Закону № 1788 є безпідставними з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 16 Розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. При цьому, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Отже, Законом №1058 визначено, що положення Закону № 1788 застосовуються виключно в частині призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій осіб. При цьому будь-який закон або інший нормативно-правовий акт застосовується виключно у разі якщо він не суперечить положенням Закону №1058. Враховуючи те, що ст. 60 Закону №1788 вочевидь суперечить положенням ст. 24 Закону № 1058 в порядку обчислення страхового стажу, такі положення не можуть бути застосовані. Відтак, жодних законних підстав для застосування ст. 60 Закону №1788 для зарахування в подвійному розмірі спірного стажу позивачки у Головного управління не існує.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З 19.04.2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Представник позивачки звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо зарахування періодів з 24.09.1985 року по 20.09.1985 року на посаді «баклаборанта», з 24.09.1985 року по 22.07.1998 року на посадах «бак лаборанта», «лікаря-бактеріолога», з 23.07.1998 року по 20.03.2003 року на посаді «лікаря-бактеріолога», з 21.03.2003 року по 29.12.2012 року на посаді «лікаря-бактеріолога», з 02.01.2013 року по 18.04.2024 року на посадах «лікаря-бактеріолога», «бактеріолога лабораторії особливо небезпечних інфекцій» до страхового стажу роботи у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії.

Листом від 21.05.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило представнику позивача про те, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. До страхового стажу у пільговому обчисленні (в подвійному розмірі) відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зараховані періоди роботи з 24.09.1985 по 31.08.1992 року на посаді баклаборанта, з 01.09.1992 року по 22.07.1998 року на посаді лікаря- бактеріолога в санітарно-епідеміологічній станції Приморського району м. Одеси, з 23.07.1998 року по 31.12.2003 року на посаді лікарі бактеріолога станції Малиновського району м. Одеси, оскільки ОСОБА_1 не надано інформацію про те, що вона працювала у відділах, які відносяться до інфекційних. Проводити обчислення стаду в подвійному розмірі після 01.01.2004 року немає правових підстав, оскільки це не передбачено ст. 24 Закону.

Позивачка не погодилася із правомірністю дій відповідача щодо відмови у зарахуванні періодів її роботи у подвійному розмірі та звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 24.09.1985 року по 20.09.1985 року ОСОБА_1 працювала на посаді «баклаборанта», з 24.09.1985 року по 22.07.1998 року на посадах «бак лаборанта», «лікаря-бактеріолога», з 23.07.1998 року по 20.03.2003 року на посаді «лікаря-бактеріолога», з 21.03.2003 року по 29.12.2012 року на посаді «лікаря-бактеріолога», з 02.01.2013 року по 18.04.2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 закріплено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

У примітці 2 Переліку № 909 зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до розділу 2 Переліку, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів мають право на пенсію за вислугу років при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 року №133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» черевний тиф, паратифи, дизентерія (шагальоз), сальмонельоз, ієрсініоз, псевдотуберкульоз відносяться до групи небезпечних та особливо небезпечних інфекційних хвороб. За змістом 33 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» основними напрямами діяльності державної санітарно епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров`я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров`я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров`я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь; видача висновків державної санітарно епідеміологічної експертизи щодо об`єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010 року №05.03-18-54/973 «інфекційний заклад (відділення)» є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Також в роз`яснені Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010 року №05.03-18-54/973 зазначено, що бактеріологічні лабораторії закладів державної санітарно епідеміологічної служби повною мірою мають право бути прирівняними до інфекційних відділень, а обчислення стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії працівникам бактеріологічних лабораторій не суперечить законодавству України. Так, працівники бактеріологічних лабораторій закладів охорони здоров`я України всіх рівнів в межах своїх посадових обов`язків постійно працюють з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками інфекційних хвороб, що передбачено їх кваліфікаційними характеристиками у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я, затверджений наказом МОЗ від 29.03.2002 року №117.

Зокрема, зазначено, що лікар - бактеріолог застосовує сучасні методи бактеріологічного обстеження різноманітних об`єктів, планує роботу та аналізує результати досліджень, проводить статистичну обробку даних, робить обґрунтований висновок, несе відповідальність за якість і достовірність результатів бактеріологічних досліджень, забезпечує знешкодження інфекційного матеріалу та інше. Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР №916 від 04.08.1983 року, що діє на території України згідно вказівки МОЗ України №165 від 28.05.1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №688/2916/17.

Враховуючи те, що згідно пункту 4 Положення про державний санітарно епідеміологічний нагляд в Україні, одним із основних завдань державного санітарно епідеміологічного нагляду є проведення санітарних та епідеміологічних розслідувань, спрямованих на встановлення причин та умов виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень людей, бактеріологічну лабораторію районної СЕС, в якій працювала позивач, слід вважати інфекційним закладом, який належить до відділень охорони здоров`я, зазначених у статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та на роботу в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до вказаної статті.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік необхідно зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів з 21.03.2003 року по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 року по 18.04.2024 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року.

До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.08.1982 року ОСОБА_1 у період з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 працювала в санітарно-епідемілогічній станції Малиновського району м. Одеси та в державній установі «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» на посадах «лікаря бактеріолога», «бактеріолога лабораторії особливо небезпечних інфекцій.

Згідно зі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

У постанові від 03.11.2021 року по справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі №214/3705/17.

Таким чином, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи позивачки з 21.03.2003 року по 29.12.2012 року, з 02.01.2013 року по 18.04.2024 року в санітарно-епідемілогічній станції Малиновського району м. Одеси та в державній установі «Одеський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» на посадах «лікаря бактеріолога», «бактеріолога лабораторії особливо небезпечних інфекцій, підлягають зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні в подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії періоду роботи з 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік, з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 рік, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням при її обчисленні періодів 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік, з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 рік у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії, з 06.05.2025 року задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні в подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії періоду роботи з 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік, з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням при її обчисленні періодів 02.08.1982 по 20.09.1985 рік, з 24.09.1985 по 22.07.1998 рік, з 23.07.1998 по 20.03.2003 рік, з 21.03.2003 по 29.12.2012 рік, з 02.01.2013 по 18.04.2024 рік у подвійному розмірі для обчислення розміру пенсії з 06.05.2025 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА