Ухвала суду № 137813293, 30.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

30 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3396/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Майданського Романа Михайловича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, у якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року) при обчисленні позивачу ОСОБА_1 грошового забезпечення і грошової допомоги на оздоровлення, за період із 26 лютого 2022 року по 27 квітня 2026 року включно, а саме: не визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

2. Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату позивачу ОСОБА_1 сум грошового забезпечення і сум грошової допомоги на оздоровлення, із врахуванням раніше виплачених сум, за період із 26.02.2022р. по 27.04.2026р. включно, обчислених з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови КМ України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції чинній з 29.01.2020 року, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2024р.

3. Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки, які обчислені без врахування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн. згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік».

4. Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату позивачу ОСОБА_1 сум одноразової грошової допомоги при звільненні 27.04.2026р. та грошової компенсації невикористаних днів щорічної основної відпустки, обчислених із грошового забезпечення, яке нараховане із врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн. згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року) та із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2024p.

?Times New Roman CERoman Boldке#?Times New Roman CYRRoman Bold#?Times New Roman GreekRoman Bold#?Times New Roman TURRoman Bold#?Times New Roman CyrRoman Bold#?Roman Italic?Roman Baltic Italicке?Roman CE ItalicУхвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що приписами ч.2 статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). На думку відповідача, позивач щомісячно отримував грошове забезпечення, був обізнаний з його розміром, мав можливість своєчасно оскаржити порядок його нарахування, однак до суду звернувся лише після звільнення з військової служби. Також відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання процесуальних строків і зазначає, що позивач не навів поважних причин їх пропуску та не заявив клопотання про поновлення строку. У зв`язку з цим просить залишити позов без розгляду в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення і грошової допопоги на оздоровлення за період з 19.07.2022 по 11.12.2025.

Представником позивача подано заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. У запереченнях зазначено, що позовні вимоги пов`язані з проведенням остаточного розрахунку при звільненні з військової служби, а тому строк звернення до суду слід обчислювати з дня виключення позивача зі списків особового складу. Представник позивача вказує, що порушення права набуло остаточного характеру лише після звільнення, оскільки саме тоді відповідач завершив проведення всіх належних виплат. Також зазначає, що вимоги про перерахунок грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат є складовими остаточного розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду в межах установленого законом строку. З огляду на викладене представник позивача просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

При розгляді клопотання про залишення позовної заяви без розгляду суд виходить із такого.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Цей спір стосується перерахунку грошового забезпечення, яке позивач отримував під час проходження військової служби.

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).

Разом із тим, такі правовідносини врегульовані положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що в судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07.05.2002 №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022 включно) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".

Тобто до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

При цьому у вищезгаданій постанові Верховний Суд зауважив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) (пункт 77).

За приписами пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.

Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил та передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, грошовий атестат за своєю правовою природою є документом про остаточний розрахунок військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу військової частини та підтверджує виплату належних йому складових грошового забезпечення саме на цей день, водночас грошовий атестат не містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 29.12.2025 у справі №580/9034/24 та врахований судом на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

Верховний Суд у згаданій вище постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 звернув увагу, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат.

Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Проаналізувавши положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Верховний Суд у постанові від 29.12.2025 у справі №580/9034/24 дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов`язку роботодавця інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних відносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов`язок.

Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Обумовлений приписами цієї статті обов`язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зазначає, що позивач був звільнений зі служби в Управлінні Служби безпеки України Закарпатській області 27 квітня 2026 року, а з позовом до суду звернувся 19 травня 2026 року. Тобто, цей позов був поданий у межах 3-місячного строку, встановленого ч.2 ст.233 КЗпП України.

Виплату грошового забезпечення за останній місяць служби, а також одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію невідбутих днів щорічних та додаткових відпусток, позивачу здійснено 28 квітня 2026 року, а з розрахунковим листком про нараховані суми, належні при звільненні, позивача ознайомлено 27 квітня 2026 року.

Про застосовану розрахункову величину у розмірі 1762 грн. для визначення розміру грошового забезпечення позивачу стало відомо із розрахункових листів, з якими ознайомлено 20 березня 2026 року.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 (предмет спору перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом 22 травня 2024 року) констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.

За наведених обставин, підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом без поважних причин та застосування відповідних правових наслідків (залишення позовної заяви без розгляду) - немає.

А тому у задоволенні клопотання відповідача належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 5, 44, 118, 121, 122, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

СуддяЯ. М. Калинич