Рішення № 137811313, 30.06.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1037/25

Провадження № 2/515/128/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі ТОВ «Споживчий Центр») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 26.12.2024 р. укладено кредитний договір (оферти) № 26.12.2024-100002441.

Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» було надано кредит позичальнику ОСОБА_1 у розмірі 10000,00 грн, строком на 140 дні

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, сторонами погоджені проценти за користування кредитними коштами. Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 28 346,01 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 600,00 грн заборгованість за відсотками, 746,01 грн заборгованість по комісії, 5 000,00 грн неустойка.

Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 2 153,99 грн. від 08.01.2025 р., при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Рух справи

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 липня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

26 липня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області замінено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

24 грудня 2025 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, визначений ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 липня 2025 року, для подання відзиву на позовну заяву, та втановити додатковий строк для подання відзиву на позов до 12 січня 2025 року включно.

11 лютого 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області витребувано у ТОВ «Споживчий центр» наступну інформацію (докази), а саме:

- Оригінал договору про надання споживчого кредиту № 26.12.2024- 100002441 від 26.12.2024 р, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з ТОВ «Споживчий центр» з додатками - графіком платежів, паспортом споживчого кредиту до нього з електронними підписами обох Сторін. - Докази фактичного підписання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ТОВ «Споживчий центр» оригіналу Договору про надання кредиту № 26.12.2024-100002441 від 26.12.2024 р. з додатками у наданій до Суду редакції у дату їх укладання та фактичного надання примірника його оригіналу позичальнику у дату укладання.

- Оригінал заявки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на видачу кредиту за Договором про надання кредиту № 26.12.2024-100002441 від 26.12.2024 р. з ТОВ «Споживчий центр» та умов, повідомлених йому ТОВ «Споживчий центр» до його укладання (оферта і акцепт).

- Первинний бухгалтерський документ щодо фактичного перерахунку грошових коштів від первісного кредитора ТОВ «Споживчий центр» по Договору про надання кредиту № 26.12.2024-100002441 від 26.12.2024 р. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

- Виписку з банківського рахунку кредитора ТОВ «Споживчий центр» за дату фактичного перерахунку грошових коштів по Договору про надання кредиту № 26.12.2024-100002441 від 26.12.2024 р. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за вищевказаним договором.

11 лютого 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» посилаючись на наступне.

-Кредитний договір з додатками, надані позивачем у копіях, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій ні в електронній тому, що відсутні підписані обома сторонами у дату укладення оригінали, яких у даній редакції не існує в природі;

-Не підписані відповідачем умови кредитування не можуть бути застосовані до правовідносин сторін;

-Кредитор коштів по договору не переказував, позивачем не доведено факту видачі позики кредитором, а відтак у нього не виникло договірних прав;

-Розрахунки позивача суперечить наданим ним текстам та вимогам спеціального законодавства і правовим висновкам Верховного Суду;

-Має місце недоведеність позовних вимог з точки зору процесуального права, а всі сумніви мають тлумачитись на захист прав споживача кредитних послуг.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 26.12.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 26.12.2024-100002441 (кредитної лінії) від 26.12.2024 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №26.12.2024-100002441 (кредитної лінії) від 26.12.2024 р.

Таким чином, було укладено Кредитний договір №26.12.2024 100002441 від 26.12.2024 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Отже, позивач подав електронну копію кредитного договору до суду разом з позовною заявою.

Відповідач не заперечує, що вказаний ним у кредитному договорі засіб зв`язку, (номер телефону) належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.

До того ж позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.

Крім того обрахування загальних витрат за споживчим кредитом базуються на припущені, що позичальник буде виконувати свої зобов`язання належним чином, а саме згідно з Графіком платежів. У випадку належного виконання зобов`язання проценти наступного чергового періоду були б обраховані, враховуючи зменшену базу розрахунку. Відтак, розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної в кредитному договорі.

Сторона позивача наголошує, що відповідач не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив при оформленні договору, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №26.12.2024-100002441 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Також сторона відповідача не зазначила, яке саме її право, як споживача фінансової послуги, було обмежено кредитним договором.

30.01.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на відповідь на відзив, у якому вказав, про перерахування кредитних коштів позичальнику фінансова установа повинна мати беззаперечні належні докази руху коштів у безготівковому порядку з усіма належними реквізитами для ідентифікації платника, одержувача та призначення платежу. Однак таких доказів позивачем не надано. Також надана позивачем копія листа-довідки видана небанківською фінансовою установою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», яка взагалі не була уповноважена і не мала права на відкриття рахунків і здійснення безготівкових переказів, тобто взагалі не була спроможна виконати операцію з видачі позики безготівковим способом.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Споживчий центр та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі пропозиції на укладення кредитного договору (оферти) та заявки кредитного договору № 26.12.2024-100002441, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», згідно з умовами якого:

- сума кредиту: 10 000,00 грн;

- строк, на який надається Кредит 140 днів з дати його надання;

- дата повернення (виплати) кредиту 14 травня 2025 року;

- процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

- Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка 0.82%

- комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів;

- реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5363-54ХХ-ХХХХ-3531.

Згідно заявки кредитного договору сума кредиту становить 10000,00 грн., строк на який надається кредит 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 14.05.2025.

Позичальник 26.12.2024 своїм електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, чим підтверджено укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти у розмірі 1000,00 грн.

ТОВ «Споживчий Центр» вчасно виконано зобов`язання про надання кредиту в погодженому сторонами розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 07.07.2025 за вих. № 150-0707.

Відповідно до довідки-розрахунку позивача за кредитним договором заборгованість відповідача складає 28 346,01 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 12 600,00 грн, неустойка 5 000,00 грн, комісія 746,01 грн.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), Заявка на отримання кредиту, підтвердження кредитного договору, підписані відповідачем з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е828.

Також відповідач підписав паспорт споживчого кредиту від 26.12.2024 р з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором А828.

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Споживчий Центр» підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, що до яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочинмає бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровийпідпис», за умови використання засобуелектронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умовиви користання коштів електронного цифрового підпису усіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороніцього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого підлогіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідач, підписавши кредитний договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитом.

Факт отримання кредиту на наявності кредитної заборгованості позичальником не спростовано.

Надані позивачем докази свідчать, що ОСОБА_1 ознайомлений з умовами кредитування і прийняв їх.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» у частині стягнення з ОСОБА_1 10 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту підлягають до задоволення.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 березня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зробила висновки про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом позовної заяви та розрахунку боргу позивач ставить вимогу про стягнення процентів за правомірне користування кредитом, однак вимог про стягнення процентів на підставі ст. 625 ЦК не заявлено.

Суд відповідно до вимог статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Згідно з кредитним договором № 26.12.2024-100002441 (кредитної лінії), кредит надається строком на 140 днів з дати його надання, а саме до 14 травня 2025 року.

Відповідно до умов кредитного договору № 26.12.2024-100002441 (кредитної лінії) денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка станоить 0,82%.

За вказаних обставин до стягнення підлягають відсотки у межах погодженого строку крендитування у розмірі 11 480,00 грн (10000 х 0,82 %:100% х 140).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Вимоги про стягнення решти суми відсотків за користування кредитом до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави висновувати про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, враховуючи принципи справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за договором № 26.12.2024-100002441 від 26.12.2024 року.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже неодноразово викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки за договором № 26.12.2024-100002441 від 26.12.2024 року.

Висновки за результатами розгляду справи

Боржник, отримавши кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи вище наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором 26.12.2024-100002441 від 26.12.2024 року в розмірі 21480,00 грн, з яких: 10 000,00 заборгованість за тілом кредиту; 11 480,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Щодо судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий Центр» (75,77%), то із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1 835,45 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 526, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №26.12.2024-100002441 від 26 грудня 2024 року у розмірі 21 480,00 грн (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят гривень), з яких: 10 000,00 заборгованість за тілом кредиту; 11 480,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір у розмірі 1 835,45 грн (одна тисяча вісімсот тридцять п`ять гривень сорок п`ять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя К. І. Олійник