Рішення № 137809760, 30.06.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/815/26

Провадження № 2/595/536/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»), в інтересах якого діє представник Бовсуновська Ю.С., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1633-1518 від 04.12.2025 в розмірі 14280,00 грн, що складається з наступного: 4200,00 грн заборгованість за кредитом; 5250,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 630,00 грн - заборгованість по комісії; 4200,00 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги мотивує тим, що 04.12.2025 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, уклали електронний Договір про надання кредиту № 1633-1518 (надалі Кредитний договір). Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора A4996. Відповідно до умов Кредитного договору відповідач отримав кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 4200,00 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період - 28 днів, комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту, знижена процентна ставка 1,00 % в день, стандартна процентна ставка - 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору; 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Сторонами укладалася додаткова угода №1 від 06.12.2025 до даного договору, в якій сторони домовлялися про надання додаткових коштів у кредит в сумі 4200,00 грн. Однак, відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 10.04.2026 складає 14280,00 грн, з яких: 4200,00 грн - заборгованість за кредитом; 5250,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 4200,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК; 630,00 грн - заборгованість по комісії. З врахуванням вищезазначеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

19.06.2026 відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що не погоджується з позовними вимогами про стягнення заборгованості в загальному розмірі 14280,00 грн. З огляду на введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, який діє і дотепер, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позовні вимоги в частині стягнення з нього відсотків в сумі 4200 грн по ст. 625 ЦК України за договором від 04.12.2025 №1633-1518 задоволенню не підлягають. Просить суд врахувати, що нарахована кредитором сума по відсотках за користування кредитом 5250,00 грн перевищує суму кредиту (тіло кредиту 4200,00 грн). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. При цьому, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 5250,00 грн не є співмірною сумі кредиту у 4200,00 грн за кредитним договором від 04.12.2025 №1633-1518, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Зауважує, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, після укладення договору йому було незаконно нараховано комісію 630,00 грн. Підсумовуючи наведене, вважає, що в даному випадку засадам цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності буде відповідати стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 4200,00 грн та відсотків за користування позикою у розмірі 3000,00 грн. З огляду на викладене просив долучити відзив до справи та відмовити у задоволенні позову у заявленому розмірі.

У судове засідання представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, хоч належно повідомлявся про розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 04.12.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1633-1518 продукту «MiniCredos», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A4996.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 4200,00 грн, строк кредитування 365 календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 03.12.2026, базовий період складав 28 календарних днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, а також зі сплатою комісії за видачу кредиту 15% від суми кредиту, денна процентна ставка на дату укладення договору складає 0,918 процентів, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 18 266,76 грн.

Як вбачається із змісту п. 13 Договору, у ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме НОМЕР_1 .

Додатком до Договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту (графік платежів за договором).

Також відповідачем було підписано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniCredos» та паспорт споживчого кредиту.

06.12.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1633-1518, яка підписана останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1733. Відповідно до умов даної Додаткової угоди кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит в розмірі: 4200,00 грн.

За даними довідки про перерахування суми кредиту № 1633-1518від 04.12.2025, сформованої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», по карті ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 через платіжну систему EasyPay здійснювалися наступні типи операції: 04.12.2025 видача кредиту в сумі 4200,00 грн; 06.12.2025 добор по кредиту в сумі 4200,00 грн. Разом 8400 грн, що також підтверджується долученими підтвердженнями про перерахування коштів.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1633-1518від 04.12.2025 станом на 10.04.2026 загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором становить: 14280,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 4200,00 грн, заборгованість за процентами 5250,00 грн, заборгованість за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК 4200,00 грн, заборгованість по комісії 630,00 грн.

Як убачається із матеріалів справи, 23.04.2026 кредитодавець відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику вимогу про усунення порушень умов договору № 1633-1518 щодо сплати заборгованості, однак дана вимога була проігнорована позичальником, порушення не усунуто.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 04.12.2025 укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1633-1518 продукту «MiniCredos» та додаткова угода до Договору 06.12.2025.

Так, ст. 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З довідки про перерахування суми кредиту № 1633-1518 від 04.12.2025 та підтвердження про перерахування коштів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» шляхом здійснення переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 кошти в загальній сумі 8400,00 грн, а саме: 04.12.2025 у сумі 4200,00 грн, 06.12.2025 у сумі 4200,00 грн.

Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за Договором № 1633-1518 від 04.12.2025, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1633-1518 від 04.12.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.04.2026 складає: 14280,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 4200,00 грн, заборгованість за процентами 5250,00 грн, заборгованість за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК 4200,00 грн, заборгованість по комісії 630,00 грн.

Враховуючи, що відповідач докази на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Договору про відкриття кредитної лінії № 1633-1518 від 04.12.2025, а відтак, позивач на праві кредитора вправі вимагати повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом від позичальника.

Відповідач не надав суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження іншої суми заборгованості або ж її відсутності.

Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вищевказаним кредитним договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості відповідача підтверджується розрахунком заборгованості, яка надана суду та відповідачем не спростована, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 1633-1518 від 04.12.2025 в сумі 9450,00 грн, що складається із 4200,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5250,00 грн - заборгованості за процентами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача, що умови договору є несправедливими, суд зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).

Судом встановлено, що під час укладення оспорюваного кредитного договору позичальник був обізнаний з основними умовами кредитного договору, а саме визначена відсоткова ставка, розмір платежу, загальні витрати за кредитом, реальна річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту, відповідальність, права та обов`язки сторін договору.

Під час укладення оспорюваного договору сторони, в порядку статті 638 ЦК України, узгодили всі істотні умови притаманні для даного виду правочину та погодилися з ними.

Умови укладеного договору були погоджені сторонами у встановленому законом порядку, договір був результатом домовленості сторін і відповідав загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтями 3, 627 ЦК України.

Перед підписанням кредитного договору позичальник міг безперешкодно ознайомитися з умовами кредитування відповідача та будь-якими іншими продуктами, що пропонувалися на офіційному сайті відповідача, а також порівняти його з кредитними продуктами інших.

Тому, оскільки судом встановлено, що зміст договору містить всі істотні умови договору позики, підписаний сторонами, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована, у встановленому законом порядку договір не визнавався недійсним, а тому всі права, набуті сторонами договору за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, в тому числі і по сплаті відсотків, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за ст. 625 ЦК України у розмірі 4200,00 грн.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Враховуючи те, що кредитні відносини між сторонами виникли і діяли під час воєнного стану, на переконання суду, у позивача були відсутні правові підстави для нарахування процентів у сумі 4200,00 грн в порядку ст. 625 ЦК України, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача комісії в розмірі 630,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування, але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 4.11 кредитного договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого Кредиту.

Однак, розмір комісії за надання кредиту, який визначено в кредитному договорі, встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Таким чином банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови договору щодо сплати комісії за надання кредиту, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 630,00 грн задоволенню не підлягають.

Згідно платіжної інструкції № 41993 від 02.06.2026, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1761,88 (9450,00 х 2662,40 : 14280,00), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 273, 274, 279, 352, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» суму заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1633-1518 від 04 грудня 2025 року в розмірі 9450 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн 88 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська