Рішення № 137808734, 29.06.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 331/1579/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ПАТ Акціонерний банк «УкргазБанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ акціонерний банк «УкргазБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №2203/161-316/04 від 13.12.2012 , відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з цим кредитним договором сума кредиту становить 66045,00 грн., кредит надається на придбання автомобіля марки FIAT моделі LINEA, 2012 року випуску (п.1.2); кредит надається з 13.12.2012 року по 12.12.2019 року (строк кредитування), але позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 12.12.2019 (п.1.3).

Відповідно до п.3.3.4 договору застави заставодавець зобов`язався: На період дії цього договору застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок у відповідності до вимог Банку, виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування та надати Банку копії договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів за цими договорами страхування. Забезпечити безперервну дію страхового покриття щодо предмета застави на строк не менший, ніж той, в межах якого заставодавець виконає свої зобов`язання за кредитним договором. Вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування (договір страхування укладається строком дії на один рік), за яким застраховано предмет застави, в тому числі вчасно сплачувати страховий платіж, а також всі чергові страхові платежі, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування. Не пізніше ніж за три банківські дні до граничного строку закінчення дії договору страхування (у разі якщо заставодавець не виконав усі свої зобов`язання за кредитним договором) укласти новий договір страхування та сплатити річний страховий платіж або черговий страховий платіж, визначений новим договором страхування, та не пізніше як за один банківський день до граничного строку дії договору попереднього договору страхування надати заставодержателю докази таких сплат та копії договорів страхування. Підтримувати шляхом негайно1 сплати відповідник страхових платежів розмір страхової суми, яка зменшилась із будь-яких причин, на рівні, визначеному в договорі страхування на момент укладенні договору страхування, та надавати заставодержателю докази таких сплат.

Згідно з п.4.2 договору застави за кожен випадок невиконання чи неналежного виконання п.3.3.4 цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку, протягом якого заставодавець порушував вимоги п.3.3.4 цього договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п.2.3 цього договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком, починаючи з другого календарного місяця, що слідує за місяцем порушення. Сплата штрафу не звільняє заставодавця від виконання своїх зобов`язань за вказаними пунктами. Банк надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору і тим самим повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Натомість позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, оскільки припинив повертати кредит та сплачувати проценти ще з 2014 року, чим порушив умови кредитного договору.

Зважаючи на невиконання позичальником договірних зобов`язань, банк у 2019 році звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.10.2019 у справі №310/4881/19 за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволена позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 на Користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 2203/161-316/04 від 13.12.2012 у розмірі 65123,88 грн., і судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Між тим, відповідач протягом тривалого часу не виконував прострочене грошове зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» три проценти річних у розмірі 4683,57 гри та інфляційні втрати у розмірі 11521,52 грн., нараховані за період з 02.10.2019 року по 23.02.2022 року на прострочене грошове зобов`язання за кредитним договором № 2203/161-316/04 від 13.12.2012 за невиконання заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області під 02.10.2019 у справі № 310/4881/19;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» штраф у розмірі 31891, 50 грн., нарахований за період з 12.03.2017 року по 29.02.2020 року за невиконання зобов`язань щодо страхування предмета застави;

-судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглядати справу без участі представника позивача. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі у разі неявки відповідача.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, відзиву на позов не подав.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №2203/161-316/04 від 13.12.2012 , відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з цим кредитним договором сума кредиту становить 66045,00 грн., кредит надається на придбання автомобіля марки FIAT моделі LINEA, 2012 року випуску (п.1.2); кредит надається з 13.12.2012 року по 12.12.2019 року (строк кредитування), але позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 12.12.2019 (п.1.3).

Відповідно до п.3.3.4 договору застави заставодавець зобов`язався: На період дії цього договору застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок у відповідності до вимог Банку, виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування та надати Банку копії договорів страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів за цими договорами страхування. Забезпечити безперервну дію страхового покриття щодо предмета застави на строк не менший, ніж той, в межах якого заставодавець виконає свої зобов`язання за кредитним договором. Вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування (договір страхування укладається строком дії на один рік), за яким застраховано предмет застави, в тому числі вчасно сплачувати страховий платіж, а також всі чергові страхові платежі, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування. Не пізніше ніж за три банківські дні до граничного строку закінчення дії договору страхування (у разі якщо заставодавець не виконав усі свої зобов`язання за кредитним договором) укласти новий договір страхування та сплатити річний страховий платіж або черговий страховий платіж, визначений новим договором страхування, та не пізніше як за один банківський день до граничного строку дії договору попереднього договору страхування надати заставодержателю докази таких сплат та копії договорів страхування. Підтримувати шляхом негайно1 сплати відповідник страхових платежів розмір страхової суми, яка зменшилась із будь-яких причин, на рівні, визначеному в договорі страхування на момент укладенні договору страхування, та надавати заставодержателю докази таких сплат.

Згідно з п.4.2 договору застави за кожен випадок невиконання чи неналежного виконання п.3.3.4 цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку, протягом якого заставодавець порушував вимоги п.3.3.4 цього договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п.2.3 цього договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком, починаючи з другого календарного місяця, що слідує за місяцем порушення. Сплата штрафу не звільняє заставодавця від виконання своїх зобов`язань за вказаними пунктами. Банк надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору і тим самим повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Натомість позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, оскільки припинив повертати кредит та сплачувати проценти ще з 2014 року, чим порушив умови кредитного договору.

Зважаючи на невиконання позичальником договірних зобов`язань, банк у 2019 році звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.10.2019 у справі №310/4881/19 за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволена позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_1 на Користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АКЦІОНЕРНОГО БАНКУ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за Кредитним договором №2203/161-316/04 від 13.12.2012 у розмірі 65123,88 грн., і судовий збір у сумі 1921,00 грн.

На виконання цього судового рішення був виданий відповідний виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні з 26.03.2024 по 19.02.2025, що підтверджує інформацією про виконавче провадження №74558082, отримана 27.01.2026 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, відповідно до якої державним виконавцем 19.02.2025 винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом, а 21.02.2025 кошти в сумі 65123,88 грн. були зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджує виписка з особових рахунків позичальника.

Відповідач ОСОБА_1 окрім порушення умов кредитного договору також допустив порушення умов договору застави в частині зобов`язань щодо страхування предмета застави, визначених пунктом 3.3.4 договору застави.

За порушення умов страхування предмета застави, визначених пунктом 3.3.4 договору застави, керуючись пунктом 4.2 ДОГОВОРУ застави, заставодержатель нарахував заставодавцю штраф у розмірі 31891,50 грн. за період з 12.03.2017 року по 29.02.2020 року. Вказана сума штрафу становить 1.5% від заставної вартості предмета застави, що збільшується на 0,75 п.п. щомісячно наростаючим підсумком, починаючи з другого календарного місяця, що слідує за місяцем порушення.

Наявність невиконаного заставодавцем зобов`язання зі сплати заставодержателю зазначеної суми штрафу підтверджується банку від 25.02.2025 за № 172/21200/2025 і розрахунком штрафу.

Станом на день подання позову, три проценти річних у сумі 4683,57 грн. та інфляційні втрати в сумі 11521,52 гри, що нараховані банком за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також штраф у сумі 31891,50 грн., який нараховано банком за невиконання зобов`язань щодо страхування предмета застави, залишаються непогашеними.

Зазначене свідчить про порушення відповідачем майнових прав та інтересів позивача.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за прострочення виконання грошового зобов`язання

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиноюдругоюстатті625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиноюдругоюстатті625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач має перед Позивачем грошове зобов`язання, яке виникло за умовами кредитного договору № 2203/161-316/04 від 13.12.2012 року, що підтверджується фактами, що встановлені рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.10.2019 у справі № 310/4881/19.

Отже, вказаним судовим рішенням підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком у розмірі та його порушення, яке виникло на підставі кредитного договору.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, як наслідок, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення.

Отже, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання 3% річних та інфляційних втрат передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На виконання судового рішення був виданий відповідний виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні з 26.03.2024 по 19.02.2025, що підтверджує інформацією про виконавче провадження №74558082, отримана 27.01.2026 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, відповідно до якої державним виконавцем 19.02.2025 винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом, а 21.02.2025 кошти в сумі 65123,88 грн. були зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджує виписка з особових рахунків позичальника.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

Тобто, у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, підтвердженого рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02.10.2019 у справі № 310/4881/19.

З розрахунків наданих позивачем вбачається, що ним здійснені нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.10.2019 року по 23.02.2022 року, що відповідає вимогам закону.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону Відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано, клопотань, заяв чи заперечень до суду не надано.

Отже, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивач має право на стягнення передбачених статтею 625 ЦК України3 % річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо вимог про стягнення штрафу

Підставою для нарахування штрафу є невиконання умов договору застави, а не кредитного договору.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про заставу» застава є способом забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 10 Закону України «Про заставу» предмет застави може бути застрахований за згодою сторін на погоджених такими сторонами умовах, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої ст.6 Закону України «Про страхування» від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, зокрема, здійснюється добровільне страхування наземного транспорту (крім залізничного).

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити , що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, виходячи з положень частини четвертої статті 631 ЦК України закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов`язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії. Вимоги про відшкодування збитків, зумовлених порушенням договору, про стягнення неустойки тощо можуть бути пред`явлені незалежно від закінчення строку дії договору протягом встановлених для цих вимог строків позовної давності ( ст. ст.257,258 ЦК України).

Тобто, договір застави в даній справі діє до повного виконання зобов`язань забезпечених заставою та закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України).

Оскільки відповідач в порушення умов договору застави належних доказів щодо укладення договору страхування транспортного засобу банку не надав, відповідно, у Банку виникло право на нарахування штрафу за невиконання умов договору застави щодо страхування предмета застави згідно з п. 3.3.4 договору застави.

Згідно розрахунку позивача, сума штрафу за неналежне виконання умов договору застави щодо страхування предмету застави нарахована за період з 12.03.2017 року по 29.02.2020 року і становить 31891, 50 гривень. Розрахунок позивача не спростовано, тому сума штрафу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вказаному розмірі.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 2662, 40 гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.2, 12, 76-81, 141, 206, 259, 263-265 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов ПАТ Акціонерний банк «УкргазБанк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», код ЄДРПОУ: 23697280, юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1 три проценти річних у розмірі 4683,57 гри та інфляційні втрати у розмірі 11521,52 грн., нараховані за період з 02.10.2019 року по 23.02.2022 року на прострочене грошове зобов`язання за кредитним договором № 2203/161-316/04 від 13.12.2012 за невиконання заочного рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області під 02.10.2019 у справі № 310/4881/19.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», код ЄДРПОУ: 23697280, юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1 штраф у розмірі 31891, 50 грн., нарахований за період з 12.03.2017 року по 29.02.2020 року за невиконання зобов`язань щодо страхування предмета застави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», код ЄДРПОУ: 23697280, юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1 сплачений судовий збір в розмірі 2662, 40 грн.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Кілійським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Березніков