Рішення № 137806735, 30.06.2026, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/610/26

Провадження № 2/349/608/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 червня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі судді Могили Р.Г.

за участі секретаря судового засідання Матасової Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» ( далі - ТОВ «ФК «Солвентіс» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 719,00 грн.

Позов обгрунтовано тим, що 04 лютого 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про надання кредиту №3220248, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 500,00 грн, строком до 18 серпня 2020 року включно та зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами .

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило на користь ТОВ «Секвоя капітал» право грошової вимоги до боржників за кредними договорами, у тому числі за договором №3220248 від 04 лютого 2020 року.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу№ ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя капітал» передало ТОВ «ФК «Солвентіс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором №3220248 від 04 лютого 2020 року, боржником в якому виступає відповідач ОСОБА_1 .

Зазначає, що загальний розмір заборгованості відповідача по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом відповідно до розрахунку заборгованості становить 22 719,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 500,00 грн, заборгованість за відсотками 18 219,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзиву на позов.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» документів, що становлять банківську таємницю.

23 червня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано суду витребувану інформацію.

Представник позивача в судове засідання не з`явилися, просили розгляд справи проводити за їхньої відсутності, про що зазначили в позовній заяві та в клопотанні про витребування доказів.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2672237 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання. Судові повістки про виклик в судові засідання повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився повторно, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. ст.223,280 ЦПК України.

У зв`язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи

04 лютого 2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 3220248 ( далі - Договір ), який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором PS3220248, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.20-22).

Відповідно до п.1.2. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування (надалі за текстом Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні.

Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з умовами договору та правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись своїх обов`язків та виконувати їх ( п.7.2 Договору).

Згідно п. 7.7. Договору встановлено, що сторони погодили, що з укладенням цього Договору ними досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що сума кредиту складає 4 500,00 грн.

Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3 цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника ( п.1.4. Договору).

Пунктом 1.7. Договору визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, відповідно до якого:

- у випадку використання кредиту менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму користування кредитом, яка складає 7,65 % від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту;

- у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 16 календарних днів з 04 лютого 2020 року до 20 лютого 2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 % (Акційна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні покращених умов кредитування складає 5 601,60 грн;

- при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 04 лютого 2020 року по 20 лютого 2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);

- в спеціальний період з 21 лютого 2020 року по 18 серпня 2020 (включно) - 3 % за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил).

Відповідно до п. 3.1. Договору сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору - 04 лютого 2020 року до кінцевої дати виконання договору 18 серпня 2020 року (включно). Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до кінцевої дати виконання договору, договір припиняє дію з дати повернення/погашень кредиту (п. 2.8. Правил).

Видача кредитних коштів в сумі 4 500,00 грн підтверджується довідкою ТОВ «ФК « Елаєнс» від 02 листопада 2024 року, а також випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , яка надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 39, 77-78 ).

Отже ТОВ «Алекскредит» свої зобов`язання за договором про надання кредиту № 3220248 від 04 лютого 2020 року виконало в повному обсязі згідно умов договору.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025 (а.с.23-27).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість в розмірі 22 719,00 грн (а.с.12).

31 жовтня 2025 року між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу№ ДФ-31102025 (а.с. 30-34).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу№ ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року,представники ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» на виконання договору підписали реєстр, за яким рахувалася заборгованість за кредитним договором №3220248 від 04 лютого 2020 року на загальну суму 22 719,00 грн, де заборгованість за тілом кредиту 4 500,00 грн, заборгованість за відсотками 18 219,00 грн. ( а.с. 13 ).

Згідно з наданим первісним кредитором розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3220248 від 04 лютого 2020 рокустаном на 29 жовтня 2025 року становить 29 874,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4 500,00 грн, заборгованість за відсотками 25 374,00 грн ( а.с. 14-15 звор. ).

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням кредитного договору № 3220248 від 04 лютого 2020 року, за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним у письмовій формі, а також перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, та наявності з його сторони невиконаних зобов`язань за цим договором.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Позивачем надано належні та допустимі докази, що на підставі договору факторингу № 29/10-2025 від 29 жовтня 2025року, договору факторингу № ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року та згідно витягів з реєстру боржників до вказаних договорів факторингу, від первісного кредитора ТОВ «Алекскредит» до нових кредиторів ТОВ «Секвоя капітал», а в подальшому до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3220248 від 04 лютого 2020 року.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Оскільки взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 3220248 від 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у сумі 4 500,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до умов договору кредит надано на строк - з 04 лютого 2020 року по 18 серпня 2020 року ( п.3.1. Договору), денна процентна ставка в період з 04 лютого 2020 року по 20 лютого 2020 року 1,70%, починаючи з 21 лютого 2020 року по 18 серпня 2020 року включно денна процентна ставка - 3 % ( п.1.7.3. Договору).

З метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд перевіряє правильність нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами, шляхом самостійного їх перерахування.

В період з 04 лютого 2020 року по 20 лютого 2020 року, тобто протягом 17 календарних днів щоденна відсоткова ставка 1,70%, тіло кредиту 4 500,00 грн, отже розмір відсотків за цей період складає 1 300,50 грн ( 4 500,00 грн х 1,70% = 76,50 грн х 17 днів).

В період з 21 лютого 2020 року по 18 серпня 2020 року, тобто протягом 180 календарних днів щоденна відсоткова ставка 3 %, тіло кредиту 4 500,00 грн, отже розмір відсотків за цей період складає 24 300,00 грн ( 4 500,00 грн х 3% = 135,00 грн х 180 днів).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.14-15 звор), встановлено, що 01 березня 2020 року відповідачем сплачено 100,00 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками та 30 січня 2021 року сплачено 50,00 грн відсотків, тобто загальний розмір сплачених відповідачем вістотків складає 150,00 грн.

Отже загальний розмір відсотків, які відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити кредитору за користування кредитними коштами складає 25 450,50 грн (1 300,50 грн + 24 300,00 грн 150,00 грн).

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 18 219,00 грн заборгованості за відсотками та враховуючи вимоги ч.2 ст. 264 ЦПК України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, тому позов в частині стягнення заборгованості за відсотками також підлягає до задоволення у розмірі, заявленому позивачем.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, та підтверджується платіжною інструкцією №3220248 від 10 квітня 2026 року (а.с. 50).

Водночас відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правової допомоги № 43657029 від 02 січня 2026 року, детальний опис виконаних адвокатом робіт, акт надання послуг №3220248 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 березня 2026 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правової допомоги адвокатським бюро «Анна Литвин і партнери» складає 6000,00 грн ( а.с. 17-19, 16,10).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, обсяг виконаних адвокатом робіт, керуючись принципом співмірності та розумності витрат, які пов`язані з правничою допомогою адвоката, суд оцінює їх в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 3220248 від 04 лютого 2020 року в розмірі 22 719,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 500,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 18 219,00грн

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судові витрати в розмірі 5 662,40 грн, які складаються із 2 662,40 грн судового збору та 3 000,00 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київська область, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 30 червня 2026 року.

Суддя Р.Г. Могила