Ухвала суду № 137806370, 29.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9268/26

1-кс/308/3893/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області, погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про обрання відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Ратне, Ратнівського р-ну, Волинської обл., зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ командира мінометного розрахунку ВЧ НОМЕР_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026070000000046 від 03.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

Подане клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, під час проходження військової служби у відповідності до вимог ст. ст. 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, ст. 68 Конституції України, зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язаний завжди пам`ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.

Так, згідно п. 1 Додатку № 1 до Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 N 2471-XII, не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - Зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку N 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Згідно вимог п.1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. №576 (надалі Положення), дозвільна система це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Відповідно до вимог п. 2 Положення - до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.

Згідно п. 15 Положення визначено, що посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У свою чергу, п. 14 розділу І «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України» від 29.06.2005 (далі Інструкція) визначено ряд правил поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборони: зберігання поза розташуванням військової частини (удома, у гуртожитку, на робочому місці) стрілецької зброї, у тому числі й спортивної, та боєприпасів; мати при собі стрілецьку зброю під час перебування в санаторії, будинку відпочинку, у відпустці, на лікуванні, а також під час відвідування театрів, клубів та інших громадських місць, якщо перебування в них не пов`язане з несенням служби.

Також, відповідно до п. 2 розділу Х Інструкції встановлено, що у разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі.

Натомість ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, з метою незаконного збагачення шляхом вчинення злочинів проти громадської безпеки, а саме незаконного поводження із бойовими припасами, усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу бойових припасів є можливість швидко, незаконно збагатитись, став на шлях злочинної діяльності та здійснив придбання, носіння, зберігання, а також збут вибухових речовин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 01.04.2026, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, знаючи вимоги законодавства України про те, що вибухові речовини та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, віднайшов (придбав) з метою збуту, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, вибухову речовину на основі гексогену, нафтової оливи та діоктил адипату (DAO) (пластифікатор) масою 3110,8 грам, після чого, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою збуту, незаконно зберігав вказану вибухову речовину, у невстановленому місці, щонайменше з 01.04.2026 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 04.04.2026.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вибухової речовини, діючи з прямим умислом, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, ОСОБА_4 , в на початку квітня 2026 року, спілкуючись в месенджері «Telegram», шляхом переписки із ОСОБА_7 , домовився про збут йому вибухової речовини, за грошові кошти в загальній сумі 5000 гривень.

Надалі, 04.04.2026, ОСОБА_4 , із невстановленого досудовим розслідуванням місця, перемістив (носив) вказану вибухову речовину на основі гексогену, нафтової оливи та діоктил адипату масою 3110,8 грам, до відділення №25 «Нова Пошта» розташованого в м. Запоріжжя, по вул. Червона, 3, де о 11 год. 53 хв., 04.04.2026, ОСОБА_4 , діючи згідно попередніх домовленостей із ОСОБА_7 , використовуючи послуги вказаного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), вказуючи наступні відомості щодо відправника « ОСОБА_4 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , та відомості про одержувача « ОСОБА_8 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_3 , відділення № 1, с. Баранинці, Закарпатська область, з якого шляхом передачі посилкою, збув ОСОБА_7 вибухову речовину - на основі гексогену, нафтової оливи та діоктил адипату масою 3110,8 грам, яку ОСОБА_7 отримав о 12 год. 15 хв. 06.04.2026 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», в с. Баранинці, вул. Об`їзна, 2а, Ужгородського району Закарпатської області, та в подальшому видав працівникам поліції.

За вказану вибухову речовину, ОСОБА_7 заплатив ОСОБА_4 попередньо узгоджену суму - 5000 гривень, шляхом перерахунку на картковий банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 який належить ОСОБА_4 .

Окрім цього, зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 , повторно, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 10.04.2026, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя, бойові припаси та вибухові речовини, відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, віднайшов (придбав) з метою збуту, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, пластичну вибухову речовину на основі тетранітропентаеритриту (ТЕНу) масою 3114 грам, пластичну бризантну вибухову речовину підвищеної потужності на основі гексогену масою 3225 грам, бризантну вибухову речовину масою 3835 грам, бризантну вибухову речовину - тротил у вигляді шашки масою 100,7 грам, 2 електродетонатори ЕДП, 8 електродетонаторів ЕД-8-Ж, які при конструктивному поєднанні придатні до вибуху з утворенням вражаючих факторів, після чого, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою збуту, незаконно зберігав вказані вибухові речовини та пристрої, у невстановленому місці, щонайменше з 10.04.2026 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 12.04.2026.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вибухових речовин та пристроїв, діючи з прямим умислом, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, ОСОБА_4 , в квітні 2026 року, спілкуючись в месенджері «Telegram», шляхом переписки із ОСОБА_7 , домовився про збут йому вибухових речовин та пристроїв, за грошові кошти в загальній сумі 21000 гривень.

Надалі, 12.04.2026, ОСОБА_4 , із невстановленого досудовим розслідуванням місця, перемістив (носив) вказану пластичну вибухову речовину на основі тетранітропентаеритриту (ТЕНу) масою 3114 грам, пластичну бризантну вибухову речовину підвищеної потужності на основі гексогену масою 3225 грам, бризантну вибухову речовину масою 3835 грам, бризантну вибухову речовину - тротил у вигляді шашки масою 100,7 грам, 2 електродетонатори ЕДП, 8 електродетонаторів ЕД-8-Ж, до відділення №22 «Нова Пошта» розташованого в м. Запоріжжя, по вул. Чарівна, 119, де о 15 год. 10 хв., 12.04.2026, ОСОБА_4 , діючи згідно попередніх домовленостей із ОСОБА_7 , використовуючи послуги вказаного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), вказуючи наступні відомості щодо відправника « ОСОБА_4 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , та відомості про одержувача « ОСОБА_8 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_3 , відділення № 1, с. Баранинці, Закарпатська область, з якого шляхом передачі посилкою, збув ОСОБА_7 пластичну вибухову речовину на основі тетранітропентаеритриту (ТЕНу) масою 3114 грам, пластичну бризантну вибухову речовину підвищеної потужності на основі гексогену масою 3225 грам, бризантну вибухову речовину масою 3835 грам, бризантну вибухову речовину - тротил у вигляді шашки масою 100,7 грам, 2 електродетонатори ЕДП, 8 електродетонаторів ЕД-8-Ж, які при конструктивному поєднанні придатні до вибуху з утворенням вражаючих факторів, які ОСОБА_7 отримав о 18 год. 33 хв. 14.04.2026 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», в с. Баранинці, вул. Об`їзна, 2а, Ужгородського району Закарпатської області, та в подальшому видав працівникам поліції.

За вказану вибухову речовину та пристрої, ОСОБА_7 заплатив ОСОБА_4 попередньо узгоджену суму - 20972 гривень, шляхом перерахунку на картковий банківський рахунок АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 який належить ОСОБА_4 .

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 , повторно, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 12.06.2026, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя, бойові припаси та вибухові речовини, відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, віднайшов (придбав) з метою збуту, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, пластичну вибухову речовину масою біля 5 кілограм, 2 гранати типу Ф1 та 1 гранату типу РГД-5, після чого, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, з метою збуту, незаконно зберігав вказану вибухову речовину та пристрої, у невстановленому місці, щонайменше з 12.06.2026 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) по 17.06.2026.

У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вибухових речовин та пристроїв, діючи з прямим умислом, протиправно, усвідомлюючи суспільну небезпеку та наслідки своїх дій, ОСОБА_4 , в червні 2026 року, спілкуючись в месенджері «Telegram», шляхом переписки із ОСОБА_7 , домовився про збут йому вибухових речовин та пристроїв, за грошові кошти в загальній сумі 22000 гривень.

Надалі, 17.06.2026, ОСОБА_4 , із невстановленого досудовим розслідуванням місця, перемістив (носив) вказану вибухову речовину масою біля 5 кілограм, 2 гранати типу Ф1 та 1 гранату типу РГД-5, до відділення №33 «Нова Пошта» розташованого в м. Запоріжжя, по вул. Сталеварів, 21, де о 15 год. 04 хв., 17.06.2026, ОСОБА_4 , діючи згідно попередніх домовленостей із ОСОБА_7 , використовуючи послуги вказаного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), вказуючи наступні відомості щодо відправника « ОСОБА_4 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_2 , та відомості про одержувача « ОСОБА_9 » абонентський номер мобільного телефону № НОМЕР_6 , відділення № 1, с. Баранинці, Закарпатська область, з якого шляхом передачі посилкою, збув ОСОБА_7 вибухову речовину масою біля 5 кілограм, 2 гранати типу Ф1 та 1 гранату типу РГД-5, які ОСОБА_7 отримав о 18 год. 18 хв. 19.06.2026 у відділенні №1 ТОВ «Нова Пошта», в с. Баранинці, вул. Об`їзна, 2а, Ужгородського району Закарпатської області, та в подальшому видав працівникам поліції.

За вказану вибухову речовину та пристрої, ОСОБА_7 заплатив ОСОБА_4 попередньо узгоджену суму - 22100 гривень, шляхом перерахунку на картковий банківський рахунок АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_7 та АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_8 .

За даними фактами, ОСОБА_4 , повідомлено про підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, носіння та зберігання вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними, на даний час, у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, протоколами допиту свідка ОСОБА_10 , протоколами проведення НС(Р)Д, висновками експертів та іншими зібраними доказами.

На думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному етапі слідства в достатній мірі достатні для обрання запобіжного заходу та обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_4 як підозрюваного у кримінальному провадженні, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, максимальна міра покарання за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий вказує, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки злочини, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжкими і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.

Також зазначає, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків які вже встановлені та які будуть встановлені, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на його користь.

Крім того, слідчий вказує, що знаходячись на волі, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Разом з цим, ОСОБА_4 , на думку сторони обвинувачення може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які, ще невстановлені органом досудового розслідування.

Також будучи на волі, ОСОБА_4 й надалі матиме можливість вчиняти кримінальні правопорушення, а саме здійснювати збут зброї.

Враховуючи усе вище наведене, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.

Слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечили. Захисник просила обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби. Підозрюваний просив застосувати щодо нього запобіжний захід у виді застави.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, його захисника, приходжу до наступного висновку.

Витягом з ЄРДР кримінального провадження №12026070000000046 від 03.02.2026 року підтверджено, що органом досудового розслідування Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що 27.06.2026 року о 10 год. 28 хв. ОСОБА_4 було затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

27.06.2026 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, її вік, стан здоров`я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом обшуку від 27.06.2026, довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів №2048/4 від 27.06.2026, довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів №2048/2 від 27.06.2026, довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів №2048/3 від 27.06.2026, довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів №2048/1 від 27.06.2026, постановою про залучення для конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій від 03.02.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.02.2026, протоколом огляду предмету від 10.04.2026, протоколом огляду грошових коштів від 04.04.2026, протоколом добровільної видачі від 04.04.2026, протоколом добровільної видачі від 06.04.2026, висновком експерта №СЕ-19/107-26/4177-ФХВР від 24.04.2026, висновком експерта №СЕ-19/107-26/4181-ФХВР від 27.04.2026, протоколом огляду грошових коштів від 14.04.2026, протоколом добровільної видачі від 14.04.2026, висновком експерта № КСЕ-19/107-26/4617 від 28.05.2026, висновком експерта № КСЕ-19/107-26/4620 від 27.05.2026, висновком експерта № КСЕ-19/107-26/4619 від 27.05.2026, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 23.04.2026, протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 04.05.2026.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту, як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за вчинення якого передбаченопокарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років, його характеризуючі дані та відсутність відомостей про хвороби, які б перешкоджали його триманню під вартою.

Твердження сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України слідчий суддя не приймає до уваги, так як такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання та слідчий суддя вважає, що вказані у клопотанні ризики існують та наведені в ньому обставини можуть перешкоджати проведенню досудового розслідування без обрання найсуворішого запобіжного заходу. Крім того, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про основоположні права та свободи та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .

Дослідивши матеріали, додані слідчим та прокурором до клопотання докази, заслухавши пояснення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не можуть запобігти вказаним ризикам та дійшов висновку про наявність підстав для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для того щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У разі внесення застави, на ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатись з території військової частини НОМЕР_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проходження служби; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12026070000000046 від 03.02.2026 року щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197, 202,309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою обчислювати ОСОБА_4 з 10 год. 28 хв. 27 червня 2026 року по 24 серпня 2026 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 покласти наступні обов`язки:

?прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

?не відлучатись з території військової частини НОМЕР_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;

?повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проходження служби;

?утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12026070000000046 від 03.02.2026 року щодо обставин вказаного кримінального провадження;

?здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1