Ухвала суду № 137806299, 23.06.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/251/26 Провадження № 1-кс/304/464/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 72025071010000042 від 27 жовтня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Стрипа Ужгородського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , начальника відділу землекористування, екології та ЖКГ Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, одруженого (має на утриманні малолітню дитину), громадянина України, раніше не судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

У С Т А Н О В И В :

детектив, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 72025071010000042 від 27 жовтня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 9 182 862 грн.

Клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що розпорядженням Баранинського сільського голови Ужгородського району Закарпатської області № 88-к від 07 жовтня 2024 року ОСОБА_4 призначений на посаду начальника відділу земельних відносин, екології та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради у порядку переведення з посади головного спеціаліста цього ж відділу.

Вказує, що з огляду на обсяг повноважень (прав та обов`язків), якими наділений начальник відділу, ОСОБА_4 реалізовував організаційно-розпорядчі функції щодо участі у виборі, встановленні та погодженні меж земельних ділянок в натурі при оформленні документів, що посвідчують право власності на них, тобто був службовою особою у розумінні положень ч. 3 ст. 18 КК України.

Однак діючи всупереч вимогам посадової інструкції, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України, ОСОБА_4 вчинив зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам.

Так, орган досудового розслідування встановив, що 21 листопада 2024 року громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав до Баранинської сільської ради для розгляду дві заяви про встановлення орієнтовного місця розташування земельної ділянки, переданої йому у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства згідно з архівним рішенням другої сесії XXII скликання Баранинської сільської ради від 23 березня 1995 року, а також про встановлення орієнтовного місця розташування земельної ділянки, переданої його померлому батькові ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства відповідно до архівного рішення тринадцятої сесії XXI скликання Баранинської сільської ради від 31 грудня 1993 року народження.

Окрім цього встановив, що того ж дня 21 листопада 2024 року громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , подав до Баранинської сільської ради заяву щодо встановлення орієнтовного місця розташування земельної ділянки, переданої його померлому батькові ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства згідно з архівним рішенням другої сесії XXII скликання Баранинської сільської ради від 23 березня 1995 року народження.

Розгляд та опрацювання зазначених заяв громадян у силу своїх службових обов`язків здійснював безпосередньо начальник відділу земельних відносин, екології та житлово-комунального господарства Баранинської сільської ради ОСОБА_4 , який реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зловживання службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків 14 лютого 2025 року ініціював та підготував на ім`я Баранинського сільського голови доповідну записку щодо зазначених заяв, зокрема щодо направлення заяв на розгляд постійної комісії з питань земельної політики, комунального господарства та планування соціально-економічного розвитку Баранинської сільської ради та виходу на місцевість з метою визначення меж ділянок.

Надалі, як вказує детектив, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, 17 лютого 2025 року ОСОБА_4 спільно з членами профільної комісії сільської ради, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , який є депутатом Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та членом цієї ж комісії, здійснив виїзд на місцевість, за результатами якого було складено Акт обстеження земельних ділянок та визначення орієнтовного місця розташування земельних ділянок від 17 лютого 2025 року, де ОСОБА_4 , діючи умисно та всупереч інтересам служби, зафіксував орієнтовне місцезнаходження та межі ділянок виключно на підставі усних вказівок ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які фактично вказали ці межі на місцевості.

При цьому, за позицією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 , як начальник профільного відділу, достовірно знав та усвідомлював, що такі земельні ділянки були включені до меж населеного пункту села Баранинці лише у 2003 році на підставі Проєкту встановлення нових меж (змін) сіл Баранинці, Барвінок, Підгорб та Довге Поле Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, затвердженого рішенням 7 сесії 4 скликання Закарпатської обласної ради від 20.06.2003 № 207 «Про зміну та встановлення меж населених пунктів», а тому жодним чином не могли бути передані у власність у період 1993-1995 років.

Тим самим ОСОБА_4 , будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи всупереч вимогам статей 12, 122 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 55 Закону України «Про землеустрій», з метою реалізації злочинного наміру щодо незаконного вибуття комерційно привабливих земель комунальної власності у приватну власність третіх осіб, умисно не встановив та не перевірив обставини, які свідчили про те, що спірні земельні ділянки у 1993-1995 роках перебували за межами населеного пункту села Баранинці та з цієї підстави не могли бути передані у приватну власність рішеннями Баранинської сільської ради, хоча був зобов`язаний і мав реальну можливість це зробити, маючи у своєму розпорядженні планово-картографічні матеріали та реальну можливість отримати відомості Державного земельного кадастру.

Як вказує детектив, надалі, з метою надання своїм протиправним діям вигляду законності, ОСОБА_4 забезпечив винесення цього питання на засідання профільної депутатської комісії, та 17 лютого 2025 року за результатами засідання постійної комісії з питань земельної політики, комунального господарства та планування соціально-економічного розвитку Баранинської сільської ради, під впливом наданих ОСОБА_4 недостовірних матеріалів, заявникам ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було рекомендовано звернутися до сертифікованого інженера-землевпорядника для розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У свою чергу ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на зловживання службовим становищем, з метою надання своїм діям вигляду законності, 09 квітня 2025 року упродовж робочого дня, перебуваючи у приміщенні Баранинської сільської ради за адресою: Ужгородський район, с. Баранинці, вул. Центральна, 42, діючи умисно, як службова особа та офіційний представник органу місцевого самоврядування начальник відділу земельних відносин, екології та житлово-комунального господарства, засвідчив власним підписом та скріпив печаткою Баранинської сільської ради офіційні документи, а саме відомості про встановлені межові знаки.

Окрім цього детектив вказує, що під час підписання та завірення вказаних документів ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що зафіксоване в технічній документації місце розташування земельних ділянок громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не відповідає картографічним матеріалам, історичному правовому статусу землі та фактичним обставинам, умисно вніс до них завідомо неправдиву інформацію про те, що «власники суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають».

Засвідчивши своїм підписом та скріпивши печаткою офіційні документи, ОСОБА_4 діяв умисно, всупереч вимогам пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр». Усвідомлюючи факт відсутності сформованих меж та правових підстав для застосування спрощеної процедури, він погодив завідомо неправильний вид землевпорядної документації технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж в натурі (на місцевості) замість передбаченого законом проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, протиправно надавши у такий спосіб легітимності завідомо недостовірній та неналежній документації із землеустрою, створивши умови для незаконного відчуження земель комунальної власності.

Надалі, на підставі вказаної завідомо недостовірної документації із землеустрою, якій ОСОБА_4 своїм підписом та печаткою надав вигляду офіційного документу, було здійснено незаконну реєстрацію права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внаслідок чого з комунальної власності Баранинської сільської ради протиправно вибули три земельні ділянки, загальною площею 1,2850 га, а охоронюваним законом правам та інтересам заподіяно матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 9 182 862 грн, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК України вважається тяжкими наслідками.

Детектив зазначає, що 19 червня 2026 року за даними фактами ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків громадським інтересам, а також у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Вважає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків, висновками судових експертиз, у тому числі висновком комплексної судової експертизи з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи від 24 квітня 2026 року № 211-Е, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обґрунтовуючи клопотання детектив посилається на те, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених ст. 177 КПК, зокрема того, що ОСОБА_4 з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, при цьому розмір нанесених громаді збитків становить 9 182 862 грн; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у кримінальному проваджені не проведено увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, не встановлено всіх співучасників кримінального правопорушення, не вилучено всіх документів, що мають значення для досудового розслідування, у зв`язку з чим підозрюваний перебуваючи на волі без обраного запобіжного заходу у виді застави, а також враховуючи його соціальні зв`язки, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів; незаконно впливати на свідків як особисто, так і через третіх осіб, оскільки більшість свідків у провадженні є колегами ОСОБА_4 члени постійної депутатської комісії (зокрема допитані ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ), які 17 лютого 2025 року здійснювали виїзд на місцевість та ухвалювали рекомендації під впливом наданих ним недостовірних матеріалів, а також позаслужбовий вплив на інших свідків і депутатів ради, в тому числі вигодонабувача ОСОБА_9 ; вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить висновок судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/107-26/5612-ДД, яким підтверджено факт службового підроблення офіційних документів, а відтак маючи доступ до робочого місця, підозрюваний може вчинити нові підроблення або приховати документи, що мають значення для встановлення обставин правопорушення та спробувати у такий спосіб перешкоджати кримінальному провадженню.

Також детектив вказує, що вивченням особи підозрюваного встановлено, що він тяжкими захворюваннями не страждає, даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не виявлено.

За наведених обставин детектив прийшов до висновку, що обрати відносно ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід неможливо, оскільки особисте зобов`язання не передбачає обмеження пересування, доступу до установи та документів і не виключає тиску на свідків; осіб, які б поручилися за виконання покладених на ОСОБА_4 обов`язків органом досудового розслідування не встановлено, через що застосування особистої поруки неможливе; домашній арешт не виключає дистанційного впливу на підлеглих і свідків, а запобіжний захід у вигляді застави як самостійний захід не є достатнім стримувальним фактором, враховуючи тяжкість підозри та наявність матеріальних активів, а відтак просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання у повному обсязі та просив таке задовольнити, посилаючись на обставини викладені у ньому, а також просив долучити до матеріалів клопотання повні висновки судових експертиз.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, подавши з цього приводу письмове заперечення (деякі аркуші відсутні, третю сторінку продубльовано), в якому вказував на необґрунтованість пред`явленої його підзахисному підозри, оскільки така ґрунтується виключно на припущеннях, що не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема висновках експерта, які у свою чергу, надані за відсутності у експерта повних відомостей та вихідних даних, а також суперечливих показах свідка ОСОБА_14 . Просив врахувати, що єдиним твердженням, на підставі якого сторона обвинувачення прохає про застосування застави у розмірі понад 9 000 000 грн є експертиза, яка в той же час не встановлює юридичної вини конкретної особи у завданні цих збитків, а правове рішення про те, чи дійсно особа вчинила кримінальне правопорушення і чи дійсно злочин мав місце, може ухвалити виключно суд за результатами повноцінного судового розгляду. До того ж розмір застави, про який просить орган досудового розслідування як альтернативу триманню під вартою, перевищує можливий розмір застави при тяжкому злочині. Окрім цього вказував, що дане кримінальне провадження розпочате 27 жовтня 2025 року, а вже починаючи з початку цього року про нього відомо його підзахисному і він не здійснював жодних дій для обговорення показань зі свідками та узгодження позиції, оскільки з матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу видно, що його позиція підтверджується офіційними документами, а не тільки поясненнями. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню також вважає взагалі недоведеним, оскільки посилання тільки на експертизу, яка підтверджує факт службового підроблення офіційних документів, та доступ до робочого місця, є недостатніми. Також звертав увагу слідчого судді на те, що органом досудового розслідування отримано всі відповіді на запити та тимчасові доступи до документів, що пред`явлені до сільської ради. За наведених обставин просив у задоволенні клопотання детектива відмовити та застосувати відносно його підзахисного цілодобовий домашній арешт, долучивши при цьому додаткові дані, що характеризують особу підозрюваного.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 позицію свого захисника підтримав повністю та додатково пояснив, що працює у сфері земельних відносин з 2006 року, проживає з родиною у селі Стрипа у батьківському будинку, здійснює догляд за матір`ю, яка хворіє. Просив врахувати, що ніякого злочину не вчинив, діяв виключно у межах своїх повноважень, нічого не сфабрикував, у будь-яку злочинну змову не вступав. У розпорядженні сільської ради немає жодних картографічних матеріалів, а відтак й внесення ним якихось завідомо неправдивих відомостей у офіційні документи неможливе.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та додатково подані сторонами документи, прийшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Порядок застосування запобіжних заходів визначається ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Невиконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.

З матеріалів клопотання слідчий суддя встановив, що до органу досудового розслідування надійшов рапорт старшого детектива ОСОБА_15 від 27 жовтня 2025 року, в якому остання доповідає, що в ході розгляду нею аналітичного продукту (висновку аналітика) № 23.6/02.1/76-25-АП від 21 жовтня 2025 року встановлено наявність ознак складу кримінального правопорушення у діях посадових осіб Баранинської сільської ради, які умисно, зловживаючи службовим становищем та діючи в інтересах інших фізичних осіб, у порушення ст. 55 Закону України «Про землеустрій», ст. 80 та 83 ЗК України, забезпечили формування земельних ділянок з кадастровими номерами 2124880300:11:010:0496 та 2124880300:11:010:0499 (утворена шляхом об`єднання земельних ділянок кадастровими номерами 2124880300:11:010:0497 та 2124880300:11:010:0498) у завідомо відмінному від початкового місці та реєстрацію права власності на них, внаслідок чого з комунальної власності вибули земельні ділянки загальною площею 1, 285 га, чим спричинено збитки інтересам громади у великих розмірах.

Так, вказаним аналітичним дослідженням щодо оцінювання ризиків та/або правопорушень у фінансово-господарській діяльності Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (ЄДРПОУ 22095099) встановлено ймовірне неправомірне набуття (заволодіння) фізичними особами (посадовими особами Баранинської сільської ради та пов`язаними особами) земельних ділянок з кадастровими номерами 2124880300:11:010:0496 та 2124880300:11:010:0499 (утворена шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 2124880300:11:010:0497 та 2124880300:11:010:0498), які належать до комунальної власності. Неправомірне набуття здійснено, ймовірно, з порушенням вимог статті 55 Закону України «Про землеустрій» та полягало у складанні технічної документації із землеустрою, яка, ймовірно, не відповідала відомостям Державного земельного кадастру та матеріалам топографо-геодезичних робіт, що призвело до формування земельної ділянки у завідомо іншому, відмінному від початкового місця та, як наслідок, до порушення майнових прав Баранинської територіальної громади. Дані дії становлять пряме порушення статей 80 та 83 Земельного кодексу України, які закріплюють право власності територіальних громад на землю. Вилучення земель із комунальної власності порушує майнову основу територіальної громади. На основі проведених розрахунків встановлено, що внаслідок реалізації вищеописаного ризику та порушення норм земельного законодавства втрати бюджету територіальної громади села Баранинці ймовірно становлять 20 842 314,50 грн.

Двадцять сьомого жовтня 2025 року відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за № 72025071010000042 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України.

Окрім цього як видно з матеріалів клопотання, 12 червня 2026 року органом досудового розслідування до ЄРДР були внесені відомості у кримінальних провадженнях 720260710000000013, 720260710000000014 та 720260710000000017 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом виявлення обставин засвідчення підписом та накладення печатки 09 квітня 2025 року начальником відділу землекористування, екології та ЖКГ Баранинської сільської ради ОСОБА_4 на документи «Відомість про встановлені межові знаки», які відповідно до п. «д» ст. 55 Закону України «Про землеустрій» є обов`язковою складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_8 (померлого) для оформлення спадщини ОСОБА_7 (кадастровий номер 2124880300:11:010:0498), ОСОБА_7 (кадастровий номер 2124880300:11:010:0497) та ОСОБА_10 (померлого) для оформлення спадщини ОСОБА_9 (кадастровий номер 2124880300:11:010:0496), зафіксувавши завідомо неправдиву інформацію про те, що «власники суміжних земельних ділянок претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не мають», хоча вказані місця розташування не відповідають картографічним матеріалам і фактичним обставинам, внаслідок чого посадовець вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості та особисто посвідчив його.

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 від 15 червня 2026 року об`єднано в одне провадження матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 72025071010000042, 720260710000000013, 720260710000000014 та 720260710000000017, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені одними особами. Об`єднаному провадженню присвоєно номер 72025071010000042.

Так, згідно з матеріалами клопотання, орган досудового розслідування встановив, що рішенням 13 сесії 21 скликання Баранинської сільської ради від 31 грудня 1993 року безкоштовно передано у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства земельні ділянки у селах Баранинці, Довге Поле, Барвінок, Підгорб, зокрема ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,55 га.

Рішенням 2 сесії 22 скликання Баранинської сільської ради від 23 березня 1995 року безкоштовно передано у приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства земельні ділянки відповідно до списку, зокрема ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,36 га, та ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,60 га.

Також матеріали клопотання містять доповідну записку ОСОБА_16 як начальника відділу землекористування сільської ради (без дати), в якій останній повідомляє, що під час розгляду звернень ОСОБА_9 та ОСОБА_7 щодо надання даних з картографічних матеріалів з нанесенням місць розташування земельних ділянок, які передані у користування (власність) їм (в тому числі їх спадкодавцям) виявлено, що згідно наявної у сільській раді інформації у землекористувачів наявні рішення ради «Про передачу у власність земельних ділянок», визначені площі, цільові призначення ділянок, наявні записи у погосподарських книга, однак відсутні матеріали, які б підтверджували місце розташування таких ділянок у натурі на місцевості. У зв`язку з цим неможливо однозначно встановити фактичні місця розташування вказаних земельних ділянок та надати заявникам відповідні викопіювання.

У зв`язку з наведеним, задля визначення орієнтовного місця розташування земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , 14 лютого 2025 року постійною комісією з питань земельної політики, комунального господарства та планування соціально-економічного розвитку Баранинської сільської ради обстежено земельні ділянки, за наслідками чого складено відповідні акти (протоколи), в яких рекомендовано ОСОБА_9 та ОСОБА_7 звернутися до сертифікованого інженера-землевпорядника для розроблення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі на місцевості, з присвоєнням кадастрових номерів та внесенням відомостей у відповідні реєстри згідно з чинним законодавством.

Вказане також відображено у Протоколі засідання вказаної постійної комісії від 17 лютого 2025 року, який наявний у матеріалах клопотання.

Окрім цього органом досудового розслідування за протоколом огляду від 30 березня 2026 року з участю судового експерта було оглянуто земельні ділянки з кадастровими номерами 2124880300:11:010:0496 та 2124880300:11:010:0499 (утворена шляхом об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 2124880300:11:010:0497 та 2124880300:11:010:0498), а також допитано свідків, в тому числі членів постійної комісії сільської ради, землевласників, сільського голову ОСОБА_17 та начальника відділу ЦНАП виконавчого комітету Сюртівської сільської ради ОСОБА_18 , який як державний реєстратор проводив реєстраційні дії щодо державної реєстрації прав власності на спірні земельні ділянки.

При цьому з наданого прокурором у судовому засіданні висновку експерта за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 24 квітня 2026 року № 211-Е, видно, що розроблена документація із землеустрою технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_10 (померлого) для встановлення спадщини ОСОБА_9 для ведення особистого селянського господарства в с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124880300:11:010:0496, площею 0,60 га, та ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124880300:11:010:0497, площею 0,25 га, з врахуванням місця розташування земельної ділянки по відношенню до межі населеного пункту на момент прийняття рішення Баранинською сільською радою 23.03.1995, а також ОСОБА_8 (померлого) для встановлення спадщини ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства в с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області з кадастровим номером 2124880300:11:010:0498, площею 0,4350 га, з врахуванням місця розташування земельної ділянки по відношенню до межі населеного пункту на момент прийняття рішення Баранинською сільською радою 31.12.1993, не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

У той ж час за висновком судової почеркознавчої експертизи від 26 травня 2026 року № СЕ-19/107-26/5612-ПЧ встановлено, що підписи у графі «Представник ОМС» біля рукописного напису « ОСОБА_4 » на 21 аркуші «Відомості про встановлені межові знаки» Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_10 , а також ОСОБА_7 (дві технічні документації), виконані громадянином ОСОБА_4 .

На підставі висновку експерта за результатами проведення оціночно-земельної експертизи № 212-Е від 09 квітня 2026 року орган досудового розслідування встановив, що ринкова вартість земельної ділянки ОСОБА_9 станом на 25 квітня 2025 року з раціональним заокругленням, могла становити 4 168 433 грн без врахування ПДВ, а також земельних ділянок ОСОБА_7 1 894 923 грн та 3 119 506 грн без врахування ПДВ.

Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових: - чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри; - чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий; - чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів клопотання видно, що 19 червня 2026 року у межах досудового розслідування даного кримінального провадження про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, було повідомлено начальника відділу землекористування, екології та ЖКГ Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, що досліджувалися вище, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних в межах досудового розслідування доказів.

Положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.

Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.

При обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ініціатор клопотання просить слідчого суддю врахувати докази вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, а також ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Оцінюючи існування ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що він підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 364 КК), санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Крім того у світлі оцінки вказаного ризику слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 здійснює постійний догляд за хворою матір`ю ОСОБА_19 , а відтак входить до категорії осіб, яка має право на безперешкодний виїзд за кордон (разом з особою, відносно якої здійснює догляд), що було підтверджено самою стороною захисту наданими слідчому судді додатковими документами.

Таким чином, усвідомлюючи розмір та вид покарання, що може бути застосовано до ОСОБА_4 у разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, він може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та суду, що у свою чергу може негативно позначитися на завданнях кримінального провадження.

У зв`язку з цим слідчий суддя вважає доведеним існування ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо заявленого стороною обвинувачення ризику знищити, сховати або спотворити, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, то такий ризик стосується будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Відтак слідчий суддя вважає, що вказаний ризик може стосуватись і документів, які перебувають у володінні захисту, за умови що такі документи мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи вказаний ризик, детектив у клопотанні посилався на те, що на даний час у кримінальному провадженні не проведено увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) і процесуальних дій, не встановлено всіх співучасників та всі правопорушення, вчинені підозрюваним, не вилучено усіх документів, що мають значення для досудового розслідування.

Разом з цим, станом на час вирішення даного клопотання, усі письмові докази перебувають у сторони обвинувачення, що доведено захисником у судовому засіданні та не оспорювалося прокурором, та наразі унеможливлює надання оцінки вказаному ризику, а тому слідчий суддя вважає його недоведеним.

При цьому слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки такі не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

При цьому вказаний ризик ґрунтується на зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, спричинених притягненням його до кримінальної відповідальності. Варте уваги і те, що після набуття статусу підозрюваного ОСОБА_4 стала відома інформація про свідків та інших учасників кримінального провадження, якою він може скористатися для впливу на них. До того ж ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Наведені обставини можуть свідчити про те, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Незважаючи на те, що сторона захисту заперечує ймовірність здійснення будь-якого впливу на свідків зі сторони ОСОБА_4 , у результаті обізнаності останнього про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, не можна повністю виключити ймовірність того, що він може впливати на свідків, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання у ході судового розгляду.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то зазначений ризик детектив у клопотанні обґрунтовує наявністю у ОСОБА_4 доступу до робочого місця, у зв`язку з чим останній може вчинити нові підроблення або приховати документи, що мають значення для кримінального провадження.

Втім слідчий суддя критично оцінює наведений ризик з урахуванням обсягу підозри і обставин, які інкримінуються ОСОБА_4 , а також відсутності будь-яких відомостей про використання підозрюваним можливостей, наданих за посадою.

Таким чином обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчим суддею не встановлено, а відтак існування вказаних ризиків стороною обвинувачення не доведено. На переконання слідчого судді, щодо існування цих ризиків на даному етапі досудового розслідування прокурор/детектив має навести більш вагоме обґрунтування.

При цьому слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування, впливу на свідків чи будь-якого перешкоджання кримінальному провадженню.

Як уже було зазначено вище, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, відсутність з боку ОСОБА_4 будь-яких порушень чи перешкод, сумлінне виконання процесуальних обов`язків підозрюваного, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику та не свідчить про відсутність необхідності застосування запобіжного заходу. Для такого висновку потрібні обставини, що впливають на оцінку ризиків, чого в ході розгляду клопотання не встановлено.

За таких обставин зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає обґрунтованими та переконливими.

Крім того слідчий суддя звертає увагу на те, що намір сторони захисту доводити свою невинуватість у суді є його процесуальним правом, однак саме по собі таке твердження не може розцінюватися як доказ відсутності ризиків. Оцінка ризиків здійснюється виходячи з сукупності обставин, зокрема тяжкості інкримінованого злочину, можливого покарання та фактичних даних, встановлених у провадженні.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим тримання під вартою.

Пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий та підозрюється у вчиненні нетяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, за останній з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, до ОСОБА_4 може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, але лише у випадку, якщо прокурором буде доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність та характер вчинених дій, за яким підозрюється ОСОБА_4 , його роль у вчиненні кримінальних правопорушень. Також слідчий суддя враховує ті обставини, що інкриміноване правопорушення мало місце під час дії на території України воєнного стану та під час повномасштабної агресії російської федерації.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні малолітню дитину та здійснює постійний догляд за матір`ю ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якої наявні порушення функції організму, через які вона не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, про що свідчать надані стороною захисту додаткові відомості, має зареєстроване постійне місце проживання, раніше не судимий, станом на 26 травня 2026 року у КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» амбулаторно чи стаціонарно не лікувався, за місцем роботи характеризується виключно позитивно як висококваліфікований, відповідальний та досвідчений фахівець.

Вищевикладені обставини у своїй сукупності дають слідчому судді можливість стверджувати, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є необґрунтовано надмірним втручанням у права, свободи та законні інтереси підозрюваного ОСОБА_4 та неспівмірним ризику вчинення ним дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в тій мірі та в тому ступені, в яких він існує на даному етапі кримінального провадження.

Таким чином, прокурором не доведено неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Суд переконаний, що ризик вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, може бути значною мірою мінімізований за рахунок застосування більш м`якого запобіжного заходу з одночасним застосуванням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На підставі викладеного слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, встановивши заборону залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадків необхідності прослідування до укриття цивільного захисту у разі оголошення повітряної тривоги.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали та запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід визначити в два місяці.

З огляду на те, що за своєю суттю такий запобіжний захід, як домашній арешт полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків, на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає залишенню без задоволення, а до підозрюваного підлягає застосуванню більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

З приводу доводів ОСОБА_4 , що у його діях відсутній склад інкримінованих йому правопорушень, слідчий суддя звертає увагу, що злочином може вважатись лише те діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність, а наявні у матеріалах клопотання докази, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати, що підозрюваним могли бути вчинені дії, які можна кваліфікувати за відповідною статтею Кримінального кодексу України.

З приводу доводів сторони захисту щодо встановлення розміру шкоди виключно на підставі лише одного висновку, слідчий суддя зазначає, що остаточний розмір збитків, спричинених унаслідок вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 , підлягає встановленню у ході проведення подальшого досудового розслідування кримінального провадження в сукупності з іншими доказами.

Крім того, наявність у сторони захисту сумнівів щодо висновку проведеної у кримінальному провадженні судової експертизи є підставою для призначення повторної або додаткової експертизи, у тому числі під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту (ч. 1 ст. 332 КПК України).

Разом з тим, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, зазначена у повідомленні про підозру правова кваліфікація дій ОСОБА_4 не є остаточною; зокрема, положення статті 279 КПК України, передбачають можливість зміни повідомлення про підозру.

Крім того, КПК України також містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України). У свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення) не узгоджуються з наданими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він ухвалює виправдувальний вирок.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявність у діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочинів.

У свою чергу на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у Кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За такого, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 , відхиляються, оскільки обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними в матеріалах клопотання доказами, які об`єктивно пов`язують його з кримінальними правопорушеннями, що йому інкримінуються, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити таке кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні йому про підозру обставин, що є достатнім для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Слідчий суддя зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Крім цього слідчий суддя зазначає , що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 183, 186, 193, 194, 196-198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 72025071010000042 від 27 жовтня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Стрипа Ужгородського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

У порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_4 строком до 22 серпня 2026 року наступні обов`язки:

1) цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу детектива чи прокурора;

2) прибувати до старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суду за їх першою вимогою;

3) повідомляти старшого детектива Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суд про зміну місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками, експертами сторони обвинувачення;

5) здати на зберігання до відповідного органу міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дата закінчення дії ухвали 22 серпня 2026 року.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в порядку ч. 3 ст. 181 КПК України направити для виконання до відділу поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя:ОСОБА_1