Рішення № 137806011, 30.06.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/582/26

Номер провадження 2/341/620/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.,

представниці позивача Шишки Ю.О.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №58063-10/2025 в розмірі 39 856,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 24.10.2025 ОСОБА_2 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» Договір про надання фінансового кредиту №58063-10/2025, який укладений у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію» за умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 16 000,00 грн шляхом перерахування на його карту. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 24.10.2025. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 20.02.2026.

Відповідач, в порушення умов Договору про надання фінансового кредиту, свої зобов`язання належним чином не виконав, в зв`язку з неналежним виконанням умов Договору про надання фінансового кредиту, станом на 30.01.2026 у нього виникла заборгованість перед позивачем, що у загальному розмірі становить 39 856,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 16 000,00 грн. заборгованості за відсотками 1 296,00 грн, заборгованості за простроченими відсотками 12 960,00 грн, заборгованості за комісією 1 600,00 грн. заборгованості за штрафами 8 000,00 грн.

Цю заборгованість позивач просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 в судовому порядку.

У позовній заяві, представник позивача також заявив клопотання про витребування доказів, просив про витребування доказів від АТ «Універсал Банк» щодо платіжної карти та зарахування коштів ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 07 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 19 травня 2026 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію, чи було банком емітовано на ім`я ОСОБА_3 платіжну карту № НОМЕР_1 ; щодо надходження на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 16 000,00 гривень в період з 23.10.2025 по 25.10.2025; про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 23.10.2025 по 25.10.2025, з відображенням часу зарахування коштів.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року постановлено судові засідання проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника відповідача ОСОБА_1 з використанням власних технічних засобів.

01 травня 2026 року представник відповідача адвоката Борзов Я.Е. скерував через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. Щодо умов укладення договору, вважає такий неукладеним, оскільки позивач не належних та допустимих доказів, які б надали можливість ідентифікувати відповідача та направлення примірника кредитного договору на адресу позичальника. У матеріалах справи відсутні: інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору відсутні докази створення Відповідачем Особистого кабінету в ІТС Товариства. Щодо вимог про стягнення комісії за видачу кредиту зазначив, посилаючись на Постанову Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19, що зі змісту кредитного договору та з матеріалів справи не вбачається перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються споживачу та за які встановлена комісія, а тому вимога про стягнення комісії є безпідставною. Позивачем не враховано перехідних положень ЦК України та здійснено нарахування штрафу у розмірі 8 000 грн, а тому вважає, що в цій частині позовні вимоги ТОВ «Стар Файненс Груп» не підлягають задоволенню.

05 травня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. За її змістом, представник позивача наголошує, що з боку Відповідача не надано жодних доказів щодо спростування інформації про отримання грошових коштів в розмірі 16 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 - 11xx - xxxx - 7315, зазначену останнім під час заповнення Заявки саме з метою укладення Договору про надання фінансового кредиту, окрім висловлення твердження про те, що Позивачем не надано жодних доказів видачі Відповідачу кредитних коштів. Натомість Відповідачем жодним чином не спростовано, що платіжна карта № НОМЕР_1 йому не належить, а також не спростовано того факту, що 24.10.2025 на дану зараховано 16 000,00 грн. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Шишка Ю.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила, що кредитний договір №58063-10/2025 укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписано відповідачем електронним ідентифікатором Y634, який відправлено на номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_3 . Після підписання договору позивач перерахував на банківську карту кредитні кошти в сумі 16 000 гривень, номер якої відповідач зазначив у кредитному договорі. Перерахування коштів здійснило ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надають ТОВ «Стар Файненс Груп» послуги з переказу коштів і національній валюті без відкриття рахунків. Також звернула увагу, що у відповідача добра кредитна історія, оскільки він уже більше 10 разів укладав кредитні договори із позивачем та виконував такі належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_1 не заперечував факт укладення кредитного договору. Разом із тим зазначив, що відповідач не визнає, що договір був укладений саме в тій редакції, яка надана позивачем до матеріалів справи. У зв`язку з цим просив суд витребувати у позивача оригінал електронного кредитного договору, а також докази направлення одноразового електронного ідентифікатора (SMS-коду) на номер мобільного телефону відповідача, який використовувався під час укладення договору. Також стверджував, що перерахування коштів в сумі 16 000,00 грн, які надійшли на карту ОСОБА_2 , здійснювалося не позивачем, а тому останнім не доведено факт перерахування відповідачу коштів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.

24.10.2025 між ТОВ «Стар файненс Груп» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 58063-10/2025 (надалі, по тексту - Договір).

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 16000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 1.6. Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки клієнта, за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 1.2. Договору, кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 24.10.2025. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 20.02.2026.

Згідно з пунктом 1.4. Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 1600.00 грн (що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).

Відповідно до пункту 1.4.1. Договору денна процентна ставка складає (18880.00/16000.00)/120*100%= 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за кредитом (сума всіх нарахувань згідно Графіку платежів до цього Договору); ЗРК загальний розмір кредиту (вказаний в п.1.1. Договору); t строк кредитування у днях (вказаний в п.1.2 Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572.74% Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 34 880,00 грн. Загальні витрати по кредиту складають 18 880,00 гривень.

Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «Y634», що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (пункт 8 Кредитного договору).

Відповідачем 24.10.2025 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «W634» підписана та погоджена заявка-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту. У заявці відображається особиста інформація про позичальника, номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_3 , номер карти - НОМЕР_1 , історія кредитування у фінансовій установі, відповідно до якої, за період з 08.09.2025 по 13.06.2025, між сторонами було укладено 18 кредитних договорів, за якими відповідач отримував кредити та належним чином виконував кредитні зобов`язання.

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №58063-10/2025 сторони узгодили графік та суми платежів, нарахування відсотків та комісії за надання кредиту (підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «Y634).

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, споживачу надана інформація до укладення договору про споживчий кредит: сума кредиту - 16 000,00 грн, строк кредитування - 120 днів, процентна ставка - 0,90 % вдень, загальні витрати за кредитом 18880,00 грн. Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_2 одноразовим ідентифікатором «W799».

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту №58063-10/2025, 23.10.2025 з 20 год 17 хв до 20 год 18 хв., клієнт використовуючи номер телефону, ідентифікувався в ІКС та зайшов в особистий кабінет (надавши згоду на обробку персональних даних), опісля клієнт надає всю необхідну інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту, після чого Товариством надано клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. 24.10.2025 з 09 год 07 хв по 09 год 17 хв, клієнт ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором «W799» паспорт споживчого кредиту, після чого Товариство відправило в смс-повідомленні на номер телефону Клієнта одноразовий ідентифікатора «Y634». Клієнт ознайомився з офертою Товариства та приймає її умови, після чого акцептував умови оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором «Y634». Після укладення Договору, Товариство направило (розмістило) клієнту в ІКС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа та відобразило документи у особистому кабінеті.

Згідно з Довідкою, виданою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3426_260212113434 від 12.02.2026, через сервіс онлайн платежів «iPay», 24.10.2026 успішно перераховано кошти в сумі 16 000,00 грн на маску карти НОМЕР_4 , номер в системі iPay 900071149.

Відповідно до квитанції про зарахування № 900071149 від 24.10.2025 на карту № НОМЕР_1 зараховано 16 000,00 грн.

Згідно з інформацією №13119-В від 09.06.2026, наданої АТ «Універсал Банк» на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_2 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 . За період з 23.10.2025 по 25.10.2025 було здійснено успішне зарахування коштів у сумі 16 000,00 грн на вищезазначену платіжну картку.

Відповідно до виписки про рух коштів ОСОБА_2 по картці № НОМЕР_5 , виданої АТ «Універсал Банк», за період з 23.10.2025 до 25.10.2025, 24.10.2025 о 09 годині 20 хвилин зараховано грошові кошти в сумі 16 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, жодних платежів за кредитними зобов`язаннями, відповідач не здійснював. У зв`язку з цим загальна заборгованість за договором становить: заборгованість за тілом кредиту 16 000,00 грн., заборгованість за відсотками 1 296,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками 12 960,00 грн. , заборгованість за комісією 1 600,00 грн., заборгованість за штрафами 8000,00 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ « Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_2 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частина 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Щодо заявлених усних клопотань представника відповідача про витребування доказів.

Частинами першою, другою статті 84 ЦПК України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Положеннями частин 6,7 статті 84 ЦПК України передбачено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Згідно з частиною 3 статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, судом встановлено, що скеровуючи відзив на позовну заяву, представник відповідача не заявив клопотання про витребування доказів, хоча мав таку процесуальну можливість. Таке клопотання було заявлено лише під час судового розгляду справи, тобто після спливу строку, визначеного частиною 3 статті 83 ЦПК України.

При цьому представник відповідача не звертався до суду із заявою про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів, не навів причин його пропуску та не надав доказів, які б свідчили про неможливість заявлення такого клопотання у встановлений законом строк.

Крім того, відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про витребування доказів лише у разі неможливості самостійно їх отримати. При цьому у клопотанні повинно бути зазначено, які саме докази необхідно витребувати, які обставини вони підтверджують або спростовують, а також наведено обґрунтування неможливості їх самостійного отримання.

Однак відповідачем, який є стороною правовідносин, чи його представником не надано жодних доказів того, що ним вживалися заходи для самостійного отримання зазначених доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені представником відповідача клопотання заявлені з пропуском встановленого процесуального строку, питання про його поновлення не порушувалося, а також не обґрунтовано неможливість самостійного отримання запитуваних доказів. Відтак правові підстави для задоволення клопотань про витребування доказів відсутні.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 24 жовтня 2025 року між ТОВ « Стар Файненс Груп» та ОСОБА_2 укладено Договір №50063-10/2025.

ОСОБА_2 вказаний договір у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позичальником та підписано одноразовим ідентифікатором «Y634», який направлено відповідачу на номер мобільного телефону, який він вказав у заявці анкеті, а саме НОМЕР_3 .

Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.

У візуальній формі послідовності дій клієнта посекундно відображено дії клієнта, які він здійснював з метою укладення кредитного договору, зокрема у період з 23.10.2025 до 24.10.2025. 24.10.2025 о 09 годині 17 хвилин 09 секунд відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором «Y634» (дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти Договір, та надсилаються іншій стороні цього Договору).

Отже, суд встановив, що вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника відповідача ОСОБА_2 та використання ним електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора, що узгоджується з вимогами законодавства. Для укладання кредитного договору №50063-10/2025 відповідачем вчинено низку дій, без здійснення яких договір не був би укладений, що у свою чергу, підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів у сумі 16 000,00 грн, які були перераховані на його платіжну карту, що емітована АТ «Універсал Банк», що підтверджується інформацією, наданою банком на вимогу суду про належність карти №4441111007107315 ОСОБА_2 . Маска ж цієї карти є аналогічною масці карти, яку відповідач вказав у анкеті-заявці на отримання кредиту, у пункті 1.6 та розділі 8 Договору №50063-10/2025.

Довідкою підтверджується успішне перерахування коштів в сумі 16 000,00 грн на карту відповідача, яке здійснило ТОВ «Універсальні платіжні рішення» через сервіс онлайн платежів «iPay».

Зарахування суми платежу 16 000,00 грн підтверджується випискою з банку по картковому рахунку № НОМЕР_6 , зокрема 24.10.2025 о 09 годині 20 хвилин від «Старфін» через «iPay» зараховано 16 000,00 грн.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Зазначений висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №381/1647/21, від 07 грудня 2022 року у справі № 298/825/15-ц, від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Тобто, виписки за картковими рахунками є належними доказами виконання кредитором свого обов`язку щодо передачі грошових коштів позичальнику на виконання умов договору кредитування, а також, у подальшому, підтвердженням прострочення виконання обов`язків з боку позичальника щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними.

Указані встановлені обставини дозволяють суду зробити висновок про те, що відповідач грошові кошти за цим кредитним договором були отримані на виконання умов договору.

Доводи представника відповідача щодо неукладення кредитного договору між сторонами та неотримання саме від позивача кредитних коштів, спростовані вищевказаними доказами, наданими позивачем.

Суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18).

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс....» Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідач як сторона договору мав можливість надати докази, які спростовують або підтверджують отримання ним кредитних коштів на його платіжну картку, однак нічого не надав, хоча мав для цього достатньо часу.

Так, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору № 58063-10/2025 від 24.10.2025, та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_2 на користь позивача, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача.

Так, зміст виписки з особового рахунку позичальника з описом фінансових операцій та розрахунок заборгованості за кредитним договором позивача із відомостями про щоденні нарахування підтверджує обсяг фактично отриманої позичальником суми, нарахування процентів за користування кредитним коштами та комісії.

При цьому, відповідачем суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого позивачем розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується первинними документами.

Представник відповідача також вважав, що нарахування комісії є неправомірним, оскільки зі змісту кредитного договору та матеріалів справи не вбачається переліку додаткових і супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які надавалися споживачу та за які була встановлена відповідна комісія. На обґрунтування своєї позиції він посилався на постанову Верховного Суду від 31 серпня 2023 року.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача в частині заперечення розміру заборгованості за комісією, оскільки у пункті 1.4. Договору сторони погодили сплату позичальником комісії за видачу кредиту у сумі 1 600,00 грн, що складає 10 % від суми виданого кредиту і це не суперечить положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Суд вважає, що заперечення позивача стосуються правомірності стягнення банком комісії за обслуговування кредиту, а саме за додаткові та супутні послуги, що надаються банком як кредитодавцем під час виконання договору.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення комісії за видачу кредиту у розмірі 1 600 грн є обґрунтованою, відповідає умовам кредитного договору та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується із нарахованим позивачем штрафом в сумі 8 000,00 грн з огляду на наступне.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору з 24.10.2025.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8 000,00 грн задоволенню не підлягають.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором 50063-10/2025 від 24.10.2025, яка складається із тіла кредиту в сумі 16 000,00 грн, процентів за користування кредитом в сумі 14 296, 00 грн та комісії за надання кредиту в сумі 1600,00 грн, а всього 31 956,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідно до платіжної інструкції №5590 від 27.02.2026 позивач сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі відповідно до часткового задоволення позовних вимог, а саме у сумі 2128,00 грн із розрахунку: 31856,00 *2662,4/39856,00.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81-84, 141, 247, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 58063-10/2025 від 24.10.2025 в сумі 31 856 (тридцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, з яких: 16 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за кредитом, 14 256 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 1 600 (одна тисячі шістсот) гривень 00 копійок заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» судовий збір в розмірі 2128 (дві тисячі сто двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп», місцезнаходження юридичної особи: вул. Фізкультури, буд. 30-В, м. Київ, код ЄДРПОУ 44022416.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

СуддяСвятослав АННИШИН