Рішення № 137805902, 23.06.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/9208/25

2/215/1306/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О., за участю секретаря Оніщенко Ю.М.,

розглянувши в м. Кривому Розі в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2025 до суду надійшла зазначена позовна заява, в обґрунтування якої вказано, що 07.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №4118806. Сума (загальний розмір) кредиту становить 15 000,00 грн. Строк кредиту - 360 днів. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

30.11.2025 було укладено договір №30112021 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВЕНТУС УКРАЇНА" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитним договором до відповідача.

23.05.2024 було укладено договір №23/05/24 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитним договором до відповідача.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за договором №4118806. Загальний розмір заборгованості за користування кредитом становить 47 640,00 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 32 640,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 0,00 грн.- заборгованість за пенею та /або штрафами; 0,00 грн. - заборгованість за комісіями; 0,00 грн. - інфляційні збитки; 0,00 грн. - нараховані 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн., у тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.02.2026, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.02.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи. Справу було відкладено на 25.03.2026.

25.03.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із сімейними обставинами. Справу було відкладено на 12.05.2026.

14.04.2026 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначала, що заявлений позивачем розмір заборгованості є недоведеним та необґрунтованим. Вказувала, що сума нарахованих процентів у розмірі 32 640,00 грн. істотно перевищує суму основного боргу (15 000,00 грн.), а нарахування процентів після закінчення строку кредитування суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти після спливу строку кредитування. Також зазначала, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правильність розрахунку заявленої до стягнення заборгованості.

Крім того, відповідач посилалася на те, що позивач не довів належними доказами безперервність переходу до нього права вимоги за спірним кредитним договором, просила суд перевірити оригінали договорів факторингу, реєстри боржників та документи, що підтверджують включення її кредитного договору до предмета відступлення права вимоги. Також зазначала, що не була належним чином повідомлена про заміну кредитора.

Окремо відповідач заперечувала проти стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн., вважаючи їх явно завищеними та неспівмірними зі складністю цієї справи, яка є малозначною та не потребувала значного обсягу правничої допомоги. Просила суд зменшити розмір таких витрат до розумних меж.

У зв`язку з наведеним відповідач просила відмовити у задоволенні позову, а в разі встановлення судом наявності заборгованості обмежити розмір стягнення сумою фактично отриманих кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн. та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

20.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому вона просила відзив відповідача залишити без задоволення, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначила, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та невиконання взятих на себе зобов`язань щодо їх повернення. Вказувала, що договір про надання споживчого кредиту укладений відповідно до вимог законодавства у сфері електронної комерції та фінансових послуг, його умови були доведені до відома позичальника до моменту укладення договору, а останній добровільно погодився з усіма його істотними умовами, у тому числі щодо розміру процентної ставки, порядку їх нарахування, строку кредитування та умов пролонгації.

Представник позивача зазначила, що нарахування процентів здійснювалося виключно відповідно до умов кредитного договору та в межах погодженого сторонами строку кредитування з урахуванням механізму автопролонгації, передбаченого договором, а тому доводи відповідача щодо незаконності їх нарахування є безпідставними. При цьому наголошувала, що до позовної заяви додано детальний розрахунок заборгованості, який містить відомості про період нарахування процентів, застосовані процентні ставки та розмір заборгованості, тоді як відповідач не надала жодних доказів неправильності такого розрахунку або власного контррозрахунку.

Також представник позивача заперечував доводи відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги, посилаючись на наявні у матеріалах справи договори факторингу, акти приймання-передачі реєстрів боржників, витяги з реєстрів та інші документи, які, на його думку, підтверджують безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача. Зазначав, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги саме по собі не впливає на дійсність договорів факторингу та не позбавляє нового кредитора права звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Крім того, представник позивача заперечував проти зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи, що їх розмір підтверджений належними доказами, відповідає умовам укладеного договору про надання правничої допомоги, а відповідач не навела належних доводів та не подала доказів, які б свідчили про їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

У зв`язку з викладеним представник позивача просив суд долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позов у повному обсязі.

21.04.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких зазначено таке.

Відповідач не погоджується з доводами, викладеними у відповіді на відзив, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують її заперечень проти позову.

Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів на її банківський рахунок. На думку відповідача, матеріали справи не містять банківської виписки, меморіального ордера чи іншого первинного банківського документа, який би підтверджував здійснення відповідної платіжної операції, тоді як внутрішній розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом факту видачі кредиту.

Крім того, відповідач вважає безпідставним нарахування процентів після закінчення визначеного договором строку кредитування. Посилається на те, що кредитний договір був укладений строком на 30 днів, а тому після спливу цього строку право кредитодавця нараховувати договірні проценти припинилося. При цьому зазначає, що нарахування процентів за період так званої автопролонгації суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Також відповідач заперечує проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн., вважаючи їх явно неспівмірними зі складністю даної справи. На її думку, справа є малозначною та типовою, не потребує значного обсягу правничої роботи, а процесуальні документи позивача мають шаблонний характер. У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у стягненні зазначених витрат або істотно зменшити їх розмір відповідно до вимог статті 137 ЦПК України.

Окремо відповідач зазначає, що не була належним чином повідомлена про відступлення права вимоги та заміну кредитора. Посилаючись на положення статті 516 ЦК України, вказує, що за відсутності письмового повідомлення має право висувати новому кредитору всі заперечення, які існували щодо первісного кредитора.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач просить суд прийняти подані заперечення до розгляду, відмовити ТОВ «Факторинг Партнерс» у задоволенні позову в повному обсязі, а у разі часткового задоволення позовних вимог відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу як необґрунтованих та неспівмірних.

27.04.2026 від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що відповідачем у поданих запереченнях безпідставно поставлено під сумнів факт отримання кредитних коштів за договором. Представник позивача вказує, що у відзиві на позов відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а лише висловлював заперечення щодо правомірності заявлених до стягнення сум.

У письмових поясненнях зазначено, що договір про надання споживчого кредиту № 4118806 від 07.05.2021 укладено в електронній формі відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Позивач наголошує, що договір був підписаний відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який відповідно до вимог законодавства прирівнюється до власноручного підпису та підтверджує волевиявлення сторін щодо укладення правочину.

Представник позивача посилається на усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої електронні договори, укладені із застосуванням одноразового ідентифікатора, є належним способом укладення правочину та мають однакову юридичну силу з договорами, укладеними у письмовій формі.

Крім того, зазначено, що на виконання умов кредитного договору кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн. були перераховані на банківську картку, реквізити якої відповідач самостійно зазначив під час оформлення кредиту. На підтвердження факту перерахування коштів до позовної заяви було долучено квитанцію ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», яка, на думку позивача, є належним та допустимим доказом виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Позивач також зазначає, що як небанківська фінансова установа не є банком та не має можливості надати банківські виписки чи інші первинні банківські документи, оскільки безготівкове перерахування кредитних коштів здійснюється через надавача платіжних послуг. На думку представника позивача, саме квитанція платіжної установи відповідає вимогам законодавства та є належним доказом здійснення переказу коштів.

Також у поясненнях зазначено, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на спростування доводів позову, а викладені у запереченнях твердження є необґрунтованими та спрямованими на уникнення виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Представник позивача посилається на принцип змагальності сторін та розподіл обов`язку доказування, встановлені статтями 12, 81 ЦПК України, а також на презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 ЦК України.

Одночасно представник позивача повідомив про подання клопотання про витребування додаткових доказів з метою підтвердження факту перерахування кредитних коштів та просив суд долучити письмові пояснення до матеріалів справи, задовольнити зазначене клопотання і позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

27.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Клопотання мотивоване тим, що у поданому відповідачем відзиві заперечується факт отримання кредитних коштів за кредитним договором та ставиться під сумнів належність і достатність доказів, поданих позивачем на підтвердження перерахування кредитних коштів.

Представник позивача зазначає, що разом із позовною заявою були надані належні докази перерахування кредитних коштів, зокрема квитанція про здійснення 07.05.2021 переказу грошових коштів у сумі 15 000,00 грн. на платіжну картку, реквізити якої були повідомлені позичальником при оформленні кредиту. Водночас банківська виписка щодо руху коштів по зазначеному картковому рахунку містить інформацію, що становить банківську таємницю, через що позивач позбавлений можливості самостійно отримати такі відомості.

У зв`язку з цим представник позивача просить поновити строк на подання клопотання про витребування доказів, посилаючись на те, що необхідність у витребуванні відповідних доказів виникла після ознайомлення з відзивом відповідача, та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності платіжної картки № НОМЕР_1 відповідачу, повного номера зазначеної картки, відомостей про зарахування на неї 07.05.2021 кредитних коштів у сумі 15 000,00 грн., виписку за рахунком за період з 07.05.2021 по 07.06.2021, відомості про власника картки, фінансовий номер телефону, прив`язаний до неї, а також інформацію щодо наявності в анкетних даних відповідача номера телефону НОМЕР_2 .

11.05.2026 надійшло клопотання від представника позивача, про розгляд справи за відсутності представника позивача та про задоволення клопотання про витребування доказів по справі.

Ухвалою 12.05.2026 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 23.06.2026.

01.06.2026 на виконання ухвали суду від 12.05.2026, від Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-260514/39499-БТ від 21.05.2026 (вх. № 13853 від 01.06.2026), яким надано запитувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Згідно з вказаним документом, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Також банком підтверджено, що номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим номером клієнта та міститься в її анкетних даних, а за період із 07.05.2021 по 07.05.2021 на рахунок було зараховано кошти в сумі 15 000 грн. До листа додано відповідну виписку по рахунку (вх.№13895 від 01.06.2026).

16.06.2026 на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-260514/39499 від 22.05.2026 року, яким суду повідомлено, що запит щодо надання інформації стосовно клієнта ОСОБА_1 перебуває на опрацюванні та відповідь буде направлена протягом 10 робочих днів. (вх.№15158 від 16.06.2026).

23.06.2026 представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив провести судове засідання за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. У зазначеному клопотанні представник позивача звернув увагу суду на те, що на виконання ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію про емітування на ім`я відповідача банківської картки № НОМЕР_4 (IBAN НОМЕР_5 ), а також виписку за відповідним рахунком за період з 07 травня 2021 року по 07 червня 2021 року. Представник позивача зазначив, що відповідно до наданої банком виписки 07 травня 2021 року на банківську картку відповідача було зараховано грошові кошти у сумі 15 000,00 грн. із призначенням платежу «Зарахування переказу на картку». На думку позивача, зазначені докази є належними та допустимими і підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором № 4118806 від 07 травня 2021 року.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція. Заяв про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

07 травня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4118806 про надання споживчого кредиту.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А755150», 07.05.2021 о 16:31:42, що відповідає умовам укладеного договору (п.1.1. договору).

Сума кредитування, відповідно до пунктів 1.3 - 1.5 договору, складає 15 000,00 грн., строк кредиту - 30 днів, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно із п. 1.5.2 знижена процентна ставка 0.95% в день від суми кредиту, застосовується з межах строку надання кредиту, визначеного п.1.4 (30 днів).

Стандартна процента ставка становить 1,90% (п. 1.5.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.4 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало кредит у сумі 15 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 18754-1327-177903618 від 07.05.2021, а також випискою з рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 12 травня 2026 року, відповідно до якої 07.05.2021 на зазначену банківську картку було зараховано грошові кошти у сумі 15 000,00 грн із призначенням платежу «Зарахування переказу на картку».

Зважаючи на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивачем станом на дату звернення до суду здійснено розрахунок заборгованості, на підтвердження чого долучено картку обліку договору, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 47 640,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - основний борг та 32 640,00 грн - нараховані проценти. При цьому враховано здійснені відповідачем часткові платежі: 50,00 грн від 15.06.2021 та 1 510,00 грн від 22.09.2021, які були спрямовані на погашення процентів.

30.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) укладено договір факторингу № 30112021, відповідно за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього договору.

30.11.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) склали Акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 30112021 від 30.11.2021, підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 30112021 від 30.11.2021 (Реєстру боржників) до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 4118806 від 07.05.2021 на загальну суму 47 640,00 грн.

23.05.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Клієнт) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (Фактор) уклали договір факторингу № 23/05/2024, за яким, відповідно до додаткової угоди № 1 до нього від 20.12.2024, фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору), в розмірі Портфеля заборгованості.

Відповідно до копії платіжної інструкції від 24.05.2024, ТОВ «Факторинг Партнерс» перерахувало на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» плату згідно з договором факторингу № 23/05/2024 від 23.05.2024.

Згідно з Актом від 23.05.2024 приймання-передачі реєстру заборгованостей до договору факторингу № 23/05/2024 від 23.05.2024, складеним між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» і ТОВ «Факторинг Партнерс» та підписаним уповноваженими особами сторін, клієнт передав, а фактор прийняв оригінали Реєстрів заборгованостей №№1,2,3,4,5 від 23.04.2024, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до Реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024 до договору факторингу № 23/05/2024 від 23.05.2024, до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4118806 від 07.05.2021 на загальну суму 47 640,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був підписаний відповідачем з використанням аналогу електронного підпису, сума кредиту була перерахована відповідачу за вказаними у договорі реквізитами, що стороною відповідача не спростовано, однак взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, всієї отриманої суми кредиту не повернув, комісію та відсотки не сплатив.

Отже, між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань із повернення кредиту.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, за змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Отже, з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає встановленим, що 07.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою був укладений договір № 4118806, який підписаний останньою із використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд вважає також встановленим факт виконання позикодавцем у повному обсязі зобов`язань, згідно з умовами укладеного договору, оскільки матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами договору. Сума кредиту була перерахована відповідачці за вказаними у договорі реквізитами, що стороною відповідача не спростовано. Разом з тим, відповідач, користуючись отриманими коштами належним чином не виконала в взяті на себе зобов`язання за умовами укладеного договору, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, за основним боргом у розмірі 15 000,00 грн..

Згідно із частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо нарахованих позивачем процентів у сумі 32 640,00 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, термін кредитування згідно договору становить 30 днів.

Доказів того, що відповідач здійснювала буд-які дії, спрямовані на пролонгацію (продовження) строку кредиту, суду не надано.

Позивач обраховує заборгованість відповідача у розмірі 47 640,00 грн., з яких 15 000,00 грн. - основний борг та 32 640,00 грн. - нараховані проценти.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору № 4118806 від 07.05.2021 відповідачу надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 30 календарних днів із встановленням процентної ставки 1,90 % в день.

З урахуванням умов договору та строку користування кредитними коштами, суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом у межах погодженого строку підлягають нарахуванню у розмірі 8 550,00 грн. (15 000,00 грн.*1,90%*30 днів).

Разом з тим, судом встановлено факт часткового виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором шляхом здійснення платежів на загальну суму 1 560,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Зазначені кошти підлягають зарахуванню у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, з урахуванням часткового виконання зобов`язань відповідачем, розмір заборгованості за кредитним договором № 4118806 від 07.05.2021, що підлягає стягненню, становить 21 990,00 грн., з яких 15 000,00 грн. - основний борг та 6 990,00 грн. - нараховані проценти.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи доводи відповідача, суд виходить із того, що заперечення відповідача щодо неналежного підтвердження отримання нею кредитних коштів є спростованими сукупністю доказів, зокрема банківською випискою та платіжними документами, які підтверджують фактичне зарахування 15 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. У цій частині доводи відповідача у запереченнях на відповідь на відзив спростовуються встановленими фактичними обставинами.

Разом з тим, позиція відповідача щодо нарахування процентів після закінчення строку кредитування є частково обґрунтованою, оскільки відповідає усталеній практиці Верховного Суду про припинення нарахування договірних процентів після спливу погодженого строку кредиту за відсутності належно доведеної пролонгації або іншої домовленості сторін. Саме тому суд здійснив власний перерахунок заборгованості та обмежив суму процентів періодом дії кредитного договору.

Щодо доводів про недоведеність переходу права вимоги, суд виходить із того, що надані договори факторингу, акти приймання-передачі та витяги з реєстрів боржників у своїй сукупності підтверджують безперервний ланцюг відступлення права вимоги. Відсутність окремого повідомлення боржника про заміну кредитора не впливає на дійсність відступлення та не позбавляє нового кредитора права звернення до суду.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, доводи відповідача про їх завищеність є частково прийнятними для перевірки судом, оскільки такі витрати підлягають оцінці з точки зору розумності, співмірності складності справи та обсягу виконаних робіт, що прямо випливає з процесуальних норм ЦПК України.

Доводи відзиву та заперечень є частково обґрунтованими лише в частині порядку та періоду нарахування процентів і підлягають врахуванню при визначенні розміру заборгованості. В іншій частині щодо факту отримання кредиту, переходу права вимоги та загального заперечення позову вони не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для відмови в позові в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки доводи сторін є частково обґрунтованими лише в частині порядку та періоду нарахування процентів. В іншій частині позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, а заперечення відповідача їх не спростовують. Відтак, з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 21 990,00 грн, з яких 15 000,00 грн. - основний борг та 6 990,00 грн. - нараховані проценти.

Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року.

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується витягом з акта №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 року та заявкою про надання юридичної допомоги №967 від 01.10.2025, згідно яких загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 16 000,00 грн.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. розділяються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» слід стягнути 7 384,00 грн. (46,15 % *16 000,00 грн.) витрат на професійну правничу допомогу та 1 117,93 грн. (46,15 % * 2 422,40 грн.) грн. судового збору.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 4118806 від 07.05.2021 у розмірі 21 990,00 грн, з яких 15 000,00 грн. - основний борг та 6 990,00 грн. - нараховані проценти, а також сплачені при подачі позову судові витрати - 1 117 (одна тисяча сто сімнадцять) гривень 93 копійки судового збору, 7 384 (сім тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 00 грн. - витрат на правову допомогу, а всього 30 491 (тридцять тисяч чотириста дев`яносто одна) гривня 93 копійки.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29 червня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя