Рішення № 137804515, 14.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54073/25-ц

пр. № 2-6042/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - законний представник ОСОБА_5 , Печерська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом з вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 09 липня 1976 року батьку позивача ОСОБА_6 на сім`ю з чотирьох осіб було видано ордер на житлове приміщення № Г 81449 на 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56,8 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м.

У квартирі фактично проживають лише позивач ОСОБА_1 та двоє її дітей ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 - брат позивача з 2006 року в квартирі не проживає, він одружився та проживав окремо, в 2022 році перетнув кордон з Молдовою та виїхав за кордон, де на сьогодні і проживає разом зі своєю сім`єю.

ОСОБА_3 - дочка позивача в 2010-2011 році виїхала за кордон до Ізраїлю, з цього часу не проживає в спірній квартирі, на сьогодні ОСОБА_3 перебуває на Кіпрі .

За таких обставин позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов.

Треті особи своїм правом на подачу пояснень по суті справи не скористалися.

ІІ. Процесуальні дії та рішення суду.

30 жовтня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

01 листопада 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

03 листопада 2025 року представник позивача ОСОБА_9 подав до суду клопотання про витребування доказів.

21 листопада 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

24 листопада 2025 року представник позивача через Електронний суд подав до суду заяву про усунення недоліків.

25 листопада 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

31 березня 2026 року від представника позивача ОСОБА_9 через Електронний Суд надійшла заява про виклик свідків.

01 квітня 2026 року ухвалою суду, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки присутнього представника позивача, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.

01 квітня 2026 року ухвалою суду клопотання представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про витребування доказів у справі задоволено частково. Витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію стосовно перетину кордону України: громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Московським РУ ГУ МВС України в місті Києві; громадянки України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП: НОМЕР_3 .

06 квітня 2026 року на виконання вимог ухвали суду від 01 квітня 2026 року, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України направлено витребувану інформацію.

14 травня 2026 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача у судовому засіданні, просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання позивач, його представник не з`явилися, враховуючи завчасно подану заяву.

Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином за останньою відомою адресою місця проживання, зареєстрованою у передбаченому законом порядку, проте у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву суду не подали, заяви з процесуальних питань до суду не надходили.

Третя особа Печерська районна в м. Києві державна адміністрація також в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Згідно з частиною першою ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено частиною сьомою ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзивів відповідачів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення у справі заочного рішення та задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

09 липня 1976 року Виконавчим комітетом Київського міського союзу депутатів трудящих (УРСР) батьку позивача ОСОБА_6 на сім`ю з чотирьох осіб було видано ордер на житлове приміщення № Г 81449, на підставі рішення виконкому Московської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 27.06.1976 р. за № 777/40, на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 3 кімнат, загальною площею 56,8 кв.м., житловою площею 41,4 кв.м. (а.с.15).

Наказом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» № 144 від 09 вересня 2015 року було переведено на ОСОБА_1 особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку зі смертю власника особового рахунку ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.26).

На сьогодні в спірній квартирі зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_1 (основний квартиронаймач); ОСОБА_2 (брат) та троє дітей ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Довідкою Ф № 3 від 07 вересня 2015 року та витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва від 08 жовтня 2025 року за № 138296693 (а.с. 27).

17 червня 2025 року та 17 жовтня 2025 року були складені акти, підписані сусідами про те, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на час відвідання квартири не поживає. Особисті речі ОСОБА_2 в квартирі відсутні, зі слів сусідів ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі з 2006 р. (а.с.33,34)

17 червня 2025 року та 17 жовтня 2025 року були складені акти, підписані сусідами про те, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на час відвідання квартири не поживає, особисті речі ОСОБА_3 в квартирі відсутні, зі слів сусідів ОСОБА_3 не проживає в спірній квартирі з 2011 року (а.с.35, 36).

Представником позивача було направлено адвокатський запит № 77 від 17 жовтня 2025 року до Печерського УП ГУНП України в м. Києві з проханням надати інформацію про наявність звернень (заяв, скарг) стосовно неправомірних дій ОСОБА_1 , щодо чинення нею перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 в період з 2006 року по теперішній час (а.с. 29).

З відповіді Печерського УП ГУНП України в м. Києві (характеристиці на ОСОБА_1 ) від 22 жовтня 2025 року за № 408143-2025 вбачається, що ОСОБА_1 за час проживання за вказаною адресою характеризується посередньо, громадський порядок не порушує, спиртними напоями не зловживає. Скарг від мешканців будинку та працівників Керуючої компанії з обслуговування Печерського району міста Києва на ОСОБА_1 до Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві, не надходило. Компрометуючі матеріали на ОСОБА_1 у Печерському управлінні поліції, відсутні (а.с.30).

Представником позивача було направлено адвокатський запит № 81 від 17 жовтня 2025 року до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», щодо чинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні квартирою (а.с.31).

З відповіді КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» вбачається, що у період з 01 травня 2015 року по теперішній час до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» ніяких звернень, заяв скарг щодо неправомірних дій ОСОБА_1 не надходило (а.с.32).

У відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року про витребування доказів зазначено, що:

громадянин України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28 лютого 2022 року перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Мамалига», дані про повернення на територію України відсутні;

громадянка України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 14 лютого 2024 року перетнула державний кордон України через пункт пропуску «Старокозаче», дані про повернення на територію України відсутні.

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Стаття 47 Конституції України

визначає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1ст. 29 ЦК України).

За приписами ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору займу жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності -відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Кабінетом Міністрів України. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім`ї порівняно з умовами, передбаченими цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства України, є недійсними.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст. 9 ЖК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин потрібно враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до сталої судової практики, при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Таким чином, для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім`ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №209/2642/18.

Правовідносини, що склалися між сторонами є житловими і врегульовані ст.ст. 71, 72 ЖК України.

Частинами 1, 2 ст.71 ЖК України встановлено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а вразі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст.72 ЖК України).

Згідно п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим Постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання(перебування) здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Зняття з реєстрації місця проживання, в силу ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» проводиться відповідними органами реєстрації на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення п померлою.

Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання є дискреційними повноваженнями відповідних органів реєстрації, а рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням є безумовною підставою для цих органів щодо зняття відповідача з реєстрації місця проживання.

Враховуючи викладене, суд бере до уваги факт відсутності відповідачів за місцем реєстрації понад встановлений термін без поважних причин, а також відсутність доказів вчинення їм будь-яких перешкод у проживанні, те, що відповідачі свідомо не користуються квартирою, що свідчить про втрату ними інтересу до такого житлового приміщення, а також враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни (знищення, руйнування майна), необхідність приведення документів на майно до ладу (зокрема і приватизацію житла), та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме визнання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 22. 24, 55, 61, 129, 129-1, Конституції України, ст.ст. 15, 16, 29 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 64, 69, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 - законний представник ОСОБА_5 , Печерська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у рівних частинах у розмірі 484, 48 грн з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова