Рішення № 137804376, 30.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8303/26

Справа №754/6415/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянув у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання

Стислий виклад позиції сторін

06.04.2026 Позивач, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокатка Неупокоєва Наталія Костянтинівна, звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_2 , у якому просить стягувати з Відповідачки на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно до закінчення навчання, а також стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що Позивач є батьком повнолітньої доньки, яка продовжує навчання на денній формі у Державному торговельно-економічному університеті. У зв`язку з навчанням донька потребує постійної матеріальної допомоги для забезпечення харчування, проживання та освітніх потреб. Фактично ОСОБА_3 перебуває на утриманні батька. Відповідачка проживає за кордоном, має майно в Україні та фінансову можливість утримувати дитину, однак добровільної допомоги у належному розмірі не надає.

20.05.2026 представниця Відповідачки, адвокатка Сініцина Оксана Петрівна, подала відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову, стверджуючи, що заборгованості по аліментах немає, і навпаки є переплата у розмірі 22 937,16 грн.

Відповідачка звернула увагу суду на те, що старша донька успішно склала тестування, отримала грант від держави на оплату 50% вартості навчання, працює неофіційно та має власний дохід. Також Відповідачка зазначає про відсутність у неї можливості сплачувати заявлений розмір аліментів з огляду на те, що вона перебуває за кордоном і її єдиним доходом є соціальна виплата у сумі 265 євро, вона вже сплачує аліменти на утримання іншої неповнолітньої доньки (переплативши 22 937,16 грн станом на день подання відзиву), а грошові кошти у розмірі 211 959,41 грн не є її доходом, оскільки Позивач у добровільному порядку ці кошти їй ще не виплатив. У зв`язку з неможливістю самостійно отримати інформацію, що становить банківську таємницю, адвокатка Відповідача заявила клопотання про витребування доказів.

Третя особа, ОСОБА_3 , підтримала позовні вимоги, пояснила, що має самостійний дохід, але продовжує навчатися, тому потребує допомоги від матері, в тому числі з метою накопичення коштів на майбутнє. Зважаючи на клопотання представника Третя особа надала для долучення виписки про рух коштів по картках Акціонерного товариства "Універсал Банк" (Monobank) за період з 01.09.2024 по 31.05.2026 та пояснення щодо нього виді зведеної таблиці. У поясненнях щодо структури доходів та методики розрахунку Третя особа зазначає, що до зведеної таблиці по "Чорній картці" враховано цільові надходження, які є її фактичним доходом від комерційної або професійної діяльності. Такі надходження Третя особа класифікувала за двома основними групами: доходи від підробітку, а також доходи від перепродажу вживаного або нового одягу, а також надходження коштів через служби доставки й маркетплейси, зокрема "OLX-Доставка" та "Novapay". З розрахунків доходу було повністю вилучено операції, які не є заробітком, зокрема, фінансову допомогу від сім`ї та будь-які грошові перекази від близького оточення.

Зокрема, Третя особа пояснила, що за її розрахунком її доходи за період з вересня 2024 по травень 2026 року формуються з суми чистих доходів по "Чорній картці" у розмірі 192 721,00 грн; суми надходжень по картці Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 22 581,00 грн; суми по "Білій картці" (чистий залишок) становить 29 578,47 грн. Додатково до розрахунку загального доходу Третьою особою включені прямі валютні надходження на доларову картку у квітні та травні 2026 року. Ці надходження становлять по 500 дол. США щомісяця, що в національній валюті еквівалентно 22 000,00 грн щомісяця (загалом 44 000,00 грн за вказані два місяці). Третя особа стверджує, що її самостійний середній щомісячний дохід становить 13 756,21 грн (288 880,47 грн/21 міс.).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА

6.10.2001 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського районного управління юстиції у місті Києві (актовий запис №1343). Після реєстрації шлюбу дружина змінила своє прізвище на " ОСОБА_1 ".

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася перша донька ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - друга донька ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей.

З лютого 2022 року по літо 2023 року у зв`язку з початком війни ОСОБА_2 разом із дітьми виїхала за кордон. Після повернення в Україну влітку 2023 року між подружжям виник конфлікт. Діти виявили бажання залишитися проживати з батьком у Києві.

12.08.2023 ОСОБА_2 перетнула кордон і виїхала за межі України, діти залишилися проживати з батьком. Починаючи з вересня 2023 року, ОСОБА_2 , перебуваючи за кордоном, почала здійснювати регулярні грошові перекази (від 200 до 2100 грн) на особисті банківські картки своїх доньок.

05.09.2023 Деснянський районний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 754/11490/23 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 6.10.2023.

25.12.2023 Деснянський районний суд м. Києва (суддя Сенюта В.О.) видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку щомісячно. Нарахування аліментів призначено з 21.12.2023.

28.02.2024 адвокат ОСОБА_2. звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами, мотивуючи це тим, що Відповідачка бере участь в утриманні дітей, пересилаючи їм кошти на картки. 17 квітня 2024 року суд відмовив у задоволенні цієї заяви, залишивши судовий наказ про сплату 1/3 від доходу в силі.

26.03.2024 Деснянський відділ ДВС у м. Києві відкрив виконавче провадження № НОМЕР_4 щодо стягнення з ОСОБА_2 судового збору у розмірі 268,40 грн.

1.08.2024 в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5 щодо стягнення аліментів державний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2 . Її рахунок в АТ "Ощадбанк" було заблоковано на суму 42 802,34 грн. Того ж дня з рахунку було примусово списано 15 645,02 грн та 267,87 грн в рахунок погашення арештованої суми.

06.06.2024 Деснянський районний суд м. Києва (суддя Саламон О.Б.) ухвалив рішення щодо поділу майна. Суд визнав квартиру на АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю (по 1/2 частці кожному), визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 об`єкту фінансування в ЖК "Голосіївська долина", стягнув з ОСОБА_2 90 510 грн компенсації за автомобіль Ford Focus та відмовив ОСОБА_2 у визнанні автомобіля Ford Fusion її особистою власністю. 04.12.2024 Київський апеляційний суд переглянув рішення щодо поділу майна від 06.06.2024. Суд змінив рішення лише в частині формулювання щодо ЖК "Голосіївська долина", вказавши, що за ОСОБА_1 визнаються "майнові права", а не "право власності", оскільки будинок ще не введено в експлуатацію. В іншій частині рішення (зокрема, щодо неподільності автомобіля Ford Fusion та компенсації за Ford Focus) залишено без змін.

25.09.2025 Деснянський районний суд м. Києва (суддя Коваленко І.І.) ухвалив рішення у № 754/12229/25, яким задовольнив позов ОСОБА_2 повністю та стягнув з ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частки автомобіля Ford Fusion в сумі 211 959,41 грн. Докази сплати цих коштів на виконання рішення в матеріалах справи відсутні.

Після досягнення ОСОБА_3 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому стягнення аліментів на її утримання за судовим наказом припинилися. Аліменти продовжують стягуватися лише на неповнолітню ОСОБА_6

29.01.2026 року державний виконавець склав розрахунок заборгованості по аліментах у ВП № НОМЕР_5, згідно з яким борг ОСОБА_2 станом на цю дату становив 142 136,93 грн. Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідачка заперечує наявність боргу, стверджує, що існує переплата. Відповідачка надала копії банківських квитанцій на підтвердження того, що в період з серпня 2024 року по травень 2026 року вона здійснювала добровільні регулярні перекази коштів на рахунок Позивача з призначенням платежу на утримання дітей. Розмір щомісячного добровільного платежу становив 7 115,67 грн. Згідно з наданим Відповідачкою розрахунком розміру переказаних аліментів на рахунок Позивача в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_5, загальна сума перерахованих нею коштів (з урахуванням примусового списання та добровільних платежів) становить 165 074,09 грн. Відповідачка зазначає, що вказана сума фактично сплачених коштів повністю покриває її зобов`язання зі сплати аліментів та утворює переплату в розмірі 22 937,16 грн

Суд встановив, що різниця між розрахунком заборгованості по аліментах, наданим державним виконацем та Відповідачкою, виникла, оскільки кошти перераховуються безпосередньо рахунок Позивача.

Водночас Суд зауважує, що у межах цієї справи не перевіряє обставини щодо наявності (відсутності) заборгованості зі сплати аліментів за судовим наказом, оскільки їх встановлення не є предметом доказування у цій справі про стягнення на повнолітню доньку. Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Зокрема, спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 401/3734/16-ц; від 22 квітня 2020 року у справі № 523/7815/18; від 15 липня 2020 року у справі № 645/5637/15-ц; від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06; від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 569/1662/18; від 09 грудня 2020 року у справі № 727/12304/19; від 01 жовтня 2020 року у справі № 344/17895/19; від 17 березня 2021 року у справі № 2-3619-2007).

13.08.2024 ОСОБА_1 уклав із Державним торговельно-економічним університетом договір (№ 583 д/бк-2024) про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця. Старша донька ОСОБА_3 вступила на 1 курс денної форми навчання (спеціальність Філологія). Загальна вартість навчання була встановлена у розмірі 152 000 грн за 4 роки.

4.09.2025 Деканат факультету торгівлі та маркетингу ДТЕУ видав довідку №1049, що ОСОБА_7 є студенткою 2 курсу денної форми навчання.

22.01.2026 між Державним торговельно-економічним університетом та Позивачем було укладено Додаткову угоду до Договору про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця від 13.08.2024 № 583 д/бк-2024 в інтересах здобувача вищої освіти ОСОБА_3 , яка успішно склала Національний мультипредметний тест (НМТ) та отримала від держави грант на здобуття вищої освіти.

Відповідно до пункту 1 цієї Додаткової угоди сторони внесли зміни до пункту 2 розділу III Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівця та виклали його у такій редакції: "2. Вартість платної освітньої послуги за роками навчання становить: 1 курс 2024 - 2025 навчальний рік - 38 000,00 грн (в т.ч. кошти Замовника 13 000,00 грн та 25 000,00 грн кошти державного гранту), так: 1.1-й етап оплати: 6 500,00 грн (при укладенні цього Договору); 1.2-й етап оплати: 12 500,00 грн (не пізніше 01.12.2024) - виплата 50% державного гранту; 2.1-й етап оплати: 6 500,00 грн (не пізніше 20.01.2025); 2.2-й етап оплати: 12 500,00 грн (не пізніше 01.04.2025) - виплата 50% державного гранту; 2 курс 2025 - 2026 навчальний рік - 41 840,00 грн (з урахуванням збільшення розміру плати за навчання в межах офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік), в т.ч. кошти Замовника 14 313,68 грн та 27 526,32 грн кошти державного гранту так: 1.1-й етап оплати: 6 796,84 грн (не пізніше 15.08.2025); 1.2-й етап оплати: 13 763,16 грн (не пізніше 01.12.2025) - виплата 50% державного гранту; 2.1-й етап оплати: 7 516,84 грн (не пізніше 20.01.2026); 2.2-й етап оплати: 13 763,16 грн (не пізніше 01.04.2026) - виплата 50% державного гранту; 3 курс 2026 - 2027 навчальний рік - 42 560,00 грн, так: 1-й етап оплати: 21 280,00 грн (не пізніше 15.08.2026); 2-й етап оплати: 21 280,00 грн (не пізніше 20.01.2027); 4 курс 2027 - 2028 навчальний рік - 42 560,00 грн, так: 1-й етап оплати: 21 280,00 грн (не пізніше 15.08.2027); 2-й етап оплати: 21 280,00 грн (не пізніше 20.01.2028).

На підтвердження сплати коштів на виконання умов Договору про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця від 13.08.2024 № 583д/бк-2024 (невід`ємною частиною якого є Додаткова угода від 22.01.2026) у матеріалах справи міститься платіжна інструкція від 11.08.2025.

Відповідно до вказаної платіжної інструкції від 11.08.2025 платником ОСОБА_3 перераховано отримувачу ДТЕУ (код отримувача 44470624) оплату за другий курс навчання у сумі 14 560,00 грн (додатково сплачено комісію банку в розмірі 3,00 грн). У графі призначення платежу зазначено: "25010100; оплата за навчання, студентка ОСОБА_3 , зг. договору № 583д/бк-2024, 2 курс, 1 група, перший етап навчання, 3896011847".

З досягненням повноліття особа втрачає правовий статус дитини (стаття 6 СК України). Згідно зі статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (стаття 199 СК України).

Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Правовідносини з обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, не є продовженням безумовного обов`язку батьків з утримання неповнолітніх дітей. Більш того, вони регулюються самостійними нормами матеріального права, якими вказаний обов`язок встановлений щодо обох батьків і залежить від умови можливості надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 405/8423/16-ц). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6?1296цс15).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) (постанова Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 393/338/16-ц).

Такий висновок викладено також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц, провадження № 61-19405сво21.

Отже, сам по собі факт навчання повнолітньої дитини до досягнення 23-річного віку не є підставою для стягнення аліментів, адже закон пов`язує обов`язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітнім дочці, сину саме з потребою у такій допомозі, яка виникла у зв`язку із витратами, пов`язаними з навчанням, а також за наявності юридичного факту - наявності у батьків можливості надання такої допомоги (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 405/8423/16-ц).

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 200 СК України).

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (частина друга статті 200 СК України).

Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Спірні правовідносини між сторонами стосуються обов`язку матері утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання на денній формі у вищому навчальному закладі. Предмет доказування у цій справі є обставини щодо потреби повнолітньої дитини у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, а також наявності у Відповідачки фінансової можливості таку допомогу надавати.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша -четверта статті 12 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що щомісячні витрати на повнолітню доньку складають 20 500,00 грн (зокрема на харчування, проживання, одяг, проїзд, медичне обслуговування та освітні потреби).

Разом з тим Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження понесення таких витрат (чеки, квитанції на харчування, проїзд, лікування тощо). Суд встановив, що донька сторін успішно склала тестування та отримала грант від держави, який покриває 50 відсотків вартості її навчання у Державному торговельно-економічному університеті.

Крім того, Суд бере до уваги наявність у повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, власного регулярного та достатнього доходу від підприємницької або іншої діяльності, а також власних заощаджень, що безпосередньо впливає на встановлення факту її потреби у матеріальній допомозі.

Досліджені Судом докази щодо фінансового стану третьої особи спростовують твердження Позивача про те, що донька перебуває на його повному утриманні та потребує стягнення аліментів у заявленому розмірі. Зокрема, з виписок, наданих третьою особою, встановлено, що ОСОБА_3 систематично здійснює витрати на власні потреби, які не є першочерговими, зокрема оплачує онлайн-покупки на іноземних торговельних майданчиках (AliExpress, Pinduoduo). Крім того, банківські виписки підтверджують наявність у Третьої особи значних коштів, які вона регулярно переказує на накопичувальні рахунки (банки "Накопичення", "З продажу", "На подорож"). Матеріали справи також підтверджують відкриття Третьою особою банківських депозитів на значні суми, зокрема на суму 20 000,00 грн, 23 000,00 грн, 30 000,00 грн, що прямо підтверджує наявність у неї надлишку коштів після задоволення поточних життєвих потреб.

Оцінюючи аргументи Третьої особи щодо необхідності стягнення аліментів з Відповідачки з метою накопичення коштів на майбутнє, Суд зазначає, що СК України визначає цільове призначення аліментів на повнолітню дитину - це забезпечення витрат, пов`язаних саме з її навчанням та базовими життєвими потребами у період такого навчання, коли дитина об`єктивно позбавлена можливості самостійно заробляти достатньо коштів. Накопичення капіталу (формування заощаджень на майбутнє) не належить до переліку потреб, з якими частина перша статті 199 СК України пов`язує виникнення у батьків обов`язку утримувати повнолітню дитину.

Водночас твердження Позивача про наявність у Відповідачки фінансової можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта статті 83 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд бере до уваги, що Відповідачка проживає за кордоном, її єдиним підтвердженим доходом є соціальна виплата у сумі 265 євро. Позивач не заявляв клопотання про витребування доказів щодо дійсного розміру доходів Відповідачки за кордоном.

Водночас наявність у Відповідачки права на грошову компенсацію за частку автомобіля згідно з рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25.09.2025 не є доказом отримання нею регулярного доходу, тим більше, що доказів фактичної виплати цих коштів Позивачем суду не надано.

Суд, оцінюючи доводи Позивача про те, що фінансова спроможність Відповідачки сплачувати аліменти підтверджується наявністю у неї на праві власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , підтверджує, що дійсно відповідно до пункту 3-1 частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд має враховувати наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Водночас Суд бере до уваги, що Відповідачка не користується цим нерухомим майном і не отримує від нього жодного доходу, оскільки після її виїзду за межі України 12.08.2023 діти залишилися проживати з батьком саме у цій квартирі. Тобто, належне Відповідачці майно не є джерелом її прибутку, а навпаки, задовольняє базову потребу повнолітньої доньки у житлі, що звільняє Позивача та саму дитину від додаткових витрат на оренду іншого житлового приміщення.

Таким чином, наявність у Відповідачки права власності на 1/2 частки житла, яке є постійним місцем проживання самого Позивача та повнолітньої доньки ОСОБА_3 не може автоматично свідчити про наявність у Відповідачки реальної фінансової можливості сплачувати аліменти у заявленому розмірі.

Суд також ураховує, що Відповідачка вже несе аліментний обов`язок щодо іншої неповнолітньої доньки в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5.

Водночас твердження Відповідачки, що здійснює добровільні регулярні грошові перекази повнолітній доньці на її особисту банківську картку, не є доведеними, оскільки третя особа заперечує ці обставини, а наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій підтверджується, що Відповідачка перераховувала кошти на особисту банківську картку ОСОБА_3 у таких розмірах: 27.07.2023 - 500,00 грн; 31.08.2023 - 2000,00 грн; 06.09.2023 - 750,00 грн; 07.09.2023 - 680,00 грн та 400,00 грн; 14.09.2023 - 1400,00 грн; 02.10.2023 - 550,00 грн; 06.11.2023 - 500,00 грн; 09.11.2023 - 1000,00 грн; 10.11.2023 - 600,00 грн; 12.11.2023 - 2100,00 грн; 29.11.2023 - 500,00 грн; 02.12.2023 - 2000,00 грн; 07.12.2023 - 900,00 грн; 09.12.2023 - 500,00 грн; 23.12.2023 - 600,00 грн; 08.01.2024 - 1000,00 грн; 03.05.2024 - 430,00 грн; 08.05.2024 - 200,00 грн; 21.06.2024 - 2560,00 грн; 19.07.2024 - 1200,00 грн. Докази, які б підтверджували здійснення платежів після досягнення донькою повноліття в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин Позивач не довів наявності у Відповідачки фінансової спроможності сплачувати аліменти на повнолітню доньку у заявленому розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку. Позивач також не довів, що повнолітня донька, яка має значні власні доходи, здійснює накопичення коштів, потребує додаткової матеріальної допомоги у вигляді стягнення з Відповідачки аліментів. Пояснення Третьої особи та досліджені Судом виписки про рух коштів повністю спростовують твердження Позивача про те, що донька перебуває на його повному утриманні та потребує стягнення аліментів у заявленому розмірі.

Таким чином, ураховуючи принцип змагальності та відсутність доведеної сукупності юридичних фактів, необхідних для покладення на Відповідачку обов`язку зі сплати аліментів на утримання повнолітньої доньки, Суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову та звільнення Позивача від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів, судові витрати відносяться за рахунок держави. Витрати Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн Відповідачкою не відшкодовуються.

Керуючись статтями 81, 83, 141, 263, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - відмовити.

Позивач (Стягувач) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач (Боржник) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення судового проголошено 30 червня 2026 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО