Рішення № 137801887, 18.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1076/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А", м. Харків, до Харківської торгово - промислової палати, м. Харків, про зобов`язання виконати умови договору за участю представників:

позивача - Миронов О.А.

відповідача - Мащенко Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківської торгово - промислової палати, в якій просить зобов`язати Харківську регіональну торгово-промислову палату (ЄДРПОУ 02944768) виконати умови договору, а саме вчинити дії з видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин Товариству з обмеженою відповідальністю Інвол А (ЄДРПОУ 42583345) за заявою від 16.12.2025 року б/н за договором оренди комунального майна 367Н від 04.03.2019 року. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвол А" до Харківської торгово - промислової палати про зобов`язання відповідача виконати умови договору було залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 01.04.2026 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№ 8328 від 07.04.2026), згідно якої позивачем усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 22.06.2026 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні призначеному на 22.06.2026 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" (позивач) звернулося до Харківської регіональної ТПП (відповідач) із заявою (вх. № 743 від 31.12.2025) про засвідчення форс - мажорних обставин за договором оренди комунального майна № 367Н від 04.03.2019.

09.01.2026 та 19.01.2026 позивачем додатково були направлені до відповідача письмові Пояснення до Заяви від 16.12.2025 на 4-х аркушах з Додатками.

Харківська ТПП дійшла висновку про відсутність достатніх доказів та підстав для засвідчення форс-мажорних обставин за договором оренди комунального майна №367Н від 04.03.2019 року, про що письмово було повідомлено заявника (лист Харківської ТПП вих. №15/1/63.01-6 від 22.01.2026 року).

Позивач вказує, що не погоджуючись з зазначеним рішенням він направив до Торгово-промислової палати України скаргу. Листом від 24.02.2026 за вих. №475/05-5 було відмовлено у задоволенні скарги з підстав відсутності процедури адміністративного оскарження рішень про відмову у видачі сертифікату. Відмовляючи у видачі Сертифікату про засвідчення форс - мажорних обставин відповідач безпідставно зазначив, що до заяви нібито не було надано доказів знищення та повного демонтажу рекламного обладнання та конструкцій. За розгляд заяви про засвідчення форс-мажорних за договором оренди комунального майна №367Н від 04.03.2019 року позивачем було сплачено рахунок Ю-216/25 від 31.12.2025 року на загальну суму 5625,00 грн., до якого були включені юридичні послуги у розмірі 1800,00 грн., що не обумовлено Регламентом (платіжна інструкція № HK78-7347-PKE5-8MAE від 09.01.2026).

Позивач зазначає, що відмова відповідача у видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорної обставини є необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства. При цьому позивач вказує що причиною виникнення спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії - виконати умови Договору. Відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за Договором про надання послуг, що стало підставою для звернення Позивача з позовом про зобов`язання вчинити дії (примусове виконання обов`язку в натурі).

Заперечуючи проти даного позову відповідач зазначає, що 19.12.2025 року Харківська ТПП отримала через Укрпошту від ТОВ «Інвол А»: заяву про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договірними зобов`язаннями від 16.12.2025 №б/н про неможливість користування орендованим майном з 24.02.2022; копії чотирьох договорів оренди комунального майна: №376Н від 12.04.2019, №377Н від 12.04.2019, №366Н від 04.03.2019, №367Н від 04.03.2019, укладених між ТОВ «Інвол А» (Орендар) та Харківською обласною радою (Орендодавець), щодо оренди частини площі будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 37, для розміщення рекламного обладнання. Позивачем був порушений Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), оскільки заявнику необхідно було надати чотири заяви за кожним договором окремо. Заявник був проінформований в усному порядку про вказані недоліки. 31.12.2025 року на електронну адресу відповідача від заявника надійшли чотири заяви за чотирма вищевказаними договорами, які були датовані 16.12.2025 за вих. №б/н, проте у них зазначалось інше зобов`язання щодо невиконання договорів, а саме, неможливість користування орендованим майном з 01.03.2025 року, а не з 24.02.2022 року, як це зазначалось у попередній Заяві. Документи, що були надіслані 31.12.2025 електронною поштою, у паперовому вигляді Харківській ТПП не надані.

Також, у відзиві відповідач вказує, що неодноразово письмово та усно повідомляв заявника (05.01.2026 року та 08.01.2026 року) про необхідність надання додаткових доказів, які б свідчили про причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання позивачем своїх конкретних зобов`язань за договором. Однак, в достатньому обсязі докази так і не були надані, що стало підставою для відмови у засвідченні форс-мажорних обставин.

Відповідач вказав, що позивач сплатив 09.01.2026 року за послуги Харківської ТПП за розгляд документів на предмет засвідчення форс-мажорних обставин за Договором №367, тому Харківська ТПП розглянула заяву та документи позивача та відмовила позивачу у засвідченні форс-мажорних обставин. Сплачені кошти були повернуті відповідачем згідно платіжних інструкцій: №6, №7, №8, №9 від 30.01.2026 року. Обставини щодо направлення заявником скарги до Торгово-промислової палати України на відмову Харківської ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин за договорами відповідачу не відомі. Будь-яких правочинів з позивачем Харківська ТПП не укладала. Лист-відмова Харківської ТПП не може бути правочином в розумінні законодавства України, оскільки лист Харківської ТПП №15/1/63.01-6 від 22.01.2026 року не створює будь-яких зобов`язань ані для позивача, ані для відповідача. Заявником до заяви не надано документів, що даний договір діє до теперішнього часу. Також, відповідач вказав про те, що позов не обґрунтований належними та допустимими доказами, оскільки до позову були надані лише: лист Харківської ТПП від 22.01.2026 року №15/1/63.01-6 та документ про оплату послуг Харківської ТПП.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі Закон), торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент), який було затверджено рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5), зі змінами і доповненнями.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Згідно п. 6.3.1 Регламенту, у заяві, зокрема, зазначається, які саме зобов`язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку Заявника унеможливили виконання цих зобов`язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв`язку, електронна адреса, спосіб отримання Сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур`єрською чи звичайною поштою тощо).

Згідно п. 6.5 Регламенту тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на Заявника. Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії Заявників, достовірність викладених фактів, наданих документів, доказів, даних, вірність завірених ним копій згідно з чинним законодавством України. Неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії Заявників та\або ненадання документів, передбачених у цій заяві, є підставою для відкладення розгляду заяви для можливості надання додаткових пояснень, документів, доказів тощо, з повідомленням про це Заявника письмово.

У пункті 6.6 Регламенту встановлено, що уповноважена особа приймає до розгляду заяви з доданим до неї повним відповідним комплектом документів, що пройшли вхідну реєстрацію з присвоєнням реєстраційного номера в ТПП України/регіональній ТПП.

Згідно з п.п. 6.8, 6.9, 6.10 Регламенту, уповноважена особа ТПП України/ регіональної ТПП має право: вимагати від заявника подання оригіналів документів для огляду, додаткових даних, документів, пояснень, доказів настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і т.ін.; відкласти розгляд заяви, максимально на двадцять один робочий день для можливості надання заявником додаткових пояснень, документів, доказів тощо, повідомивши заявника про це письмово за встановленою формою; прийняти рішення щодо оформлення відмови, у разі ненадання заявником після встановленого терміну додаткових пояснень, документів, доказів тощо, повідомивши заявника про це письмово за встановленою формою; повернути заявнику документи без розгляду на підставі відповідного звернення протягом семи робочих днів з дня надходження заяви про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

За результатами розгляду заяви і наданих документів та дійшовши висновку уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), торгово-промислова палата, за наявністю підстав, видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Як свідчать матеріали справи, згідно листа - відповідді від 22.01.2026 №15/1/63.01-6 Харківська ТПП дійшла висновку про відсутність достатніх доказів та підстав для засвідчення форс-мажорних обставин за договором оренди комунального майна №367Н від 04.03.2019 року. Відмова відповідача видати сертифікат пов`язана з тим, що надані позивачем документи для засвідчення форс-мажорних обставин не відповідали вимогам п. 6.9 Регламенту, оскільки не свідчили про непередбачуваність таких обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку). Такі дії відповідача узгоджуються із п. 6.14 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Доведення наявності форс-мажорних обставин покладається на особу, яка порушила зобов`язання, тобто на позивача. Саме він має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі за № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі за № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі за №913/785/17 щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»».

Водночас заявник (позивач по справі), звертаючись до Харківської ТПП, не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію щодо наявності та дії форс-мажорних обставин та не надав достатні необхідні належні докази, що стало підставою для Харківської ТПП надати заявнику лист-відповідь від 22.01.2026 №15/1/63.01-6, якою йому було відмовлено у засвідченні форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є кредитор і боржник (ч.1 ст. 510 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Стаття 627 ЦК України визначає свободу договору, що полягає у свободі сторони обирати контрагента та визначати умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із правочинів, договорів. Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позивач в особі ОСОБА_1 сплатив 09.01.2026 року за послуги Харківської ТПП за розгляд документів на предмет засвідчення форс-мажорних обставин за Договором №367, про що свідчить інформаційне повідомлення про зарахування коштів №878761831.1 від 09.01.2026 на суму 5625,00 грн.

Листом - відповіддю Харківської ТПП від 22.01.2026 №15/1/63.01-6 відповідачем було відмовлено у засвідченні форс-мажорних обставин за договором оренди №367 від 04.03.2019. Будь - яких договірних відносин між позивачем та відповідачем не існує, доказів протилежного позивачем у справі не доведено.

Відповідачем були повернуті позивачу сплачені ним кошти в розмірі 5625,00 грн. згідно платіжної інструкції № 7 від 30.01.2026 року.

Лист-відмова Харківської ТПП не може бути правочином в розумінні наведеного вище законодавства України, оскільки лист Харківської ТПП №15/1/63.01-6 від 22.01.2026 року не створює будь-яких зобов`язань ані для позивача, ані для відповідача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Як зазначено в частині 2 ст. 4 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, так само як і втручання торгово-промислових палат у діяльність державних органів та їх посадових осіб не допускається.

Згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Порядок видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 40 (5).

Відповідно до п.3.3 Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Пунктом 6.14 Регламенту передбачено, що у разі, якщо за результатом розгляду заяви і наданих документів вбачається, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) недостатньо обґрунтовані або відсутні підстави/умови для засвідчення (передбачені п. 6.5., 6.9. Регламенту) і т.п., ТПП України/регіональна ТПП надсилає заявникові відповідь про відкладення розгляду заяви для можливості надання додаткових пояснень, документів, доказів тощо або про відмову в засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 26.03.2018 у справі № 910/7036/17 погодився із висновками господарських судів, що Законом України «Про торгово-промислові палати України» до компетенції відповідача віднесено вирішення питання чи є вказані у поданій позивачем заяві № 01-34/2/1844 від 04.11.2016 обставини форс-мажорними (обставини непереборної сили) і в цьому випадку суд не вправі замість Торгово-промислової палати України надавати оцінку чи є викладені позивачем в заяві № 01-34/2/1844 від 04.11.2016 обставини форс-мажорними (обставинами непереборної сили). Заявляючи вимогу про зобов`язання відповідача розглянути заяву про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) позивач вимагає від суду фактично підмінити Торгово-промислово палату України, що є неприпустимим, оскільки саме до повноважень зазначеного органу в силу положень ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" віднесено засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Наслідком прийняття судового рішення про захист порушеного права має відбутися відновлення такого права у обраний позивачем спосіб, а також необхідність встановити зміст самого порушеного права, яке підлягає захисту. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди правильно виходили з того що, зважаючи на зміст позовних вимог у даній справі, навіть у разі прийняття судом рішення про захист прав позивача в обраний ним спосіб, фактично його права не будуть відновлені, оскільки рішення суду про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не тягне за собою виникнення у Торгово-промислової палати України обов`язку видати позивачу сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин, оскільки вирішення цього питання так і залишиться на розсуд відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що згідно вимоги про зобов`язання Харківську регіональну ТПП виконати умови договору, якого як встановлено вище не існує, та вчинити дії з видачі сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, позивач фактично просить суд підмінити зазначений орган, що є недопустимим, оскільки вирішення цього питання не відноситься до компетенції господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Частиною 1 ст. 13 ЦК України передбачено те, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх цивільних прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдавши шкоди довкіллю або культурній спадщині. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Частиною 2 ст. 19 ЦК України передбачено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, яким воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. При цьому норми ЦК України не містить такого способу захисту порушеного права, як визнання недійсним рішення про відмову у видачі сертифікату про форс-мажорні обставини, як і не містить способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини

З урахуванням викладеного, суд зауважує, що захист прав позивача в обраний ним спосіб, фактично його права не відновить, оскільки засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є виключною компетенцією відповідача в силу приписів Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвол А" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, код ЄДРПОУ 42583345).

Відповідач: Харківська торгово - промислова палата (61037, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 122Б, код ЄДРПОУ 02944768).

Повне рішення складено "29" червня 2026 р.

СуддяА.М. Буракова