Рішення № 137801758, 29.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 Справа № 917/271/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м.Горішні Плавні", вул. Молодіжна, 8, м.Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39801

до відповідача Фізичної особи-підприємця Марховець Галини Миколаївни, АДРЕСА_1

про стягнення 173 990,72 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Комунальне виробниче підприємство "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" просить суд стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Марховець Галини Миколаївни 173 990,72 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, з яких : 167 746,62 грн основна заборгованість за період листопад 2021 - грудень 2025 включно, 786,70 грн пеня, 3 999,62 грн інфляційні втрати, 1 537,78 грн 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 - грудень 2025 включно.

Правовими підставами позову вказано, зокрема, ст. 520, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 629, Цивільного кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав, зокрема, наступні докази : копія статуту Позивача; копія виписки ЄДРПОУ; витяг із контракту №79, укладеного між міським головою та директором КВП «ТЕ» м. Горішні Плавні; копія додаткової угоди до контракту №79 від 16.12.2024 з директором КВП «ТЕ» м. Горішні Плавні; копія розпорядження №330-р від 05.12.2025 міського голови про продовження строку дії Контракту с директором КВП «ТЕ» м. Горішні Плавні; витяг - анкета з відкритих реєстрів про статус ЄДР Відповідача; копія Свідоцтва від 31.08.2005 року про право власності на нерухоме мпйно (приміщення бару-ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по вул. Леніна (просп. Героїв Дніпра), буд. 42, м. Комсомольськ (м. Горішні Плавні), Полтавської області; Відомості про об`єкт Відповідача (витяг - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна); копія рішення Комсомольської міської ради Полтавської області про перейменування вулиць та провулку м. Комсомольська Полтавської області від 20 жовтня 2015; копія Договору № 788 від 16 травня 2012 про постачання теплової енергії в гарячій воді; копія індивідуального публічного договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021, який був опублікований на вебсайті Позивача; копія індивідуального публічного договору про надання послуг з постачання гарячої води від 01 листопада 2021, який був опублікований на веб-сайті Позивача; копії актів готовності до опалювального періоду за адресою: АДРЕСА_2 ; копії розпорядження про початок опалювального сезону/відключення опалення; копія рішення місцевих органів влади від 26.10.2021 за № 293, від 12.09.2023 за № 213, від 13.08.2024 за № 254, від 09.09.2025 за № 221 про коригування тарифів на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води; копія наказів КВП «Теплоенерго» м.Горішні Плавні» про встановлення плати за абонентське обслуговування; Розрахунок заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування по нежитловому приміщенню, розташованому за адресою: просп. Героїв Дніпра, буд. 42 м. Горішні Плавні Полтавської області ФОП Марховець Г.М.; Проект акту звірки взаєморозрахунків; Розрахунок 3% річних, пені та суми боргу з врахуванням індексу інфляції по ФОП Марховець Г.М.; копії рахунків на оплату наданих Відповідачу; копія акту про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік за адресою: АДРЕСА_2 ; копії актів приймання на абонентський облік лічильників води за адресою АДРЕСА_2 ; копія покази будинкового лічильника тепла за адресою: АДРЕСА_2 ; копія акту від 07.02.2024 р. обстеження нежитлового приміщення Відповідача розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ; копія розрахунку обсягу теплової енергії по будинкам м. Горішні Плавні, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання та який затверджений Позивачем 02.01.2024; розрахунок обсягів теплової енергії на опалення по нежитловому приміщенню ФОП Марховець Г.М. за адресою: просп. Героїв Дніпра, буд.42, м. Горішні Плавні, Полтавської області; розрахунок обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання по не житловому приміщенню ФОП Марховець Г.М. за адресою: АДРЕСА_2 ; копії журналів вихідної кореспонденції.

Від представника відповідача 17.03.2026 за вхід. № 3511 надійшов відзив на позов у якому заперечує проти позовних вимог. В обгрунтування заперечень відповідач зазначає, зокрема таке :

- між КВП "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" та ФОП Марховець Г.М. з 01 листопада 2021 відсутні договірні відносини в будь якій формі, майнового або немайнового характеру;

- у ФОП Марховець Г.М. відсутній прямий законодавчо встановлений обов`язок укладання з Позивачем угоди;

- об`єкт Відповідача призначений для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, має окреме, незалежне призначення і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин;

- об`єкт Відповідача не знаходиться у тепловому контурі будинку, був і залишається неопалювальним;

- відсутні докази, що об`єкт Відповідача є підвальним приміщенням чи прибудованим до житлового будинку;

- позивач приховує інформацію та дезінформує суд щодо встановлення вузлів розподільного обліку;

- комунальні послуги в будинку мають бути розподілені між споживачами, які підключені до центральної системи опалення та гарячого водопостачання;

- позивач намагається отримати неправомірну вигоду шляхом незаконного обстеження нежитлових приміщень, корегування розподілу та нарахуванням спожитих послуг;

- опалювальна площа приміщень будинку № 42, просп. Героїв Дніпра, м. Горішні Плавні, яку надав позивач, не співпадає з загальною площею житлового будинку, яку надає балансоутримувач будинку;

- Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 № 315 Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021року № 358 не відповідає вимогам чинного законодавства України.

30.03.2026 за вхід. № 4039 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наводить додаткові доводи на підтвердження позовних вимог.

20.04.2026 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 5195) в яких наводить спростування доводів позивача. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, зокрема те, що приміщення відповідача було та залишається неопалювальним, а також відповідач наголошує, що позивач не обґрунтував та не навів відповідних розрахунків в обґрунтування свого розрахунку.

29.04.2026 за вхід. № 5725 від позивача надійшли пояснення, які фактично є заперечення на відповідь на відзив, у яких позивач наводить спростування доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

24.02.2026 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м.Горішні Плавні" до відповідача Фізичної особи-підприємця Марховець Галини Миколаївни про стягнення 173 990,72 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, з яких : 167 746,62 грн основна заборгованість за період листопад 2021 - грудень 2025 включно, 786,70 грн пеня, 3 999,62 грн інфляційні втрати, 1 537,78 грн 3% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 року справу № 917/271/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 02.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу : строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали; строк для подання передбаченої приписами ч. 4 ст. 250 ГПК України заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 15 днів з дня вручення даної ухвали; строк для подання суду (за бажанням) клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/271/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини справи.

Предметом господарської діяльності Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" згідно з пунктом 2.2 Статуту є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг споживачам міста Горішні Плавні з централізованого постачання гарячої води та опалення, укладення договорів із споживачами на постачання теплової енергії і гарячої води.

Позивач є виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води згідно з частиною 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189 від 09.11.2017 зі змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 830 від 21.08.2019, пункту 12 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1182 від 11.12.2019 (далі Правила) надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189 від 09.11.2017 зі змінами та доповненнями.

З пропозицією про укладання договору про надання послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті органу виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Також частиною 5 статті 13 Закону України "Прожитлово-комунальні послуги" № 2189 від 09.11.2017 зі змінами та доповненнями визначено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Стаття 24 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 зі змінами та доповненнями покладає саме на відповідача (споживача) обов`язок щодо своєчасного укладання договору про надання послуг. Це є не право відповідача, а його обов`язок.

Як зазначає позивач, відповідач не звертався до КВП "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" у вказаний законодавством термін про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору. Означена обставина відповідачем не спростовується.

Отже, вважається, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021, які опубліковані на офіційному вебсайті позивача 01.10.2021 вважаються укладеними.

Відповідно до умов пункту 1 індивідуальних договорів про надання послуги від 01.11.2021, вони є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

КВП "ТЕ" м. Горішні Плавні" забезпечує послугами з постачання тепловою енергії на опалення та гарячої води, зокрема житловий будинок 42, по просп. Героїв Дніпра м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області.

Позивач стверджує, що факт надання послуги позивачем та отримання послуги відповідачем свідчать наявні у матеріалах справи копії актів готовності будинку до опалювального періоду, розпорядження міського голови Горішньоплавнівської міської Ради Кременчуцького району Полтавської області про початок опалювального сезону/про відключення опалення, розрахунки споживання тепла за показниками лічильників, розрахунки споживання теплової енергії на опалення, актів приймання вузла обліку теплової енергії, актів зняття показників вузла комерційного обліку, часткова оплата послуг відповідачем.

Нежитлове приміщення відповідача загальної (опалювальної) площі 420,70 метрів квадратних - це підвальне приміщення, прибудоване до житлового будинку 42, по просп. Героїв Дніпра м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, про що свідчать копії свідоцтва відповідача від 31.08.2005 про право власності на нерухоме майно (приміщення бару-ресторану "Міні-люкс" по вул. Леніна (просп. Героїв Дніпра), буд. 42, м.Комсомольськ (м. Горішні Плавні) Полтавської області, відомості про об`єкт відповідача (витяг - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна).

Житловий будинок №42 по просп. Героїв Дніпра, м. Горішні Плавні Полтавської області обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії на потреби опалення, копія акту приймання вузла обліку є в матеріалах справи. Постачання гарячої води для індивідуальних споживачів житлового будинку здійснюється через індивідуальний тепловий пункт. Відповідач не має розподільного вузла обліку теплової енергії.

Як убачається з матеріалів справи, нарахування відповідачу за період листопад 2021 року - грудень 2025 року здійснювались за послугу з постачання теплової енергії, за послугу з постачання теплової енергії на забезпечення функціонування ВСО/ загально будинкові потреби опалення, абонентське обслуговування за надання послуг з постачання теплової енергії, абонентське обслуговування за надання послуг з постачання теплової енергії.

Позивач зазначає, що за спірний період позивач нарахував за надані послуги 167 666,62 грн, які відповідач не сплатив.

Відповідно до п. 30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті підприємства http://teplo-hp.in.ua/abonplata/.

Згідно п. 31 Індивідуального договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Рішеннями Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 293 від 26.10.2021 та № 213 від 12.09.2023, № 254 від 13.08.2024 були затверджені тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії.

Наказами КВП "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" встановлені розміри плати за абонентське обслуговування за індивідуальними договорами про надання послуги та включає витрати виконавця на укладення договору про надання комунальної послуги, здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахування та стягнення плати за спожиті комунальні послуги, обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії та виконання інших функцій.

Згідно з пунктом 33 договорів про надання послуги від 01.11.2021 виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Як зазначає позивач, на виконання умов договорів позивач за період листопад 2021 року - грудень 2025 року направив відповідачу рахунки на оплату послуг, в яких зазначав тарифи, послуги та їх розрахунок, згідно з чинним законодавством.

За твердженням позивача відповідач не здійснив оплату послуг і заборгованість відповідача станом на 01.01.2026 складає 167 666,62 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Предметом розгляду у цій справі є спір щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, надані за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії. Позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг та нараховані санкції (інфляційні втрати, 3% річних, пеня), посилаючись на фактичне надання послуг, чинність публічного договору приєднання та дійсність застосованих тарифів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, в тому числі, шляхом розміщення інформації чи документу у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, основним напрямком діяльності Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" згідно з пунктом 2.2 Статуту є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг споживачам міста Горішні Плавні з централізованого постачання гарячої води та опалення, укладення договорів із споживачами на постачання теплової енергії і гарячої води..

Судом встановлено, що спірні правовідносини за період з листопада 2021 по грудень 2025 року, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VІІІ від 09.11.2017), який введено в дію з 01.05.2019 та він є чинним.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки,).

За наведеним у п. 2, 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначенням:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону №2189-VІІІ законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст. 14 Закону (п. 13 Правил).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст.6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом України №2189-VІІІ договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Форма індивідуального договору про надання комунальної послуги, затверджена постановами Кабінету Міністрів України № 1022, 1023 від 08.09.2021.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в п. 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон №2189-VІІІ у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

З огляду на відсутність в матеріалах цієї справи будь-яких доказів, що підтверджують подання відповідачем заяви-приєднання чи сплату рахунків за надані послуги, та, водночас, враховуючи обставини справи, які підтверджені, зокрема : актами підключення житлового будинку №42 по просп. Героїв Дніпра у м. Горішні Плавні до системи постачання теплоенергії у спірний період, та актами перевірки системи теплопостачання у спірний період, якими зафіксований факт подачі та припинення подачі теплоносія позивачем до житлового будинку по просп. Героїв Дніпра, 42, в якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, суд приходить до висновку, що приєднання відповідачем до Індивідуального договору підтверджується фактом отримання ним послуги від позивача, що свідчить про укладення між сторонами спору Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

За таких обставин суд зазначає, що відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію.

В той же час, для правильного вирішення спору в цьому випадку позивач має довести не тільки факт надання послуги, а й підтвердити обсяг наданої послуги у спірний період на заявлену у позові суму.

Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, зокрема визначено:

- статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання";

- Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358) (далі по тексту - Методика).

Згідно частини 4 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово - комунального господарства.

Відповідно до норм частини 6 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення.

Згідно з частиною 3 Розділу І Методики, розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила), відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Пунктом 38 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої вод, затверджених постановою КМУ № 1182 від 11.12.2019 передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Відповідно до пункту 39 цих Правил, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

В частині 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до підпункту 11 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, Споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з абзацом 4 пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

За змістом п. 12 Типового індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Положеннями п. 3 Розділу І Методики розподілу передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Згідно з абз. 5 п. 2 р. І Методики загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Абзацом 2 п. 3 р. І Методики передбачено, що розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом).

Згідно з п. 12 р. ІV Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги (п.п.1 п.4 розділу І Методики).

Відповідно до п. 41 Правил надання послуги з постачання теплової енергії споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Такі ж умови мітяться у п. 41 Типового індивідуального договору постачання теплової енергії, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Отже, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі (такий правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18).

Як встановлено судом, гаряче водопостачання нежитлового приміщення ФОП Марховець Г.М. відключено механічним шляхом від будівлі без проведення процедури відключення від мережі централізованого опалення, що підтверджується копією акту інспекції, який складений спільно з членами комісії позивача та відповідача від 07.02.2024 року (арк.с. 95).

Зважаючи на наведене, договір є обов`язковим для виконання сторонами, у тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Щодо підтвердження позивачем обґрунтованості обсягу та вартості наданих ним ФОП Марховець Г.М. послуг суд зазначає наступне.

Так, із матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення відповідача загальної (опалювальної) площі 420,70 метрів квадратних - це підвальне приміщення, прибудоване до житлового будинку 42, по просп. Героїв Дніпра м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, про що свідчать копії свідоцтва відповідача від 31.08.2005 про право власності на нерухоме майно (приміщення бару-ресторану "Міні-люкс" по вул. Леніна (просп. Героїв Дніпра), буд. 42, м. Комсомольськ (м. Горішні Плавні) Полтавської області, відомості про об`єкт відповідача (витяг - Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна).

Об`єктом теплопостачання є житловий будинок № 42, по просп. Героїв Дніпра м. Горішні Плавні в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.

Водночас позивачем належним чином не доведено факт споживання відповідачем теплової енергії у спірний період з 01.11.2021 по 31.12.2025 у визначеному ним розмірі.

Суд зауважує, що позовна вимога про стягнення грошових коштів може бути задоволена лише за умови, якщо її розмір суд може перевірити математично. Якщо ж заявлена до стягнення сума не може бути верифікована та перевірена у ході судового розгляду, така вимога не підлягає задоволенню.

Розрахунок заявленої до стягнення суми не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст.73 ГПК України, а наведені позивачем у розрахунку відомості не можуть бути перевірені судом з огляду на відсутність їх документального обґрунтування.

Як убачається з матеріалів справи, позивач не надав суду належного та перевірюваного розрахунку обсягів теплової енергії, спожитої саме приміщенням споживача. Натомість до матеріалів справи долучені лише пояснення та зведені таблиці (підписані в односторонньому порядку відповідальними особами позивача), з яких неможливо встановити фактичний обсяг споживання теплової енергії відповідачем за первісним позовом у кожному розрахунковому періоді та перевірити правильність такого розрахунку.

Зокрема позивач, обраховуючи обсяги теплової енергії на потреби опалення приміщення відповідача, послався на Методику розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315, яка встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Відповідно до розділу II Методики, загальний обсяг, спожитої у будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на: загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qоп.буд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку (Qз.б.п.оп.) та сумарного обсягу теплової енергії (УiQвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до наступної формули: Qоп.буд = Qпр + Qоп.з.п.б + УiQвідкл.і, Гкал,

де:

Qпр - обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал;

Qопз.п.б - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал;

УiQвідкл.і - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.

При цьому, пунктом 8 розділу ІV Методики визначено, що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qоп.з.п.б), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qоп.буд ):

для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25%;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20%;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15%;

для будівлі/будинку комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Крім того, позивачем щомісяця протягом спірного періоду проводилось нарахування за приєднане теплове навантаження (умовно-постійна частина двоставкового тарифу теплової енергії), яке визначається шляхом множення розрахункового теплового навантаження (Гкал/год) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год) за формулою: Ц = Qопmax х Туп , де:

Qопmax - максимальне розрахунокве теплове навантаження на опалення нежитлового приміщення, Гкал/год;

Туп - умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію, грн/Гкал/год.

Розраховані обсяги теплової енергії, що припадають на нежитлове приміщення Фізичної особи-підприємця Марховець Г.М. за період з 01.11.2021 по 31.12.2025 наведені в розрахунку обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання по не житловому приміщенню ФОП Марховець Г.М. за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.12.2021 споживачам послуги щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування.

Позивачем надано рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії (копії наявні у матеріалах справи).

Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять інформацію здійсненого нарахування: за послугу з постачання теплової енергії, а також нарахування абонентської плати за період з 01.11.2021 по 31.12.2025.

Разом з тим, із сукупності складових, необхідних для визначення обсягу теплової енергії, спожитої конкретно визначеним споживачем, убачається, що позивачем не доведено базові вихідні величини розрахунку.

Матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували походження та обґрунтованість розміру максимального теплового навантаження будинку; площі всіх приміщень в будинку; площі опалювальних приміщень, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії, площі опалювальних приміщень, що не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії.

Позивач не надав технічної документації, проектних матеріалів, актів приєднання, розрахунків або погоджених зі споживачем документів, з яких можливо встановити, яким чином визначено зазначені показники щодо розміру максимального теплового навантаження будинку та відповідних площ.

За таких обставин, з наданих сторонами документів неможливо встановити, які саме вихідні дані взяті позивачем для обрахунку обсягу спожитої відповідачем теплової енергії.

З урахуванням наведеного, констатуючи неможливість самостійного арифметичного розрахунку/перевірки судом суми позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що у вимозі позивача щодо стягнення з відповідача 167 666,62 грн заборгованості з оплати спожитої послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.12.2025 слід відмовити.

Позивач звертаючись до суду з позовом, також просив суд стягнути з відповідача 786,70 грн пені, 3 999,62 грн інфляційних втрат та 1 537,78 грн 3% річних.

Враховуючи те, що судом встановлено недоведеність нарахування основної заборгованості, вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Заперечення відповідача суд оцінює як правоміріні.

При цьому інші доводи та заперечення сторін судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.

Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з результатів вирішення цього спору сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 231, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову.

2. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.

Рішення підписано 29.06.2026

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик