Ухвала суду № 137801593, 29.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

29 червня 2026 року Справа № 915/2105/25

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Верхацького І.В. (в режимі ВКЗ),

представник відповідача: Іщенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго б/н від 01.06.2026 (вхід.№8073/26) про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг,

до відповідача: Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго,

про: стягнення 334993000,41 грн.

Згідно заяви позивача від 09.03.2026: стягнення 334767135,90 грн,-

в с т а н о в и в:

Відповідач звернувся до суду з заявою б/н від 01.06.2026 (вхід.№8073/26), в якій просить суд відстрочити виконання рішення суду від 08.05.2026 у даній справі строком на 1 рік до 07.05.2027.

Ухвалою суду від 10.06.2026 розгляд такої заяви призначено на 22.06.2026.

17.06.2026 від позивача до суду надійшли письмові заперечення проти заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні 22.06.2026 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 22.06.2026 судом оголошено перерву для постановлення ухвали.

У судовому засіданні 29.06.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2026, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 10.06.2026, позовні вимоги задоволено та стягнуто з Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг 334767135,90 грн основного боргу та 423920,0 грн судового збору.

На виконання такого судового рішення 11.06.2026 Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення відповідач вказує наступне:

- ОКП Миколаївоблтеплоенерго визнає наявність заборгованості за рішенням по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від її сплати, робить все можливе для погашення заборгованості перед ТОВ ГК Нафтогаз Тейдинг, проте існують обставини, що не залежать від відповідача, які унеможливлюють виконання в повному обсязі рішення суду найближчим часом;

- ОКП Миколаївоблтеплоенерго є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 91 тисячу особових рахунків споживачів-фізичних осіб, об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять медичні заклади, заклади освіти та дитячі садки;

- специфіка роботи ОКП Миколаївоблтеплоенерго полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста Миколаєва, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію;

- заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 01.05.2026 становить 389,7 млн.грн, з них: бюджетних установ становить 28,6 млн.грн, госпрозрахункових організацій становить 42,5 млн.грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 318,6 млн.грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП Миколаївоблтеплоенерго;

- єдиним джерелом для оплати заборгованості є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств;

- для ОКП Миколаївоблтеплоенерго перший квартал 2026 року закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитків в розмірі 114073 тис.грн, що підтверджується звітом про фінансові результати за перший квартал 2026 року;

- відповідачем посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлення на примусове виконання судових рішень, так за 4 місяці 2026 року підприємством направлено 92393 претензій боржникам на загальну суму 696792 402,69 грн; у 2026 році підприємством пред`явлено 771 позов на суму 10245756,65 грн; у 2026 році до державної виконавчої служби направлено 2017 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 31615432,28 грн;

- проте, значна кількість виконавчих документів, що направляються на примусове виконання, повертаються органами державної виконавчої служби без виконання, так за 4 місяці 2026 року повернуто без виконання 136 виконавчих документів на суму 2056033,67 грн, що призводить до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП Миколаївоблтеплоенерго. Загальна сума, яка стягнута за судовими рішеннями органами виконавчої служби у 2025 році складає 7282316,21 грн, що становить близько 23% виконання судових рішень;

- складнощі при виконанні рішення суду пов`язані з наявністю протягом тривалого часу мораторію на підвищення тарифів на послуги постачання теплової енергії відповідно до укладеного 30.09.2021 між Асоціацією міст України, Кабінетом Міністрів України, Офісом Президента України та НАК Нафтогаз України Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері теплопостачання в опалювальному періоді 2021-2022 років, а також прийняттям Закону України Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування №2479-ІХ від 29.07.2022;

- відповідно до ст.1 Закону №2479, який набрав чинності 19.08.2022, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на: послуги з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Мораторій на підвищення тарифів для населення на газ та опалення, який діє з 2022 року, на даний час залишається чинним;

- населення є найбільшою категорією та головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП Миколаївоблтеплоенерго. Рішеннями Миколаївської міської ради від 13.10.2021 №983, від 25.10.2022 №565, від 25.10.2023 №1028 (зі змінами від 14.02.2024 №253), від 23.10.2024 №1793 було встановлено тарифи для ОКП Миколаївоблтеплоенерго на рівні нижче економічно-обґрунтованого. Територіальною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області було узгоджено обсяги заборгованості з різниці в тарифах в загальному розмірі 1378066337,41 грн;

- 03.12.2025 Верховною Радою України було прийнято Закон України Про Державний бюджет України на 2026 рік № 4695 IX та 08.12.2025 його було направлено на підпис Президенту України. Відповідно до ч.1, 2 статті 52 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік установлено, що у 2026 році, як виняток з положень пункту 1 частини другої статті 29 та пункту 1 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України, податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного пунктом 11 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України, та податку від оподаткування доходів у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу), що сплачується (перераховується) згідно з Податковим кодексом України на відповідній території України (крім території міст Києва та Севастополя), зараховується до загального фонду державного бюджету у розмірі 21%, до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад у розмірі 64%. З метою сталого проходження опалювального періоду 2025/2026 років та забезпечення своєчасних розрахунків за комунальні послуги та енергоносії у 2026 році додаткові надходження до загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, визначені частиною першою цієї статті, у розмірі 4% спрямовуються на проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, які використовуються в процесі виробництва теплоенергії або іншого виду енергії, на підтримку підприємств з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, централізованого постачання холодної води та водовідведення. У разі наявності заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води зазначені кошти у першу чергу спрямовуються на погашення такої заборгованості. Спрямування коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах буде можливе лише після надходження зазначених вище додаткових 4% ПДФО до бюджету міста Миколаєва, та відповідач розраховує на отримання різниці в тарифах;

- на сьогоднішній день ОКП Миколаївоблтеплоенерго також має зобов`язання здійснювати поточні розрахунки за договорами з позивачем та виконувати ще два рішення, ухвалених Господарським судом Миколаївської області про стягнення заборгованості з ОКП Миколаївоблтеплоенерго на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» заборгованості за договорами про постачання природного газу по справі №915/579/25 в сумі 140270911,55 грн та по справі №915/609/25 в сумі 240636734,82 грн. Також, Господарським судом Миколаївської області у справі №915/1182/24 ухвалено рішення по стягненню заборгованості з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на користь АТ «Укртрансгаз» в сумі 2145460,94 грн. Водночас з цим, на розгляді Господарського суду Миколаївської області заходиться справа №915/1518/25 про стягнення заборгованості з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» на користь ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії ТОВ Газорозподільні мережі України в сумі 58755713,18 грн.

Відповідач вважає, що наведені обставини підтверджують його скрутне фінансове становище, а також, що стягнення заборгованості за судовим рішенням одномометно у повному розмірі, може призвести до вкрай негативних наслідків, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов`язків забезпечення мешканців та підприємств, організацій та установ Миколаївської територіальної громади послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування системи теплопостачання, що в свою чергу може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану.

Відповідач вказує, що у випадку банкрутства ОКП Миколаївоблтеплоенерго, без централізованого опалення в осінньо-зимовий період можуть залишитися важливі об`єкти інфраструктури Миколаївської територіальної громади, освітні та медичні заклади, а також державні установи. Вказує, що негайне виконання рішення суду може призвести до неплатоспроможності відповідача, що не буде сприяти ефективному відновленню порушеного права позивача, виконанню рішення суду та може порушити господарську діяльність відповідача. Зазначає, що відстрочення виконання судового рішення надасть підприємству можливість стабілізувати фінансовий стан, не допустити його банкрутства, що дозволить акумулювати грошові кошти для погашення боргу перед позивачем без значного одноразового фінансового навантаження, а позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.

На підтвердження обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі відповідачем надано до суду наступні докази:

1) інформацію про заборгованість абонентів станом на 01.05.2026 (т.2 а.с.56);

2) копію звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за перший квартал 2026 року (т.2 а.с.57);

3) копію балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.03.2026 (т.2 а.с.58);

4) інформацію щодо стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку за квітень та щомісячно за 2026 рік (т.2 а.с.59);

5) копії рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №983 від 13.10.2021, №565 від 25.10.2022, №1028 від 25.10.2023, №253 від 14.02.2024, №1793 від 23.10.2024 (т.2 а.с.63-76);

6) копії протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах у Миколаївській області №1 від 04.11.2022, №13 від 19.12.2022, №16 від 27.03.2023, №6 від 10.08.2023, №12 від 17.11.2023, №18 від 26.03.2024, №1 від 22.05.2024, №4 від 16.08.2024, №7 від 20.11.2024, №11 від 24.03.2025, №1 від 22.05.2025, №5 від 15.08.2025, №9 від 20.11.2025, №13 від 26.03.2026, №1 від 20.05.2026 (т.2 а.с.77-128).

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, позивач посилається на наступне:

- поставка природного газу відбувалась із вересня 2024 року по квітень 2025 року і предметом спору була лише майнова вимога про стягнення заборгованості за спожитий газ без додаткових нарахувань (штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат). Однак, боржник продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань за договором в частині повного розрахунку. Фактично боржник вже і так отримував значний проміжок часу під час дії договору та дотепер для погашення заборгованості. При цьому, затримка розрахунку і так наразі вже складає більше одного року. При всьому цьому стягувачем було заявлено до стягнення виключно основну заборгованість без штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, які міг би стягувач отримати для компенсації від боржника матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та за користування утримуваними боржником грошовими коштами, належними до сплати стягувачу;

- відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства;

- наведений відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення перелік обставин не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Жоден з доказів наданих відповідачем не може бути об`єктивним доказом наявності виключних обставин неможливості виконання рішення суду, адже кожен з доказів виготовлений самостійно боржником і не відображають виключність обставин, відповідно такі докази мають виключно суб`єктивне значення, і у даній справі не можуть бути доказом;

- при наданні відстрочення виконання рішення судом мають враховуватись принципи співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загально-суспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» на ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», як на суб`єкта ринку природного газу, покладено спеціальні обов`язки для забезпечення ресурсом природного газу, необхідним для забезпечення виконання спеціальних обов`язків та щодо формування ресурсу природного газу для побутових споживачів і виробників теплової енергії шляхом придбання газу. Тобто, особливо в умовах воєнного стану важливим для ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є забезпечення безперебійної роботи та надходження на рахунки коштів від боржників для забезпечення енергетичної безпеки на ринку природного газу;

- надання відстрочки виконання рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє боржнику і в подальшому порушувати свої зобов`язання, оскільки надана відстрочка буде порушувати майнові інтереси стягувача, внаслідок перенесення терміну виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на стягувача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Так, станом на 31.12.2025, відповідно до звіту ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» про фінансовий стан та фінансові результати, розмір зобов`язань складає 109,354232 млрд.грн (в тому числі заборгованість перед бюджетом 26,904 млн.грн). Фінансовий результат Стягувача від господарської діяльності за 2025 рік складає 3,631236 млрд.грн чистого збитку;

- фактична реалізація заходу процедури врегулювання заборгованості у 2022-2025 роках не відбулась, а Законами України про державні бюджети на 2024-2026 роки субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не передбачена.

Позивач вважає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про відстрочку виконання рішення суду, не є тими виключними обставинами в розумінні ст.331 ГПК України для надання відстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду.

За приписами ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Судом враховано, що відповідач є об`єктом критичної інфраструктури паливно-енергетичного комплексу, основним видом діяльності якого є здійснення виробнично-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, при цьому, відповідно до ст.ст.19, 20 Закону України Про теплопостачання теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів, тому що його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста Миколаєва Миколаївської області.

Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді заяви про відстрочення виконання рішення судом досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Судом взято до уваги, що відповідач визнавав, як на стадії підготовчого провадження, так і на даний час, наявність обов`язку сплати позивачу заборгованості за спожитий газ згідно судового рішення в повному обсязі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, а навпаки шукає шляхи та вживає заходи для погашення стягнутої за рішенням суду заборгованості.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що він вчиняє всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед ТОВ ГК Нафтогаз Тейдинг (стягнення заборгованості з населення та юридичних осіб за послуги по теплопостачанню у судовому порядку), проте існують обставини, що не залежать від відповідача, які унеможливлюють виконання в повному обсязі рішення суду найближчим часом.

Заборгованість споживачів перед ОКП Миколаївоблтеплоенерго станом на 01.05.2026 становить 389,7 млн.грн, з них: бюджетних установ становить 28,6 млн.грн, госпрозрахункових організацій становить 42,5 млн.грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 318,6 млн.грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП Миколаївоблтеплоенерго, що підтверджується інформацію про заборгованість абонентів станом на 01.05.2026 (т.2 а.с.56).

Як вбачається з наданого відповідачем звіту про фінансові результати для ОКП Миколаївоблтеплоенерго перший квартал 2026 року закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 114073 тис.грн (т.2 а.с.57,58).

Суд зазначає, що позивачем не надано, а наявні матеріли справи не містять, доказів на підтвердження того, у зв`язку із відстроченням виконання рішення суду, позивачу буде завдано збитки або він змушений буде понести додаткові витрати.

Також судом прийнято до уваги, що відповідачем повністю відшкодовані на користь позивача судові витрати, стягнуті за рішенням суду у сумі 423920,0 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11207 від 29.05.2026 (т.2 а.с.55).

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що негайне звернення стягнення грошових коштів з відповідача, можливо й зможе забезпечити виконання рішення, однак з великою вірогідністю негативно вплине на господарську діяльність відповідача, а також на можливість виконання ним своїх функцій, може призвести до блокування роботи відповідача, та відповідно виконання в подальшому грошових зобов`язань, зокрема і перед позивачем.

За переконанням суду, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до настання негативних наслідків для споживачів теплової енергії в умовах воєнного стану.

Отже, наведені вище обставини, які склались та не залежать від волі відповідача, підтверджують відсутність у нього в даний час об`єктивної можливості виконати негайно в повному обсязі рішення суду та свідчать про винятковість цього випадку у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Так, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Суд вважає, що відстрочення виконання рішення суду надасть можливість боржнику належним чином розрахуватися зі стягувачем.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши докази надані боржником, в їх сукупності, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність суб`єктів господарювання, а отже негативно впливає на сторін спору, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення заяви Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго про відстрочення виконання рішення суду по даній справі на шість місяців до 07.11.2026 включно.

Керуючись ст.ст.234, 235, 331 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Заяву Обласного комунального підприємства Миколаївоблтеплоенерго б/н від 01.06.2026 (вхід.№8073/26) про відстрочення виконання рішення суду, задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.05.2026 у справі №915/2105/25 - до 07 листопада 2026 року включно.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 30.06.2026.

Суддя М.В.Мавродієва