Рішення № 137801564, 25.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Справа № 915/344/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідністю "УКРЛЕД", вул.Турбінна, буд.15-Б, м.Миколаїв, 54018

електронна пошта: ss2304@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Торг", вул.Нікольська, буд.61/11, м.Миколаїв, 54001

електронна пошта: tov.komplekttorg@gmail.com

про: стягнення коштів у розмірі 1 520 532,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідністю "УКРЛЕД" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №25/03 від 25.03.2026 (вх.№4164/26 від 25.03.2026) в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Торг" заборгованість у розмірі 1 520 532,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання №241024 від 24.10.2024 в частині своєчасної поставки відповідачем оплаченого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.03.2026 позовну заяву №25/03 від 25.03.2026 (вх.№4164/26 від 25.03.2026) Товариства з обмеженою відповідністю "УКРЛЕД" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про усунення недоліків №30 від 01.04.2026 (вх.№4586/26 від 02.04.2026) в якій зазначає, що документ із назвою "специфікація" між сторонами окремо не укладався, тому не був доданий до позовної заяви. Сторонами було погоджено кількість та асортимент товару, що підлягає поставці на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ 0000046 із посиланням на замовлення згідно укладеного договору та погодженням його позивачем шляхом здійснення оплати вказаного рахунку згідно платіжної інструкції №12306 з посиланням на наданий рахунок фактуру та укладений договір поставки. Вказує, що з метою усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду надає позовну заяву з усунутими недоліками, платіжну інструкцію №12306, рахунок - фактури СФ 0000046.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2026. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 09.06.2026.

Ухвалою суду від 09.06.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2026

Відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, ухвалами суду від 07.04.2026, від 07.05.2026, від 09.06.2026 відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказані ухвали були надіслані відповідачу за його місцезнаходженням. Надіслані відповідачу поштові відправлення, повернулись до суду з зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі №990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.

У суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвали суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2026, від 07.05.2026, від 09.06.2026 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача подала до суду клопотання (вх.№9419/26 від 25.06.2026) в якому позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

24 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідністю "УКРЛЕД" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплект Торг" (постачальник) було укладено Договір постачання №241024 (далі - Договір) (арк..4), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність метали чорні вторинні (ДСТУ 4121-2022), або метали кольорові (ДСТУ 3211-2009), з урахуванням особливостей визначених у Специфікації та/або Додаткових угодах, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, кількість, асортимент товару, що постачається - згідно специфікації є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач у позовній заяві зазначив, що документ із назвою "специфікація" між сторонами окремо не укладався. Сторонами було погоджено кількість та асортимент товару, що підлягає поставці на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ 0000046 із посиланням на замовлення згідно укладеного договору.

У відповідності до п.2.2 Договору, датою поставки товару вважається дата, зазначена у накладній. Право власності на товар, за цим Договором, переходить від постачальника до покупця з моменту оформлення між сторонами накладної.

Відповідно до п.3.1 Договору, оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.3.2 Договору, розрахунки за даним Договором здійснюються на підставі рахунків, виставлених постачальником.

Пунктом 7.6 Договору визначено, що термін дії Договору: з моменту підписання обома сторонами і до 30 грудня 2025 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами.

Договір містить підписи та печатки сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000046 від 01.09.2025 на оплату брухту і відходів алюмінію 3 у кількості 19,494 т. по ціні 78 000,00 грн. на загальну суму 1 520 532,00 грн. (акр.5).

Згідно матеріалів справи, позивач здійснив оплату у сумі 1 520 532,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №12306 від 01.09.2025, з призначенням платежу «сплата за металобрухт згідно з рахунком - фактурою №СФ-0000046 від 01.09.2025 за Договором №241024 від 24.10.202, без ПДВ» (зв.б. арк.11).

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Позивач зазначає, що зобов`язання з поставки оплаченого товару у кількості 19,494 тон постачальником не виконано. Накладної про поставку товару між сторонами не підписано.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2026 позивач направив на адресу відповідача вимогу №03/02-2026 від 03.02.2026 в якій вимагав поставити оплачений товар протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги. У разі неможливості поставити товар у визначений строк - повернути грошові кошти у сумі 1 520 532,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрлед» в семиденний строк (арк.7)

Надсилання вказаної вимоги підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 03.02.2026 та накладною Укрпошти №5403000131240 (арк.9).

Позивач вказує, що відповідач у визначений у вимозі строк товар не поставив, грошові кошти не повернув.

У подальшому, позивач направив на адресу відповідача претензію №03/1/03-2026 від 03.03.2026 в якій вимагав протягом 5 календарних днів з моменту отримання претензії повернути кошти у розмірі 1 521 781,75 грн. на рахунок ТОВ «Укрлед».

Позивач зазначає, що документ було відправлено експрес - накладною ТОВ «Нова Пошта» №59001591629232 (акр.10).

Втім, відповідач відповіді на вимогу не надав, грошові кошти не повернув.

Враховуючи неповернення відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати за поставку товару, останній звернувся з відповідним позовом до суду.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1-3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.662 Цивільного Кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000046 від 01.09.2025 на оплату брухту і відходів алюмінію 3 у кількості 19,494 т. по ціні 78 000,00 грн. на загальну суму 1 520 532,00 грн.

Позивач здійснив оплату у сумі 1 520 532,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №12306 від 01.09.2025, з призначенням платежу «сплата за металобрухт згідно з рахунком - фактурою №СФ-0000046 від 01.09.2025 за Договором №241024 від 24.10.202, без ПДВ» (зв.б. арк.11).

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, обумовлений товар позивачу не поставив.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію №03/1/03-2026 від 03.03.2026 в якій вимагав протягом 5 календарних днів з моменту отримання претензії повернути кошти на рахунок ТОВ «Укрлед» отримані у якості попередньої оплати. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

За змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, що передбачено ч.2 ст.693 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поставки відповідачем товару чи повернення позивачу попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 1 520 532,00 грн.

Наразі, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, всупереч принципу змагальності, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості, тобто обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач доказів виконання своїх зобов`язань не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплект Торг" (вул.Нікольська, буд.61/11, м.Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 40637414) на користь Товариства з обмеженою відповідністю "УКРЛЕД" (вул.Турбінна, буд.15-Б, м.Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 39368124) грошові кошти в сумі 1 520 532,00 грн. та судовий збір у розмірі 18 246,38 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України .

Повне рішення складено 30.06.2026.

Суддя Н.О. Семенчук