Рішення № 137801563, 23.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Справа № 915/1396/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участі секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участі представників учасників справи:

прокурор - Цвікілевич Н.В.,

від 1-го позивача (представник 1-го позивача) - в судове засідання не з`явився,

від 2-го позивача (представник 2-го позивача) - в судове засідання не з`явився,

від 1-го відповідача (представник 1-го відповідача) - Компанієць О.М.,

від 2-го відповідача (представник 2-го відповідача) - в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Генічеської окружної прокуратури, просп.Богоявленський, 314, м. Миколаїв, 54000; вул. Інженерна, буд.6, м. Миколаїв, 54000

електронна пошта: genichprok@kherson.gov.ua

в інтересах держави в особі

Південного офісу Держаудитслужби, вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012

електронна пошта: 151500@dasu.gov.ua

Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, вул. Січових Стрільців, буд. 45а, м. Київ, 04053

електронна пошта: darg@darg.gov.ua

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія", вул. Погранична, буд. 39/1, м. Миколаїв, 54017

електронна пошта: kanc@elektropostach.mk.ua

до 2-го відповідача: Генічеського міжрайонного управління водного господарства, вул.Тітова, буд. 96, смт. Новоолексіївка, Генічеський район, Херсонська область, 75560

електронна пошта: guvg@meta.ua

про: - визнання недійсними додаткових угод,

- стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 51 638, 85 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №15/2-3242-24 від 24.03.2026).

Керівник Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 11.11.2024 (вх№14012/24 від 12.11.2024) (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №15/2-3242-24 від 24.03.2026), в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 12.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.09.2021 №100/118/10-12/8, укладену між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.09.2021 №100/118/10-12/8, укладену між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" кошти в сумі 51 638,85 грн.

В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення відповідачем вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових угод №3 від 12.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.09.2021 №100/118/10-12/8, оскільки вказані додаткові угоди перевищують 10% поріг, визначений п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", що свідчить про порушення принципів максимальної економії, ефективності та пропорційності, що передбачені законодавством про публічні закупівлі. За ствердженнями прокурора, внаслідок підвищення цін на електричну енергію на підставі вказаних додаткових угод Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства було надмірно сплачено 100 173,80 грн. Відтак, вказані додаткові угоди, на думку прокурора, підлягають визнанню недійсними, а безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 51 638,85 грн. - поверненню.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2024 позовну заяву 11.11.2024 (вхід.№14012/24 від 12.11.2024) залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Прокурор через систему "Електронний суд" надав заяву від 26.11.2024 (вх.№14809/24 від 26.11.2024) з доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 02.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.12.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

Південний офіс Держаудитслужби через систему "Електронний суд" надав заяву (вх.№16060/24 від 19.12.2024) в якій просить суд розглянути справу без участі представника за наявними у справі матеріалами (т.1 арк.111-127).

Відповідач-1 через систему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву (вх.№16077/24 від 19.12.2024) (т.1 арк.128-152) в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивачем не доведено фактів порушення інтересів держави, та бездіяльності компетентних органів стосовно захисту інтересів держави, тому вважає, що позов подано передчасно. Зазначає, що сторонами Договору було узгоджено можливість зміни ціни товару та дотримано всі вимоги договору щодо порядку такої зміни. Крім того відповідач-1 вказує на невірний розрахунок позовних вимог та надає свій контррозрахунок.

Також, відповідач-1 через систему "Електронний суд" надав клопотання (вх..№16087/24 від 20.12.2024) в якому просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Прокурор через систему "Електронний суд" надав відповідь на відзив відповідача-1 (вх.№16276/24 від 25.12.2024) (т.арк.160-176) в якій вказує, що Генічеська окружна прокуратура діяла в межах наданих їй повноважень, зокрема ЗУ «Про прокуратуру». Зазначає, що підставою для визнання додаткових угод недійними стало порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі». Додаткові угоди №3, №4 до Договору №100/118/10-12/8 від 30.09.2021 на постачання електричної енергії завідомо суперечать вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони правочину необґрунтовано, без відповідної правової підстави збільшили ціну за електричну енергію, що призвело до безпідставного витрачання коштів держави. Вказує, що укладення сторонами Договору додаткових угод з необґрунтованим збільшенням ціни за товар та зменшення його кількості, жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності. Вказує, що висновки відповідача, про те, що у спірних правовідносинах не підлягають врахуванню висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у справі №922/2321/22 є безпідставними, оскільки вказані правовідносини є аналогічними, а саме стосувались визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно сплачених коштів. При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду викладені у справі №922/2321/22 від 24.01.2024 зокрема міститься висновок про те, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону N 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.56 постанови).

Ухвалою від 26.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання, клопотання відповідача-1 задоволено та відкладено підготовче засідання на 03.02.2025.

Відповідач-1 через систему "Електронний суд" надав заперечення на відповідь на відзив (вх.№16502/24 від 30.12.2024) (т.1 арк.187-198) в яких вказує, що розрахунок позовних вимог, який наведений позивачем не відповідає фактичним обсягам споживання електричної енергії та тарифам, що були застосовані при розрахунках за спожиту електричну енергію. Наданий прокурором розрахунок містить помилки при розрахунку. Вказує, що можливість збільшення ціни за одиницю товару не більше 10% за одне збільшення без обмеження таких збільшень підтверджувалось правовими позиціями Мінекономіки, як Уповноваженого органу з питань закупівель, які неодноразово висловлені ним на офіційному веб-порталі у відповідях замовникам/учасникам публічних закупівель щодо застосування норм законодавства у сфері закупівель, в частині можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшенню суми, визначеної в договорі про закупівлю, зокрема у :- листі Мінекономрозвитку від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06; - листі Мінекономіки від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06; - листі Мінекономрозвитку України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06; - в роз`ясненні Департаменту державних закупівель та державного замовлення від 16.04.2014 N3302-05/11961-07 (та інші).

Ухвалою суду від 03.02.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177 ГПК України продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.02.2025.

Прокурор через систему "Електронний суд" надав додаткові пояснення (вх.№2429/25 від 18.02.2025 ) (т.1 арк.206-217).

Відповідач-1 через систему "Електронний суд" надав клопотання (вх.№2782/25 від 24.02.2025) в якому просить суд зупинити провадження у справі №915/1396/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у господарській справі №920/19/24.

Також, відповідач-1 через систему «Електронний суд» подав клопотання б/н від 26.02.2025 (вх.№2950/25 від 26.02.2025) в якому наполягає, що виконаний контррозрахунок містить достовірні дані щодо обсягів споживання споживача.

Прокурор через систему "Електронний суд" надав заяву (вх.№2991/25 від 27.02.2025) в якій просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі. Вказує, що клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №915/1396/24 належним чином не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.02.2025 було зупинено провадження у справі №915/1396/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

06.01.2026 до суду від Херсонської обласної прокуратури надійшло сформоване в системі "Електронний суд" клопотання №15/2-3242-24 від 06.01.2026 (вх.№301/26 від 06.01.2026) про поновлення провадження у справі, за змістом якого заявник повідомляє суд про те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 прийнято рішення у справі № 920/19/24, відтак обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 916/2248/25 вичерпано.

Ухвалою суду від 09.01.2026 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.02.2026. Ухвалено розглянути справу №915/1396/24 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у "розумний строк". Запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення, з огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Прокурор через систему "Електронний суд" подав додаткові пояснення №15/2-3242-24 від 23.01.2026 (вх.№1062/26 від 23.01.2026) в яких з урахуванням правової позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказує, що ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» з метою укладення спірних додаткових угод жодним чином не обґрунтувало пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, а також не зазначено, що підвищення ціни є непрогнозованим.

Відповідач-1 через систему "Електронний суд" подав клопотання №03-07/168 від 09.02.2026 (вх.№1773/26 від 09.02.2026) (т.2 арк.121-129) в якому просить суд позов прокурора пред`явленого в інтересах держави залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

В обґрунтування зазначає, що прокурор не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про наявність самостійного інтересу держави, відмінного від інтересу Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм. Фактично прокурор обмежився загальним посиланням на можливе порушення законодавства, не розкривши, у чому саме полягає інтерес держави, який потребує захисту саме шляхом прокурорського представництва. Прокурор самостійно здійснив правову оцінку додаткових угод як таких, що порушують інтереси держави, не посилаючись при цьому на позицію самого замовника, не зазначаючи про наявність спору між сторонами договору та не доводячи, що замовник вважає свої права порушеними. Вважає, що прокурор фактично підмінив власною оцінкою волю та дискрецію сторони договору, що прямо заборонено конституційною моделлю представництва інтересів держави. Наведені прокурором твердження не містять конкретизації інтересу держави, не доводять бездіяльності або неналежного захисту з боку уповноваженого органу, та зводяться до загального посилання на можливе порушення законодавства. Вказує, що прокурор не навів жодних доводів і доказів, які б свідчили про те, що Південний офіс Держаудитслужби, та Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм як органи позбавлені повноважень або можливості звернутися до суду, відмовилося від захисту своїх прав та інтересів. Прокурор ототожнив відсутність позову з боку замовника з підставами для свого втручання, що не відповідає вимогам статті 131-1 Конституції України та правовій позиції Конституційного Суду України. Зазначає, що прокурор самостійно визначив спосіб захисту та сформулював позовні вимоги, не посилаючись на волевиявлення Південного офісу Держаудитслужби, та Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, не зазначаючи про наявність між сторонами договору спору та не доводячи, що сам замовник вважає свої права порушеними. Вказує, що звернення прокурора у даній справі виходить за межі субсидіарної ролі, визначеної Конституцією України, та здійснене без доведення виключних підстав, необхідних для представництва інтересів держави в суд.

Також, відповідач-1 через систему "Електронний суд" подав клопотання №03-07/171 від 09.02.2026 (вх.№1802/26 від 09.02.2026) (т.2 арк.130-138) в якому зазначає, що Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не є належним позивачем у даній справі, оскільки не є носієм спірного матеріального права та не перебувало у відповідних договірних і бюджетних правовідносинах. У зв`язку з цим просить суд врахувати відсутність у позивача матеріально-правового статусу кредитора під час розгляду справи та відмовити у задоволенні позовних вимог як заявлених в інтересах неналежного суб`єкта.

Ухвалою суду від 10.02.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 17.02.2026.

Прокурор через систему "Електронний суд" подав заперечення на клопотання №15/2-3242-24 (15/2-42вих-26) від 16.02.2026 (вх.№2112/26 від 17.02.2026) в яких вказує, що представник відповідача безпідставно вважає, що Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм є неналежним позивачем у справі (т.1 арк.147-159).

Також, прокурор через систему "Електронний суд" подав заперечення на клопотання №15/2-3242-24 (15/2-43вих-26) від 16.02.2026 (вх..№2114/26 від 17.02.2026) в яких зазначає, що представник відповідача безпідставно вважає, що у прокурора відсутні правові підстави для представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах (т.2 арк. 160 - 175).

Ухвалою суду від 17.02.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання відкладено на 04.03.2026. Встановлено Державному агентству України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм строк для надання письмових пояснень, в яких зазначити правову позицію щодо заявлених прокурором в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм позовних вимог у даній справі.

Прокурор через систему "Електронний суд" подав додаткові пояснення №15/2-51вих-25 (15/2-3242-24) (вх.№2818/26 від 03.03.2026) (т.3 арк.1-135).

Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм через систему "Електронний суд" подало письмові пояснення у справі №031 від 03.03.2026 (вх.№136-156).

Відповідач -1 через систему "Електронний суд" подав клопотання №03-07/280 від 03.03.2026 (вх.№2854/26 від 03.03.2026) (т.3 арк.157-179) в якому не погоджується з розрахунком суми, яку позивач просить стягнути.

У зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті підготовче засідання у справі № 915/1396/24 призначене на 04.03.2026, не відбулось.

Ухвалою суду від 04.03.2026 повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 26.03.2026.

Позивач-1 через систему "Електронний суд" подав заяву (вх..№4099/26 від 25.03.2026) в якій просить суд розглядати справу без участі представника позивача-1 за наявними матеріалами. Позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

Прокурор через систему "Електронний суд" подав заяву про зменшення позовних вимог №15/2-3242-24 від 24.03.2026 (вх.№4109/26 від 25.03.2026) в якій просить суд прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог зазначених у п.4 резолютивної частини позовної заяви, шляхом їх викладення у наступній редакції:

"4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888, 54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, 39/1) на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (код ЄДРПОУ 37472282 м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45а,) (р/р UA48 820172 0343 1900 1000 0078 721) кошти в сумі 51 638,85 грн.".

В підготовчому засіданні 26.03.2026 судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог. Подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.03.2026, яку занесено до протоколу судового засіданні, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2026.

У зв`язку з оголошенням у місті Миколаєві та області повітряної тривоги, та, відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання у справі № 915/1396/24 призначене на 30.04.2026, не відбулось.

Ухвалою суду від 30.04.2026 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи відбудеться 20.05.2026. Ухвалено розглянути справу №915/1396/24 поза межами встановленого ст.195 ГПК України строку «у розумний строк».

Відповідач - 1 через систему "Електронний суд" подав клопотання №03-07/611 від 19.05.2026 (вх.№7412/26 від 19.05.2026) в якому просить суд зупинити провадження у справі №915/1396/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції (конституційності) пункту 2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

В обґрунтування клопотання зазначає, що Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України 06.05.2026 року відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (вх.№16/178 від 06.05.2026) щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 року. Вказує, що у справі №915/1396/24 основною правовою підставою як позовних вимог, так і заперечень є п.2 ч.5 ст.41 Закону - як у частині його тлумачення на предмет відповідності вимогам юридичної визначеності, так і в цілому, конституційність якого є предметом провадження у Конституційному Суді України. Відповідач -1 зазначає, що зв`язок справи №915/1396/24, яка перебуває у провадженні Господарського суду Миколаївської області, із конституційним провадженням, відкритим Першою колегією суддів Другого сенату Конституційного Суду України 06.05.2026 року за конституційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс", є прямим, безпосереднім та матеріально-правовим, а не опосередкованим або похідним.

Ухвалою суду від 20.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 16.06.2026.

Прокурор через систему "Електронний суд" подав заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі (вх.№8063/26 від 01.06.2026) в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з підстав викладених у запереченнях.

Ухвалою суду від 16.06.2026 у задоволенні клопотання №03-07/168 Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" про залишення позову без розгляду - відмовлено. У задоволенні клопотання №03-07/611 від 19.05.2026 (вх.№7412/26 від 19.05.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" про зупинення провадження у справі №915/1396/24 - відмовлено. Відкладено розгляд справи на 23.06.2026 о 14:00.

Прокурор в судовому засіданні 23.06.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач-1 в судовому засіданні 23.06.2026 проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Суд зазначає, що на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

На підставі викладеного, враховуючи обставини, пов`язані з запровадженням в Україні воєнного стану, постійні тривалі повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, поточну обстановку, що склалася в місті Миколаїв, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, періодичну відсутність електроенергії, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд розглянув справу у розумний строк без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов.

У судовому засіданні 23.06.2026, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до розміщеної на офіційному веб-порталі публічних закупівель «ProZorro» інформації, 24.05.2021 Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства розміщено оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товару за предметом: ДК021:2015:09310000-5: Електрична енергія, очікувана вартість 12 400 000,00 грн. (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2021-05-24-002034-с) (т.1 арк.38, 39).

У вказаній закупівлі прийняло участь 3 учасники - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» з ціною пропозиції учасника після закінчення аукціону 9 813 500,00 грн. з ПДВ, ТОВ «Укр Газ Ресурс» з ціною пропозиції учасника після закінчення аукціону 10 433 300,00 грн., ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» з ціною пропозиції учасника після закінчення аукціону 11 311 350,00 грн.

За результатом проведення процедури закупівлі UA-2021-05-24-002034-с, переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія» з ціновою пропозицією 9 813 500,00 грн. з ПДВ (т.1 арк.40-43).

За результатом процедури закупівлі, 30 вересня 2021 року між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія» (постачальник) було укладено Договір №100/118/10-12/8 про закупівлю (постачання) електричної енергії (далі - Договір) (т.1 зв.б. арк.45-48), відповідально до умов якого постачальник постачає електричну енергію (код згідно ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія») споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1 Договору).

Згідно п.2.2 Договору, предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів споживача, що живляться від електричних мереж оператора системи розподілу, загальна вартість якої складає 9 813 500,00 грн. в тому числі ПДВ - 1 635 583,33334 грн.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 4 до цього договору.

Відповідно до п.3.3 Договору, постачальник за цим Договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена умовами Договору.

У відповідності до п.5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначені в комерційній пропозиції, яка є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно п.5.2 Договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни з визначенням цих підстав.

Відповідно до п.5.4 Договору, розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання.

Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Розрахунковий рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

У відповідності до п.5.5 Договору, рахунки на оплату, виставлені постачальником у відповідності до умов даного Договору, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п.5.6 Договору, споживач здійснює оплату за фактично спожиту електричну енергію за фактичними показами засобів обліку електричної енергії по закінченні розрахункового періоду. Оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється на підставі акту приймання-передачі електричної енергії - строк оплати протягом 60 календарних днів від дати отримання акту приймання - передачі електричної енергії.

Згідно п.13.1 Договору, даний договір вступає в силу з моменту набрання чинності договором та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі в частині розрахунків - до повного виконання (строк дії договору уточнюється під час укладання договору).

У відповідності до п.14.1 Договору, істотні умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі (постачальника) та не може змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які визначені у ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» №922-VIII від 25.12.2015 (зі змінами та доповненнями), інших законах України, що установлюють правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг.

Відповідно до п.14.5 Договору, всі зміни і доповнення до цього Договору здійснюються письмово за згодою сторін та оформлюються додатковими угодами, які є невід`ємними частинами цього Договору (за підписами сторін та скріплені їх печатками).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, між споживачем та постачальником було підписано Комерційну пропозицію (Додаток №1) (т.1 арк.49, 50).

У відповідності до п.1 Додатку №1 "Комерційна пропозиція", ціна (тариф) за електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ за результатами проведеного аукціону з урахуванням послуги з розподілу електричної енергії складає 1,90 грн., в тому числі ПДВ 0,31667 грн., та визначається згідно механізму визначення ціни, а саме: Цф = Цзакупівлі + Тпослуги передачі + Тпост, де

Цзакупівлі - фактична середньозважена закупівельна ціна електричної енергії для постачальника;

Тпослуги передачі - тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі ДП «НЕК Укркенерго», встановлений Постановою НКРЕКП на відповідний розрахунковий період (без ПДВ);

Тпост, - тариф за послуги постачальника за вільною ціною, грн., без ПДВ.

1,58333 = 1,2494 + 0,293393 - 0,04.

Відповідно до п.9 Додатку №1, обсяги постачання електричної енергії споживачу на 2021 рік (тис. кВт/год) - 5 165,0.

Також, між споживачем та постачальником було підписано Додаток №3 «Порядок зміни ціни договору» (т.1 арк.54).

Відповідно до п.2 Додатку №3, сторона, яка ініціює зміну Договору, надсилає іншій стороні пропозицію про зміну умов договору з обґрунтуванням підстав для внесення відповідних змін, до якої додаються: - проект додаткової угоди про зміну умов Договору (п.2.1); - документальне підтвердження підстав для зміни умов Договору, у випадках, передбачених цим Додатком (інформація з офіційного сайту оператора ринку електричної енергії) (п.2.2).

Згідно п.4 Додатку №3, зміну умов Договору сторони оформлюють шляхом підписання Додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності Додатковою угодою) та є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до п.6 Додатку №3, істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.п.1-8 ч.5 ст.41 Закону.

Відповідно до п.7 Додатку №3, зміна ціни електричної енергії як товару в структурі ціни можна змінювати не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, зазначеної в договорі. У цьому випадку сторона, яка пропонує зміни, надає документальне підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути інформація з офіційного сайту ДП «Оператор ринку».

Отже, на момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог законодавства.

Під час виконання вказаного вище Договору між замовником та постачальником було укладено ряд Додаткових угод, зокрема:

- Додаткова угода №1 від 10.11.2021 (т.1 зв.б.арк.54, 55), у відповідності до п.1 якої, у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару, що підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 04.10.2021 №2423/21, керуючись положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та керуючись положеннями п.14.4 Договору, сторони дійшли згоди викласти п.1 та п.9 Додатку №1 до Договору «Комерційна Пропозиція» в новій редакції, а саме:

«п.1) Ціна (тариф) за електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ складає 2,011116 грн., в тому числі ПДВ 0,335186 грн., та визначається згідно механізму визначення ціни, а саме:

Цф = Цзакупівлі + Тпослуги передачі + Тпост, де

Цзакупівлі - фактична середньозважена закупівельна ціна електричної енергії для постачальника;

Тпослуги передачі - тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі ДП «НЕК Укркенерго», встановлений Постановою НКРЕКП на відповідний розрахунковий період (без ПДВ);

Тпост, - тариф за послуги постачальника за вільною ціною, грн., без ПДВ.

1,67593 = 1,342 + 0,293393 - 0,04.

Електрична енергія у кількості 18 679 кВт*год за ціною 1,90 грн. з ПДВ на загальну суму 35 490,10 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 4 861 982 кВт*год за ціною 2,011116 грн. з ПДВ на загальну суму 9 778 008,99 грн. з ПДВ.

Всього на 9 813 499,09 грн. з ПДВ».

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 від 10.11.2021, у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару та методом математичного розрахунку, сторони дійшли згоди викласти пункт 2.2 Договору у новій редакції, а саме:

«п.2.2. Предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів споживача, що живляться від електромереж оператора системи розподілу, загальна вартість якої складає 9 813 499,09 грн. в тому числі ПДВ - 1 635 583,18 грн».

Згідно п.4 Додаткової угоди №1 від 10.11.2021, відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що ця Додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виниклим з 21.10.2021 та є невід`ємною частиною Договору.

- Додаткова угода №2 від 10.11.2021 (т.1 зв.б.арк.55,56), у відповідності до п.1 якої, у зв`язку із математичною помилкою в Додатковій угоді №1 до цього Договору, сторони дійшли згоди викласти Таблицю і в наступній редакції:

«Електрична енергія у кількості 18 679 кВт*год за ціною 1,90 грн. з ПДВ на загальну суму 35 490,10 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 4 861 982 кВт*год за ціною 2,011116 грн. з ПДВ на загальну суму 9 778 009,79 грн. з ПДВ.

Всього на 9 813 499,89 грн. з ПДВ».

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №2 від 10.11.2021, сторони дійшли згоди викласти пункт 2.2 Договору у новій редакції, а саме:

«п.2.2. Предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів споживача, що живляться від електромереж оператора системи розподілу, загальна вартість якої складає 9 813 499,89 грн. в тому числі ПДВ - 1 635 583,315 грн».

Згідно п.4 Додаткової угоди №2 від 10.11.2021, відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що ця Додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виниклим з 21.10.2021 та є невід`ємною частиною Договору.

- Додаткова угода №3 від 12.11.2021 (т.1 арк.56), у відповідності до п.1 якої, у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару, що підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 21.10.2021 №2635/21, керуючись положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та керуючись положеннями п.14.4 Договору, сторони дійшли згоди викласти п.1 Додатку №1 до Договору «Комерційна Пропозиція» в новій редакції, а саме:

«п.1) Ціна (тариф) за електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ складає 2,172036 грн., в тому числі ПДВ 0,362006 грн., та визначається згідно механізму визначення ціни, а саме:

Цф = Цзакупівлі + Тпослуги передачі + Тпост, де

Цзакупівлі - фактична середньозважена закупівельна ціна електричної енергії для постачальника;

Тпослуги передачі - тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі ДП «НЕК Укркенерго», встановлений Постановою НКРЕКП на відповідний розрахунковий період (без ПДВ);

Тпост, - тариф за послуги постачальника за вільною ціною, грн., без ПДВ.

1,81003 = 1,4761 + 0,29393 - 0,04.

Електрична енергія у кількості 18 679 кВт*год за ціною 1,90 грн. з ПДВ на загальну суму 35 490,10 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 93 395 кВт*год за ціною 2,011116 грн. з ПДВ на загальну суму 187 828,18 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 4 415 295 кВт*год за ціною 2,172036 грн. з ПДВ на загальну суму 9 590 179,69 грн. з ПДВ.

Всього на 9 813 497,97 грн. з ПДВ».

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №3 від 12.11.2021, у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару та методом математичного розрахунку, сторони дійшли згоди викласти пункт 2.2 Договору у новій редакції, а саме:

«п.2.2. Предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів споживача, що живляться від електромереж оператора системи розподілу, загальна вартість якої складає 9 813 497,97 грн. в тому числі ПДВ - 1 635 582,99 грн».

Згідно п.4 Додаткової угоди №3 від 12.11.2021, відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що ця Додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виниклим з 25.10.2021 та є невід`ємною частиною Договору.

Підставою для підписання додаткової угоди №3 від 12.11.2021 слугував лист ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" №01-15/3648 від 22.10.2021 (т.3 арк.168) та цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №2635/21 від 21.10.2021, відповідно до якої, середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України, які склались за вересень (01.09-30.09) 2021 року та 20 днів жовтня (01.10-20.10) 2021 року зросли на 21,67%. Цінову довідку складено на підставі інформації з офіційного сайту ДП "Оператор ринку" (ціни вказані без урахування ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії (т.3 арк.169).

- Додаткова угода №4 від 03.12.2021 (т.1 арк.57), у відповідності до п.1 якої, у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару, що підтверджується ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 26.11.2021 №2970/21, керуючись положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та керуючись положеннями п.14.4 Договору, сторони дійшли згоди викласти п.1 Додатку №1 до Договору «Комерційна Пропозиція» в новій редакції, а саме:

«п.1) Ціна (тариф) за електричної енергії за 1 кВт/год з ПДВ складає 2,349036 грн., в тому числі ПДВ 0,391506 грн., та визначається згідно механізму визначення ціни, а саме:

Цф = Цзакупівлі + Тпослуги передачі + Тпост, де

Цзакупівлі - фактична середньозважена закупівельна ціна електричної енергії для постачальника;

Тпослуги передачі - тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі ДП «НЕК Укркенерго», встановлений Постановою НКРЕКП на відповідний розрахунковий період (без ПДВ);

Тпост, - тариф за послуги постачальника за вільною ціною, грн., без ПДВ.

1,95753 = 1,6236 + 0,29393 - 0,04.

Електрична енергія у кількості 18 679 кВт*год за ціною 1,90 грн. з ПДВ на загальну суму 35 490,10 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 93 395 кВт*год за ціною 2,011116 грн. з ПДВ на загальну суму 187 828,18 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 93 396 кВт*год за ціною 2,172036 грн. з ПДВ на загальну суму 202 859,47 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 3 996 243 кВт*год за ціною 2,349036 грн. з ПДВ на загальну суму 9 387 318,67 грн. з ПДВ.

Всього на 9 813 496,42 грн. з ПДВ».

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №4 від 03.12.2021, у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару та методом математичного розрахунку, сторони дійшли згоди викласти пункт 2.2 Договору у новій редакції, а саме:

«п.2.2. Предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів споживача, що живляться від електромереж оператора системи розподілу, загальна вартість якої складає 9 813 496,42 грн. в тому числі ПДВ - 1 635 582,74грн».

Згідно п.4 Додаткової угоди №4 від 03.12.2021, відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що ця Додаткова угода набуває чинності з дня її підписання обома сторонами, застосовується до відносин сторін, що виниклим з 01.11.2021 та є невід`ємною частиною Договору.

- Додаткова угода №5 від 28.12.2021 (т.1 арк.58), у відповідності до п.1 якої, у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі товару споживачем, сторони дійшли згоди зменшити суму Договору на 9 132 828,90 грн. та викласти таблицю 1 пункту 1 та пункт 2.2 Договору у новій редакції:

«п.1 Таблиця 1

Електрична енергія у кількості 18 679 кВт*год за ціною 1,90 грн. з ПДВ на загальну суму 35 490,10 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 93 395 кВт*год за ціною 2,011116 грн. з ПДВ на загальну суму 187 828,18 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 93 396 кВт*год за ціною 2,172036 грн. з ПДВ на загальну суму 202 859,47 грн. з ПДВ.

Електрична енергія у кількості 108 337,96 кВт*год за ціною 2,349036 грн. з ПДВ на загальну суму 254 489,77 грн. з ПДВ.

Всього на 680 667,52 грн. з ПДВ».

«п.2.2. Предметом продажу є активна електрична енергія для об`єктів споживача, що живляться від електричних мереж оператора системи розподілу, загальна вартість якої складає 680 667,52 грн. в тому числі ПДВ - 113 444,59 грн.»

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, з урахуванням зазначених додаткових угод, Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" поставило Генічеському міжрайонному управлінню водного господарства електричну енергію, зокрема:

- у жовтні 2021 року: - в кількості 18679 кВт*год за ціною 1,58333 грн. без ПДВ на суму 29 575,02 грн. без ПДВ; - в кількості 93395 кВт*год за ціною 1,67593 без ПДВ на суму 156523,48 грн. без ПДВ; - в кількості 93396 кВт*год за ціною 1,81003 без ПДВ на суму 169 049,56 грн., на загальну суму 355 148,06 грн.без ПДВ, сума з ПДВ 426 177,67 грн., що підтверджується актом про прийняття - передавання товарної продукції за жовтень 2021 року (т.1 арк.140), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжними інструкціями (т.3 арк.162-163);

- у листопаді 2021 року в кількості 68096 кВт*год за ціною 1,95753 без ПДВ на загальну суму 133 299,96 грн. без ПДВ, сума з ПДВ 159 959,95 грн., що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції від 30.11.2021 (т.1 зв.б. арк.140), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжними інструкціями (т.3 арк.164);

- у грудні 2021 року в кількості 40242 кВт*год за ціною 1,95753 без ПДВ на суму 78 774,92 грн. без ПДВ, сума з ПДВ 94 529,90 грн., , що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції від 31.12.2021 (т.1 арк.1410), яка була оплачена споживачем, що підтверджується платіжною інструкцією (т.3 арк.165).

Розрахунок вартості поставленого товару та його оплата на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» відбувалися з урахування положень, які містять спірні додаткові угоди.

Прокурор вказує, що за період з жовтня 2021 року по грудень 2021 року Генічеське міжрайонне управління водного господарства отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричну енергію в кількості 313 807,96 кВт/год, за яку проведено оплату в загальній сумі 680 667,52 грн з ПДВ.

Прокурор зазначає, що укладаючи додаткові угоди №3, №4 до Договору сторони у порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п.1, 6, 7 Додатку №3 до Договору безпідставно збільшили вартість одиниці електроенергії за 1 кВт/год з 1,58333 грн. без ПДВ до 1,95753 без ПДВ, тобто на 23,63%, у зв`язку з чим зазначені додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі порушення вимог закону відповідно до ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України. Внаслідок безпідставного збільшення додатковими угодами до Договору ціни електричної енергії, Генічеське міжрайонне управління водного господарства зайво перерахувала на рахунок відповідача-1 грошові кошти в сумі 51 638,85 грн.

Враховуючи викладене вище, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними на підставі ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України додаткових угод №3 від 12.11.2021, №4 від 03.12.2021 до Договору №100/118/10-12/8 від 30.09.2021 про постачання електричної енергії споживачу, оскільки вони укладені з порушенням чинного законодавства, а також стягнення з відповідача-1 зайво сплачених Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства коштів.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно ч.3 ст.4 та ч.ч.4, 5 ст.53 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.ч.4, 6 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999р. №3- рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор вказує, що вчинені всупереч вимог Закону України "Про публічні закупівлі" дії відповідачів призвели до порушення інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки укладення додаткових угод до договору передбачає збільшення витрат на придбання товару за умови зменшення обсягів постачання відповідного товару, а отже отримання замовником, який здійснює надання освітніх послуг, товару у меншій кількості.

Правовідносини, пов`язані з використанням публічних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність дій розпорядника бюджетних коштів, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Прокурором вказано, що порушенням інтересів держави є те, що відповідачами під час виконання умов укладеного договору порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності (внаслідок безпідставного збільшення ціни за отриману продукцію та зменшення її обсягів), що призводить до протиправного витрачання коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання, може призвести до грубого порушення конституційних прав громадян та територіальної громади. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес

У п.5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, надаючи відповідь на питання щодо бездіяльності компетентного органу, Верховний суд зазначив, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даному випадку прокурором здійснюється представництво інтересів держави у суді в особі Південного офісу Держаудитслужби та Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

Щодо підстав для представництва інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон України «Про публічні закупівлі») він визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Зокрема, Законом України «Про публічні закупівлі» встановлюються основні терміни, сфера його застосування, суб`єктний склад тощо. Розділом ІІ вказаного Закону безпосередньо врегульовано державне регулювання та контроль у сфері закупівель.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі», уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Згідно ч.4 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі», Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

В силу частини першої статті 8 цього Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Положеннями частини 1 статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" унормовано, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

За умовами пунктів 8 та 10 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпунктів 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби.

Відповідно Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2016, Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі. Повноваження Південного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Згідно з п.4 Положення, офіс відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі.

Також, офіс має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п.п.18 п.6 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 12.03.2018 у справі №826/9672/17.

Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби є належним суб`єктом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, у зв`язку з чим останній виступає належним позивачем у даній справі, оскільки саме до повноважень останнього належить вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, Генічеська окружна прокуратур направила на адресу Південного офісу Держаудитслужби лист від 18.04.2024 №51-1019вих-24, яким повідомила про виявлені порушення під час виконання договірних відносини за проведеною закупівлею за бюджетні кошти (ідентифікаційний номер закупівлі UA-2021-05-24-002034-с та просила повідомити про вжиття заходів до їх усунення, у тому числі в судовому порядку (т.1 зв.б. арк..65-68).

У відповіді на запит прокурора Південний офіс Держаудитслужби листом № 152125-17/652-2024 від 24.04.2024 зазначив, що моніторинг закупівлі за номером UA-2021-05-24-002034-с не проводився, а тому законність укладених угод №3,4 до Договору про закупівлю №100/118/10-12/8 від 30.09.2021 не вивчалась. Підстави для проведення Управлінням перевірки зазначеної закупівлі не виникали. Південним офісом Держаудитслужби заходи щодо визнання недійсними додаткових угод №3, №4 до Договору №100/118/10-12/8 від 30.09.2021 про закупівлю (постачання) та про стягнення коштів з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» не вживались та не плануються. Позовної заяви про стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів з ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» не подавалось та подання не платинується (т.1 зв.б. арк.68-69).

Тобто, Південним офісом Держаудитслужби як органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, заходи щодо припинення та визнання недійсними додаткових угод до договору не вживались. Більш того, навіть після отримання інформації від прокурора про можливі порушення законодавства про публічні закупівлі, Південний офіс Держаудитслужби не планував проводити перевірку і не збирався звертатися до суду.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах у справах №924/1237/17, № 826/9672/17, № 924/1256/17, № 906/296/18, №925/682/18, № 909/545/18, № 927/1058/21 де позивачем також була визначена саме Держаудитслужба.

Даний висновок господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.09.2020 у справі №911/1534/19 та від 30.07.2020 у справі №904/5598/18.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів UA-2021-05-24-002034-с, замовником виступає Генічеське міжрайонне управління водного господарства.

Прокурор вказує, що відповідно до п.1.1, 4.4, 4.9, 5.1 Положення про Генічеське міжрайонне управління водного господарства, затвердженого наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 02.12.2022 № 422, Генічеське міжрайонне управління водного господарства (далі - Управління) є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України (далі - Держрибагентство). Фінансування Управління здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Перевірка та аудит діяльності Управління здійснюється Держрибагентством та іншими контролюючими органами, у порядку встановленому законодавством України. Держрибагентство здійснює управління, координацію та контроль за фінансово-господарською діяльністю Управління.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.08.22 № 714-р передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Державного агентства водних ресурсів до сфери управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, в тому числі Генічеське міжрайонне управління водного господарства (код ЄДРПОУ 0547436).

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Генічеське міжрайонне управління водного господарства належить до сфери управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства України та продовольчих програм.

Постановою КМУ № 1057 від 06.10.2023 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України щодо забезпечення реалізації окремих функцій Міністерства аграрної політики та продовольства і Державного агентства меліорації та рибного господарства» змінено назву «Державного агентства меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство)» на «Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство)».

Постановою КМУ № 57 від 19.01.2024 «Про внесення до деяких актів Кабінету Міністрів України змін щодо перейменування Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм» змінено назву «Державного агентства розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство)» на «Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство)».

Відповідно до п.1 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.15 № 895 (т.3 арк.30-66, міститься за посиланням: https://darg.gov.ua/_polozhennja_0_13_menu_0_1.html) (далі - Положення), Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, продовольчого забезпечення, гідротехнічної меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об`єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем.

У відповідності до пп.4 п.5 Положення, Держрибагентство з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в апараті Держрибагентства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку.

Згідно пп.67 п.4 Положення, Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрибагентства.

Відповідно до ст. ст. 1, 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з даними Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (доступний за посиланням https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search) розпорядником коштів щодо Генічеського МУВГ є Державна установа «Українські гідромеліоративні системи» та розпорядником коштів вищого рівня є Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (т.2 арк.153-154).

У відповідності до п.6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України, має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (частина третя статті 19 БК України).

Відповідно до ч.3 ст.26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Згідно ч.1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ч.5 ст.22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені пп. 47 ст. 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Так, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України, є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, а Генічеське МУВГ розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

З огляду на вищевикладене, Генічеське МУВГ у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за договором №100/118/10-12/8 від 30.09.2021, діяло як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Наведене свідчить, що на час вирішення спору по суті у цій справі саме Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Викладене спростовує доводи відповідача-1 щодо не правильного обрання прокурором уповноваженого органу, що здійснює функції захисту інтересів держави в даній справі - Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Генічеською окружною прокуратурою направлявся лист №51-1021вих-24 від 18.04.2024 до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм в якому повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі та з метою з`ясування питання стосовно вжиття заходів щодо визнання недійсними Додаткових угод щодо зміни ціни до Договору №100/118/10-12/8 від 30.09.2021 (т.1 арк.70.

Листом від 24.04.2024 за № 3-8.3-9/2463-24 Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм повідомило, що Генічеське МУВГ перебуває на тимчасово окупованій території, не здійснює діяльність, на цей час відсутній доступ до первинної документації щодо даної закупівлі. Після деокупації територій будуть вживатися заходи щодо встановлення можливих фактів порушень і наявності правових підстав для звернення до суду (т.1 арк.74).

Таким чином, Державним агентством України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не вживались заходи для захисту порушених прав держави.

Слід зазначити, що закон не зобов`язує прокурора подавати позови в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25,02.2021 у справі №912/2/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 11.08.2021 у справі №9927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі№2911/1236/20.

Водночас, у рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд наголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнено діями чи недоглядом органів влади відповідної держави. Подання позову прокурором за таких умов є єдиним ефективним засобом поновлення порушених інтересів держави та у даному випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду, забезпечуючи європейський принцип рівності сторін у процесі шляхом здійснення представництва інтересів держави у суді та усунення невигідності у становищі між сторонами правовідносин.

Разом з тим, Верховний Суд у справі №126/786/19 від 15.01.2020 (провадження №61-12929св19) зазначив, що Закон України "Про прокуратуру" та положення ЦПК України не містять жодної норми, яка б зобов`язувала прокурора надавати докази неналежного здійснення органом, уповноваженим здійснювати функції у спірних правовідносинах, своїх повноважень щодо захисту інтересів держави та доказів неможливості такого звернення самостійно. Прокурор повинен лише обґрунтувати наявність підстав.

На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Генічеська окружна прокуратура листом №51-2413вих-24 від 11.11.2024 повідомила Південний офіс Держаудитслужби про те, що прокуратура звертається до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та Генічеського міжрайонного управління водного господарства про визнання недійсними додаткових угод №3, 4 до договору №100/118/10-12/8 від 30.09.2021 та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів (т.1 зв.б. арк..80-82).

Також, на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Генічеська окружна прокуратура листом №51-2414вих-24 від 11.11.2024 повідомила Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм про те, що прокуратура звертається до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та Південного офісу Держаудитслужби до ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та Генічеського міжрайонного управління водного господарства про визнання недійсними додаткових угод №3, 4 до договору №100/118/10-12/8 від 30.09.2021 та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів (т.1 арк.83-84).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що прокурором при поданні позову дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, прокурор обґрунтовує порушення та необхідність захисту інтересів держави.

Щодо суті позовних вимог

Так, одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

У відповідності до ч.3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2021 року між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія» (постачальник) було укладено Договір №100/118/10-12/8 про закупівлю (постачання) електричної енергії (далі - Договір) (т.1 зв.б. арк.45-48), відповідально до умов якого постачальник постачає електричну енергію (код згідно ДК 021:2015-09310000-5 «Електрична енергія») споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Загальна вартість якої складає 9 813 500,00 грн. в тому числі ПДВ - 1 635 583,33334 грн. Ціна електричної енергії за 1кВт/год складає 1,90 грн.

У подальшому між постачальником та споживачем було укладено, зокрема Додаткові угоди 12.11.2021 №3 та від 03.12.2021 №4 до Договору від 30.09.2021 №100/118/10-12/8, згідно яких сторонами було змінено ціну за 1 кВт*год електричної енергії.

Прокурор, зазначає, що вказані Додаткові угоди суперечать вимогам ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо порядку та підстав зміни ціни договору, а саме ціна за одиницю товару перевищує граничний показник у 10% встановлений ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула).

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт/придбання товару.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У відповідності до ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З вище наведених норм чинного законодавства вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 652 Цивільного Кодексу України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

У відповідності до ч. 1-3 ст.180 Господарського кодексу України (чинний на момент спірних правовідносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина четверта статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За змістом п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Згідно Висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який викладено у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90). В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Також судом приймається до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала, що не вбачає підстав для відступу від висновків про застосування норм права, що викладено у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Таким чином, суд наголошує на тому, що загальне збільшення ціни за одиницю товару не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору .

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

Наведене узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, згідно з яким існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Укладаючи 30.09.2021 договір №100/118/10-12/8 про закупівлю (постачання) електричної енергії, сторони обумовили усі істотні умови.

Як вбачається із укладеного сторонами договору №100/118/10-12/8 від 30.09.2021, постачальник зобов`язався продати споживачу електричну енергію у обсязі 5 165,0 кВт/год, загальною вартістю 9 813 500,00 грн з ПДВ (1,90 грн за 1 кВт/год).

У подальшому між споживачем та постачальником було укладено ряд Додаткових угод до Договору, зокрема Додаткову угоду №3 від 12.11.2021 та Додаткову угоду №4 від 03.12.2021.

Так, за результатом укладення Додаткової угоди №3 від 12.11.2021 сторонами збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт/год до 2,172036 з ПДВ, тобто на 14,32% (2,172036-1,90=0,272036/1,90х100).

За результатом укладення Додаткової угоди №4 від 03.12.2021 сторонами збільшено ціну за електричну енергію за 1 кВт/год до 2,349036 з ПДВ, тобто на 23,63% (2,349036-1,90=0,449036/1,90х100).

Таким чином, зазначеними додатковими угодами до договору змінювались істотні умови договору - ціна на одиницю товару, в результаті чого було збільшено ціну за одиницю товару (1 кВт/год електроенергії) з 1,90 грн до 2,349036 грн, тобто більше ніж на 10%.

Так, у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному 16.02.2023 у справі №903/366/22 зазначено, що при звернені до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його не можливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент укладення договору).

Також, відповідно до правової позиції, що викладена у висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати, викладеного у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим.

Суд зазначає, що ТОВ «Миколаївська електропостачана компанія» з метою укладення вказаних додаткових угод не обґрунтувало пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, чому підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не наведено причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, відсутні докази того, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Так, оспорювані додаткові угоди було укладено без належного обґрунтування та документального підтвердження, всупереч умовам договору та нормам Закону України "Про публічні закупівлі". Таким чином, при укладенні додаткових угод до договору порушено ч.5 ст.41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що при укладенні додаткових угод до договору порушено ч.5 ст.41 Закону, а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення, а також визначену пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неможливість збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №3 від 12.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору від 30.09.2021 №100/118/10-12/8 про постачання електричної енергії споживачу, у зв`язку з тим, що вказані правочини суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Окрім цього, суду зазначає, що в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного суду зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України. Натомість, у даному випадку зміна ціни товару відбулася вже після постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" електричної енергії Генічеському міжрайонному управлінню водного господарства, що суперечить правовим висновкам, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Також, суд критично ставиться до посиланням відповідача-1 на правові позиції Мінекономіки, як Уповноваженого органу з питань закупівель, в частині можливості неодноразового збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, оскільки:

За приписами статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Статтею 57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом, з чого випливає, що у випадках, коли цей порядок був додержаний, діє презумпція знання закону всіма громадянами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Ураховуючи наведене, надання Міністерством економіки України листів або роз`яснень, які суперечать висновку щодо застосування норм права, викладеному у постановах Верховного Суду, а у цьому випадку викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, прямо порушує наведені вище правові приписи та жодним чином не може вплинути на правильність застосування норм Закону № 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 922/2497/23, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 безпідставно сплачених коштів суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Застосування реституції спрямоване на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину.

З урахуванням наведеного слід вважати, що розрахунок за поставлену електричну енергію повинен здійснюватися за ціною - 2,011116 грн за 1 кВт*год. з ПДВ (з рахуванням Додаткової угоди №1 від 10.11.2021 та Додаткової угоди №2 від 10.11.2021).

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи наведене, а також те, що додаткові угоди №3 від 12.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору від 30.09.2021 №100/118/10-12/8 про постачання електричної енергії споживачу судом визнано недійсними, а відповідно зобов`язання сторін регулюються Договором №367 від 15.12.2021 про постачання електричної енергії споживачу та Додатковою угодою №1 від 10.11.2021 та №2 від 10.11.2021

Так, за період з жовтня 2021 року по грудень 2021 року Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» електричну енергію в кількості 313 808 кВт/год, за яку проведено оплату в загальній сумі 680 667,52 грн з ПДВ.

Разом з цим, як встановлено судом при розгляді даної справи підвищення ціни електричної енергії додатковими угодами №3 від 12.11.2021 та №4 від 03.12.2021 до Договору від 30.09.2021 №100/118/10-12/8 проведено з порушенням чинного законодавства.

Прокурор згідно наданого до суду розрахунку просить стягнути з відповідача -1 суму коштів, яка зайво сплачена Генічеським МУВГ на підставі неправомірно укладених додаткових угод №3 та №4 до Договору, у розмірі 51 638,85 грн.

Суд перевіривши розрахунок наданий прокурором зазначає натупне.

Так, вартість електричної енергії за Договором у період з 21 жовтня 2021 року по листопад 2022 року (з рахуванням Додаткової угоди №1 від 10.11.2021 та Додаткової угоди №2 від 10.11.2021) становила 2,011116 грн за 1 кВт*год. з ПДВ.

З урахуванням викладеного вище, фактична вартість електричної енергії, отриманої Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства згідно Договору становить 629 028,76 грн (18679 кВт/год х 1,90 грн = 35490,10 грн.) + (93395 кВт*год х 2,011116 = 187 828,18 грн.) + (93396 кВт*год х 2,011116 = 187 830,19 грн.) + (68096 кВт*год х 2,011116 = 136 948,96 грн.) + (40242 кВт*год х 2,011116 = 80 931,33 грн.), що на 51 638,76 грн (680 667,52 грн - 629 028,76 грн) менше суми коштів, перерахованих відповідачем-2 на рахунок відповідача-1 згідно платіжних доручень.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що сума коштів яка була безпідставно отримана ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» становить 51 638,76 грн., а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Вимоги щодо стягнення з відповідача -1 коштів у розмірі 0,09 грн. (51 638,85 грн - 51 638,76 грн.) задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

У відповідності ч.1 до ст.79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 12.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.09.2021 №100/118/10-12/8, укладену між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 05474369) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 03.12.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 30.09.2021 №100/118/10-12/8, укладену між Генічеським міжрайонним управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 05474369) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42129888).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (вул.Погранична, буд. 39/1, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 42129888) на користь Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (вул. Січових Стрільців, буд. 45а, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 37472282) кошти в розмірі 51 638,76 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (вул.Погранична, буд. 39/1, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 42129888) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська,33, р/р UA568201720343100001000002291, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.

6. Стягнути з Генічеського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 05474369) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська,33, р/р UA568201720343100001000002291, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

7. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повне рішення складено 30.06.2026.

Суддя Н.О. Семенчук