Рішення № 137801148, 30.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.06.2026Справа № 910/4482/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023"

до ОСОБА_1

про стягнення 26450,00 грн.

Суддя: Людмила ШКУРДОВА.

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 26450,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 17686409 від 14.08.2024 р. в частині оплати отриманих послуг у період з червня 2025 р. по березень 2026 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 11500,00 грн. основного боргу, 1150,00 грн. штрафу, передбаченого пп. 5.1.1.1 п. 5.1 договору, 13800,00 грн. штрафу, передбаченого пп. 5.1.1.3 п. 5.1 договору.

Із 15.12.2017 р. господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Наведена правова позиція викладена в п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4482/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті спору.

Про стан розгляду справи № 910/4482/26 сторони були повідомлені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи, що у ОСОБА_1 відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІКС, суд надсилає йому процесуальні документи у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місце проживання/перебування, яка зазначена в Єдиному державному демографічному реєстрі (03037, м. Київ, вул. Освіти, буд. 6-А).

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР/ЄДДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21 та від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 17686409, за умовами п. 1.1 якого виконавець надає замовнику послуги в обсягах та кількості, які ним обрані, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Обумовлений сторонами обсяг послуг та їх вартість вказується в додатку № 1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 1.3 договору визначено перелік послуг за даним договором, зокрема:

- охорона об`єкта;

- реагування на сигнал «тривога»;

- спостереження;

- обслуговування і ремонт.

Згідно з п. 2.1 договору вартість обраних замовником послуг відповідно до переліку, викладеного у п. 1.3 договору, визначається сторонами у додатку № 1 до даного договору.

За умовами п. 2.3 договору оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, у строки: згідно з п. 2.1 договору - на умовах передоплати і проводиться замовником щомісячно, протягом перших п`яти календарних днів місяця, в якому надаються послуги.

Відповідно до пп. 3.2.15 п. 3.2 договору замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг, що надаються виконавцем.

Достатнім та достовірним підтвердженням надання виконавцем послуг, передбачених п. 1.3 договору, є інформація з автоматизованої бази ПЦС (п. 9.5 договору).

Пунктами 8.1-8.2 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє протягом календарного року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Якщо за 15 днів до дати закінчення строку дії договору жодна зі сторін не надасть іншій стороні письмового повідомлення про його припинення/розірвання, то даний договір вважається пролонгованим, а строк дії продовженим на кожен наступний календарний рік, без обмеження кількості разів такої пролонгації. Сторони погодили, що у разі пролонгації договору строк надання послуг по ньому відповідає строку дії самого договору.

Доказів розірвання чи припинення договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 17686409 від 14.08.2024 р. матеріали справи не містять.

Як вбачається з додатку № 1 до договору, замовнику надано у користування (оренду) необхідне охоронне обладнання для здійснення виконавцем охоронних послуг об`єкта відповідача за адресою: АДРЕСА_2, кальян-бар.

Вартість обраних відповідачем послуг, згідно з переліком послуг (додаток № 1), становить 1150,00 грн. за один місяць їх надання.

Із пояснень позивача слідує, що відповідач у період з червня 2025 р. по березень 2026 р. не здійснював оплату за надані виконавцем охоронні послуги договором, у зв`язку з чим ТОВ "Шериф-пульт 023" звернулося до ОСОБА_1 із повідомленням-вимогою № 11-03/26-1 від 11.03.2026 р. про неналежне виконання зобов`язань за договором та сплату грошових коштів.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 17686409 від 14.08.2024 р. в частині оплати отриманих послуг у період з червня 2025 р. по березень 2026 р., позивач і звернувся до суду з даним позовом.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання відповідачем обов`язку з оплати охоронних послуг у період з червня 2025 р. по березень 2026 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тобто, тлумачення змісту згаданої вище ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони № 17686409 від 14.08.2024 р. є чинним, а отже, обов`язковим до виконання сторонами. Доказів повернення відповідачем позивачу охоронного обладнання, необхідного для здійснення охоронних послуг об`єкта за адресою: АДРЕСА_2, кальян-бар, матеріали справи не містять, як і не містять доказів оплати відповідачем наданих позивачем у період з червня 2025 р. по березень 2026 р. послуг з охорони об`єкта. Протилежного відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, не доведено, доводів позивача не спростовано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 11500,00 грн. (за 10 місяців) основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню судом.

Поряд з цим, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1150,00 грн. штрафу, передбаченого пп. 5.1.1.1 п. 5.1 договору, 13800,00 грн. штрафу, передбаченого пп. 5.1.1.3 п. 5.1 договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами пп. 5.1.1.1 п. 5.1 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату наданих виконавцем послуг протягом календарного місяця замовник зобов`язується оплатити штрафні санкції у розмірі 100% загальної вартості послуг виконавця, що зазначена у п. 2 додатку № 1 до договору (1150,00 грн. за один місяць), за кожен факт прострочення.

Умовами пп. 5.1.1.3 п. 5.1 договору встановлено, що за прострочення оплати наданих виконавцем послуг понад 60 календарних днів замовник зобов`язаний додатково сплатити на користь виконавця неустойку у вигляді штрафної санкції у розмірі 100% від суми річної оплати замовника (13800,00 грн.).

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки штрафу, враховуючи відсутність заперечень та контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим штраф, нарахований на підставі пп. 5.1.1.1 п. 5.1 та пп. 5.1.1.3 п. 5.1 договору, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у заявлених позивачем сумах.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023".

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф-пульт 023" (02157, м. Київ, вул. Сосницька, буд. 5, код 43160667) 11500 (одинадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1150 (одну тисячу сто п`ятдесят) грн. 00 коп. штрафу, передбаченого пп. 5.1.1.1 п. 5.1 договору, 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. штрафу, передбаченого пп. 5.1.1.3 п. 5.1 договору, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.

Суддя Людмила ШКУРДОВА