Ухвала суду № 137801076, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/4485/26Господарський суд міста Києва у складі судді Літвінової М.Є., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 910/4485/26

За позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )

до 1. ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 )

2. ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 )

про визнання недійсними договору дарування та акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі, скасування реєстраційних дій

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач - 1) та ОСОБА_3 (далі - відповідач - 2), в якому просить суд:

- визнати недійсним договір дарування частини частки розміром 5%, що становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) коп. у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К" (код в ЄДР - 32660061) від 03.12.2025 року;

- визнати недійсним акт приймання-передачі частини частки розміром 5%, що становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) коп. частки у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К" (код в ЄДР - 32660061) від 03.12.2025 року;

- скасувати реєстраційну дію від 27.12.2025 року, вчинену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пахниць Н.В. щодо інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К" (код в ЄДР - 32660061) та скасувати реєстраційну дію, щодо інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К" (код в ЄДР - 32660061) від 02.04.2026 року, вчинену державним реєстратором Дарницької РДА Божок О.А., привівши стан ЄДР до початкового, який існував до моменту укладення оскаржуваного договору від 03.12.2025 року: ОСОБА_1 (Позивач) - 50%, ОСОБА_2 (Відповідач-1) - 50%.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що 03 грудня 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування частини частки розміром 5%, що становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) коп. у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К", проте, позивача не було повідомлено про намір відчуження частки статутного капіталу товариства.

Крім того, за доводами позивача, відчуження частки статутного капіталу товариства відбулось з порушенням п.п. 7.3.2 та 7.4.1 Статуту та ч.3 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки позивачу не надано переважне право на придбання частки, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати недійсним договір, акт від 03.12.2025 та скасувати реєстраційні дії.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- заборонити ОСОБА_3 (Відповідачу-2) в будь-який спосіб відчужувати частку розміром 5%, що становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) коп. у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К" до набрання законної сили рішення суду у даній справі;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К", що стосуватимуться його учасника - ОСОБА_3 (Відповідач-2), а саме щодо внесення змін до відомостей про такого учасника, щодо зміни частки такого учасника, щодо відчуження частки (частини частки) такого учасника будь-яким способом, щодо внесення частки такого учасника до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цього учасника з Товариства, окрім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування та акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі, скасування реєстраційних дій направлено за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Крім того, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 зазначено, що заява про забезпечення позову також підлягає направленню за правилами підсудності до Господарського суду Київської області.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 у справі № 910/4485/26, матеріали справи направлено до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/4485/26, вирішено здійснювати розгляд справи за правилам загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2026, залучено до участі у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОІЗОЛ-К», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пахниць Н.В. та державного реєстратора Дарницької районної в місті Києві державної реєстрації Божок О.А.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник зазначив, що 17 квітня 2026 року останній звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОІЗОЛ-К», акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства та скасування реєстраційної дії, які стосуються частки відповідача-2 у статутному капіталі Товариства (розмір частки - 5%, вартість - 15 000,00 грн). Спір виник у зв`язку з відчуженням частки у розмірі 5% статутного капіталу Товариства з порушенням переважного права позивача, положень ст.ст. 20, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 7.3.2 статуту Товариства.

Позивач вважає, що на момент подання заяви про забезпечення позову існує реальний, безпосередній та підтверджений поведінкою відповідачів ризик подальшого відчуження спірної частки, яка належить відповідачу - 2, оскільки, за доводами позивача, спірна частка вже була відчужена один раз із порушенням вимог закону та статуту Товариства; норми чинного законодавства України не містять жодних обмежень щодо повторного відчуження частки або частини частки у статутному капіталі Товариства; будь-які реєстраційні дії можуть бути здійснені у строк 1 (один) день.

Таким чином, як стверджує позивач, вжиття заходів забезпечення позову необхідне для збереження корпоративних прав останнього та запобігання відчуженню або зміні частки відповідача-2, що може зробити неможливим виконання рішення суду. Будь-які дії щодо частки відповідача-2 без контролю суду можуть призвести до непоправної шкоди позивачу, порушення прав інших учасників Товариства та змін у статутному капіталі Товариства без належної процедури, у зв`язку з чим позивач вважає, що є доцільним та необхідним застосувати заходи забезпечення позову на час вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд вирішив відмовити у задоволенні вказаної заяви, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено види заходів забезпечення позову. Відповідно до вказаної процесуальної норми позов забезпечується:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, ч. 1 ст. 137 ГПК України не містить вичерпного переліку заходів, якими може бути забезпечений позов у справі. Так, згідно з п. 10 ч. 1 цієї статті позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. п. 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Також, згідно з ч. 11 цієї статті не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також сприяння ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з немайновими вимогами про: визнання недійсним договору дарування частини частки розміром 5%, що становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) коп. у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К" (код в ЄДР - 32660061) від 03.12.2025 року; визнання недійсним акту приймання-передачі частини частки розміром 5%, що становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 (нуль) коп. частки у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМОІЗОЛ-К" (код в ЄДР - 32660061) від 03.12.2025 року та скасування реєстраційних дій.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.08.2018 у справі № 910/1040/18, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Суд також зауважує на тому, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136 та 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та 11.11.2020 у справі № 910/13709/19.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальний закон також містить заборону на вжиття певних заходів забезпечення позову у корпоративних спорах.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

- проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

- Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;

- участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

- здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її безпідставність, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, заявником не надано доказів того, що відповідачі 1, 2 вживають заходів до продажу спірної частки, пропонують її до продажу чи намагаються відчужити у інший спосіб, ОСОБА_1 не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З огляду на відсутність жодних доказів вчинення будь-яких дій відповідачів 1, 2 з продажу частки третім особам, вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, подана заява не спрямована на досягнення мети інституту забезпечення позову, і відповідно наведені заявником обставини жодним чином не свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили 29.06.2026 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя М.Є. Літвінова