Рішення № 137800896, 12.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/217/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 Справа № 908/3819/25

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» (вул. Терьошкіна, буд. 9, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, ідентифікаційний номер юридичної особи 45589905)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 2 118 114 грн 08 коп.

за участю представників

від позивача: Амбразевич О.С., адвокат, ордер серія АЕ № 1456511 від 19.12.2025

від відповідача: Волошина К.Ю., адвокат, ордер серія АЕ № 1458562 від 26.12.2025

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» звернулося до господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича 2 118 114 грн 08 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3819/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3819/25, присвоєно справі номер провадження 27/217/25. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.01.2026.

Ухвалою суду від 07.01.2026 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» про проведення судового засідання 20.01.2026 о 12 год. 20 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/3819/25 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

13.01.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» Амбразевич О.С. подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи коректно заповненого ордеру.

16.01.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» представником Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича Волошиною К.Ю. сформована заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16.01.2026 Фізичною особою-підприємцем Тихоновим Олексієм Михайловичем за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовано клопотання про призначення експертизи, у якому останній просить суд:

- призначити у справі № 908/3819/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» до Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича про стягнення заборгованості судово-почеркознавчу експертизу;

- на вирішення якої поставити питання: Чи виконано підпис від імені ФОП Тихонова Олексія Михайловича, що знаходиться навпроти його прізвища в графі «реквізити сторін» у Договорі позики (займу), що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» та Фізичною особою-підприємцем Тихоновим Олексієм Михайловичем № б/н від « 15» серпня 2024 року , особисто Тихоновим Олексієм Михайловичем, чи іншою особою?

- для проведення експертного дослідження витребувати у Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС», код ЄДРПОУ 45589905, оригінал договору позики № б/н від 15 серпня 2024 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» та Фізичною особою-підприємцем Тихоновим Олексієм Михайловичем.

19.01.2026 Фізичною особою-підприємцем Тихоновим Олексієм Михайловичем за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформований відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.01.2026 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 11.02.2026.

23.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовано відповідь на відзив.

Також, 23.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовані заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

11.02.2026 Фізичною особою-підприємцем Тихоновим О.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 11.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження до 25.03.2026, відкладено підготовче засідання на 03.03.2026.

02.03.2026 представником Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича Волошиною К.Ю. сформовано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 03.03.2026 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 17.03.2026.

12.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» в підсистемі «Електронний суд» сформована заява, просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» заборгованість по договору позики (займа) №б/н від 15.08.2024 р. в сумі 2 118 114,08 грн, та у в зв`язку з подачею даної заяви, просить суд розглядати позовну заяву з урахуванням позовних вимог у викладеній вище редакції.

16.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» в підсистемі «Електронний суд» сформована заява про виправлення помилки, просить вважати вірними номери платіжних інструкцій викладені у вказаній заяві.

16.03.2026 Фізичною особою-підприємцем Тихоновим О.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів виписки з медичної карти амбулаторного хворого (форма № 027/о) щодо Тихонова Олексія Михайловича.

17.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів доказів платіжних інструкцій про перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 2 978 100,00 грн та виписки за рахунками щодо повернення відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 859 985,92 грн.

Ухвалою суду від 17.03.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 08.04.2026.

06.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів листа Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 30.03.2026 № 55/8-1085/18 та листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» від 23.03.2026 вих. № 23/1.

07.04.2026 Фізичною особою-підприємцем Тихоновим О.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовані заперечення на клопотання (заяву) позивача про долучення доказів листа Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 30.03.2026 № 55/8-1085/18 та листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» від 23.03.2026 вих. № 23/1.

Також, 07.04.2026 Фізичною особою-підприємцем Тихоновим О.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів, повернення до стадії підготовчого провадження та вирішення витання про призначення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 08.04.2026 визначено повернутись на стадію підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання на 04.05.2026.

03.05.2026 Фізичною особою-підприємцем Тихоновим О.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» сформовані додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 04.05.2026 представник відповідача повідомив суд, що процесуально не підтримує клопотання про призначення почеркознавчої експертизи сформоване в підсистемі «Електронний суд» 16.01.2026, з огляду на надання відповідачем висновку експерта № 551/04-2026 від 01.05.2026 за результатами проведення почеркознавчого дослідження за заявою адвоката Волошиної К.Ю., яка діє від імені та в інтересах Тихонова Олексія Михайловича.

04.05.2026 суд повернув клопотання Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича про призначення експертизи у справі від 16.01.2026 (зареєстроване 19.01.2026 вх. № 1189/08-08/26) без розгляду, у зв`язку із відмовою відповідача.

Ухвалою суду від 04.05.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 01.06.2026.

01.06.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 01.06.2026 в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

01.06.2026 суд в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 12.06.2026 об 11 год. 00 хв.

Судове засідання 12.06.2026 проводилось за допомогою підсистеми «Електронний суд» та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

12.06.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» підтримує позовні вимоги. Просить суд, стягнути з Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича 2 118 114 грн 08 коп. наданої позички за договором позики (займу) № б/н від 15.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на умови договору позики (займу) № б/н від 15.08.2024, платіжні інструкції в підтвердження перерахування відповідачу грошових кошів та часткового повернення грошових коштів, банківські виписки та приписи ст. ст. 509, 526, 530, 629, 638, 640, 642, 1046, 1049 Цивільного кодексу України.

Також, представник позивача пояснив, що не може надати для дослідження /огляду оригінал договору позики (займу) № б/н від 15.08.2024, у зв`язку із знищенням внаслідок ракетного удару 06.09.2024 майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС», у тому числі договір позики (займу) б/н від 15.08.2024. Також, представник повідомив, що позовна заява складалась на підставі скан-копій документів наданих керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС».

12.06.2026 представник відповідача у справі заперечує проти задоволення позовних вимог позивача. Зазначає, що Тихонов Олексій Михайлович, в період з 24.07.2024 по 26.09.2025 обіймав посаду директора ТОВ «ПРАЙМ-ЛОГІСТІКС СХІД» (код ЄДРПОУ 45581068), Єдиним власником вказаного підприємства є Слюнков Артем Ігорович. Повідомляє, що у вересні 2025 року Слюнков А.І. повідомив Тихонова О.М. про те, що у підприємства відсутні доходи, та почав погрожувати звільненням при відсутності збільшення економічних показників. Зазначає, що в цей же період, Слюнков А.І. повідомив Тихонова О.М. про виявлену на підприємстві нестачу дизельного палива на 26 тон, що в грошовому еквіваленті складає 1 367 000, 00 грн., Слюнков А.І. почав вимагати від ОСОБА_1 сплати недостачі за власний кошт. Вказує, що після зазначених подій, ОСОБА_1 було звільнено, а зі сторони ОСОБА_2 продовжились вчинятися протиправні дії зі стягнення неіснуючого боргу. Повідомляє, що за даним фактом ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів. Зазначає, що в подальшому, Тихонову О.М. стало відомо про відкриття Господарським судом Запорізької області провадження у справі № 908/3819/25 про стягнення з нього як Фізичної особи підприємця на користь ТОВ «ЛИС ЛОГІСТІКС» заборгованості за договором позики від 15.08.2024 в сумі 2 978 100,00 грн. Зазначає, що відповідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Тихонов О.М. зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте, договір позики від 15.08.2024 відповідач ніколи не підписував, будь-яких коштів за вказаним договором від ТОВ «ЛИС ЛОГІСТІКС» не отримував. Звертає увагу на те, що ТОВ «ПРАЙМ-ЛОГІСТІКС СХІД» є пов`язаним з ТОВ «ЛИС ЛОГІСТІКС», де єдиним власником є ОСОБА_2 . Стверджує, що договір позики був підроблений пов`язаними особами з підприємствами групи ОСОБА_2 . Вважає, що договір позики від 15.08.2024 є неукладеним, тому у Відповідача не могло виникнути будь-яких зобов`язань щодо повернення коштів. Звертає увагу на те, що у якості доказів надано платіжні інструкції з призначенням платежу «Займ згідно договору безвідсоткового займу б/н від 15.08.2024 без ПДВ», та зауважує, що договір безвідсоткового займу б/н від 15.08.2024, який вказаний в призначені платежу в кожному платіжному дорученні, відповідачем не укладався, а вказані платіжні інструкції не можуть підміняти письмовий договір. Відповідач заперечує існування будь-яких домовленостей про отримання від позивача позик. Позовну заяву вважає не обґрунтованою, та такою, що не підтверджується жодними доказами. Звертає увагу на те, що відповідно до фінансової звітності ТОВ «ЛИС ЛОГІСТІКС» річний дохід (прибуток) юридичної особи становив близько 300 000 грн, що є істотно меншим за заявлений розмір позики.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до висновку експерта Українського незалежного інституту судових експертиз № 551/04-2026 від 01.05.2026, експерт дійшов категоричного висновку, що підпис від імені ФОП Тихонова О.М. у розділі « 7. Адреса і реквізити сторін», у графі «Позичальник Фізична особа-підприємець Тихонов Олексій Михайлович», виконаний не Тихоновим Олексієм Михайловичем, а іншою особою з наслідуванням його підпису. Вважає, що цей висновок має істотне значення для справи, оскільки він стосується не другорядної обставини, а самого джерела заявленого позивачем зобов`язання, та якщо підпис у договорі позики виконаний не Тихоновим О.М., то такий документ не може підтверджувати його волевиявлення на укладення договору, не може підтверджувати прийняття ним умов договору та не може сам по собі бути належною підставою для стягнення з нього заявлених коштів. Представник відповідача наголошує, що відповідач не заперечує самого факту державної реєстрації фізичної-особи підприємця. Однак реєстрація фізичної-особи підприємця, навіть за наявності відповідних КВЕДів, не підтверджує факту укладення договору позики, не підтверджує належності підпису Тихонову О.М. у договорі від 15.08.2024, не підтверджує подання ним заяви на отримання позики та не доводить отримання ним коштів у власне, вільне і самостійне розпорядження. Вважає, що істотним для справи є те, що наявні докази свідчать про практику використання ФОПів фізичних осіб у межах відповідної групи підприємств. Зазначає, що зі скріншотів листування у групі «CEO LIS Group» вбачається, що між учасниками групи прямо обговорювалося питання користування ФОПами фізичних осіб, зокрема, у відповідь на питання щодо винагороди за користування ФОПом Софія Ланц повідомила: «+ 2000 грн на місяць. Якщо людина звільняється і залишає свій ФОП нам в користування - виплати зберігаються». Приходить до висновку, що реєстрація ФОП Тихонова О.М. 30.07.2024, задекларовані ним транспортно-логістичні види діяльності та наявне листування щодо користування ФОПами фізичних осіб повинні оцінюватися судом у сукупності. Також, зазначає, що на дату підписання спірного договору позики (займу) № б/н від 15.08.2024 Тихонов Олексій Михайлович перебував звертався за медичною допомогою в місті Дніпро, відповідно до

виписки з медичної карти амбулаторного хворого (форма №027/о), тоді як договір підписаний у місті Павлоград.

Твердження представника позивача - стосовно знищення внаслідок ракетного удару 06.09.2024 майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС», у тому числі договір позики (займу) б/н від 15.08.2024, представник зазначив, що із змісту листа ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» до УСБУ у Дніпропетровській області від 23.03.2026 вбачається очевидна хронологічна суперечність: у документі зазначено, що 10.02.2024 товариство звернулося із заявою про пошкодження майна, яке, за текстом цього ж листа, сталося внаслідок ракетного удару 06.09.2024, тобто документ містить взаємовиключні дані щодо часу подання заяви та часу настання самої події. Звертає увагу на те, що зі змісту зазначеного листа вбачається, що в ньому йдеться про пошкодження майна за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, б.9, яке, за текстом документа, сталося внаслідок вибухової хвилі через удар по цивільній інфраструктурі за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, б.32, тобто навпроти місця розташування офісу. Вказує, на те, що із відповіді Головного управління СБУ у Дніпропетровській області вбачається лише те, що триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024040000001085 від 06.09.2024 за фактом ракетного обстрілу, внаслідок якого пошкоджено майно ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, б.9, проте відсутня будь-яка згадка про ТОВ «ЛИС ЛОГІСТІКС», відсутня будь-яка згадка про первинну документацію цієї юридичної особи, відсутні будь-які відомості про договір позики від 15.08.2024, а також відсутні будь-які відомості про встановлення слідством факту втрати чи знищення переліку конкретних документів. Звертає увагу на те, що позивач намагається використати матеріали, що стосуються розслідування факту пошкодження майна однієї юридичної особи, як доказ знищення первинної документації позивача у справі. Вважає, що доведення втрати первинної документації саме ТОВ «ЛИС ЛОГІСТІКС» мали б бути подані, як мінімум, документи самого позивача: внутрішній акт про втрату документів, акт інвентаризації втраченої документації, перелік документів, що були знищені, повідомлення контролюючому органу про втрату чи знищення документів, докази вжиття заходів до їх відновлення, а також документи, що підтверджують перебування саме спірного договору у конкретному місці на момент події.

У судовому засіданні 12.06.2026, суд в порядку ст. 210 ГПК України дослідив докази у справі, на підставі ст. 217 ГПК України закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представника відповідача дослідивши докази, суд згідно ст. 240 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на договір позики (займу) № б/н від 15.08.2024 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС», далі Позикодавець, та Фізичною особою-підприємцем Тихоновим Олексієм Михайловичем, далі Позичальник, відповідно до п.1.1. якого Позикодавець протягом дії цього Договору зобов`язується надавати Позичальнику за його заявками (усними, письмовими, направленими електронною поштою) грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повертати Позикодавцю грошові кошти в розмірі, що дорівнює сумі отриманої позики, у строки та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору сторони домовилися, що проценти від суми позики не нараховуються на користь Позикодавця.

Сума цього Договору складає 3 000 000,00 (три мільйони гривень 00 копійок) гривень, отриманих згідно з заявками Позичальника від Позикодавця на умовах, встановлених цим Договором (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, Позичальник зобов`язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання кожної частини позики повернути Позикодавцю грошові кошти, що дорівнюють розміру частини позики, шляхом перерахування на поточний рахунок Позикодавця.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти у строк визначений в п.3.1. Договору, але не пізніше 15.11.2025.

Згідно п. 4.1. Договору, він (Договір) набирає сили з моменту його підписання Сторонами та діє до 15.11.2025 включно.

В підтвердження перерахування Фізичній особі-підприємцю Тихонову Олексію Михайловичу за договором позики (займу) № б/н від 15.08.2024 2 978 100 грн 00 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» надані платіжні інструкції:

- № 37 від 23.08.2024 на суму 42 000,00 грн;

- № 43 від 30.08.2024 на суму 280 000,00 грн;

- № 52 від 05.09.2024 на суму 122 000,00 грн;

- № 59 від 13.09.2024 на суму 60 000,00 грн;

- № 77 від 19.09.2024 на суму 70 000,00 грн;

- № 86 від 27.09.2024 на суму 15 000,00 грн;

- № 102 від 04.10.2024 на суму 156 000,00 грн;

- № 103 від 04.10.2024 на суму 1 000,00 грн;

- № 104 від 07.10.2024 на суму 55 000,00 грн;

- № 105 від 09.10.2024 на суму 8 000,00 грн;

- № 108 від 14.10.2024 на суму 3 100,00 грн;

- № 118 від 21.10.2024 на суму 65 000,00 грн;

- № 123 від 21.10.2024 на суму 100 000,00 грн;

- № 130 від 24.10.2024 на суму 50 000,00 грн;

- № 138 від 01.11.2024 на суму 2 000,00 грн;

- № 157 від 06.11.2024 на суму 21 000,00 грн;

- № 159 від 07.11.2024 на суму 85 000,00 грн;

- № 164 від 11.11.2024 на суму 9 000,00 грн;

- № 168 від 13.11.2024 на суму 20 000,00 грн;

- № 170 від 15.11.2024 на суму 1 000,00 грн;

- № 176 від 19.11.2024 на суму 100 000,00 грн;

- № 192 від 27.11.2024 на суму 50 000,00 грн;

- № 199 від 03.12.2024 на суму 40 000,00 грн;

- № 209 від 06.12.2024 на суму 300 000,00 грн;

- № 213 від 09.12.2024 на суму 15 000,00 грн;

- № 215 від 11.12.2024 на суму 10 000,00 грн;

- № 217 від 12.12.2024 на суму 2 000,00 грн;

- № 222 від 19.12.2024 на суму 50 000,00 грн;

- № 232 від 20.12.2024 на суму 75 000,00 грн;

- № 233 від 23.12.2024 на суму 100 000,00 грн;

- № 238 від 25.12.2024 на суму 50 000,00 грн;

- № 239 від 25.12.2024 на суму 45 000,00 грн;

- № 252 від 07.01.2025 на суму 320 000,00 грн;

- № 253 від 08.01.2025 на суму 11 000,00 грн;

- № 256 від 16.01.2025 на суму 10 000,00 грн;

- № 262 від 17.01.2025 на суму 2 000,00 грн;

- № 272 від 30.01.2025 на суму 100 000,00 грн;

- № 291 від 07.02.2025 на суму 277 000,00 грн;

- № 294 від 11.02.2025 на суму 20 000, 00 грн;

- № 304 від 17.02.2025 на суму 12 000,00 грн;

- № 318 від 20.02.2025 на суму 3 000,00 грн;

- № 446 від 05.09.2025 на суму 32 000,00 грн.

В призначенні платежу вказаних платіжних інструкцій зазначено: «Займ згідно договору безвідсоткового займу б/н від 15.08.2024 без ПДВ» та «Займ по договору б/н від 15.08.2024 без ПДВ».

В підтвердження часткового повернення Фізичною особою-підприємцем Тихоновим Олексієм Михайловичем грошових коштів на загальну суму 859 985 грн 92 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» надані наступними платіжні інструкції:

- № 118 від 21.01.2025 на суму 1 697,38 грн;

- № 25 від 10.06.2025 на суму 55 000,00 грн;

- № 32 від 01.07.2025 на суму 120 000,00 грн;

- № 1 від 29.09.2025 на суму 100 000,00 грн;

- № 2 від 29.09.2025 на суму 300 000,00 грн;

- № 53 від 30.09.2025 на суму 14 000,00 грн;

- № 3 від 30.09.2025 на суму 9 000, 00 грн;

- № 4 від 03.10.2025 на суму 250 000,00 грн;

- № 2 від 24.11.2025 на суму 10 288,54 грн.

В призначенні платежу вказаних платіжних інструкцій зазначено: «Повернення займу згідно договору безвідсоткового займу б/н від 15.08.2024 без ПДВ» та «Повернення займу по договору б/н від 15.08.2024 без ПДВ».

Також, в підтвердження часткового повернення відповідачем грошових коштів позивачем надані виписки за рахунками Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС».

У зв`язку із неповерненням Фізичною особою-підприємцем Тихоновим Олексієм Михайловичем грошових коштів за договором позики (займу) № б/н від 15.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення 2 118 144 грн 08 коп. з посиланням на приписи ст. ст. 509, 526, 530, 629, 638, 640, 642, 1046, 1049 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж цивільні права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких цивільних прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.

Зокрема, згідно з положеннями статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України також передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, що є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «реальним (від лататинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії».

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 зазначено, що «залишаючи без змін рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який застосував до спірних правовідносин статті 1046, 1047 ЦК України й виходив із того, що: з договору позики не вбачається, що ОСОБА_2 взяв кошти та зобов`язався повернути їх до 05 грудня 2008 року, оскільки в договорі вказано, що ОСОБА_2 «бере» у ОСОБА_1 кошти в розмірі 300 тис. доларів; договір позики не відповідає вимогам, установленим для правочинів, які укладаються в письмовій формі, а саме: договір позики в цій справі підписаний лише однією стороною - ОСОБА_2 - і не підписаний позикодавцем (позивачем); на другій сторінці договору біля запису щодо зобов`язання повернути кошти до 5 грудня 2008 року відсутній підпис ОСОБА_2; договір не містить назви та коду валюти. Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини на підставі договору позики. Від імені ОСОБА_2 написано документ, який названо договором позики та згідно з яким останній брав у ОСОБА_1 300 тис. доларів і зобов`язався в разі несвоєчасного погашення позики виплатити борг шляхом продажу свого майна тощо. Позичальник свої зобов`язання не виконав, борг не повернув, про що свідчив наявний у позивача оригінал зазначеного договору позики. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, передчасно погодився з висновками апеляційного суду, який: не врахував, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику; не визначився, який саме документ складений відповідачем - договір позики чи розписка про отримання від позикодавця грошових коштів, та не встановив справжньої правової природи зазначеного документа, незалежно від його найменування».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 жовтня 2018 року в справі № 924/1096/17 вказано, що «договір позики є класичним прикладом реального договору, про що свідчить положення абзацу 2 частини 1 статті 1046 ЦК України. Така норма сформульована імперативно. Окрім того, із дефініції даного договору, яка закріплена в абзаці 1 частини 1 статті 1046 ЦК України, можна зробити висновок, що оскільки позика спрямована до обов`язку повернути взяте в позику, то немає позики там, де не було заздалегідь взято в позику, тому що тоді не може бути мови про повернення. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що сторонами справи не було доведено факту передання позикодавцем (відповідачем) грошових коштів позичальнику (позивачу), дійшли висновку, що наявні договори між позивачем та відповідачем в якості договорів позики є неукладеними».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» ґрунтуються на договорі позики (займу) № б/н від 15.08.2024, проте Фізична особа-підприємець Тихонов Олексій Михайлович зазначає, що вказаний договір ним не уклався із позивачем та не підписувався, у зв`язку із чим звернувся до суду із клопотанням про витребування оригіналу договору позики (займу) № б/н від 15.08.2024 у позивача та призначення судової почеркознавчої експертизи.

В свою чергу позивач повідомив суду про неможливість надання оригіналу договору позики (займу) № б/н від 15.08.2024, у зв`язку із його знищенням внаслідок ракетного удару 06.09.2024 по цивільній інфраструктурі м. Павлоград, вул. Терьошкіна, буд. 32. В обґрунтування настання вказаної події позивач посилається на договір позички № 01/06/24 від 01.06.2024 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС», яким передано у безоплатне користування позивачу нежитлове приміщення площею 13,8 кв.м., розташоване на другому поверсі адмінбудівлі за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, буд. 9, і де, за твердженнями позивача, знаходився договір позички № 01/06/24 від 01.06.2024, проте, письмових доказів, які б підтверджували факт зберігання у вказаному привішенні будь-яких документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» не надано.

При цьому слід зазначити, що в акті про знищення/пошкодження майна за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9 від 23.09.2024 складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» не зазначено про пошкодження чи знищення майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС». Також інформація пошкодження чи знищення майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9, відсутня і в талоні-повідомлені єдиного обліку № 23939 про прийняття і реєстрації заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.09.2024 та витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22024040000001085 від 06.09.2024, та листі Головного управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 30.03.2026 № 55/8-1085/18 (т. 1 а.с. 153-157, т. 2 а.с.3).

Слід зазначити, що в акті про знищення/пошкодження майна за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 9 від 23.09.2024 складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» зазначено про пошкодження внаслідок ударної хвилі покрівлі будівлі, вікон, дверей, меблів, тощо, про будь-які папери не згадується.

Крім того, у судових засіданнях представник позивача неодноразово повідомляв, що при складанні позовної заяви від 19.12.2025 використовувалась скан-копія договору позички № 01/06/24 від 01.06.2024, при цьому у позовній заяві зазначено про наявність оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідач, в свою чергу додатково посилається на висновок експерта № 551/04-2006 від 01.05.2026 за результатами проведення почеркознавчого дослідження за заявою адвоката Волошиної Крістіни Юріївни, яка діє від імені Тихонова Олексія Михайловича, відповідно до якого підпис від імені фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича, зображення якого міститься у розділі «7. Адреса і реквізити сторін», у графі «Позичальник Фізична особа-підприємець Тихонов Олексій Михайлович» у технічній копії договору позики (займу) № б/н від 15.08.2024, укладеного від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» та Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича, виконаний не Тихоновим Олексієм Михайловичем, а іншою особою з наслідуванням підпису Тихонова О.М.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта не має для суду наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами з дотриманням вимог статті 86 цього Кодексу.

Також, слід зазначити, що відповідач самостійно ініціював проведення почеркознавчого дослідження, який було виконано Українським незалежним інститутом судових експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина шоста статті 91 ГПК України встановлює, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) наведено висновок, відповідно до якого тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 910/17281/21). Судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Станом на час розгляду справи по суті позивачем не підтверджено наявність договору позики (займу) № б/н від 15.08.2024, укладеного від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» та Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича.

В обґрунтування надання позики та часткове її повернення позивач, також, посилається на платіжні інструкції № 37 від 23.08.2024 на суму 42 000,00 грн, № 43 від 30.08.2024 на суму 280 000,00 грн, № 52 від 05.09.2024 на суму 122 000,00 грн, № 59 від 13.09.2024 на суму 60 000,00 грн, № 77 від 19.09.2024 на суму 70 000,00 грн, № 86 від 27.09.2024 на суму 15 000,00 грн, № 102 від 04.10.2024 на суму 156 000,00 грн, № 103 від 04.10.2024 на суму 1 000,00 грн, № 104 від 07.10.2024 на суму 55 000,00 грн, № 105 від 09.10.2024 на суму 8 000,00 грн, № 108 від 14.10.2024 на суму 3 100,00 грн, № 118 від 21.10.2024 на суму 65 000,00 грн, № 123 від 21.10.2024 на суму 100 000,00 грн, № 130 від 24.10.2024 на суму 50 000,00 грн, № 138 від 01.11.2024 на суму 2 000,00 грн, № 157 від 06.11.2024 на суму 21 000,00 грн, № 159 від 07.11.2024 на суму 85 000,00 грн., № 164 від 11.11.2024 на суму 9 000,00 грн, № 168 від 13.11.2024 на суму 20 000,00 грн, № 170 від 15.11.2024 на суму 1 000,00 грн, № 176 від 19.11.2024 на суму 100 000,00 грн, № 192 від 27.11.2024 на суму 50 000,00 грн, № 199 від 03.12.2024 на суму 40 000,00 грн, № 209 від 06.12.2024 на суму 300 000,00 грн, № 213 від 09.12.2024 на суму 15 000,00 грн, № 215 від 11.12.2024 на суму 10 000,00 грн, № 217 від 12.12.2024 на суму 2 000,00 грн, № 222 від 19.12.2024 на суму 50 000,00 грн, № 232 від 20.12.2024 на суму 75 000,00 грн; № 233 від 23.12.2024 на суму 100 000,00 грн, № 238 від 25.12.2024 на суму 50 000,00 грн, № 239 від 25.12.2024 на суму 45 000,00 грн, № 252 від 07.01.2025 на суму 320 000,00 грн, № 253 від 08.01.2025 на суму 11 000,00 грн, № 256 від 16.01.2025 на суму 10 000,00 грн, № 262 від 17.01.2025 на суму 2 000,00 грн, № 272 від 30.01.2025 на суму 100 000,00 грн, № 291 від 07.02.2025 на суму 277 000,00 грн, № 294 від 11.02.2025 на суму 20 000, 00 грн, № 304 від 17.02.2025 на суму 12 000,00 грн, № 318 від 20.02.2025 на суму 3 000,00 грн, № 446 від 05.09.2025 на суму 32 000,00 грн, № 118 від 21.01.2025 на суму 1 697,38 грн, № 25 від 10.06.2025 на суму 55 000,00 грн, № 32 від 01.07.2025 на суму 120 000,00 грн, № 1 від 29.09.2025 на суму 100 000,00 грн, № 2 від 29.09.2025 на суму 300 000,00 грн, № 53 від 30.09.2025 на суму 14 000,00 грн, № 3 від 30.09.2025 на суму 9 000, 00 грн, № 4 від 03.10.2025 на суму 250 000,00 грн, № 2 від 24.11.2025 на суму 10 288,54 грн, та виписку по рахункам.

Згідно із положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. (пункт 2.15).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.01.2020 по справі № 916/922/19 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Платіжна інструкція - касовий документ в електронній/паперовій формі, який оформляється для здійснення платіжної операції та є розпорядженням платника/ініціатора/отримувача надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (постанова Правління Національного банку України від 25.09.2018 № 103 «Про затвердження Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні»).

Тобто, платіжні інструкції та виписки по рахункам містять докази лише рух коштів та ведення господарської діяльності сторонами у справі.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.18 у справі №910/18036/17, від 23.10.19 у справі № 917/1307/18, від 18.11.19 у справі №902/761/18, від 04.12.19 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.20 у справі № 129/1033/13-ц.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Так, у постановах Верховний Суд постанова від 12.06.2019 у справі № 910/8472/18 та Верховний Суд постанова від 04.12.2019 у справі № 910/1362/19 зазначено, що обов`язковою умовою для задоволення позову про визнання права є наявність спору про право, який полягає у його невизнанні, оспорюванні або порушенні відповідачем. Верховний Суд неодноразово наголошував, що звернення до суду з вимогою про визнання права за відсутності факту його порушення, невизнання або оспорювання не відповідає завданням судочинства та не є належним способом захисту. Крім того, у постанові Верховний Суд постанова від 20.02.2019 у справі № 922/989/18 зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача, який не наділений повноваженнями щодо спірного майна та не вчиняє дій, що порушують право позивача, є підставою для відмови у задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд постанова від 18.03.2020 у справі № 910/12787/17, де суд зазначив, що відсутність порушеного права або невідповідність обраного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

Всі інші доводи та заперечення учасників судового процесу, судом досліджено, проте вони не змінюють висновків суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

У свою чергу, за наведених обставин та дослідивши матеріали справи, наразі відсутній факт безумовного порушення права позивача і відповідне право підлягає захисту в інший, визначений законом спосіб, який передбачає врахування всіх обставин та призведе до дійсного та ефективного (остаточного) відновлення права.

За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛИС ЛОГІСТІКС» до Фізичної особи-підприємця Тихонова Олексія Михайловича відмовити.

Рішення оформлено та підписано 29.06.2026 після виходу судді з відпустки.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.