Рішення № 137800552, 29.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 червня 2026 року Справа № 903/438/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М. розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Єврорентген

про стягнення 7 170, 00 грн.

Встановив: Комунальне підприємство Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Єврорентген у якій просить суд стягнути 7 170, 00 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору на технічне обслуговування №345 від 08.11.2021 в частині неналежного виконання зобов`язань за договором про, що зазначено в акті перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області .

Ухвалою суду від 07.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач та відповідач про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 08.05.2026.

Відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву за вх.№01-87/2786/26 від 18.05.2026 у якому вказує, що спірні правовідносини виникли у листопаді 2021, а саме: 08.11.2021 року, оскільки між сторонами укладено договір на технічне обслуговування №345 та 08.11.2021 підписано акт надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання № 08/11, а 17.11.2021 позивачем здійснено оплату послуг. Саме у момент підписання акту приймання-передачі послуг (акту надання послуг) та здійснення їх оплати позивач знав про обсяг та характер наданих послуг, а також мав усі можливості для перевірки належності їх виконання, у тому числі шляхом перевірки контрольно технічних журналів рентгенологічного обладнання. Крім того, звертає увагу суду на те, що відповідно до положень ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності розпочався не пізніше 17.11.2021 року, а саме з дати остаточного виконання спірного зобов`язання та оплати послуг, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що внаслідок дій ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» майно позивача було пошкоджене, знищене, погіршився його майновий стан або позивач поніс додаткові витрати для відновлення свого права. Також позивачем не доведено наявності упущеної вигоди, тобто доходів, які він міг би реально отримати за звичайних обставин у разі належного виконання зобов`язань. Фактично заявлена до стягнення сума є лише сумою оплати за прийняті позивачем послуги, які були належним чином оформлені та оплачені добровільно після їх прийняття. Відтак, у даному випадку відсутній сам факт заподіяння збитків у розумінні ст. 22 ЦК України, а тому правові підстави для їх стягнення з ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» відсутні, а тому просить суд відмовити в позові у повному об`ємі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що 08.11.2021 між ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» в особі директора Супрун Інни Вікторівни, що діє на підставі Статуту (нова редакція) затвердженого одноосібним рішенням учасника № 1 від 11.06.2019 та має ліцензію на провадження діяльності з використання ДІВ № ОВ 0202286 від 28.04.2017 видану Державною інспекцією ядерного регулювання України, що далі за тексом договору іменується виконавець, та Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Меневицької селищної ради в особі директора Бегаль Олега Петровича, що далі за текстом договору іменується замовник, що діє на підставі Статуту укладено договір на технічне обслуговування за №345. (а.с. 6-9)

Відповідно до п.п. 1.1 договору встановлено, виконавець здійснює на платній основі у порядку та на умовах визначених договором надання послуг замовнику, зокрема- проведення технічного обслуговування обладнання згідно керівництва з експлуатації на зазначене обладнання в період дії договору з опрацювання конкретних ситуацій, який експлуатує рентгенодіагностичне обладнання.

Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом закупівлі за цим договором є : код ДК021-2015:50420000-5 послуги з ремонту і технічного обслуговування медичного та хірургічного обладнання.

Відповідно до п.п 3.1 договору визначено, що вартість технічного обслуговування на один календарний квартал складає-7170 грн. у тому числі ПДВ (20%) 1195 грн.

Пунктом п.п 3.2 договору встановлено, що загальна вартість договору складає 7170 грн. у тому числі ПДВ (20%) -1195 грн. у національній валюті України.

Згідно п.п 3.3 виконання робіт з надання послуг замовнику оформлюється актом надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання, який підписується сторонами по закінченні процесу надання послуг.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 або ж до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

08.11.2021 року між Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради та ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» складено та підписано акт надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання № 08/11. (а.с. 10)

Між Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради та ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» складено та підписано додаток №2 відповідно до п.п 1 визначено, що перевірка надійності з`єднання корпусів складених (стикових) частин комплексу з шиною заземлення перевірка випромінювачів на герметичність. Зовнішній огляд апарату, перевірка на наявність зовнішніх пошкоджень, слідів зносу, запиленості і т.п. діагностика кожного робочого режиму. Дрібний ремонт (ТО1).

17.11.2021 року Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради оплачено надані послуги відповідно до платіжного доручення №1905 на суму 7170 грн. (а.с. 29-31)

З 01.07.2025 року по 22.09.2025 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію позивача щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності за період 01.01.2021 року по 30.06.2025 року. За результатами ревізії зазначено, що в акти приймання наданих послуг за IV квартал 2021 включено недостовірні дані щодо технічного обслуговування рентгендіагностичного обладнання, оскільки в контрольно-технічних журналах рентгенобладнання (КТЖ) відсутні записи про проведення квартального технічного обслуговування рентгенівського обладнання за IV квартал 2021 року.

У вимозі Держаудитслужби про усунення виявлених ревізією порушень законодавства, серед іншого зазначено, що в порушення ч.1 ст. 629 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 ХIV пункту 2.1 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24,05.1995 №88, ТзОВ «Єврорентген» в акті приймання наданих послуг за IV квартал 2021 включено недостовірні дані щодо технічного обслуговування ренгендіагностичного обладнання, хоча в контрольно-технічних журналах рентген обладнання (КТЖ) відсутні записи про проведення квартального технічного обслуговування рентгенівського обладнання за IV квартал 2021 за переліком замовника згідно додатку №1 до договору на технічне обслуговування за №345 від 08.11.2021, внаслідок зазначеного виконавцем завищено обсяг та вартість наданих послуг на суму 7 170 грн., чим завдано матеріальної шкоди збитків підприємству.

12.11.2025 позивач звернувся з листом від 12.11.2015 за №2292/01-13/2-25 у якому вказав, що на підставі акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради, проведеної Західним офісом Держаудитслужби у Волинській області від 22.09.2025 №130304-22/25, а також листа Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства » від 14.10.2025 за №130304-14/2246-2025, якою вставлено недостовірність даних щодо технічного обслуговування рентгенодіагностичного обладнання внаслідок завищено обсяг та вартість за договором №345 від 08.11.2021 згідно акту виконаних робіт за №08/11 від 08.11.2021, а відтак переплата становить 7170 грн., а тому просить відшкодувати збитки протягом 10 календарних днів з дня отримання даного листа. До листа долучив витяг з акта ревізії №130304 від 22.09.2025, договір №345 від 08.11.2021, акт виконаних робіт №08/11 від 08.11.2021.(а.с. 28)

24.11.2025 ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» надіслав лист відповідь за №24/11-01 в якому зазначив, що претензії викладенні у листі за вих.№2292/10-13/2-25 від 12.11.2025 є необґрунтованим та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Надання послуг підтверджується відповідною документацією, а обов`язки щодо ведення та зберігання контрольно-технічної документації належать до компетенції медичного закладу. Відтак, підстав для повернення коштів відшкодування шкоди чи визнання ненаданих послуг не вбачається. (а.с. 29-31)

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся з позовною заявою та просить стягнути з відповідача 7 170, 00 грн. збитків, у зв`язку із порушенням умов договору на технічне обслуговування №345 від 08.11.2021 в частині неналежного виконання зобов`язань за договором про, що зазначено в акті перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області .

Відповідач у відзиві за вх.№01-87/2786/26 від 18.05.2026 просить суд відмовити в позові з підстав не обґрунтованості та не доведеності та застосувати строк позовної давності.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із наступного:

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.п 3.3 виконання робіт з надання послуг замовнику оформлюється актом надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання, який підписується сторонами по закінченні процесу надання послуг.

08.11.2021 року між Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради та ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» складено та підписано акт надання послуг по технічному обслуговуванню рентгенівського обладнання № 08/11. (а.с. 10)

Між Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради та ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» складено та підписано додаток №2 відповідно до п.п 1 визначено, що перевірка надійності з`єднання корпусів складених (стикових) частин комплексу з шиною заземлення перевірка випромінювачів на герметичність. Зовнішній огляд апарату, перевірка на наявність зовнішніх пошкоджень, слідів зносу, запиленості і т.п. діагностика кожного робочого режиму. Дрібний ремонт (ТО1).

17.11.2021 року Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради оплачено надані послуги відповідно до платіжного доручення №1905 на суму 7170 грн. (а.с. 29-31)

З 01.07.2025 року по 22.09.2025 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області проведено ревізію позивача щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності за період 01.01.2021 року по 30.06.2025 року. За результатами ревізії зазначено, що в акти приймання наданих послуг за IV квартал 2021 включено недостовірні дані щодо технічного обслуговування рентгендіагностичного обладнання, оскільки в контрольно-технічних журналах рентгенобладнання (КТЖ) відсутні записи про проведення квартального технічного обслуговування рентгенівського обладнання за IV квартал 2021, внаслідок зазначеного виконавцем завищено обсяг та вартість наданих послуг на суму 7 170 грн., чим завдано матеріальної шкоди збитків підприємству.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін у справі, суд дійшов висновку, що цивільні права та обов`язки між Комунального підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради та ТзОВ «Єврорентген» склались на підставі статті 1212 ЦК України.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 №607/5422/16-ц, від 19.05.2021 №922/1830/20.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);

2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;

4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Отже, належним та ефективним способом захисту є звернення з кондиційним позовом про витребування майна (грошових коштів), які набуті без правової підстави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14- 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Водночас, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 від 15.06.2021).

Відтак, суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин справи та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, зокрема, суд зазначає, що набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Суд встановив, що у вимозі Держаудитслужби про усунення виявлених ревізією порушень законодавства, вказано на порушення ч.1 ст. 629 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996 ХIV пункту 2.1 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24,05.1995 №88, ТзОВ «Єврорентген» в акті приймання наданих послуг за IV квартал 2021 включено недостовірні дані щодо технічного обслуговування ренгендіагностичного обладнання, хоча в контрольно-технічних журналах рентген обладнання (КТЖ) відсутні записи про проведення квартального технічного обслуговування рентгенівського обладнання за IV квартал 2021 за переліком замовника згідно додатку №1 до договору на технічне обслуговування за №345 від 08.11.2021, внаслідок зазначеного виконавцем завищено обсяг та вартість наданих послуг на суму 7 170 грн., чим завдано матеріальної шкоди збитків Комунальному підприємству Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради

12.11.2025 позивач звернувся листом від 12.11.2015 за №2292/01-13/2-25 у якому вказав, що на підставі акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради, проведеної Західним офісом Держаудитслужби у Волинській області від 22.09.2025 №130304-22/25, а також листа Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства » від 14.10.2025 за №130304-14/2246-2025, якою вставлено недостовірність даних щодо технічного обслуговування рентгенодіагностичного обладнання внаслідок завищено обсяг та вартість за договором №345 від 08.11.2021 згідно акту виконаних робіт за №08/11 від 08.11.2021, а відтак переплата становить 7170 грн., а тому просить відшкодувати збитки протягом 10 календарних днів з дня отримання даного листа. До листа долучив витяг з акта ревізії №130304 від 22.09.2025, договір №345 від 08.11.2021, акт виконаних робіт №08/11 від 08.11.2021.(а.с. 28)

24.11.2025 ТзОВ «ЄВРОРЕНТГЕН» надіслав лист відповідь за №24/11-01 в якому зазначив, що претензії викладенні у листі за вих.№2292/10-13/2-25 від 12.11.2025 необґрунтованим та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Надання послуг підтверджується відповідною документацією, а обов`язки щодо ведення та зберігання контрольно-технічної документації належать до компетенції медичного закладу. Відтак, підстав для повернення коштів відшкодування шкоди чи визнання ненаданих послуг не вбачається. (а.с. 29-31)

Однак, виходячи з вищезазначеного, вставлено недостовірність даних щодо технічного обслуговування рентгенодіагностичного обладнання внаслідок завищено обсяг та вартість за договором №345 від 08.11.2021 згідно акту виконаних робіт за №08/11 від 08.11.2021, переплата становить у розмірі 7170 грн., що підтверджується актом перевірки Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області під час перевірки Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради у вимозі про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 14.10.2025 за № 130304-14/2246-2025.

Вказане порушення призвело до надмірно сплачених коштів щодо технічного обслуговування рентгенодіагностичного обладнання внаслідок завищено обсяг та вартість за договором №345 від 08.11.2021 та згідно акту виконаних робіт за №08/11 від 08.11.2021 за не наданні послуги розмірі 7170 грн.

Відтак, суд вважає, що сума 7170 грн. підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, відповідач, подав заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до спірних правовідносин.

Положеннями ст.267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності для захисту порушеного права встановлено тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту (відповідну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14).

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: має юридичний склад; означає сплив строку; має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дана позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.04.2019 року у справі № 6/8-09, від 04.06.2018 року у справі № 920/225/17, від 25.01.2018 року у справі № 910/7394/17.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як встановлено судом позовна заява була подана Комунальним підприємством Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради 06.05.2026, а акт надання послуг по технічному обслуговуванню 08.11.2021, а 17.11.2021 позивачем оплачено послуги в сумі 7170 грн. а отже, саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності, а саме 18.11.2021.

Однак, у таких правовідносинах перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Позивач, відповідно до акту ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області під час перевірки Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради у вимозі про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 14.10.2025 за № 130304-14/2246-2025, усвідомив своє порушено право, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Законодавство можевизначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 до 30 червня 2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 08 листопада 2021, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду у справі 903/602/24 від 02.07.2025.

Отже, оскільки в цій справі станом на 18 листопада 2021 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про 7170 грн. не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

Відтак, правові підстави застосування строку позовної давності відсутні.

Отже, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об`ємі.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Єврорентген (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76 А, код ЄДРПОУ 37669142) на користь Комунального підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради (44601, Волинська обл., с-ще Маневичі, вул. Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 01983186) 7170,00 грн. - заборгованості та 3328,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

29.06.2026

Суддя В. М. Дем`як