Рішення № 137799228, 12.06.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/146/26

провадження №: 2/398/1639/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" червня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.

за участі секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ісмайлова Анна Вікторівна, до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Олександрійської міської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Батько на момент смерті проживав разом з матір`ю ОСОБА_3 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та з`ясувала, що мати не прийняла спадщину після смерті батька. Таким чином, позивач прийняла спадщину лише після смерті матері.

Просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 подала заяву, якою позовні вимоги підтримала повністю, просила суд розглянути справу за відсутності позивача та представника.

Представник відповідача Олександрійської міської ради Кіровоградської області у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до поданої заяви просив справу розглянути без його участі.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.01.1995 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .

Факти смерті ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12.09.2005 року (а.с.10), смерті ОСОБА_5 підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.05.2024 року (а.с.13), смерті ОСОБА_6 підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24.11.2024 року (а.с.9).

Згідно з листом приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області від 17.02.2026 року №66/01-16 зазначено, що станом на 17.02.2026 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалася. Зазначений факт також підтверджено інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).

Листом приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області від 01.07.2025 року №261/01-16 позивачу відмовлено у прийнятті спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , оскільки строк для прийняття спадщини, встановлений ст.1270 ЦК України, пропущений.

Відповідно до копії спадкової справи №57/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 встановлено, що позивачу, як спадкоємцю, видано свідоцтво про право на спадкування за законом. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з 2/3 частко квартири АДРЕСА_2 , з яких 1/3 частка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11.01.1995 року, а 1/3 частка належала на підставі на підставі вищезазначеного свідоцтва на право власності на житло ОСОБА_5 сину спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його мати ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх прав.

Таким чином, судом встановлено, що позивач успадкувала 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , а 1/3 частка, яка за життя належала померлому батьку ОСОБА_2 , залишилася не успадкованою.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначила, що батьки проживали разом та вона не знала, що мати не прийняла спадщину після смерті батька.

Також судом встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2 на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а мати позивача - ОСОБА_6 на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказані обставини перешкоджали позивачу вчасно подати заяву про прийняття спадщини, а тому пропуск строку для прийняття спадщини позбавляє позивача можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Отже, надання позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини не порушить права та свободи інших осіб.

Позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.

Відповідно до н. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них. переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК): про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370. 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом - відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч.1 та 3 ст.1272 ЦК України визначено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст.1298 ЦК України зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата ВС сформувала основні підходи щодо визначення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Велика Палата ВС завернула увагу, що головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту (які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом) тощо.

На підставі викладеного, суд вважає, що строк прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин, оскільки вона, хоча і є спадкоємцем першої черги, проте не знала про реєстрацію батьків за різною адресою та, оскільки останні проживали разом, вважала, що мати за життя прийняла спадщину після смерті батька. Зазначений факт у судовому засіданні підтверджений і ніким не спростований.

Викладене свідчить про те, що позивач мав об`єктивні перешкоди для реалізації свого права на прийняття спадщини, у зв`язку з чим наявні підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Отже, суд вважає можливим визнати причини пропуску позивачем строку для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця поважними, а тому йому потрібно надати додатковий строк для подачі заяви терміном на 2 місяці.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1226, 1258, 1259, 1261-1265, 1268-1270, 1272, 1282 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , терміном 2 (два) місяці, починаючи з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

відповідач: Олександрійська міська рада Кіровоградської області, ЄДРПОУ 33423535, юридична адреса: Кіровоградська область, м.Олександрія, пр-т Соборний, 59.

Суддя Т.В. Голосеніна