Рішення № 137796406, 30.06.2026, Тетіївський районний суд Київської області

30.06.2026 Провадження по справі № 2/940/663/26

Справа № 940/924/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Зіп`юк Т.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 26.09.2025-100000912 від 26.09.2025 у розмірі 34330,00 грн.та понесених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.09.2025-100000912, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3500,00 грн. строком на 168 днів з фіксованою процентною ставкою 1 % за 1 (один) день користування кредитом.

06.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 6000,00 грн.

07.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 7000,00 грн.

13.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 9000,00 грн.

25.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 10000,00 грн.

03.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 12000,00 грн.

04.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 13000,00 грн.

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання, зокрема надало відповідачу кредит у загальному розмірі 13000,00 грн. У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує договірні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 34330,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн.; заборгованості по процентам в розмірі 13330,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 200,00 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1300,00 грн.; відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України в розмірі 6500,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 28.05.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони у справі повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

15.06.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що кредитний договір (оферти) № 26.09.2025-100000912 від 26.09.2025 та додаткові договори до нього були підписані ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису). Роздруківки пропозиції (оферти), заявки, додаткових договорів та підтвердження є односторонніми документами Позивача, складеними ним самостійно, і самі по собі не засвідчують волевиявлення Відповідача на укладення кредитного договору саме на зазначених у позові умовах.

Крім того, звертає увагу суду на те, що позивач стверджує про укладення між сторонами додаткових договорів про збільшення суми кредиту (траншів) від 06.10.2025, 07.10.2025, 13.10.2025, 25.10.2025, 03.11.2025, 04.11.2025, внаслідок чого загальна сума кредиту нібито зросла з 3500,00 грн до 13000,00 грн. При цьому належних та допустимих доказів підписання відповідачем кожного із цих додаткових договорів з використанням кваліфікованого електронного підпису, а також доказів направлення цифрового одноразового ідентифікатора, за таких підстав не вбачається факт прийняття відповідачем пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, зазначених офертою. Попри це позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача. Стосовно процентів, то вважає їх також неправомірно нарахованими. Так заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співмірною сумі кредиту та суперечить принципам розумності та добросовісності. Щодо вимог про стягнення відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, у розмірі 6500,00 грн. зазначає, що згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодпавцем (позикодавцем). Вимоги позивача про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в сумі 200,00 грн. та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1300,00 грн. також вважає такими, що не підлягають задоволенню. Так, позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, за таких підстав положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту та комісії за надання кредиту на умовах програм розстрочки, є нікчемними ( а. с. 41-57).

23.06.2026 до суду від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Крім того, зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) від 26.09.2025. Таким чином, кредитний договір між сторонами було укладено у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.

При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти. Враховуючи викладене, підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «Споживчий центр».

Разом з тим, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі тощо у Позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів.

Крім того, зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача.

Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.

При подачі позовної заяви додано відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені Специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами)(протоколи від 09.01.2023 №В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, твердження відповідача щодо незаконності нарахування процентів за кредитним договором, зазначив, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Крім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.

Законом України Про споживче кредитування передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

Щодо нарахування комісії зазначив, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача ( а. с. 58-86).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом встановлено, що 26.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 26.09.2025-100000912, за яким позивачем надано позичальнику грошові кошти в сумі 3500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом. Вiдповiдно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума Кредиту: 3500,00 грн.; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмiрi 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Строк на який надається кредит - 168 днів з дня його надання.

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 5% від суми Кредиту та дорівнює 175 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 175 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів.

06.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 6000,00 грн.

07.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 7000,00 грн.

13.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 9000,00 грн.

25.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 10000,00 грн.

03.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на12000,00 грн.

04.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту на 13000,00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 13000,00 грн., що підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахунок коштів та квитанціями.

Відповідач скористався кредитними коштами, але не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 34330,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн.; заборгованості по процентам в розмірі 13330,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 200,00 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1300,00 грн.; відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України в розмірі 6500,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи відповідача про відсутність факту укладення кредитного договору та додаткових угод до нього, суд вважає необґрунтованими.

Як встановлено судом, 26.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.09.2025-100000912 та додаткові угоди до нього шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Згідно із пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії (оферти) від 26.09.2025 ТОВ «Споживчий центр» пропонував укласти відповідачу кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на вебсайті кредитодавця, заявки, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомлені на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази ідентифікації відповідача як сторони договору, зокрема довідку про ідентифікацію клієнта, персональні дані відповідача, відомості про номер мобільного телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, а також умови договору та додатки до нього. Сукупність зазначених доказів дає суду підстави дійти висновку, що саме відповідач вчинив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, та прийняв його умови.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем ОСОБА_1 були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 970,00 грн. від 09.10.2025 року, на суму 1750,00 грн. від 23.10.2025 року, що, в свою чергу спростовує твердження відповідача про відсутність факту укладення кредитного договору та додаткових договорів до нього.

Суд відхиляє заперечення відповідача про відсутність доказів фактичного перерахування кредитних коштів.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-1438. Надані позивачем повідомлення про перерахування коштів та квитанції у поєднанні з умовами договору, відсутністю доказів повернення коштів або заперечень відповідача у період дії договору, свідчить про належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань.

При цьому відповідач не скористався правом заявити клопотання про витребування банківських документів, не надав доказів неперерахування коштів та не довів обставин, на які посилається, що суперечить вимогам статті 81 ЦПК України.

Суд відхиляє доводи відповідача про не укладення кредитного договору та неотримання ним кредитних коштів з огляду на таке.

Дослідженими судом доказами встановлено, що відповідач та позивач підписали електронний кредитний договір 26.09.2025 шляхом обміну електронними повідомленнями, з боку відповідача одноразовим електронним ідентифікатором Е517.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів на загальну суму 13000,00 грн. підтверджується інформацією наданою позивачем, а саме квитанціями про здійснення перерахунків та інформаційними листами ТОВ «УПП».

Щодо тверджень сторони відповідача про те, що вимоги позивача про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в сумі 200,00 грн. та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1300,00 грн. є такими що не підлягають задоволенню, суд зазначає наступне.

Згідно із пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії (оферти) від 26.09.2025 ТОВ «Споживчий центр» пропонував укласти відповідачу кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на вебсайті кредитодавця, заявки, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомлені на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до заявки кредитного договору № 26.09.2025-100000912 (кредитної лінії) позичальнику надано кредит у розмірі 3500,00 грн строком на 168 днів з дати його надання; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандартна»;

Умовами договору передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту - 175,00 грн.

У Заявці кредитного договору (кредитної лінії) зазначено: «Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - «Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 5% від суми Кредиту та дорівнює 175,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів».

Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.

З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

У Заявці кредитного договору (кредитної лінії) зазначено: «Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") 175,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит».

Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме:

організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях;

забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях;

забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях;

забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу;

консультаційні послуги;

інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Слід зауважити, що своїм підписом на договорі та додаткових угодах до нього, відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр»в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 27830,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн.; заборгованості по процентам в розмірі 13330,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 200,00 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1300,00 грн

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України у розмірі 6500,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитний договір № 26.09.2025-100000912 укладений між сторонами 26.09.2025, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за прострочення зобов`язань.

Відтак, оскільки стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України в розмірі 6500,00 грн.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Cпоживчий центр»заборгованість за кредитним договором № 26.09.2025-100000912 від 26.09.2025у розмірі27830,00 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн.; заборгованості по процентам в розмірі 13330,00 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) в розмірі 200,00 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 1300,00 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення відсотків, нарахованих по 625 ст. ЦК України в розмірі 6500,00 грн. необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач ТОВ «Споживчий центр»поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2662,40 грн.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 27830,00 грн., що становить 81,07 % від заявленої позивачем суми 34330,00 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 2158,41 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором № 29.06.2025-100000912 від 26.09.2025 у розмірі 27830 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять) гривень 00 копійок та частково понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2158 (дві тисячі сто п`ятдесят вісім) гривень 41 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко