Постанова № 13779611, 09.02.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2011 р.Справа № 15/160/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Картере В.І.,

суддів: Жекова В.І., Пироговського В.Т.,

при секретарі судового засідання Матієнко А.В.

за участю представників:

від ФОП ОСОБА_2 не зявився, належним чином повідомлений,

від ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції Калашнюк І.М.

від ФОП ОСОБА_5 - не зявився, належним чином повідомлений,

від ФОП ОСОБА_6 - не зявився, належним чином повідомлений,

від ФОП ОСОБА_7 - не зявився, належним чином повідомлений,

від ФОП ОСОБА_2 - не зявився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2010р.

по справі № 15/160/10

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції

за участю третіх осіб, що не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про встановлення нікчемності кредитного договору №010/08-11/06-419 від 19.09.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

12.10.2010р. Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просила встановити нікчемність кредитного договору №010/08-11/06-419 від 19.09.2006 р., укладеного між нею та Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 стверджує, що кредитний договір №010/08-11/06-419 від 19.09.2006 р. укладено всупереч приписів ст. 207 ЦК України без додержання письмової форми договору, а саме: не скріплено основною печаткою відповідача, що в силу ч.2 ст. 1055 ЦК України свідчить про його нікчемність.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.10.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2010р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2010р. (суддя Ржепецький В.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний кредитний договір №010/08-11/06-419 від 19.09.2006р. відповідає вимогам ч.2 ст.207 ЦК України, а саме: містить підпис та скріплений печаткою відповідача.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Також, вказаним рішенням суду здійснено заміну відповідача з Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство - “Райффайзен Банк Аваль”.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції по даній справі та задовольнити позовні вимоги повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт навів доводи аналогічні тим, що викладено у позові щодо нікчемності спірного договору.

Також ФОП ОСОБА_2 зазначила, що обраний нию спосіб захисту порушеного права, на її думку, відповідає ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, так як згідно вказаних норм, порушені права та законні інтереси можливо захистити й іншим способом, що встановлений договором чи законом. Зокрема, зазначає апелянт, такий спосіб захисту порушеного права як встановлення нікчемності правочину передбачено постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” №9 від 06.11.2009р.

Відповідач в порядку ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

19.09.2006р. між ФОП ОСОБА_2 (Позичальник) та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” (Банк) укладено кредитний договір №010/08-11/06-419, відповідно до п.1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 1580950,00 грн. строком до 19.09.2011р. із сплатою 16 % річних.

30.10.2007р. між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” укладено додатковий договір №010/08-11/06-419/5 до кредитного договору №010/08-11/06-419, відповідно до якого ВАТ “Райфайзен Банк Аваль” в рамках Генерального кредитного договору №010/01-02/07-071 зобовязався відкрити Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1324000,00 грн. строком до 19.09.2011р. із сплатою 16 % річних.

Позивач оспорює вказаний кредитний договір, так як вважає, що він не відповідає вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки його не скріплено основною печаткою відповідача, що в силу ч.2 ст. 1055 ЦК України, стверджує позивач, свідчить про його нікчемність.

Втім, вказані доводи позивача є безпідставними з огляду на наступне:

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірний кредитний договір №010/08-11/06-419 від 19.09.2006 р. скріплено печаткою Миколаївського відділення Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль”, що не суперечить наведеній ст. 207 ЦК України.

Доводи апелянта щодо того, що спірний кредитний договір є нікчемним, так як його не скріплено основною печаткою відповідача, апеляційний господарський суд відхиляє з огляду на таке:

Відповідно до п. 3.2.6. Інструкції “Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17 (в редакції, що діяла на момент укладення договору) (далі - Інструкція), підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим, відповідно до наказу, розпорядження або рішення по них - виготовлення додаткових печаток з цифрами „1”, „2” і т. ін.

На підставі п. п. 9.1, 9.2, 9.4 Положення “Про порядок створення і державної реєстрації банків”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. №375 (в редакції, що діяла на момент укладення договору), банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) згідно з вимогами Закону, цього Положення та внутрішньобанківських положень. Реєстрація філій і представництв банків здійснюється шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру банків. Для створення відокремлених структурних підрозділів банк зобов'язаний розробити внутрішньобанківську систему реєстраційної кодифікації цих підрозділів та надати кожній філії, представництву внутрішньобанківські реєстраційні коди. Філії банку діють від імені банку на підставі Положення про філію.

Миколаївська обласна дирекція ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, укладаючи спірний кредитний договір, діяла від імені Банку на підставі Положення про Миколаївську обласну дирекцію ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, затвердженого рішенням Спостережної ради „Райффайзен Банк Аваль” №СР-23 від 17.10.2006р, відповідно до п. 1.8 якого, дирекція має „круглу печатку зі своїм повним офіційним найменуванням та кутовий штамп зі своєю назвою”.

27.09.2006 року постановою Правління АТ „Райффайзен Банк Аваль” П-105/12 затверджено Положення „Про печатки та штампи ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, чинне на момент укладання спірного кредитного договору. Згідно з п.3.1. вказаного Положення, у діяльності філії Банку використовують наступні печатки:

- основну печатку філії з повною назвою філії Банку згідно положення про відповідну філію, назвою країни, ідентифікаційним кодом філії, ідентифікаційним кодом Банку. Цією печаткою посвідчується підпис на договорах (угодах), фінансових та банківських документах тільки директора дирекції, керуючого філією, осіб, що їх заміщують (виконують обов'язки), або їх заступників у межах повноважень, наданих довіреностями (наказами);

- додаткові печатки філії за номером „1”, „2”, „3” та інші з повною назвою філії Банку згідно положення про відповідну філію, назвою країни, ідентифікаційним кодом філії, ідентифікаційним кодом Банку.

Відповідно до п.3.3.7 Інструкції на печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи.

На печатці Миколаївської обласної дирекції Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль”, якою скріплено спірній кредитний договір, зазначено ідентифікаційний код Миколаївської обласної дирекції 24779442, що свідчить про відсутність порушення приписів чинного законодавства при укладанні спірного кредитного договору.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що кредитний договір №010/08-11/06-419 від 19.09.2006 р. відповідає вимогам ст. 207 ЦК України, тобто містить підпис та скріплений печаткою.

Крім того, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про невідповідність закону, обраного позивачем способу захисту порушеного права, з огляду на наступне:

Як випливає із змісту позову ФОП ОСОБА_2 фактично просить встановити юридичний факт нікчемність кредитного договору.

Однак, такий спосіб захисту порушеного права законом не передбачений.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України, визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, ч. 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Обраний позивачем по даній справі спосіб захисту порушеного права не відповідає наведеним правовим нормам. При цьому, будь-які інші нормативні акти, що передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як встановлення нікчемності договору, також відсутні.

Не встановлено такого способу захисту й спірним кредитним договором.

Застосування визначеного позивачем способу захисту суперечить приписам ст. 19 Конституції України згідно із якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ствердження апелянта про те, що такий спосіб захисту порушеного права, як встановлення нікчемності правочину передбачений постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” №9 від 06.11.2009р. апеляційний господарський суд вважає помилковим, оскільки за своєю правовою природою постанова Пленуму Верховного Суду України не є нормативно-правовим актом, в той час як з наведених вище норм ЦК України та ГК України випливає, що інші способи захисту порушеного права можуть бути встановлені лише договором або законом.

За викладених обставин, недоведеність позивачем факту не відповідності спірного кредитного договору №010/08-11/06-419 від 19.09.2006 р. вимогам ч. 2 ст. 207 ЦК України та невідповідність способу захисту порушеного права чинному законодавству є, в даному випадку, підставами для відмови у задоволені позовних вимог, у звязку з чим, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З врахуванням викладеного підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2010р. по справі №15/160/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя :В.І. Картере

Судді:В.І. Жеков

В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 10.02.2011р.