Ухвала суду № 137794988, 22.06.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/2434/25

н/п 2/766/455/26

УХВАЛА

про зупинення провадження по справі

22 червня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Зацепілін В.О., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, -

встановив:

В провадженні суду перебуває вищевказана справа. Від відповідача 14.05.2026 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі через його перебування на військовій службі.

16.06.2026 року представником відповідача адвокатом Мієнко Р.В. подано клопотання про зупинення розгляду справи з огляду на перебування відповідача на військовій службі.

01.06.2026 від представника позивача адвоката Горбунової К.О. надійшли заява про збільшення суми судових витрат та збільшення розміру позовних вимог, а також заперечення щодо зупинення провадження по справі.

В судове засідання сторони не з`явилися, про причини не явки суд не повідомляли. Представником позивачки подано заяву про проведення розгляду справи у відсутність, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналогічні за змістом положення містяться також у пункті 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та у пункті 5 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі №754/947/22.

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Відповідачем ОСОБА_2 надано суду довідку №235 від 24.02.2026 року, видану ВЧ НОМЕР_1 , за якою він перебуває на військовій службі в ВЧ НОМЕР_1 .

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 наразі проходить військову службу у НОМЕР_2 , та з огляду на положення ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_2 на службі у складі Збройних Сил України.

При цьому доводи представника позивачки щодо укладення відповідачем договору про надання правової допомоги у період проходження військової служби та наявність у відповідача представника професійного адвоката, досягнення цілей підготовчого провадження тощо не можуть бути прийняти до уваги з огляду на вищевикладене мотивування обов`язку суду зупинити провадження по справі.

Щодо заяви про збільшення позовних вимог та судових витрат, останні підлягають прийняттю судом, оскільки відповідають вимогам ЦПК України, подані на стадії підготовчого провадження, їх копії направлені іншим учасникам справи.

Ухвала в повному обсязі складена 22.06.2026.

Керуючись ст. 253, 261 ЦПК України,

ухвалив:

Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Моторне (транспортне) страхове бюро України про стягнення заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди до припинення перебування на службі відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

СуддяО. В. Ус