Рішення № 137794358, 29.06.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/6549/25

Номер провадження 2-о/213/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В., присяжних - Євко Л.В., Ященко М.С.

за участі секретаря судового засідання Довгої А.В., Шульги В.С., Бабейкіної Н.О.

за участі представника заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №213/6549/25 за заявою ОСОБА_2 , представник заявниці ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про визнання особи померлою,

У С Т А Н О В И В:

Представник заявниці звернувся до суду із заявою про визнання померлим (загиблим) чоловіка заявниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 24.03.2023 під час виконання бойових завдань в районі н.п. Діброва Сіверськодонецького (Сєвєродонецького) району Луганської області.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявниця перебуває із ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з 28.12.2022. Її чоловік походив службу у військовій частині НОМЕР_1 , мав 10 бойових розпоряджень та 18.03.2023 не повернувся з виконання бойового завдання. 27.03.2023 заявниця отримала сповіщення, що її чоловік під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_3 у районі населеного пункту Діброва Сіверськодонецькогорайону Луганської області зник безвісти. Актом службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у кількості 5 осіб під час виконання бойового завдання, серед яких був чоловік заявниці виконували бойове завдання на бойовій позиції «АРАРАТ», яка була втрачена та захоплена ворогом. Відповідно до пояснень військовослужбовців, по бойовій позиції «АРАРАТ» ворогом було завдано три послідовних удари з невстановленої зброї, позиція захоплена, а на самій позиції перебувають тіла військовослужбовців без ознак життя, жоден з бійців не повернувся до зони евакуації, одного бійця взято в полон. Заявницею 28.03.2023 було подано заяву про кримінальне правопорушення та відкрито кримінальне провадження №12023041610000102, також по даному факту було відкрито кримінальне провадження №120231330000001385 від 26.04.2023. Під час проведення досудового розслідування також було допитано свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час штурму позиції. Інформація щодо перебування ОСОБА_3 у полоні відсутня. Вважає, що є всі підстави для визнання ОСОБА_3 померлим. Встановлення даного факту необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть, соціальних виплат, оформлення спадщини та визначення статусу дружини загиблого військовослужбовця.

Заявниця в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник заявниці в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, підтвердив обставини, викладені в заяві, просить вимоги задовольнити та визнати померлим (загиблим) чоловіка заявниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зник безвісти 24.03.2023 під час виконання бойових завдань в районі н.п. Діброва Сіверськодонецького(Сєвєродонецького) району Луганської області.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України надав заяву про розгляд справи без його участі, просить урахувати письмові пояснення при ухваленні судового рішення, в яких зазначає, що для визначення початку перебігу строку для оголошення особи померлою потрібно врахувати часові характеристики ведення бойових дій в районі в н.п. Діброва Сіверськодонецькогорайону Луганської області.

16.12.2025 заява надійшла до суду.

19.12.2025 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі заінтересовану особу.

19.01.2026 витребувано докази.

02.02.2026 надійшли витребувані докази.

19.02.2026 витребувано докази.

25.03.2026 надійшли витребувані докази.

01.05.2026 витребувано докази.

09.06.2026 застосовано захід процесуального примусу.

Вислухавши представника заявниці, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати ОСОБА_3 ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мав статус дитини - сироти.

28.12.2022 між заявницею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.

Солдат ОСОБА_3 , перебував у військовій частині НОМЕР_1 на військовій службі на посаді снайпер 2 (категорії) відділення снайперів роти вогневої підтримки з 20.11.2022 по 09.05.2023, має статус учасника бойових дій, та в періоди з 20.11.2022 по 09.01.2023, з 06.02.2023 по 25.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку із військовою агресією Російської федерації проти України, перебуваючи у східній частині Донецького оперативного району.

Як видно із сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_6 №7/1388 від 27.03.2023, заявницю повідомлено про те, що її чоловік солдат ОСОБА_3 , снайпер 2 (категорії) відділення снайперів роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_3 у районі АДРЕСА_1 зник безвісти.

Згідно з Актом службового розслідування 12.04.2023, у денний час доби 24.03.2025 зведена група військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , в тому числі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , які виконували бойове завдання на бойовій позиції «АРАРАТ», розташованій в с. Діброва Сєвєродонецького району Луганскої області в ході бойових зіткнень із ворогом зникли безвісти за особливих умов, згодом бойова позиція втрачена та захоплена ворогом. У ході службового розслідування з наданих пояснень командира роти ОСОБА_10 встановлено, що на зв`язок вийшов один із військовослужбовців та повідомив, що вогонь вели по їх позиції, в результаті влучання снаряду позиція зазнала часткових руйнувань. Після чого бійці з позиції «АРАРАТ» більше не виходили на зв`язок. З інформації військовослужбовців з групи аеророзвідки встановлено, що бойова позиція «АРАРАТ» захоплена ворогом та на самій позиції перебувають тіла двох військовослужбовців без ознак життя. До місця евакуації жоден з бійців не повернувся. Також як видно з пояснень оператора-розвідника ОСОБА_11 о 10.00 24.03.2023 йому поступила команда провести аеророзвідку позиції «АРАРАТ», де він побачив тіла двох військовослужбовців у формі «піксель», а також близько 10 ворожих бійців із характерною червоною пов`язкою на руці. При цьому, одного з бійців у формі «піксель» виводили з позиції «АРАРАТ» із руками, зведеними за спиною (ймовірно військовий полонений). Запропоновано вважати військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , а саме снайпера 2 (категорії) відділення снайперів роти вогневої підтримки солдата ОСОБА_3 вважати такими, що зник безвісти 24.03.2023 за особливих умов під час виконання бойового завдання у зоні безпосередніх бойових дій у районі села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.

ГУНП в Луганській області на клопотання ОСОБА_12 від 26.11.2025 повідомили, що за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023041610000102 від 18.03.2023 за ч.1 ст.115 КК України, яке постановою прокурора об`єднане в одне провадження з кримінальним провадження №12023130000001385 від 26.04.2023. В ході досудового розслідування проведена судова молекулярна-генетична експертиза по машинці для стрижки, якою користувався ОСОБА_3 , під час якої встановлено ДНК-профіль особи чоловічої статі. ОСОБА_3 оголошено в розшук як безвісти зниклу особу. Також 25.06.2025 допитано свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що особисто бачив як ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час ворожого штурму позицій підрозділу ЗСУ поблизу с. Діброва Луганської області, що підтверджується листами ГУНП в Луганській області та ГСУ НПУ, витягами з ЄРДР та Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до ч.2 ст.46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У ч.3 цієї статті зазначено, що фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має на меті усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Отже, чинним цивільним законодавством врегульована процедура оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, і заявники, за спливом строків, передбачених частиною другою статті 46 ЦК України, не позбавлені можливості звернутися з цим питанням до суду, як це передбачено главою 4 розділу IV ЦПК України.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі відповідними указами Президента України воєнний стан в Україні продовжено і триває по теперішній час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як видно із заяви та доданих до неї матеріалів, військовослужбовець зник безвісти в період дії воєнного стану на території України, за обставин, які виникли в результаті збройної агресії РФ проти України.

Тому, виходячи з положень частини другої статті 46 ЦК України, коли воєнні дії на території України не закінчилися та про закінчення воєнного стану в Україні не оголошено, особа може бути оголошена померлою лише через два роки, або з урахуванням конкретних обставин і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Відповідно до частини першої, третьої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною першою статті 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи поняття та визначення строків, що встановлені цивільним законодавством України, можна дійти висновку, що частина друга статті 46 ЦК України визначає строк, зі спливом якого особа може бути оголошена померлою. Цей строк може бути загальним (два роки), або спеціальним (шість місяців) і пов`язується з настанням відповідної події - моментом закінчення воєнних дій.

Тобто, у частині другій статті 46 ЦК України законодавець чітко визначив, з настанням якої події пов`язаний початок перебігу строку, коли суд може оголосити фізичну особу померлою, а саме день закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 11.12.2024 по справі №755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду, висловлюючи свою позицію щодо початку відліку строку, передбаченого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою зазначає, що:

- приписи ч. 2 ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким (п. 50);

- Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України (п. 70);

- шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість (п. 81);

- також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою (п. 97);

- шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом (п. 98);

- з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій (п. 99);

- конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (п. 82).

На момент розгляду даної справи Наказ №309 втратив свою чинність.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 №987.

Згідно з даним Переліком с-ще Діброва Кремінської міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області відноситься як до Переліку територій активних бойових дій, так і до Переліку тимчасово окупованих РФ території України.

Отже, у зв`язку з тим, що с-ще Діброва Кремінської міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області відноситься, як до Переліку територій активних бойових дій, так і до Переліку тимчасово окупованих РФ території України, відлік встановленого шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, тому звернення заявниці до суду із заявою про визнання особи померлою є передчасним і виключає можливість визнання особи померлою в порядку ч. 2 ст. 46 ЦК України у взаєморозумінні із висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 11.12.2024 у справі №755/11021/22.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні такої категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою. Відтак предметом доказування у справі є безпосередньо обставини, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про загибель особи, яку заявник просить оголосити померлою (Постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 148/1207/22, від 04.06.2025 у справі № 591/11696/23, від 18.12.2025 у справі № 357/16463/24, від 24.12.2025 року у справі №205/16123/24).

У постановах від 26.04.2023 у справі № 337/3725/22, від 29.03.2023 у справі

№753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (постанова Верховного Суду від 25.10.2023 справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що застосування судом, зокрема, шестимісячного строку, який обчислюється з моменту зникнення фізичної особи безвісти, можливе виключно за умови наявності істотних підстав для припущення її загибелі внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.12.2025 у справі № 205/16123/24 (провадження № 61-6220св25).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Заявниця, звертаючись до суду із заявою про оголошення померлим чоловіка ОСОБА_3 посилаючись на результати службового розслідування від 12.04.2023 вказувала, що останній зник безвісти, як такий, що брав безпосередню участь у бойових завданнях.

Заявниця також зазначала, що оскільки ОСОБА_3 зник безвісти при обставинах, що загрожували йому смертю і дають підстави стверджувати, що він загинув під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом Батьківщини та впродовж тривалого часу будь-яких відомостей про можливе його перебування в інших місцях немає, то вказане може свідчити, що останній загинув унаслідок бойових дій.

Зазначила, що оголошення чоловіка померлим необхідно їй для реалізації прав на соціальний захист членів сімей загиблих військовослужбовців та права на спадщину.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять об`єктивних та достатніх доказів, які б прямо або опосередковано підтверджували настання смерті особи: відсутні дані про виявлення тіла чи останків, результати експертиз, відомості про конкретні обставини загибелі, які б дозволяли з достатнім рівнем вірогідності стверджувати про смерть. Наявні у справі докази про визнання особи безвісно зниклою, навіть якщо вони ґрунтується на поясненнях свідків, за своєю правовою природою лише фіксує факт втрати зв`язку з військовослужбовцем і не є доказом настання його смерті, а тим більше доказом обставин, які беззаперечно свідчать про загибель.

Окрім того, судом не приймаються до уваги показання військовослужбовців, які надані під час досудового розслідування кримінальних проваджень, оскільки останні не були надані безпосередньо у судовому засіданні під час розгляду цієї справи.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що оголошення фізичної особи померлою не може ґрунтуватися на припущеннях або формальних ознаках відсутності, а вимагає встановлення саме таких обставин, які виключають інші розумні пояснення зникнення особи, окрім її смерті. Суд наголошує, що застосування скороченого шестимісячного строку є допустимим лише тоді, коли надані докази у своїй сукупності формують переконливу, внутрішньо узгоджену картину події, що об`єктивно свідчить про загибель, а не залишає простір для альтернативних припущень (зокрема полон, поранення, втрата зв`язку, переміщення тощо).

Заявницею при судовому розгляді цієї справи таких доказів суду не надано. Встановлені обставини не усувають можливості існування інших сценаріїв розвитку подій, що прямо суперечить стандарту доказування, необхідному для оголошення особи померлою у скорочений строк.

З огляду на викладене, звернення заявниці із заявою про оголошення особи померлою є передчасним та таким, що не відповідає вимогам частини другої статті 46 ЦК України. За відсутності належних і достатніх доказів обставин, які дають підстави обґрунтовано припускати смерть особи, підлягають застосуванню загальні правила щодо строків оголошення особи померлою.

Згідно із частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Отже, оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Водночас, з вищевказаних доказів, поданих заявницею, видно факт зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 та відсутність беззаперечних доказів загибелі останнього.

З огляду на викладене вище, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Необхідно зазначити, правила п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК не розповсюджуються на справи, які вирішуються в порядку окремого провадження, а тому відмова у задоволенні заяви не позбавляє заявника права повторно звернутись до суду для вирішення цього питання (Постанова Верховного Суду від 09.08.2023 в справі №494/1239/19 (провадження №61-13070св22).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 211, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , представник заявниці ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про визнання особи померлою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник заявника: Мотрук Василь Іванович, адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, пр. Повітрофлотський, буд.6, м. Київ.

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 .

Дата складення повного тексту судового рішення 29.06.2026.

Суддя О.В. Алексєєв

Присяжні: Л.В. Євко

М.С. Ященко