Рішення № 137794345, 26.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2372/26

провадження № 2/208/3461/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/2372/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Повалій Олена Василівна через систему «Електронний суд» подала до Заводського районного суду міста Кам`янського позовну заяву до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

Згідно до позовних вимог просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодження здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів .

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 10 січня 2011 року по 15 січня 2025 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське». 15 січня 2025 року позивача звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

За час роботи на підприємстві Відповідача Позивач набув хронічних професійних захворювань.

Пунтом 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05 вересня 2025 року, затвердженого т.в.о начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 08.09.2025 року, встановлено наявність у Позивача професійних захворювання:

- хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії. Дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (перш.-друг.) ст.

- хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.).

- хронічна радикулопатія L5 праворуч у ст. затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами.

Пунктом 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: узв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, виробничого шуму та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри. Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, щоб унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №1391/25/188/В від 12.11.2025 року Позивачу було встановлено 65 % втрати працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійних захворювань.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 805, яка містить висновок ЦЛЕК від 24.07.20255 року № 8/72.

У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, зумовлений специфікою встановлених позивачу професійних захворювань, та особливості такого лікування позбавляють позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища призвели до суттєвої зміни звичного укладу життя позивача та не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року по цивільній справі №208/2372/26 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року відкрито провадження у справі №208/2372/26 за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

19.03.2026 року представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» - адвокат Савельєва Т.Д. подала до суду відзив на позовну заяву. Зазначила, що усвоїй позовній заяві Позивач не приділяє належної уваги розрахунку розміру стягуваної моральної шкоди. Водночас, Позивач зазначає, що розумним та справедливим має стати відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача у розмірі 245000,00 грн. При цьому, з позовної заяви незрозуміло які факти слугують обґрунтуванням саме такої суми завданої моральної шкоди.

Ввважає, що такий підхід не може бути застосований для визначення розміру завданої моральної шкоди, оскільки, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зазначає, що позивачем не надано висновків лікувально профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у нього в результаті отриманої травми. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.

Матеріалами справи підтверджується (витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу №1391/25/188/В від 12.11.2025 номер рішення №1391/25/188/Р), що у Позивача наявний комплекс хронічних захворювань непрофесійного характеру, які мають самостійний тривалий перебіг та істотно впливають на загальне самопочуття, фізичний і психоемоційний стан Позивача незалежно від наявності чи відсутності професійного захворювання.

Професія Позивача відноситься до категорій працівників, що підпадають під обов`язковий медичний огляд. При цьому, не зрозуміло якщо Позивач мав скарги на стан свого здоров`я, то чому він не повідомив лікарів про це під час щорічних медичних оглядів. Матеріали справи не містять доказів оскарження Позивачем результатів проходження щорічних медичних оглядів чи повідомлення Роботодавця щодо незгоди з результатами медичного огляду. Окрім того, до матеріалів справи не надано копію медичних висновків щодо фактичного звернення Позивача до лікарів зі скаргами на стан здоров`я за період лікування до 2025 року (до моменту звільнення).

Звертає увагу суду на те, що інвалідність та стійку втрату працездатності Позивачу встановлено на визначений строк з датою повторного оцінювання 01.12.2026, що вказує на можливість подальшого одужання Позивача в майбутньому. Моральні страждання Позивача також пов`язані з іншими хворобами, що не є професійними та не є наслідками роботи у Відповідача. Зазначені вище обставини явно вказують на те, що моральні страждання Позивача складаються загалом з наявності у нього загальних захворювань, а можливо й з інших невідомих обставин, що не дозволяє відділити моральні страждання, що викликані професійним захворюванням, якщо такі мали місце, від тих, що спричинені іншими захворюваннями.

Варто зазначити, що супутні (загальні, хронічні) захворювання теж значно впливають на розвиток і перебіг професійних захворювань. Вони послаблюють організм, тому шкідливі фактори виробництва діють швидше і сильніше. Чим більше хронічних захворювань тим вища чутливість до професійних шкідливостей. Тому такі люди частіше хворіють, раніше втрачають працездатність і мають важчий перебіг профзахворювань.

Отже, якщо є супутні захворювання професійна хвороба розвивається швидше, перебіг важчий. Працездатність знижується раніше.

Супутні захворювання = фактор ризику + прискорювач розвитку профзахворювань. Саме тому на медоглядах враховують загальний стан здоров`я.

Істотний вплив на завдання Позивачу професійного захворювання мало його халатне ставлення до свого здоров`я.

Позивач не інформував Відповідача про погіршення стану його здоров`я, про перші прояви ранніх ознак професійного захворювання тощо. Якби такі повідомлення мали місце, Відповідач мав би змогу відреагувати на таку ситуацію та своєчасно вивести Позивача з-під дії шкідливих умов праці.

Підсумовуючи викладене та проаналізувавши надані Позивачем докази на підтвердження заявлених вимог, Відповідач вважає, що вони не підтверджують наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, з огляду на те, що:

По-перше, медична документація, подана Позивачем, є внутрішньо суперечливою та не узгоджується між собою. Так, у акті за формою П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання зазначено один перелік діагнозів, тоді як у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи визначено інший розширений перелік діагнозів. Зазначене унеможливлює однозначне встановлення обсягу професійного захворювання та причинно-наслідкового зв`язку між умовами праці у Відповідача і всіма заявленими Позивачем патологіями.

По-друге, Позивач не надав суду належних та допустимих доказів фактичних звернень до медичних закладів зі скаргами на стан здоров`я до 2025 року, тобто за період його роботи у Відповідача та до моменту звільнення не надано жодної медичної виписки про стан його здоров`я.

По-третє, надані Позивачем медичні документи містять відомості про наявність у нього захворювань непрофесійного характеру, зокрема хронічного бронхіту, гіпертонічної хвороби та інших супутніх патологій. Проте Позивачем не спростовано можливість впливу інших чинників на стан його здоров`я.

По-четверте, істотний вплив на завдання Позивачу професійного захворювання мало його халатне ставлення до свого здоров`я. Тим більше, що в наданих медичних документах зазначено період лікування Позивача вже з 2021 року.

По-п`яте, Позивач умисно сприяв розвитку професійних захворювань (епікризи та виписки з історії хвороби свідчать, що Позивач мав ознаки професійних захворювань багато років тому, але про ознаки професійних захворювань лікарів не повідомляв і проходив медичні огляди, за наслідками яких не був відсторонений від роботи та Відповідач не отримував документальних підтверджень необхідності його переведення або відсторонення/звільнення від роботи за станом здоров`я).

За таких умов, варто констатувати, що виникнення у Позивача професійного хронічного захворювання стало наслідком його бездіяльності та безвідповідального ставлення до власного здоров`я та приховування тривалий час свого захворювання, яке почалось ще в 2021 році.

Також зазначає, що позивач також до моменту встановлення йому стійкої втрати працездатності перебував у трудових відносинах у шкідливих умовах роботи на інших підприємствах. Зазначені обставини вказують на те, що на розвиток хронічного професійного захворювання у Позивача вплинули також робота і на інших підприємствах. З цих причин ми вважаємо, що відповідальність за моральну шкоду, спричинену хронічним професійним захворюванням, повинні нести також і інші роботодавці.

Не зважаючи на те, що ПРАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» не визнає позов та вважає позовні вимоги завищеними, а також такими, що не відповідають критеріям розумності та справедливості, Відповідач готовий добровільно сплатити Позивачу на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я через професійне захворювання, суму у розмірі 60 (шістдесят) тисяч гривень, однак відсутність баківського рахунку, на який можливо здійснити перерахування коштів, позбавляє відповідача зробити це у добровільному порядку.

Враховуючи вищевикладене, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі через, оскільки заявлені позивачем моральні страждання не підтверджено наданими доказами по справі.

Просить врахувати вплив зовнішніх факторів, що суттєво впливає та погіршує фінансовий стан Відповідача. Серед таких чинників є активне ведення бойових дій за місцезнаходження виробничих потужностей Відповідача та зупинення виробництва з 16.01.2025 року.

26.03.2026 року представником позивача адвокатом Повалій Оленою Василівною подано до суду відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що вона категорично не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві та зазначає, що відповідно до п. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05 вересня 2025 року, було встановлено наявність у позивача наступних професійних захворювань, які виникли внаслідок його роботи на підприємстві відповідача:

1. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії. Дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (перш.-друг.) ст.

2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.).

3. Хронічна радикулопатія L5 праворуч у ст. затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами.

У п.п. 17 та 18 акту форми П-4 визначено обставини виникнення професійних захворювань та причини їх виникнення відповідно. Зокрема, йдеться про недосконалість технологічного процесу, неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, перевищення встановлених нормативів шкідливих факторів виробничого середовища, у т.ч. концентрацій у повітрі пилу переважно фіброгенної дії, важкості праці, виробничого шуму, робочої пози.

Актом форми П-4 встановлено належність захворювань позивача до професійних, тобто встановлений причинно-наслідковий зв`язок між захворюваннями і впливом негативних факторів, яким піддавався позивач під час виконання трудових обов`язків, тим паче, що на підприємстві відповідача позивач пропрацював більше 10 років. Відповідачем результати розслідування не оскаржувалися.

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 1391/25/188/В, дата прийняття рішення 12.11.2025, номер рішення 1391/25/188/Р, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати працездатності через професійне захворювання.

Внаслідок набутих професійних захворювань, позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, а саме на задишку при прискоренні ходи, кашель з виділенням мокротиння, загальну слабкість, швидку втомлюваність, підвищену пітливість, біль в грудній клітці, підвищення АТ, зниження слуху на обидва вуха, біль у поперековому відділі хребта, що іррадіює у праву ногу.

Стан здоров`я позивача підтверджується, зокрема, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 805, яка містить висновок ЦЛЕК від 24.07.2025 р. № 8/72.

Внаслідок тривалого впливу шкідливих виробничих факторів під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача позивачу було встановлено професійні захворювання, а саме: хронічний бронхіт, хронічну радикулопатію та хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з умовами праці та мають стійкий, хронічний характер. Зазначені захворювання спричинили істотне погіршення стану здоров`я позивача та завдали йому значних моральних страждань.

Больовий синдром, обумовлений радикулопатією, має постійний характер із періодичними загостреннями, що супроводжуються обмеженням рухливості та необхідністю тривалого і систематичного медикаментозного лікування, що призводить до фізичного виснаження, порушення сну, підвищеної тривожності, зниження працездатності та стійкого пригніченого психоемоційного стану. Хронічний бронхіт, як професійно зумовлене захворювання органів дихання, характеризується тривалим перебігом із постійним кашлем, виділенням мокротиння, задишкою та швидкою втомлюваністю. Вказане захворювання обмежує фізичну активність позивача, ускладнює виконання повсякденних дій, викликає постійний фізичний дискомфорт, а також формує обґрунтовані побоювання щодо подальшого погіршення стану здоров`я, що негативно впливає на якість його життя. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість призводить до зниження слуху, ускладнює сприйняття мовлення та повсякденне спілкування, що, у свою чергу, спричиняє соціальну дезадаптацію, почуття ізольованості, психологічний дискомфорт, емоційне напруження та виснаження.

Сукупність зазначених захворювань, їх хронічний та прогресуючий характер, необхідність постійного лікування, обмеження життєдіяльності та зниження працездатності об`єктивно свідчать про заподіяння позивачу значної моральної шкоди, що проявляється у фізичних та душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, погіршенні якості життя та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

У площині відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві та внаслідок професійних захворювань вважаємо, що винні дії відповідача-підприємства, які полягали у незабезпеченні нешкідливих та безпечних умов праці, не можуть виправдовуватися ставленням позивача-працівника до власного здоров`я.

Позивач працевлаштовувався на підприємство відповідача, проходив медичний огляд на відповідність займаній посаді, відповідач не мав жодних претензій до позивача стосовно його стану здоров`я, а тому саме підприємство в подальшому відповідало за збереження стану здоров`я свого працівника.

Враховуючи наслідки для здоров`я, яких зазнав позивач у зв`язку з виконанням трудових обов`язків на підприємстві відповідача, вважає, що заявлена позивачем моральна шкода є обґрунтованою, співмірною характеру та обсягу спричинених страждань, а також такою, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Повалій О.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Зазначила, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача більше 14 років зі свого трудового професійного стажу 17 років. За час роботи в ПАТ «Шахтоуправління» Покровське» позивач зазнав суттєвих змін у своєму здоров`ї. Після проходження медичного огляду було встановленою, що він має цілий ряд захворювань, в тому числі хронічних, які віднесені саме до професійних захворювань та складено акт про те, що наявні захворюванні дійсно віднесені до професійних та встановлено причини, які призвели до їх виникнення. Причиною цих захворювань виявилась вина підприємства, а саме відповідача, який порушив умови праці та не забезпечив відповідачу безпечні та належні умови праці. Відповідно до витягу з рішення експертної команди, позивачу встановлена 3 група інвалідності та 65% втрати працездатності. Вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди від відповідача по справі, у зв`язку з тим, що він, як молодий чоловік 46 років позбавлений на даний момент можливості жити звичним для нього життям, втратив 65 % своєї працездатності, отримав ряд хронічних захворювань, які спричиняють йому певний дискомфорт. В цьому є певна вина відповідача по справі. Також наголосила, що 65% втрати працездатності встановлено через саме наявність виявлених професійних захворювань, а не з урахуванням наявних в нього супутних захворювань.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Савельєва Т.Д. просила суд відмовити у задоволенні позовних вимоги. Зазначила, що відповідно до акту розслідування професійного захворювання, у позивача виявлено 3 види професійного захворювання, в той час відповідно до Витягу рішення експертної команди у позивача виявлено ряд ще й інших супутних захворювань, тому вважає, що в такому випадку рішенням не вірно визначено встановлення 65% втрати працездатності. Також зазначила, що позивач до того, як влаштувався працювати на підприємство відповідача, працював на інших вугільних підприємствах підземним прохідником, тому вважає, що в спричиненні втрати працездатності винно не лише підприємство відповідача, а тому відповідач не повинен нести 100% відповідальність в даному випадку. Окрім того, просила суд звернути увагу на те, що на даний момент підприємство на невизначений час призупинило свою діяльність, так як знаходиться в зоні активних бойових дій, тому стягувати всю суму моральної шкоди саме з відповідача є несправедливим та недобросовісним з боку позивача.

На підставі ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 17.06.2026 року судом після судових дебатів було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 26.06.2026 р..

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на наступних роботах:

-21197918.12.2026-02.08.2007 р. - шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» спідземним електрослюсарем 1 розряду з повним робочим днем у шахті;

-03.08.2007-15.08.2007р - ПП «Востоквугілля» підсобником по ремонту;

-17.09.200728.04.2009 р. ТОВ «Донугля» - чорноробочим підземних робіт, прохідним підземним ;

-16.05.2009-15.01.2010 р ВАТ «Укруглестрой». - підземним прохідником;

-01.02.2010-25.08.2010 р. -ТОВ «Донвугілля» - підземним прохідником;

- 10.01.2011 15.01.2025 - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське».

15.01.2025 року звільнений у зв`язку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоров`я за п. 2 ст. 40 КзПП України.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 05.09.2025 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме:хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії. Дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (перш.-друг.) ст.; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.).;- хронічна радикулопатія L5 праворуч у ст. затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами.

Професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію підвищених рівнів виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо),Дробоног працбвав в умовах пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищує ГДК виробничого шуму та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри. Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, щоб унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

Згідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/25/188/В від 12.11.2025 року, ОСОБА_1 є особою третьої групи інвалідності, має діагноз простий хронічний бронхіт. Супутні діагнози Н52.4 пресбіопія, М42.17- Остреохондроз хребта у дорослих попереково-крижовий відділ, І83.9- виразкове розширення вен нижніх кінцівок без виразки та запалення, Е66.91 ожиріння, без додаткового визначення, індекс маси тіла ? 30 кг/м-2 до ? 34.99 кг /м-2, І10 есенціальна (первинна) гіпертензія, М54.17 радикулопатія, попереково-крижовий відділ;, Н90.3 нейросенсорна втрата слуху двостороння. Причина інвалідності професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності 65% встановлено з 24.07.2025 року.

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого від № 805 від 25.07.2025 року, має скарги на задишку при прискоренні ходи, кашель з виділенням мокротиння, загальну слабкість, швидку біль в грудній клітині, підвищення АТ, зниження слуху на обидва вуха, біль у поперековому відділі хребта, що іррадіює у праву ногу.

У матеріалах справи також містяться інші виписки з медичної картки амбулаторного хворого, які підтверджують наявність у позивача відповідних захворювань, їх тривалий характер, а також факт його неодноразового звернення за медичною допомогою та проходження лікування.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідност. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 05 вересня 2025 року, професійні захворювання виникли у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію підвищених рівнів виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо),Дробоног працбвав в умовах пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищує ГДК виробничого шуму та в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри. Через неможливість застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, щоб унеможливлювало або зводило до мінімуму важку ручну працю, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах вимушеної робочої пози та значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри.

З акту вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз:- хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії. Дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (перш.-друг.) ст.

- хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.).

- хронічна радикулопатія L5 праворуч у ст. затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1

-З 10.01.2011- 15.01.2025 рік працював на Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»;

-15.01.2025 року звільнений у зв`язку з виявленими невідповідностями займаній посаді за станом здоров`я п.2 ст. 40 КЗпП України.

Інформація з трудової книжки ОСОБА_1 свідчить про те, що він з 2011 року по 2025 рік майже весь час працював у шахтах з повним підземним робочим днем.

У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 08.09.2025 року також зазначено, що ОСОБА_1 в умовах шкідливих факторів ПрАТ «ШУ «Покровське» працював 14 років 05 днів.

Отже, вбачається, що захворювання, які визнанні професійними захворюваннями ОСОБА_1 цілком ймовірно виникли за час роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське».

З наданої трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 після звільнення з ПАТ «ШУ «Покровське» більше не працював.

У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 120 000,00 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 120 000,00 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 А.

Повний текст рішення складено та проголошено 26.06.2026 року о 15:00 год.

Суддя В.Г. Гречана