Ухвала суду № 137793997, 26.06.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/278/26

Провадження № 1-кп/507/23/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025160000000795 від 21.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Любашівка Подільського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Любашівського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження № 12025160000000795 від 21.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 статті 361 КК України.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , звернулися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та про повернення коштів (застави), внесених відповідно до квитанції №9 від 17.03.2026 року філії Одеського обласного управління АТ «ОЩАДБАНК» у розмірі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, внесених на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за обвинуваченого ОСОБА_4 , визначеної в ухвалі Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2026 (судова справа №507/278/26; кримінальному провадженні №12025160000000795 від 21.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України заставодавцю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повернення коштів (застави) внесених відповідно до квитанції №7 від 17.03.2026 філії Одеського обласного управління АТ «ОІЦАДБАНК» у розмірі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області за обвинуваченого ОСОБА_4 , визначеної в ухвалі Любашівського районного суду Одеської області від 11.03.2026 (судова справа №507/278/26; кримінальному провадженні №12025160000000795 від 21.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України заставодавцю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування своїх клопотань сторона захисту зазначає, що 20.01.2026 року, ухвалою Київського районного суду м. Одеси застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор». Крім того, судом визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу в сумі 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн.

11.03.2026 року, ухвалою Любашівського районного суду Одеської області продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2026 року включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених у ухвалі слідчого судді Київського районної суду м. Одеса від 20.01.2026 року. 17.03.2026 року ОСОБА_7 було внесено заставу у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, та в цей же день ОСОБА_8 було внесено заставу у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та обвинуваченого ОСОБА_4 , одразу було звільнено з-під варти. Також судом на обвинуваченого ОСОБА_4 було покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою; не відлучатися і населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду; повідомляти, слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором: здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд Україну.

Обвинувачений ОСОБА_4 тривалий час бездоганно виконує покладені на нього судом обов`язки, жодним чином не чинив спроби перешкодити кримінальному провадженню, з`являвся на всі без виключення виклики слідчого і суду. Такий стан може обгрунтовано свідчити про належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 та про відсутність ризиків на які вказувала сторона обвинувачення.

Крім того, вказують, що заставодавець ОСОБА_7 являється особою пенсійного віку та існує виключно за рахунок пенсійного забезпечення. Грошові кошти, внесені нею як застава за обвинуваченого, становлять значну частину її заощаджень та на даний час є вкрай необхідними для забезпечення належного рівня життя, придбання лікарських засобів, оплати комунальних послуг та інших повсякденних потреб.

Подальше перебування зазначених коштів на депозитному рахунку суду створює для заставодавця ОСОБА_7 суттєві матеріальні труднощі та фактично позбавляє її можливості повноцінно забезпечувати власне утримання.

Щодо заставодавця ОСОБА_8 , вказують, що вона є молодою особою, 2005 року народження, яка лише розпочинає самостійне життя та формує власне матеріальне становище. Грошові копни, внесені нею як застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , є її сімейними особистими коштами та становлять суттєву для неї суму.

На даний час зазначені кошти необхідні заставодавцю забезпечення власних життевнх потреб, витрат на навчання, проживання, професійний розвиток та матеріальне забезпечення свого майбутнього. Подальше утримання цих коштів на депозитному рахунку створює для заставодавця значні фінансові труднощі та обмежує можливість належним чином реалізовувати свої права та законні інтереси.

Щодо клопотання про заміну запобіжного заходу вказали, що після внесення застави за обвинуваченого ОСОБА_4 , та покладення на нього обов`язків передбачених 5 ст. 194 КІІК України, під час судового розгляду даного кримінального провадження, прокурором не подавалися клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 зазначених обов`язків. Відтак вважають що на даний час відпала потреба у застосуванні саме такого виду запобіжного заходу, як застава, у зв`язку з чим запобіжний захід має бути змінений на інший, а саме домашній арешт, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , тривалий час бездоганно виконує покладені на нього судом обов`язки, що свідчить про його належну поведінку.

В судовому засіданні захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , свої клопотання підтримали просили їх задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 , підтримав клопотання своїх захисників. Додатково повідомив, що виконує належним чином покладені на нього судом обов`язки, особисто зацікавлений у проведенні справедливого судового розгляду та встановленню істини у провадженні та у прийнятті обгрунтованого та законного рішення, вважає що подальше застосування запобіжного заходу у вигляді застави є порушенням його прав, оскільки він та його сім`я знаходяться у важкому фінансовому становищі.

Прокурор у судовому заперечив щодо заявлених клопотань сторони захисту, вказав, що саме та обставина, що запобіжний захід у вигляді застави продовжує діяти, дозволяє належним чином забезпечувати процесуальну поведінку обвинуваченого.

Заявив клопотання про покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в якому зазначає, що підставою покладання на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України є наявність обгрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.361 КК України, а також наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК У країни), оскільки ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України, може вчиняти дії направлені на уникнення від кримінальної відповідальності, шляхом переховування від суду, оскільки відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), а саме володіючи відомостями про особу свідків, їх анкетних відомостей, а також те, що у даному кримінальному проваджені свідки на даний момент не допитані в судовому засіданні, може незаконно впливати на них, тобто перешкоджати їх з`явленню до суду, примушувати їх до відмови від давання показань, а також давання завідомо неправдивих показань шляхом погрози насильством, знищенням їх майна а також погрожувати вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання.

Тому в даний час можливістю запобігти усім вищевказаним ризикам, є покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України, обов`язків:

-прибувати до слідчого, прокурора та або суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

-повідомляти, слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором;

- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та обвинувачений ОСОБА_4 , просили суд в задоволенні клопотання прокурора відмовити, оскільки строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків закінчився і підстав для його продовження або застосування не має.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд виходить зі слідуючого.

Згідно з частиною 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Продовження, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

20.01.2026 року, ухвалою Київського районного суду м. Одеси застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор». Крім того, судом визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу в сумі 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн.

11.03.2026 року, ухвалою Любашівського районного суду Одеської області продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2026 року включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених у ухвалі слідчого судді Київського районної суду м. Одеса від 20.01.2026 року.

17.03.2026 року ОСОБА_7 було внесено заставу у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в цей же день ОСОБА_8 було внесено заставу у сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та обвинуваченого ОСОБА_4 , одразу було звільнено з-під варти. Також судом на обвинуваченого ОСОБА_4 було покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою; не відлучатися і населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурор; та/або суду; повідомляти, слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором: здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд Україну, строк дії яких закінчився 11.05.2026 року.

Також, в обґрунтування зміни запобіжного заходу захисники посилаються на належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Однак суд зауважує, що посилання захисників на добросовісне виконання обвинуваченим таких обов`язків саме по собі не спростовує і не нівелює ризики, про які йдеться у вищевказаних ухвалах слідчого судді про покладення та продовження строку дії обов`язків на підозрюваного. Виконання покладених обов`язків є обов`язковим для особи, щодо якої вони застосовані, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного і, тим більше, обумовлює зміну запобіжного заходу. Водночас відсутність встановлених раніше ризиків кримінального провадження не аргументована в тій мірі, щоб цього було достатньо для відповідного висновку про необхідність зміни запобіжного заходу.

Приписи частини п`ятої статті 194 КПК України обумовлюють покладення обов`язків із застосуванням запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Тому, покладення обов`язків є наслідком застосування запобіжного заходу, вони мають похідний характер і залежать від застосованого запобіжного заходу (його суворості), а не навпаки; їх належне виконання не може впливати на застосований запобіжний захід і не є підставою для його зміни.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

За змістом ухвали від 20.01.2026 року Київського районного суду м. Одеси застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор». Крім того, судом визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу в сумі 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн.

11.03.2026 року ухвалою Любашівського районного суду Одеської області продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2026 року включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених у ухвалі слідчого судді Київського районної суду м. Одеса від 20.01.2026 року. Також судом на обвинуваченого ОСОБА_4 було покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою; не відлучатися і населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурор; та/або суду; повідомляти, слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором: здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд Україну.

Суд при покладенні на обвинуваченого обов`язків, оцінив наведені органом досудового розслідування ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, та підтвердив наявність ризику, передбаченого пунктом 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які на даний час не зменшилися.

Варто додати, що ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Тобто кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).

Застава забезпечує виконання підозрюваним обов`язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов`язків, покладених слідчим суддею, що передбачені пунктами 1-9 частини п`ятої статті 194 КПК.

З матеріалів клопотання вбачається, що визначений розмір застави, з однієї сторони, є цілком помірним для обвинуваченого (застава вже в будь-якому випадку внесена), з іншої - залишається необхідно високим для забезпечення ризику втрати цих грошових коштів у разі неналежної процесуальної поведінки підозрюваного. Тому належна поведінка обвинуваченого не є новою обставиною, яка перебуває у безпосередньому взаємному зв`язку із застосованим щодо ОСОБА_4 запобіжним заходом. Тож посилання на цю обставину не може зумовлювати зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави на домашній арешт.

Посилання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 , що наведені ними у клопотанні, зокрема і на обставини, які потребують від заставодавця фінансових витрат на вирішення питань, зумовлених її життєвими обставинами, не може бути підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки зазначені обставини не стосуються персонально особи, до якої застосовано запобіжний захід, який є індивідуальним заходом процесуального примусу та не пов`язується з особою заставодавця, а відтак не може бути підставою для повернення коштів заставодавцю до моменту припинення дії запобіжного заходу.

Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків, відповідно до частини першої статті 182 КПК. При цьому, у відповідності до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За умови зменшення існування ризику кримінального провадження застава зможе і в подальшому достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, хоча і в меншому розмірі, ніж її було визначено первісно.

Тобто застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Також слушними є доводи прокурора, що зазначені у судовому засіданні в обґрунтування заперечень до цього клопотання. Так, суд погоджується з тим, що при внесенні коштів в якості застави заставодавець, має усвідомлювати пов`язані з цим ризики, в тому числі і можливість звернення внесених коштів у дохід держави, адже відповідно до приписів частини третьої статті 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Обставини, на які посилається сторона захисту щодо необхідності повернення коштів заставодавцям існували і до внесення застави. Заставодавці вносячи 17.03.2026 року грошові кошти у якості застави за обвинуваченого ОСОБА_4 усвідомлювали характер своїх дій, їх наслідки, а також і наслідки порушення обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Крім того могли та мали співставити можливість внесення цих коштів на предмет існування й інших невирішених життєвих обставин, які потребують від них додаткових витрат та можливість їх одночасного фінансового задоволення.

Суд вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід та визначена сума застави є такою, що достатньою мірою гарантує виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечує його належну поведінку у кримінальному провадженні.

Разом з тим, суд наголошує, що у випадку застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до приписів ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, як у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді застави як основного запобіжного заходу, так і у випадку, коли заставу визначено в якості альтернативного запобіжного заходу до тримання під вартою. Таким чином, внесення заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного/обвинуваченого є актом добровільної волі такої особи (фізичною або юридичної). Особа не може бути визнана заставодавцем усупереч її бажанню.

З огляду на вищезазначене у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший строк за його бажанням до припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. Законодавцем не зроблено винятків повернення заставодавцю застави.

Натомість той факт, що під час досудового розслідування та на час перебування даного кримінального провадження в суді обвинувачений демонструє бездоганну процесуальну поведінку, свідчить лише про те, що застосований до нього запобіжний захід та визначена сума застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечують його належну поведінку у кримінальному провадженні.

Суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, на виконання вимог ст.178 КПК України, приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, враховує суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , що відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, з метою забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання будь-яким спробам переховуватись від суду та забезпечення можливості виконання судових рішень.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що судовий розгляд даного кримінального провадження не закінчено, дія запобіжного заходу у виді застави не припинилась, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення застави, зміни запобіжного заходу, а тому у задоволенні данних клопотань має бути відмовлено.

Щодо клопотання прокурора про покладення на ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, суд виходить зі слідуючого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

За приписом ч.7 ст. 194 КПК України обов 'язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді від 20.01.2026 року Київського районного суду м. Одеси застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 березня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор». Крім того, судом визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу в сумі 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн. з покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

11.03.2026 року ухвалою Любашівського районного суду Одеської області продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2026 року включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених у ухвалі слідчого судді Київського районної суду м. Одеса від 20.01.2026 року. Також судом на обвинуваченого ОСОБА_4 було покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою; не відлучатися і населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурор; та/або суду; повідомляти, слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором: здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд Україну.

ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України.

Надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений ст.177 КПК України переховуватися від суду.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людинина свободує основоположним,але не абсолютним та може бути обмежено зогляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Рішення про необхідність застосування запобіжного заходу для запобігання вказаному ризику ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а це тяжкий злочин за який передбачено покарання від 10 до 15 років, вчинені під час дії воєнного стану.

Запобіжний захід необхідний для забезпечення здійснення судового провадження, яке з об`єктивних причин не закінчено на даний час.

На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 361 КК України, може вчиняти дії направлені на уникнення від кримінальної відповідальності, шляхом переховування від суду, оскільки відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Крім того на думку суду існує ризик незаконно впливати обвинуваченим на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Володіючи відомостями про особу свідків, їх анкетних відомостей, а також те, що у даному кримінальному проваджені свідки на даний момент не допитані в судовому засіданні. ОСОБА_4 , може незаконно впливати на них, тобто перешкоджати їх з`явленню до суду, примушувати їх до відмови від давання показань, а також давання завідомо неправдивих показань шляхом погрози насильством, знищенням їх майна а також погрожувати вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання.

У зв`язку з чим клопотання прокурора про покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 176 - 178, 179,182 194, 315 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 , про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та про повернення коштів, внесених 17.03.2026 року в якості застави в сумі 665 600 грн. за обвинуваченого ОСОБА_4 на спеціальний рахунок ТУ ДСА в Одеській області, заставодавцю ОСОБА_7 та заставодавцю ОСОБА_8 - відмовити.

Клопотання прокурора про покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України задовольнити.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 відносно якого обрано запобіжний захід у вигляді застави, наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 24 серпня 2026 року включно:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, які визначені слідчим або прокурором;

- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1