Рішення № 13779220, 20.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.11                                                                                           справа№ 7/245(10)

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Будінвест”

до відповідача Спільне українсько-італійсько-словенське товариство «Авангард»

про стягнення коштів

ціна позову: 180 358,19грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача -Глух А. -директор;

від відповідача –Миколайчук О.І.- представник (довіреність в матеріалах справи).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Будінвест” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Спільного українсько-італійсько-словенське товариства «Авангард»про стягнення коштів; ціна позову: 180 358,19грн. , крім того, в своїх позовних вимогах Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивавоні, зокрема, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, поштовою квитанцією про відправлення копії позовної заяви Відповідачу, копією листа №12 від 03.06.2010р., копією договору №0108-1 від 01 серпня 2008 року, копією видаткової накладної №РН-0000015 від 15 грудня 2010р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/245(10) від 28.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 15хв. 20.01.2011р.

Представнику Позивача та Відповідача оголошено їх права і обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані, в тому числі, Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, в судовому засіданні подав копії довідок про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ, повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, а також акт взаєморозрахунків від 08.грудня 2010 року.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, проти позову не заперечив, в судовому засіданні подав довіреність на право здійснення представництва.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.08.2008р. між Позивачем (Продавцем) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір №0108-1 (далі –Договір), відповідно до п.1.1 якого, Продавець продає, а Покупець купує Товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаних у накладних або рахунках.

Згідно п.3.1 Договору, Продавець відвантажує Товар Покупцю до 31.12.2009р.

Відповідно до п.5.2 Договору, Покупець зобов’язаний прийняти та оплатити замовлений Товар протягом 90 днів після його отримання.

Згідно видаткової накладної №РН-0000015 від 15.12.2008р., Позивачем передано Відповідачу Товар на загальну суму 180358,19грн. Накладна підписана та скріплена відбитками печаток Сторін.

У березні 2010р. Відповідачем отримано від Позивача вимогу про сплату боргу №12 від 03.06.2010р. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на вимогу.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахункі від 08.12.2010р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін, Відповідачем визнано борг перед Позивачем в розмірі 180358,19грн. за накладною №РН-0000015 від 15.12.2008р.

В матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення повної чи часткової оплати боргу.

Відповідачем в судовому засіданні подано заяву, відповідно до якої, Відповідач позовні вимоги визнає повністю, та пояснює, що борг неоплачено у зв’язку зі складним фінансовим становищем.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.3 ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання боргу Відповідачем, та те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу, здійснення повної чи часткової оплати, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

20.01.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.01.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з спільного українсько-італійсько-словенського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард»(79035, м.Львів, вул.Зелена, 105, ідентифікаційний код 23887939) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство «Будінвест»(79035, м.Львів, вул.Зелена, 105, ідентифікаційний код 32327914) 180358грн. 19коп. боргу, 1803грн. 58коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                       Фартушок Т.Б.