Рішення № 137791574, 29.06.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/4357/26

Провадження № 2-а/953/110/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до командира 2 взводу 6 роти 3 батальйону старшого лейтенанта поліції Романцука Володимира Сергійовича Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення № ЕНА № 4289517 від 17.03.2025; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № ЕНА № 4289517 від 17.03.2025 винесену старшим лейтенантом поліції Романцуком Володимиром Сергійовичем.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 13 березня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до командира 2 взводу 6 роти 3 батальйону старшого лейтенанта поліції Романцука Володимира Сергійовича Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, направлено для розгляду за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 07 квітня 2026 року головуючим у справі визначено Юрлагіну Т.В., справу передано до провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

10 квітня 2026 року через канцелярію суду подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої відповідачем зазначено саме Департамент патрульної поліції.

Позивач подав клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження постанови позивач зазначив, що 09 березня 2025 року при ньому жодних протоколів не складалось, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП він дізнався при розгляді справи № 643/21953/25 Салтівським районним судом м. Харкова. Також зазначив, що всупереч вимогам законодавства, адміністративна справа не була розглянута в його присутності, а постанова № ЕНА № 4289517 від 17.03.2025 у визначений законом строк не вручена.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.04.2026 вказану позовну заяву залишено без руху повторно, надано строк на усунення недоліків.

04.05.2026 на виконання вимог ухвали від 16.04.2026 подано заяву про усунення недоліків. Зазначено, що фактично вперше про існування постанови серії ЕНА № 4289517 від 17.03.2025 року, ОСОБА_1 дізнався лише 25.02.2026 року під час судового розгляду справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП у Салтівському районному суді м. Харкова, коли судом під час дослідження доказів було оголошено про наявність зазначеної постанови. Саме з цього моменту у позивача з`явилася об`єктивна можливість реалізувати своє право на її оскарження. Надалі ОСОБА_1 діяв максимально оперативно та добросовісно. 03.03.2026 року ним подано адміністративний позов до Салтівського районного суду м. Харкова, в межах 10-ти денного строку на оскарження з моменту коли він дізнався про існування Постанови. Подальший рух справи відбувався поза межами впливу Позивача та був зумовлений виключно процесуальними діями судів. З огляду на вищевикладене, зазначають, що причини пропуску строку є поважними.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 травня 2026 року позивачу поновлено строк для звернення до суду із адміністративним позовом, справу прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.03.2025 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції, які перевірили його документи та, не складаючи жодних процесуальних документів, дозволили продовжити рух. Жодної інформації про можливе притягнення до адміністративної відповідальності йому не повідомлялося. Надалі, 17.03.2025 року, без участі ОСОБА_1 та без його повідомлення, було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за подіями від 09.03.2025 року. Копію цієї постанови ОСОБА_1 не отримував, про її існування повідомлений не був. На адресу його реєстрації та фактичного проживання постанова не надходила, що свідчить про її неналежне направлення. Таким чином, позивач був фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на оскарження у передбачений законом строк. Протягом тривалого часу після винесення постанови будь-які дії, які могли б свідчити про її існування (зокрема відкриття виконавчого провадження), відсутні, що також об`єктивно унеможливило отримання інформації про притягнення до відповідальності. Ситуація ускладнюється тим, що ОСОБА_1 є особою похилого віку (66 років), не має спеціальних юридичних знань та не обізнаний у процесуальних питаннях, що додатково вплинуло на його можливість своєчасного реагування. 02.12.2025 року працівниками поліції відносно нього було складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП. При цьому у протоколі було формально зазначено про повторність, однак без конкретизації без зазначення дати, номеру постанови чи інших даних, що дозволили б ідентифікувати попереднє притягнення. Жодних підтверджуючих документів при складенні протоколу, чи то копію постанови, ОСОБА_1 надано не було, і про існування постанови від 17.03.2025 року йому знову ж таки не повідомили.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, після перегляду відеозапису на який посилається відповідач ОСОБА_1 повідомив, що дійсно 09.03.2025 працівниками патрульної поліції був зупинений транспортний засіб яким він керував, проте в подальшому він зазначив, що це не він а лише чоловік схожий на нього був зупинений, його не повідомляли про час та місце розгляду справи за наслідками чого було винесено постанову серії ЕНА № 4289517 від 17.03.2025 року, а про її існування він дізнався лише 25.02.2026 року під час судового розгляду справи за ч. 5 ст. 126 КУпАП, також зазначив що його у 2019 році було позбавлено права керування транспортними засобами, у нього вилучалось посвідчення водія, проте в подальшому його йому було повернуто. Іспити після вилучення посвідчення він не здавав. Коли і ким було повернуто посвідчення водія він не памятає.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, 26.05.2026 подано відзив відповідно до змісту якого присили розглянути справу у відсутність відповідача відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. 09.03.2026 близько 09:20 за адресою: м. Харків, вул. Нескорених, 6, екіпажем управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП в Харківській області ДПП) було виявлено рух транспортного засобу CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі ІПНП) командиром взводу № 2 роти № 6 батальйону № 3 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Романчуком Володимиром Сергійовичем (далі поліцейський) встановлено, що 12.08.2019 у відношенні водія зазначеного транспортного засобу складався протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Поліцейськими встановлено особу водія вищезазначеного транспортного засобу, ним виявився: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі позивач). З метою встановлення всіх обставин справи поліцейським було перенесено розгляд справи та складено письмове повідомлення про запрошення позивача до УПП в Харківській області ДПП для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 17.03.2025 о 12:00 за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26.

Крім того, дата, час та місце розгляду справи були оголошені позивачу вголос (час на бодікамері: 472879, 09.03.2025, 10:16:30), після чого позивачу вручено відповідне письмове повідомлення про запрошення до підрозділу Департаменту патрульної поліції. Однак 17.03.2025 о 12:00 позивач на розгляд справи не з`явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки поліцейського не повідомив. У зв`язку з відсутністю клопотань про відкладення розгляду справи, уповноваженою посадовою особою було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення за наявними матеріалами. Фактичні обставини, що стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, були встановлені працівниками поліції у межах наданих повноважень, зокрема шляхом перевірки відповідних відомостей за державними інформаційними ресурсами через чергову частину, за результатами чого встановлено відсутність у позивача права керування транспортними засобами відповідної категорії.

Саме на підставі сукупності встановлених обставин, отриманих у передбачений законом спосіб, уповноваженою службовою особою було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. За результатами розгляду справи встановлено, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим, відповідно до вимог статті 283 КУпАП, поліцейським винесено постанову серії ЕНА № 4289517 від 17.03.2025 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Зазначеною постановою дії позивача кваліфіковані за ознаками частини другої статті 126 КУпАП.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). Відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право особи керувати транспортними засобами є спеціальним правом. Спеціальне право полягає в наданому державою окремо передбаченого законодавчим актом дозволу, який підтверджує законність здійснення певних операцій / відносин / дій конкретним суб`єктом отримувачем дозволу. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його на керування транспортними засобами. Повернення посвідчення водіям, позбавленим права керування транспортними засобами, регулюється Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 (далі- Положення № 340) та Інструкцією «Про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», затвердженою наказом МВС від 07.12.2009 № 515 (далі Інструкція № 515). Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 КУпАП), здійснюється після складання теоретичного і практичного іспитів на право керування транспортними засобами всіх категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту (п. 20 Положення № 340). Зазначене кореспондується з п. 7 розділу о XII Інструкції № 515, де зазначено, що собам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складання теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог пункту 6. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що позивач, як особа, яка була позбавлена права керування транспортними засобами за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, після закінчення строку позбавлення був зобов`язаний пройти обов`язковий позачерговий медичний огляд та скласти теоретичний і практичний іспити. Відтак, враховуючи вищенаведені норми законодавства, повернення позивачу права керування транспортними засобами обумовлене обов`язковим проходженням медичного огляду та повторним складанням теоретичного та практичного іспитів . на право керування транспортним засобом всіх категорій, зазначених у посвідченні водія Оскільки позивачем не вжито необхідних заходів щодо повернення йому права керування транспортними засобами, після позбавлення такого права, то можна обґрунтовано констатувати, що станом на 09.03.2025 позивач не мав права керування транспортним засобом будь-якої категорії.

Диспозицією частини другої статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Таким чином дії працівників поліції, які були спрямовані на притягнення останнього до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП є правомірними.

Відповідач - Департамент патрульної поліції у поданому відзиві проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що жії інспектора були в межах діючого законодавства, позивач законно та обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши надані докази приходить до наступного.

Постановою інспектора взводу №2 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області Романчука Д.С. серії ЕНА № 4289517 від 17.03.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок порушення п. 2.1 «а» притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови 09.03.2025р. о 09:20 год. за адресою: м. Харків, вул. Нескорених, 6, водій т/з CHEVROLET LACETTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Право особи керувати транспортними засобами є спеціальним правом.

Спеціальне право полягає в наданому державою окремо передбаченого законодавчим актом дозволу, який підтверджує законність здійснення певних операцій / відносин / дій конкретним суб`єктом - отримувачем дозволу.

Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його на керування транспортними засобами

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

У відповідності до статті 321 КУпАП після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені в неї документи.

Наведений порядок визначено постановою КМУ від 08.05.1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі - Положення № 340) та Інструкцією «Про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», затвердженою наказом МВС від 07.12.2009 року №515.

Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів на право керування транспортними засобами всіх категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.

Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту (п. 20 Положення № 340).

Після закінчення терміну позбавлення права керування транспортними засобами посвідчення водія повертаються власникам або після складання іспитів із знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами проводиться їх обмін. Особам, позбавленим права керування транспортними засобами за керування ними в стані сп`яніння, посвідчення водія може бути повернуто після обов`язкового проходження медичного огляду та складання іспитів із знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами. При цьому іспит із навичок керування транспортними засобами приймається на транспортному засобі тієї категорії, право на керування яким особу було позбавлено (п. 2.31 Інструкція № 515).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів.

Частиною другою статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Із системного аналізу положення диспозиції частини другої статті 126 КУпАП слідує висновок, що об`єктивна сторона правопорушення виражається саме у формі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, адміністративна відповідальність за порушення положень частини другої статті 126 КУпАП може бути застосована саме до водія транспортного засобу, тобто до особи, яка здійснює керування ним.

Таким чином, основною ознакою, за якою визначається об`єктивна сторона даного правопорушення та за якою особу можна притягнути до адміністративної відповідальності є саме керування такою особою транспортним засобом.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2019 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення та позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18.12.2019 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а Постанову Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2019 залишено без змін.

Згідно з інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України», посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 30.04.2009 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повернуто 27.11.2019 відповідно до абзацу другого пункту 6 Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на право керування транспортними засобами та його повернення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1086, на підставі клопотання про повернення тимчасово вилученого посвідчення водія від 19.11.2019.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, крім іншого посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Порядок повернення посвідчення водія після позбавлення права керування регулюється Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340

Відповідно до пункту 20. Рішення суду про позбавлення права на керування транспортними засобами протягом трьох робочих днів з моменту його отримання/винесення надсилається посадовою особою Національної поліції до територіального сервісного центру МВС за місцем проживання особи, зазначеним у цьому рішенні.

Повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів на право керування транспортними засобами всіх категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається.

Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту.

Відповідно до п.6 до Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1086.

Тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві: за заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення;

після виконання водієм постанови суду про накладення адміністративного стягнення або подання до територіального органу Національної поліції копії постанови суду про закриття справи (крім випадків, коли справу про адміністративне правопорушення за тим самим фактом закрито у зв`язку з передачею матеріалів прокурору або органу досудового розслідування);

у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом (крім осіб, які отримали посвідчення водія вперше) після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом, проходження в установленому порядку позачергового медичного огляду щодо придатності до керування транспортним засобом та успішного складення в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно статті 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з набрання законної сили рішення за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Таким чином постанова Київського районного суду міста Харкова від набула законної сили 18.12.2019.

Як вбачаєтьсяз відповіді Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСП МВС в Харківській Полтавській та Сумській областях від 18.05.2026 № 31/32/13-11027-2026 після позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік посвідчення водія ОСОБА_1 не надсилалося на зберігання. Статус посвідчення «підлягає вилученню». Відомості щодо позбавлення внесено до ЄДР МВС ТСЦ 6341.

Після закінчення терміну позбавлення права керування транспортними засобами позивач не складав та за поновленням посвідчення водія не звертався.

Оскільки позивачем не вжито необхідних заходів щодо повернення йому права на керування транспортними засобами, він немав права керувати транспортним засобом станом на 09.03.2025.

У судовому засіданні позивач підтвердив відсутність у нього права керування транспортним засобом, внаслідок вилучення їх та позбавлення його керування.

Щодо посилань позивача на те, що на відео зображено не його, а схожу на нього людину він не керував транспортним засобом та не був викликаний на розгляд справи, спростовується переглянутим відеозаписом з боді камери поліцейських та свідчить про бажання ухилення від адміністративної відповідальності.

Разом з тим, з переглянутого відеозапису суом достовірно встановлено, що під час зупинки позивачу було роз`яснено права, повідомлено про необхідність прибуття 17.03.2025 року о 12:00 годині за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, про що відібрано розписку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 було затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), яка визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

В свою чергу інспектор є працівником УПП в Харківській області, тобто посадовою особою органів Національної поліції, а отже мав всі законні підстави розглянути справу про адміністративне правопорушення та винести постанову.

За таких обставин інспектор під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Європейським судом з прав людини, у рішенні, яке ним було ухвалено 29.06.2007 у складі Великої палати у справі «Огаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства», постановив, що будь-яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди, і ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У відповідностідо практики Європейського Суду з правлюдини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо- транспортних пригод та їх наслідків, а винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідало вимогам закону та посадовим інструкціям поліцейського і було спрямоване на дотримання безпеки дорожнього руху, підстави для задоволення позову відсутні..

Керуючись ст.ст.2,19,79,159-163,167,254,255 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.06.2026 року.

Суддя: Т.В. Юрлагіна