Рішення № 137790183, 30.06.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/556/26

Провадження № 2/517/311/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

установив:

Представник ТОВ «СВЕА ФІНАНС» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до Захарівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 14 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5610335. Згідно умов даного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 2000 гривень на строк 360 днів, а остання зобов`язалась повернути отриману суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Водночас свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

23 лютого 2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги, що належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та боржниками, в тому числіза кредитним договором відповідачки № 5610335 від 14 червня 2025 року.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за договором № 5610335 від 14 червня 2025 року становить 8045 гривень, з яких: 2000 гривень заборгованість за сумою кредиту, 4845 гривень заборгованість по відсотках, 1000 гривень пеня, штраф, 200 гривень комісія.

15 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2337287, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці грошові кошти в розмірі 2000 гривень на строк 360 днів, а остання зобов`язалась повернути отриману суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору.

Водночас свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку із чим у неї утворилася заборгованість.

27 січня 2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги, що належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та боржниками, в тому числіза кредитним договором відповідачки № 2337287 від 15 червня 2025 року.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за договором № 2337287 від 15 червня 2025 року становить 10995 гривень, з яких: 2000 гривень заборгованість за сумою кредиту, 4995 гривень заборгованість по відсотках, 4000 гривень пеня.

Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитними договорами не виконала, а тому з урахуванням викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 5610335 від 14 червня 2025 року в сумі 8045 гривень та за кредитним договором № 2337287 від 15 червня 2025 року в сумі 10995 гривень, а всього стягнути заборгованість у розмірі 19040 гривень.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін(а.с. 68).

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялась належним чином (а.с. 73). Водночас до позовної заяви додала клопотання, в якому просить суд розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує. Зазначила, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (зв.а.с. 61 - а.с. 62).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, шляхом направлення конверту з судовою повісткою та рекомендованим повідомленням про вручення за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , яке повернулося до суду з відміткою про отримання відповідачкою судової повістки (а.с. 75). Відповідачка з будь-якими заявами чи клопотаннями, в тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не зверталась.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за запитом судді у справі № 517/556/26 на підставі частини 8 статті 187 ЦПК України, сформовано відповідь № 2817178 від 01 червня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 67).

Суд вважає, що відповідачка не з`явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Судом установлено, що 14 червня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 5610335 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі договір), який підписано позичальницею електронним підписом відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 21511 (а.с. 8 14).

Крім цього, в матеріалах справи міститься підписаний дистанційно відповідачкою, з використанням одноразового ідентифікатора 44755, паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування (зв.а.с. 16 а.с. 17).

Згідно умов вказаного вище договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в розмірі 2000 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Строк кредитування 360 днів, комісія за надання кредиту становить 200 гривень. Процентна ставка стандартна 0,95% за кожен день користування кредитом.

Позичальниця в свою чергу зобов`язалась повернути використану суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання умовами кредитного договору виконало в повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2302 від 23 лютого 2026 року про перерахунок 14 червня 2025 року коштів в сумі 2000 гривень на номер картки НОМЕР_1 (а.с. 27).

23 лютого 2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги, що належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та боржниками, в тому числіза кредитним договором відповідачки № 5610335 від 14 червня 2025 року (зв.а.с. 27 а.с. 31).

На підтвердження повної оплати за договором факторингу до матеріалів справи додано платіжну інструкцію № 10305 від 23 лютого 2026 року (зв.а.с. 31).

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-5/26 від 23 лютого 2026 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 5610335 від 14 червня 2025 року в сумі 8045 гривень, з яких: 2000 гривень заборгованість за сумою кредиту, 4845 гривень заборгованість по відсотках, 1000 гривень пеня, штраф, 200 гривень комісія (а.с. 32-33).

Отож установлено, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС»набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 5610335 від 14 червня 2025 року в сумі 8045 гривень.

15 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2337287 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі договір), який підписано позичальницею електронним підписом відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора В723 (а.с. 34 38).

Крім цього, в матеріалах справи міститься підписаний дистанційно відповідачкою, з використанням одноразового ідентифікатора Н552, паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування (а.с. 39 40).

Згідно умов вказаного вище договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів в розмірі 2000 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Строк кредитування 360 днів. Процентна ставка стандартна 3% в день, знижена процентна ставка 0,9 % в день.

Позичальниця в свою чергу зобов`язалась повернути використану суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю надавши ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000 гривень, що підтверджується листом № 20260129-3522 від 29 січня 2026 року ТОВ «ПЕЙТЕК», згідно якого вказаним товариством на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 31102024-4 від 2024-10-31 було перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 15 червня 2025 року 11:06:08 на суму 2000 гривень, номер картки НОМЕР_2 (а.с. 50).

27 січня 2026 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги, що належали ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», і стало кредитором за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та боржниками, в тому числіза кредитним договором відповідачки № 2337287 від 15 червня 2025 року (зв.а.с. 50 а.с. 53).

На підтвердження повної оплати за договором факторингу до матеріалів справи додано платіжну інструкцію № 10288 від 27 січня 2026 року (а.с. 54).

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-4/26 від 27 січня 2026 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2337287 від 15 червня 2025 року в сумі 10995 гривень, з яких: 2000 гривень заборгованість за сумою кредиту, 4995 гривень заборгованість по відсотках, 4000 гривень пеня (зв.а.с. 54 а.с. 55).

Отож установлено, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС»набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 2337287 від 15 червня 2025 року в сумі 10995 гривень.

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» жодних нарахувань за договорами з моменту набуття прав вимоги не здійснювало.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з статтею 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частити 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови договорів не виконуються, кредит та відсотки за користування не повертаються.

Згідно з статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата прострочених відсотків обумовлена договорами і підлягає стягненню, оскільки відповідачка своєчасно не погасила суми кредитів.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачка, не сплативши у вказані в договорах строки суми кредиту, порушила вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, ОСОБА_1 має перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість:

- за кредитним договором № 5610335 від 14 червня 2025 року в сумі 7045 гривень, з яких: 2000 гривень заборгованість за сумою кредиту, 4845 гривень заборгованість по відсотках, 200 гривень комісія;

- за кредитним договором № 2337287 від 15 червня 2025 року в сумі 6995 гривень, з яких: з яких: 2000 гривень заборгованість за сумою кредиту, 4995 гривень заборгованість по відсотках.

Розрахунки вказаних сум заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами надані суду і відповідають вимогам закону (зв.а.с. 22- а.с.26, 48-49).

Щодо заявлених представником позивача вимог про стягнення з відповідачки пені/штрафу в сумі 1000 гривень (договір № 5610335 від 14 червня 2025 року) та 4000 гривень (договір № 2337287 від 15 червня 2025 року) відповідно, суд зазначає таке.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Водночас виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно частин 1, 2 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Отож усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України установлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Отож ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача пені/штрафу за кредитними договорами в сумі 1000 гривень та 4000 гривень відповідно.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 гривень) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 гривень).

Згідно частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 352 від 26 травня 2026 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2662 гривні 40 копійок (зв.а.с. 7).

Отже, згідно з вимогами статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1963 гривні 74 копійки (73,74%).

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 514, 525, 526, 530, 610, 1054, 1055, 1077-1080, 1084 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 133, 137, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість:

- за кредитним договором № 5610335 від 14 червня 2025 року в сумі 7045 (сім тисяч сорок п`ять) гривень, з яких: 2000 (дві тисячі) гривень заборгованість за сумою кредиту, 4845 (чотири тисячі вісімсот сорок п`ять) гривень заборгованість по відсотках, 200 (двісті) гривень комісія;

- за кредитним договором № 2337287 від 15 червня 2025 року в сумі 6995 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень, з яких: з яких: 2000 (дві тисячі) гривень заборгованість за сумою кредиту, 4995 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яності п`ять) гривень заборгованість по відсотках.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 1963 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят три) гривні 74 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30 червня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221 , яке розташоване за адресою: вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, номер рахунку в АТ «ОТП Банк» НОМЕР_3 , МФО 300528;

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя