Рішення № 137789391, 24.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 363/7451/25

Провадження № 2/761/8941/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

24 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Матвєєвої Ю.О.

при секретарі: Каніковського Б.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «НРБ-Клуб» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025р. позивач звернувся до суду з позовом про ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № НК00-000004 від 25.11.2024р. та заборгованість за послуги проживання у загальному розмірі 43751,18 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 25.11.2024 року між ТОВ «НРБ-Клуб» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № НК00-000004, за яким остання отримала кредит у розмірі 40000,00 грн., на строк до 31.08.2025р. Згідно з розрахунком заборгованості, станом на день подання позову за вказаним кредитним договором відповідач перед позивачем має заборгованість у загальному розмірі 34179,11 грн. Крім того, позивачем було надано послуги проживання ОСОБА_1 на період з 09-10.07.2024р. на загальну суму 7292,00 грн. З огляду на те, що відповідач не виконує зобов`язання за договором позики і має заборгованість за проживання у загальному розмірі 43751,18 грн., позивач вимушений був звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Позивач ТОВ «НРБ-Клуб» звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою суду від 25.12.2025 р. вищевказану цивільну справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою суду від 10.03.2026 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 29.04.2026р змінено порядок розгляду на спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.

Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.

Так, у призначені судові засідання відповідач не з`явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

У відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував представник позивача.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що ОСОБА_1 працюючи в ТОВ «НРБ-Клуб» на посаді менеджера служби прийому і розміщення 15 листопада 2024 року звернулася із заявою про надання матеріальної допомоги в розмірі 40 000,00грн. з метою оплати курсів по темі «Інтернет маркетинг», Інтесив «Штучний інтелект».

25 листопада 2024 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір позики №НК00-000004, згідно якого Позивач взяв на себе обов`язок надати Відповідачу безвідсоткову позику у сумі 40 000,00 грн. в строк до 01.12.2024 року (п.2.1. Договору позики), в свою чергу Відповідач зобов`язалася до 31 серпня 2025 року повернути Позивачу суму позики в повному розмірі (п.1.2. Договору).

На виконання умов Договору позики Позивач 26 листопада 2024 року перерахував на рахунок Відповідача номер: НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК», суму позики 40 000,00 грн., що підтверджується довідкою для перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_2 від 26 листопада 2024р. Таким чином, Позивач виконав свій обов`язок щодо надання Відповідачу позику в повному обсязі та вчасно.

Відповідно до п.1.3. Договору позики повернення суми позики повинно проводитися шляхом утримання із заробітної плати Відповідача по 4000,00 грн. щомісячно. Так бухгалтерія Позивача 30 листопада 2024 року та 31 грудня 2024 року утримала із заробітної плати Відповідача 4000,00 грн. та 1820,89 грн., разом сума погашення становить 5820,89 грн., отже станом на 10 грудня 2025 року заборгованість Відповідача за Договором позики становить 34 179,11 грн.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Крім заборгованості за Договором позики у сумі 34 179,11 грн. Відповідач має заборгованість перед Позивачем за послуги з тимчасового розміщення (проживання) та інші додаткові послуги, що булі надані Відповідачу у період з 09 липня по 10 липня 2024 рок на загальну суму 7 292,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №52210 від 09 липня 2024 року

09 січня 2025 року Відповідач особисто подав заяву та пояснення на ім`я директора Позивача та підтвердив залишок несплаченої суми позики в розмірі 34179,11 грн. та зобов`язався погасити залишок позику в сумі 34 179,11 грн. в строк до 01 серпня 2025 року сплачуючи по 4000,00 грн. щомісячно через касу Позивача, а також підтвердив наявність неоплаченої спожитої ним послуги проживання за рахунком на оплату №52210 від 09 липня 2024 року у сумі 7 292,00 грн., що є підтвердженням факту обізнаності Відповідача про суми заборгованостей, розміри щомісячних їх оплат та спосіб їх проведення.

13 січня та 04 грудня 2025 року Відповідачу були направлені лист та претензія з вимогою сплатити заборгованості за Договором позики в сумі 34 179,11 грн. та за послуги проживання в сумі 7 292,00 грн.(лист за вих. №13/01-2025 від 13.01.2025р; претензія за вих.№01/12-2025 від 01.12.2025 з описами та доказами про відправлення - додаються ), які залишилися без задоволення

Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув грошові кошти позивачу.

Також, позивач вважає, що до відповідача слід застосувати положення статті 625 ЦК України, а саме зобов`язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних та пеню.

Зважаючи на приписи п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550, 624 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Тобто, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Також згідно ч. 2, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у загальному розмірі 43751,18 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений ним при подачі позову у розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12-13, 81, 141, 142, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287- 289, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «НРБ-Клуб» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «НРБ-Клуб» (код ЄДРПОУ 32921536) заборгованість у розмірі 43751,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «НРБ-Клуб» (код ЄДРПОУ 32921536) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

24 червня 2026 року