Рішення № 13778928, 09.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

09 лютого 2011 р.

Справа 13/1/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" (вул. Леніна , 3 , м. Монастирище, Черкаська обл., 19100)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіївське" (24456, Вінницька обл. , Бершадський район, с. Осіївка)

про зобов'язання виконання умови договору купівлі-продажу від 26.09.2008 р. , шляхом зобов'язання здійснити поставку продукції на суму 200000 грн. та стягнення 4553,36 грн. штрафних санкцій.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : Даниленко К.О., довіреність

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіївське" про зобов'язання виконання умови договору купівлі-продажу від 26.09.2008 р. , шляхом зобов'язання здійснити поставку продукції на суму 200000 грн. та стягнення 3312,27 грн. - пені, 600,00 грн. - індексу інфляції, 641,09 грн. - 3% річних, а також 5000,00 грн. - витрат на послуги адвоката, з призначенням до слухання на 12.01.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представника відповідача та в подальшому неявки сторін судові засідання відкладались.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

У судове засідання 09.02.2011 р. з'явився представник відповідача.

Позивач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, попередньо подавши клопотання про зменшення позовних вимог, а саме в зв'язку з частковою проплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 180000,00 грн., припинити провадженням в даній частині позову, та зобов'язати останнього здійснити поставку товару на суму 20000,00 грн. із сплатою нарахованих штрафних санкцій, а саме: 4881,42 грн. - пені, 2200,00 грн. - індексу інфляції, 953,01 грн., - 3% річних, 5000,00 грн. - витрат на послуги адвоката. Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

Також позивачем через канцелярію господарського суду було подано клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача, який позовні вимоги в частині зобов'язання передати товар на суму 20000, 00 грн. не визнав з підстав відсутності предмету спору, щодо вимоги стягнення нарахованих штрафних санкцій заперечив, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

26.09.2008 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарських культур, згідно умов якого відповідач продає, а позивач купує соняшник врожаю 2008 року в кількості 134,00 тони по ціні 1492,54 гривні за одну тону, в тому числі ПДВ 248,76 грн.(п.1.1.).

У відповідності до п.1.2 загальна сума договору склала 200 000,00 грн. в тому числі з урахуванням 20% ПДВ 33 333,33 грн.

З метою виконання умов договору та пункту 2.1 договору, позивач платіжним дорученням № 870 від 10 жовтня 2008 року перерахував відповідачу на умовах попередньої оплати 100 % вартості товару в загальній сумі 200 000, 00 грн.

Позивач обґрунтовує свої твердження тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання по договору, щодо передачі 134,0 тони врожаю соняшнику 2008 р. позивачу, не виконав.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань ним на адресу відповідача було направлено вимогу від 16.10.2008 року № 244 про поставку товару, проте яка останнім була залишена без реагування.

26.10.2010 року позивач направив відповідачу цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення акт звірки взаємних розрахунків між товариствами та супровідний лист до акту із зобов'язанням повернути один акт звірки з підписом. Вказаний акт та супровідний лист Відповідач отримав 03.11.2010 року. Однак один екземпляр акту повернутий позивачу не був, відповіді відповідачем не надано.

28.10.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензійну вимогу за № 559 про зобов'язання передати товар за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 26.09.2008 року, що підтверджується квитанцією, та описом вкладення, в якій позивачем було зобов'язано відповідача в семиденний строк з моменту отримання вказаної претензійної вимоги передати у власність позивачу соняшник в кількості 134 тони на суму 200000 грн. в тому числі ПДВ.

Вказана претензійна вимога відповідач отримана 04.11.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення цінного листа , в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний був виконати умови договору та претензійної вимоги в строк до 11.11.2010 року включно, проте зазначена вимога відповідачем виконана не була, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з вимогою передачі позивачу товар на загальну суму 200000,00 грн.

В процесі розгляду справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог. в зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості в розмірі 180 000,00 грн., в зв'язку з чим сума боргу останнього на день розгляду справи склала 20 000,00 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив обґрунтовуючи це наступним:

Відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач (продавець) передає, а позивач (покупець) приймає товар по заліковій вазі і якості згідно ДСТУ, та товар передається на умовах ЕХW с.Осіївка Бершадського району Вінницької області, Україна, що означає згідно умов Інкотермс-2000 зобов'язання продавця вважаються виконаними після того, як він представив покупцеві товар на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за повантаження товару на наданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з переве зенням товару з підприємства продавця до місця призначення.

Крім цього, відповідач зазначає, що договором не визначено термін виконання зобов'язань, тобто не визначено строк до якого необхідно виконати зобов'язання.

Такий договір був укладений та скріплений підписами і печатками і міг би бути визнаний дійсним за умов відсутності попередніх усних домовленостей керівників підприємств ТОВ «Седна-Агро» м.Монастирище та ТОВ «Осіївське» с. Осіївка про його фіктивність.

Отже виходячи з обставин ,що склалися, позивач і відповідач домовились між собою про позику коштів у сумі 200 000,00 грн., а для гарантії повернення коштів у визначений позичальником термін створили фіктивний правочин /договір/ в якому домовились про продаж 134 тони зерна соняшника врожаю 2008 року по ціні 1492,54 грн. за одну тону соняшника. Свідченням цього є те , що в договорі купівлі продажу від 26 вересня 2008 року не визначено термінів поставки товару, а лише вказано що купується-продається соняшник урожаю 2008 року. Тобто позивач знав наперед , що соняшник йому не потрібний і не вказав терміну поставки товару та не обумовив конкретно відповідальність за порушення домовленостей, а погодився в п.4.1 договору що сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань передбачених цим Договором, а у самому договорі відповідальності ніякої не передбачив.

Свідченням того, що ТОВ «Седна-Агро» м.Монастирище не мало наміру купувати соняшник є обставини які вказані в позовній заяві №570 від 20 грудня 2010 року, а саме що нібито 16 жовтня 2008 року було направлено відповідачу вимогу про поставку товару, але така інформація нічим не підтверджується. Тобто, не вказано ні номера рекомендованого листа ні коли лист отриманий ні розписки того, хто його отримав , що суперечить ст.6 ч.4 ГПК України «Порядок пред'явлення претензії». Таким чином відповідач стверджує, що вимога про поставку товару в жовтні 2008 року не подавалась.

Ще одним доказом фіктивності Договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Седна-Агро» м.Монастирище та ТОВ «Осіївське» с. Осіївка , є той факт , що з моменту укладання Договору до 28.10.2010 року позивач жодного разу не намагався законним способом відстояти свої права і не вживав ніяких заходів для забезпечення виконання договірних зобов'язань відповідачем.

Все вище викладене дає підстави стверджувати що позивач не бажав і не планував забирати зерно соняшника. Що ще раз підтверджує фіктивність Договору.

Однак, у даному випадку, відбувся факт передачі 200 000 грн. від позивача до відповідача, а гарантом повернення позичених коштів і став договір про купівлю-продаж 134 тони зерна соняшника врожаю 2008 року по ціні 1492,54 грн. за одну тону соняшника.

Відповідач зазначає, що момент виконання зобов'язань у нього настав 047.11.2010 р. з дня отримання від позивача претензії про зобов'язання виконати поставки товару за договором купівлі-продажу сільськогосподарської культури.

Щодо нарахування суми боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів з урахуванням 3% річних та суми пені відповідач не визнає даної вимоги, так як вказані штрафні санкції були нараховані з 01.01.2009 р. по 28.10.2010 року що не відповідає дійсності, та не може бути прийняте відповідачем так як суперечить законам України.

Відповідач зазначає, що на даний момент кошти в сумі 200 000 гривень які були отримані відповідачем 10 жовтня 2008 року повністю повернуті позивачу, що підтверджується платіжними дорученнями №276 від 17.12.2010 року в сумі 50 000 грн., №1 від 13.01.2011 року в сумі 25 000 грн., №3 від 18.01.2011 року в сумі 25 000 грн., №2 від 19.01.2011 року в сумі 80 000 грн., №18 від 26.01.2011 року в сумі 20 000 грн.

Керуючись викладеним відповідач просить провадження по справі припинити в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно наданих платіжних доручень судом було встановлено той факт, що згідно платіжного доручення №276 від 17.12.2010 в. на суму 50 000,00 грн., відповідачем дана сума була сплачена ще до звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав, так як згідно штампу поштового відправлення позовна заява останнім була направлена на адресу господарського суду 26.12.2010 р., тобто після того як відповідачем була частково погашена заборгованість перед позивачем в розмірі 50 000,00 грн.

Щодо суми 150 000,00 грн., суд встановив, що вказана сума, за непоставлений товар. була сплачена відповідачем вже після звернення до господарського суду позивача, згідно платіжних доручень №1 від 13.01.2011 р. на суму 25 000 грн., №3 від 18.01.2011 р. на суму 25 000 грн., №2 від 19.01.2011 р. на суму 80 000 грн., №18 від 26.01.2011 р. на суму 20 000 грн.

Вимога позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити передачу товару на суму 50 000,00 грн. підлягає відмові, так як дана сума за непоставлений товар була сплачена відповідачем ще до звернення позивача до господарського суду.

Провадження в частині зобов'язання відповідача здійснити передачу товару на суму 150 000,00 грн. - підлягає припиненню, в зв'язку з відсутністю предмета спору, з покладанням на відповідача судових витрат, так як сума за непоставлений товар була сплачена відповідачем після звернення позивача до господарського суду.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами укладеного сторонами договору строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі товари встановлений не був.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Разом з тим, ст. 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Однак, як видно із змісту договору укладеного між позивачем та відповідачем, сторони не обумовили стягнення пені за невикоання його умов.

Відповідно до п.2 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення викоання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 3312,27 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, не підлягає задоволенню, так як вказана вимога не передбачена умовам договору укладеного між сторонами.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 641,09 грн. - 3% річних та 600,00 грн. - інфляційних витрат, згідно наданого ним розрахунку, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, вимога щодо сплати 3% річних та індексу інфляції можлива лише у випадку невиконання Тобто, вимога щодо сплати 3% річних та індексу інфляції можлива лише у випадку невиконання боржником грошового зобов'язання. Предметом позовних вимог в даному випадку є вимога передачі товару.

боржником грошового зобов'язання. Предметом позовних вимог в даному випадку є вимога передачі товару.

Таким чином вимога про стягнення з відповідача 641,09 грн. - 3% річних та 600,00 грн. - інфляційних витрат за несвоєчасну передачу товару, задоволенню не підлягає..

Судові витрати підлягають розподіленню між сторонами, відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно сумі задоволених вимог.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином вимога позивача про відшкодування 5000 грн. - за послуги адвоката підлягає частковому задоволенню, пропорційно до суми задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, п.1-1 ст.80, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро" в частині зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Осіївське" передати товар на загальну суму 50 000,00 грн., стягнення 4881,42 грн. - пені, 2200,00 грн. - індексу інфляції та 953,01 грн., - 3% річних - відмовити.

2.Провадження по справі в частині 150 000,00 грн. припинити, на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Осіївське" (24456, Вінницька обл. , Бершадський район, с. Осіївка, код ЄДРПОУ 03733683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" (вул. Леніна , 3 , м. Монастирище, Черкаська обл., 19100, код ЄДРПОУ 33143734) 1465,19 грн. - витрат на державне мито, 169,04 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3581,44 грн. - витрат на послуги адвоката, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Седна -Агро" (вул. Леніна , 3 , м. Монастирище, Черкаська обл., 19100, код ЄДРПОУ 33143734) з Державного бюджету 85 грн. зайво сплаченого державного мита, сплаченого за платіжним дорученням №1969 від 16.12.2010 р. на суму 85,00 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи №13/1/2011/5003.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 лютого 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Леніна , 3 , м. Монастирище, Черкаська обл., 19100)

3 - відповідачу (24456, Вінницька обл. , Бершадський район, с. Осіївка)