Рішення № 137789032, 24.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/10332/25

Провадження №: 2/755/3138/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

у с т а н о в и в :

05.06.2025 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, у якому просить визнати за ним право власності на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті матері позивача ОСОБА_3 . Також позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати на юридичні послуги за договором №0805202505 від 08.05.2025 року у розмірі 24450,00 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що матір позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного нотаріуса від 04.02.2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій матері позивача у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру. Позивач вказує, що оригінал правовстановлюючого документу на квартиру знаходиться у відповідачки, яка є матір`ю померлої ОСОБА_3 , а також співвласницею квартири. Позивач вказує, що він та його батько неодноразово усно звертались до відповідачки з проханням надати оригінал правовстановлюючого документу на квартиру для вступу позивача у спадщину після смерті його матері, однак відповідачка не бажає надавати правовстановлюючі документи.

Ухвалою суду від 24.06.2025 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 13.08.2025 року задоволене клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

04.06.2026 року до суду надійшла заява позивача зі змісту якої вбачається, що позивач, як особа яка набула повноліття під час розгляду справи в суді, підтримує заявлені його батьком, як законним представником, позовні вимоги.

До початку проведення судового засідання відповідачка звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі та зазначає, що нею визнаються позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на частину квартири, при цьому відповідачка не визнає позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу і у разі наявності підтвердження понесених витрат на правничу допомогу просить зменшити їх розмір через їх неспівмірність, нерозумність та несправедливість.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивача ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 15).

У матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про право власності на житло від 23.05.2007 року згідно якого, квартира АДРЕСА_1 належать на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 48-49).

Зі змісту витребуваних судом матеріалів спадкової справи №455/2018 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 убачається наступне:

- ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , як чоловік померлої ОСОБА_3 , звернувся до органів нотаріату із заявою про те, що він відмовляється від прийняття спадщини після смерті його дружини на користь її матері ОСОБА_2 (а.с. 66);

- 12.05.2018 року ОСОБА_2 , як мати померлої ОСОБА_3 , звернулась до органів нотаріату із заявою про те, що нею прийнято спадщину після смерті її доньки, оскільки на час смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за однією адресою зі своєю донькою (а.с. 67);

- ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , як батько померлої ОСОБА_3 , звернувся до органів нотаріату із заявою про те, що він відмовляється від прийняття спадщини після смерті його доньки на користь матері померлої - ОСОБА_2 (а.с. 80);

- за змістом інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 26.06.2018 року, згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією від 23.05.2007 року №69-719 (а.с. 85);

- ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , як син померлої ОСОБА_3 , звернулась до органів нотаріату із заявою про те, що ним прийнято спадщину після смерті його матері, оскільки на день її смерті ОСОБА_1 був малолітньою особою (а.с. 86);

- ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 , як син померлої ОСОБА_3 , звернулась до органів нотаріату із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері щодо 1/16 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 89);

- постановою державного нотаріуса від 04.02.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері щодо 1/16 частини квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності спадкодавця на майно (а.с. 90-91).

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтями 4, 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За положеннями ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ст. 1267 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1273 ЦК України).

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ст. 1274 ЦК України).

Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (ст. 1278 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (ст. 1297 ЦК України).

Із матеріалів справи убачається, що померла ОСОБА_3 за життя заповіту не складала.

Спадкоємцями майна померлої першої черги за законом є її син - позивач ОСОБА_1 , матір - відповідачка ОСОБА_2 , чоловік померлої - ОСОБА_4 та батько померлої - ОСОБА_5 .

Разом з цим, батько померлої - ОСОБА_5 та чоловік померлої - ОСОБА_4 відмовились від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь її матері відповідачки у справі - ОСОБА_2 .

Відтак, позивач, як син померлої має право на отримання у власність в порядку спадкування за законом частини майна померлої, а відповідачка, як матір померлої, ураховуючи відмови інших спадкоємців від прийняття спадщини на її користь, має право отримати у власність в порядку спадкування за законом частини майна померлої.

Водночас позивач не має можливості оформити свої спадкові права після смерті матері та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки в нього відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_1 , співвласницею якої була його мати і їй належала частина вказаної квартири, адже відповідачка утримує у себе оригінал Свідоцтва про право власності на житло від 23.05.2007 року, не надала його нотаріусу для долучення до матеріалів спадкової справи та не надає такого оригіналу позивачу із власних суб`єктивних думок і причин, що стало підставою для ухвалення нотаріусом постанови про відмову позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 386 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Належність частини квартири АДРЕСА_1 померлій матері позивача - ОСОБА_3 підтверджується, як наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності та житло, так і інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

У даній справі встановлено, що позивач є спадкоємцем майна своєї матері, він прийняв спадщину в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час смерті своєї матері не досяг повноліття, однак отримати свідоцтва про право на спадщину не має можливості за відсутності в нього оригіналу свідоцтва про право власності на житло.

Оскільки, після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями першої черги були чотири особи, дві з яких відмовитись від прийняття спадщини на користь відповідачки, відповідно після смерті своєї матері позивач має право на отримання у спадок 1/16 частини квартири.

Ураховуючи, що на час подання позовної заяви позивач був неповнолітнім і в його інтересах до суду звертався батько, як законний представник, сторона позивача була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак судовий збір має бути стягнений з відповідачки в дохід держави згідно положень ст. 141 ЦПК України.

Матеріали справи не містять висновку експерта або оцінювача щодо вартості квартири АДРЕСА_1 , водночас за відкрити даними Інтернет-ресурсів судом встановлено, що середня вартість одного квадратного метру житла в Дніпровському районі м. Києва на вторинному ринку дорівнює 50500,00 грн.

Ураховуючи загальну площу квартири АДРЕСА_1 , яка становить 90,32 кв.м., відповідно вартість такої квартири дорівнює 4561160,00 грн.

Оскільки спірною у цій справі була 1/16 частина зазначеної квартири, вартість спірного майна відповідно становить 285072,50 грн., що фактично є ціною позову.

Відтак сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки в дохід держави становить 2850,73 грн. (285072,50 грн. х 1%).

Стосовно вимог позовної заяви про стягнення з відповідачки витрат на юридичні послуги за договором №0805202505 від 08.05.2025 року у розмірі 24450,00 грн., суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 08.05.2025 року між ТОВ «АМАДЕО ЛЕКС» та законним представником позивача був укладений договір №0805202505 про надання юридичних послуг, згідно якого вартість юридичних послуг становить 24450,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Договір про надання юридичних послуг не містить жодних даних про те , що у складі ТОВ «АМАДЕО ЛЕКС» діють адвокати і що саме адвокатами зазначеного товариства було надано правничу допомогу.

Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, оскільки у цій справі відсутні дані про надання юридичних послуг саме адвокатом в межах договору укладеного з ТОВ «АМАДЕО ЛЕКС» у задоволенні вимог про стягнення з відповідачки витрат на юридичні послуги за договором №0805202505 від 08.05.2025 року у розмірі 24450,00 грн. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 328, 386, 392, 1216-1218, 1223, 1258, 1261, 1267, 1268, 1273, 1274, 1278, 1296, 1297 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Десята київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/16 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В іншій частині позову щодо стягнення витрат на юридичні послуги - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у сумі 2850 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят) грн. 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення/складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 24.06.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа - Десята київська державна нотаріальна контора (м. Київ, вул. Сергія Набоки, 13/9).

Суддя -