Ухвала суду № 137788844, 22.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 758/13051/23

Провадження №: 1-кп/752/1059/26

У Х В А Л А

22.06.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (ВКЗ),

захисників ОСОБА_14 (ВКЗ), ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (ВКЗ), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

заявниці ОСОБА_21 ,

у ході проведення у приміщенні суду у місті Києві відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12022000000000707, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2022, за обвинуваченням

1. ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

3.ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України;

4.ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

5.ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України,

6.ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

7.ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України;

8. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України;

9.ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України;

10.ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України;

11.ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Голосіївським районним судом міста Києва проводиться підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12022000000000707, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.

01.06.2026 у підготовчому судовому засіданні громадянка ОСОБА_21 просила суд розглянути клопотання про скасування арешту майна, що стосується її власності.

Розгляд клопотання ОСОБА_23 було відкладено на 22.06.2026.

22.06.2026 пані ОСОБА_21 підтримала своє клопотання, зауважила про безпідставність та несправедливість застосованого арешту, через який вона позбавлена можливості у законний спосіб розпоряджатися своєю власністю. Надала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 19.06.2026.

Згідно з поданим клопотанням скасуванню підлягає арешт, накладений на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2530431680000), яка належить на праві власності ОСОБА_21 , як такий, що накладено необґрунтовано, в ухвалі про накладення арешту було допущено помилку, що додатково вказує на її невідповідність вимогам законодавства щодо чіткого визначення майна. У клопотанні зазначається, що квартира, на яку накладено арешт, є предметом обтяження в межах правовідносин позики між ОСОБА_21 та ОСОБА_4 , сторони дійшли згоди щодо продажу цієї квартири та погашення боргу, проте наявний арешт не дає змоги реалізувати добровільний намір власниці квартири.

До клопотання було приєднано свідоцтво про право власності від 14.03.2001 із зазначенням прізвища ОСОБА_24 , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.12.2021 (два екземпляри), договір дарування частини квартири від 14.03.2001, договір позики від 13.12.2021, іпотечний договір від 13.12.2021, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.12.2021, свідоцтво про одруження (змінено прізвище Чемер на Полтавцева), витяг з паспорта громадянина України, примірник ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5809/23-к (документи у належним чином засвідчених копіях).

Прокурор заперечив проти задоволення заявленого клопотання, надав письмові заперечення, пояснив, що підстави для скасування арешту відсутні, питання обґрунтованості арешту майна ОСОБА_21 нерозривно пов`язане з предметом розслідування і має вирішуватися судом виключно під час судового розгляду по суті, оскільки майно перебуває у чинній іпотеці обвинуваченого ОСОБА_4 , а документи заявниці посвідчені обвинуваченою ОСОБА_5 та укладені з обвинуваченим; основне зобов`язання за договором позики не виконане, іпотека не припинена, а отже підстави арешту, передбачені ст. 170 КПК України (збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації та цивільного позову потерпілих), не відпали; заявлена мета продажу квартири фактично спрямована на реалізацію предмета іпотеки в інтересах обвинуваченого, що створює ризик відчуження майна та унеможливлення відшкодування шкоди потерпілим; законність договорів позики та іпотеки є складовою предмета доказування і може бути оцінена лише за результатами судового розгляду по суті, а не на стадії підготовчого провадження; посилання на описку в реєстраційному номері об`єкта не свідчить про відсутність арешту та усувається в порядку виправлення описок, а відмові у скасуванні арешту не порушує права заявниці на судовий захист.

Захисник ОСОБА_15 висловив консолідовану думку сторони захисту щодо клопотання, яке розглядається, зазначивши, що підстави для накладення арешту та відмови у задоволенні клопотання громадянки ОСОБА_21 не вбачаються, свою квартиру вона набула у законний спосіб, не за кошти, отриманні злочинним шляхом, і ОСОБА_21 має Конституційне право розпорядження власним майном, яке наразі порушуються.

Обвинувачені поклалися на розсуд суду при вирішенні заявленого клопотання.

Заслухавши виступи учасників, дослідивши наявні документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність достатніх підстав для його задоволення.

Так, згідно з текстом обвинувального акта від 30.10.2023, громадянка ОСОБА_21 не є учасницею кримінального провадження № 12022000000000707, їй не оголошувалася підозра, вона не допитувалася в якості свідка чи потерпілої.

У той же час, за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні № 12022000000000707 на стадії досудового розслідування вжито заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу від 15.02.2023 у справі № 757/5809/23-к, відповідно до якої, серед іншого, накладено арешт на майно, щодо якого ОСОБА_4 виступає як обтяжувач, із забороною на відчуження, розпорядження майном, серед іншого щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2367131780000).

Як вказано в ухвалі слідчого судді від 15.02.2023 в ході досудового розслідування встановлено групу осіб, які об`єдналися в стійке злочинне угрупування, при цьому вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини, а саме: використовують шахрайські схеми на ринку нерухомості на території України, що веде за собою підробку правовстановлюючих документів та внесення неправдивих відомостей до державного реєстру майнових прав на нерухоме майно. Також встановлено, що особи, діючи у складі групи з чітким розподілом ролей, підшукують осіб з числа соціально не захищених верств населення, а саме: людей з інвалідністю, ветеранів війни, людей похилого віку, пенсіонерів та людей, які зловживають алкогольними напоями, входять до них в довіру та шляхом обману змушують підписувати ряд документів, а в деяких випадках підроблюють такі документи, які в подальшому використовують для перереєстрації їх нерухомого майна на свою користь. Згідно з оперативною інформацією, ОСОБА_22 та ОСОБА_4 є співвласниками та директорами ряду підприємств, які займаються наданням фінансових послуг, а саме: мікрокредитів без застави та іпотечних кредитів під заставу нерухомого майна шляхом обману та зловживання довірою під контролем ОСОБА_4 та ОСОБА_22 за допомогою приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_5 та її помічниці ОСОБА_6 здійснюють перереєстрацію нерухомого майна без участі власників та в подальшому, перереєстровують його на підконтрольних осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 та інших. Крім цього в ухвалі міститься посилання на вчинення учасниками злочинної групи протиправних дій щодо громадянина ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .

За описаною ухвалою слідчого судді арешт накладено як на майно, що належить ОСОБА_4 , так і на нерухоме майно, власником якого не був та не є ОСОБА_4 , проте щодо якого він виступав як обтяжувач із забороною на відчуження і розпорядження.

Про накладення арешту на майнові права ОСОБА_4 в ухвалі слідчого судді не йшлося.

Підстав для обтяження майна, яке належить іншим особам, зокрема ОСОБА_21 щодо якого у ОСОБА_4 виникли майнові права іпотекодержателя, в ухвалі слідчого судді не наведено.

Як вбачається з наявних матеріалів кримінальної справи та пояснень учасників, після постановлення цієї ухвали про накладення арешту, завершивши досудове розслідування, орган досудового розслідування та прокурор не висунули ОСОБА_21 підозр у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень в межах цього кримінального провадження. Також не мало місце виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_21 , а обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022000000000707 скеровано до суду з обвинуваченнями проти ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. З ст. 358 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_28 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28. ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.

Судом проаналізовано та з`ясовано, що майно, на яке накладено арешт за ухвалою слідчого судді від 15.02.2023 та щодо якого наразі розглядається клопотання про скасування арешту, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2367131780000), не фігурує в обвинувальному акті взагалі та не є майном, яке стало об`єктом злочинного посягання обвинувачених за висунутими епізодами й обвинуваченнями. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, належним чином засвідчених копій свідоцтв про право власності власницею квартири, про яку йдеться, є ОСОБА_21 , яка змінила прізвище з ОСОБА_29 на ОСОБА_30 , а реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є 2530431680000, що свідчить про допущення технічної описки в ухвалі слідчого судді від 15.02.2023. Відповідно до поданих документів, вказане житлове приміщення, на яке накладено арешт, не належить потерпілим, його власницею є громадянка України ОСОБА_21 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), набула права власності на нього у два етапи: 1) у 2001 році як спільне майно подружжя; 2) отримавши як подарунок від спільного майна подружжя також у 2001 році.

Також даними вказаних реєстрів стверджується, що з власності ОСОБА_21 це житлове приміщення, яке знаходиться у м. Києві, не вибувало, ні ОСОБА_4 , ні будь-хто з обвинувачених не набував на нього права власності.

При цьому суд враховує, що 13.12.2021 ОСОБА_4 в якості позикодавця та ОСОБА_21 в якості позичальника уклали нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальниця отримала у позику грошові кошти сумі 1 072 316,00 грн, які зобов`язалася повертати частинами, зокрема 12-ма платежами. Останній платіж підлягав сплаті 13.12.2022.

Також 19.01.2021 з метою забезпечення виконання грошових зобов`язань ОСОБА_21 перед ОСОБА_4 за описаним договором позики, уклали нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом іпотеки за яким виступило нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 .

Як слідує з пояснень ОСОБА_21 та обвинуваченого ОСОБА_31 позичальниця все ще не погасила заборгованість за договором позики та бажає відчужити своє майно та розпорядитися грошовими коштами на власний розсуд, в тому числі, сплатити заборгованість, у зв`язку з чим обтяження за іпотечним договором припиниться.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд виходить з того, що арешт майна, в розумінні кримінально-процесуального закону, є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У ч. 2 ст. 170 КПК України закріплено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як зазначалося вище, арешт полягає у тимчасовому, а саме: обмеженому в часі, позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, тобто його застосування пов`язане з втручанням у право власності особи.

Разом з тим, метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, і застосовується він за клопотанням прокурора, слідчого, а в окремих випадках - цивільного позивача.

Керуючись позицією виключення, суд виснує, що за змістом обвинувального акта у цій квартирі не відбувалися події, у зв`язку з якими обвинуваченим були висунуті обвинувачення за ст. 190, 255, 358 КК України, у ній не відбувалися слідчі (процесуальні) дії, фізично квартира не могла бути знаряддям вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.

З огляду викладене, а також на відсутність висунутого ОСОБА_21 обвинувачення у цьому чи інших кримінальних провадженнях, відсутність повідомлень про підозру, яка б була вручена їй, відсутність у ОСОБА_21 процесуального статусу учасника кримінального провадження № 12022000000000707, належна їй квартира не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5809/23-к не містить правових пояснень та нормативного обґрунтування потреби, доцільності, підстав для накладення тимчасового обтяження на це нерухоме майно, яке належить громадянці ОСОБА_21 та яку вона передала в якості забезпечення виконання своїх грошових зобов`язань іншій особі.

Також ні ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5809/23-к, ні дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, не дозволили, навіть побічно, з`ясувати, щоквартира АДРЕСА_2 була чи може бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, що інкриміновані обвинуваченим, що вона зберегла на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вона є предметом чи було об`єктом кримінально протиправних дій, або ж того, що вона здобута кримінально протиправним шляхом, що порушує права потерпілого/потерпілих.

Також слід зауважити, що під час накладення арешту не було перевірено чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи третьої особи, і чи не порушує це справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом та завданнями кримінального провадження.

Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказують на те, що описана квартира не перебувала та не перебуває у власності обвинувачених, а тому відповідної функції забезпечення кримінального провадження в частині компенсаторної і забезпечуваної ролі вона нести не може.

Обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що не набував права власності на це нерухоме майно.

Крім того, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000707 завершено, сторона обвинувачення зібрала та готова представити суду докази на підтвердження висунутого обвинувачення, цілі застосування описуваного заходу забезпечення кримінального провадження, з огляду на його тимчасовість, слід вважати такими, що реалізовані і подальше продовжуване застосування арешту не слід вважати доцільним.

Підсумовуючи все викладене вище, суд доходить висновку про те, що арешт в частині майна, яке належить ОСОБА_21 на праві власності, а саме (дослівно з ухвали): квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2367131780000 (примітка - номер з опискою) накладено необґрунтовано. Більше того, передумови для продовжуваного застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не вбачаються.

Заперечення прокурора суд відхиляє як недоречні та зауважує, що у суду не має жодних правових підстав надавати правову оцінку цивільно-правовим відносинам, які склалися між ОСОБА_4 та ОСОБА_21 в межах розгляду цього кримінального провадження, так само як і у прокурора, адже договір позики та іпотечний договір від 13.12.2021, квартира АДРЕСА_2 не згадується в обвинувальному акті, який затвердив уповноважений прокурор і який надійшов на розгляд до суду. І відповідні правові підстави не з`являться навіть і ході судового розгляду цього кримінального провадження. Посилання на можливість задоволення майнових позовів потерпілих за рахунок майна, щодо якого обвинувачений ОСОБА_4 виступає обтяжувачем, або ж задоволення мети спеціальної конфіскації за рахунок цього майна обґрунтовано може бути оцінене як пряме посягання на права сторонніх осіб, становити собою безпідставне порушення права на мирне володіння майном. Наводячи тезу про те, що відмова у скасуванні арешту не порушує права ОСОБА_21 на судовий захист, прокурор на наводить альтернативних варіантів судового захисту для сторонньої для кримінального провадження особи, майно якої перебуває під арештом тривалий час без достатніх підстав.

Конституцією України (ст. 41) кожному гарантується право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також визначається право приватної власності як непорушне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;

У ст. 319 Цивільного кодексу України унормовано, що здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, де передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перша та найбільш важлива вимога цієї статті полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі цієї статті.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції" (п. 69 і 73) такого необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

На підставі викладеного, суд вважає за належне скасувати арешт (обтяження), накладене за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 № 757/5809/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000707 в частині майна, що належить ОСОБА_21 , а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2367131780000).

При цьому, суд зауважує, що в ухвалі про накладення арешту допущено очевидну технічну описку, адже у двох об`єкта зазначено реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2367131780000, що саме по собі неможливе. Як слідує з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності правильним є (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2530431680000, а тому у резолютивній частині цієї ухвали буде наведено правильний реєстраційний номер 2530431680000.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 8, 9, 84, 98, 174, 374 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання ОСОБА_21 про скасування арешту майна, задовольнити.

2. Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 № 757/5809/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000707 в частині арешту, накладеного наквартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2530431680000.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1