Рішення № 137788706, 29.06.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/4273/26

Провадження № 2/686/5145/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29 червня 2026 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Порозової І.Ю.,

за участю секретаря Кшановської Є.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У лютому 2026 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову представник позивача вказав, що ОСОБА_1 11 березня 2025 року уклала з Банком кредитний договір ABH0CT155101741717417785, щодо надання останній кредиту в розмірі 39700,00 грн. строком на 36 місяців (тобто до 10.03.2028 року) зі сплатою процентів у розмірі 75,00% щорічно.

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальниці кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п.п. 3-5 Кредитного договору, ліміт цього договору: 39700,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 10.03.2028 року, терміном на 36 місяців.

Станом на 09.02.2026 року заборгованість відповідача за даним кредитним Договором 49622,90 грн., яка складається з: 37533,93 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 11510,24 грн. - заборгованість по відсоткам; 578,73 грн. загальний залишок заборгованості за пенею.

З врахуванням наведеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь зазначену суму заборгованості та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».

11.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала (шляхом накладання електронного підпису) заяву про надання послуги «Швидка готівка».

11.03.2025 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір ABH0CT155101741717417785.

У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору, ліміт цього договору: 39700,00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 10.03.2028 року, терміном на 36 місяців.

Згідно з п. 6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 75 % річних, ставка фіксована. Проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно.

Відповідно до п. 12 кредитного договору, у випадку порушення клієнтом зобов`язань щодо погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня та не може більшою за 15% від суми простроченого платежу.

Додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та річної процентної ставки, яка також підписана відповідачем шляхом накладення електронного підпису за допомогою відкритого ключа.

Паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка», який є актуальним до 10.03.2028 року, містить умови, які є аналогічними умовам, що і в кредитному договорі ABH0CT155101741717417785 від 11.03.2025. Паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» від 11.03.2024 року підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, заява ABH0CT155101741717417785 від 11.03.2025, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та річної процентної ставки, паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» від 11.03.2025, підписані представником позивача та відповідачкою.

При цьому, відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, які діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом в анкеті-заяві, де містяться відповідні підтвердження позичальника щодо ознайомлення з документами.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав позичальнику кредит відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером № TR.44937560.58816.65455 від 11.03.2025 року про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 39700 грн. та випискою по кредитному договору № ABH0CT155101741717417785 від 11.03.2025.

Відповідачка своїх зобов`язань по поверненню суми кредиту та сплаті процентів за користування кредитом належним чином не виконала. Її заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101741717417785 від 11.03.2025 станом на 09.02.2026 року становить 49622,90 грн., яка складається з: 37533,93 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 11510,24 грн. - заборгованість по відсоткам; 578,73 грн. загальний залишок заборгованості за пенею, що підтверджується відповідним розрахунком.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Відповідно до п. 17 розд. ІІ Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ від 20 грудня 2023 року, №172, використання УЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між установою і клієнтом/контрагентом установи або установою і особою, що має намір стати клієнтом/контрагентом установи. Договір укладається в письмовій формі після проведення ідентифікації та верифікації відповідно до вимог законодавства України клієнта/контрагента установи чи особи, що має намір стати клієнтом/контрагентом установи:1) у формі паперового документа з власноручними підписами сторін або 2) як електронний документ із КЕП сторін, або 3) як електронний документ з УЕП із кваліфікованим сертифікатом клієнта/контрагента установи та КЕП уповноваженого представника установи, або 4) як електронний документ із ЦВП фізичної особи, визначеної в абзацах першому, третьому пункту 33 розділу IV цього Положення, та КЕП уповноваженого представника установи, з дотриманням вимог розділу IV цього Положення щодо використання ЦВП, або 5) як електронний документ із використанням будь-яких видів ЕП, щодо яких між клієнтом/контрагентом установи та установою вже укладено договір відповідно до вимог одного з підпунктів 1-4 пункту 17 розділу II цього Положення.

Договір про використання УЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП має містити умови та порядок (процедуру) визнання установою і клієнтом/контрагентом установи правочинів у вигляді електронних документів із використанням УЕП, удосконаленої електронної печатки або простого ЕП відповідно.

Укладення окремого договору щодо використання клієнтом установи КЕП, ЦВП, УЕП з кваліфікованим сертифікатом, кваліфікованої електронної печатки, електронної печатки з кваліфікованим сертифікатом не вимагається за умови дотримання вимог цього Положення.

Згідно з п.п. 51-54 розд. VI Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ від 20 грудня 2023 року, №172, установи та їх клієнти під час вчинення правочинів у вигляді електронних документів мають право використовувати УЕП на підставі договору з урахуванням вимог п. 17 розд. II цього Положення.

Установа визначає технологію використання УЕП та засоби удосконаленого електронного підпису чи печатки, що використовуються під час взаємодії установи з клієнтом установи.

Суб`єкти електронної взаємодії використовують УЕП без сертифіката відкритого ключа або чинність відкритого ключа підписувача засвідчується сертифікатом відкритого ключа на договірних засадах, або чинність відкритого ключа підписувача засвідчується надавачем електронних довірчих послуг згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку у сфері електронних довірчих послуг.

УЕП є таким, що пройшов перевірку, якщо виконуються всі такі вимоги: 1) перевірку УЕП здійснено згідно з процедурою, зазначеною в договорі, укладеному між суб`єктами електронної взаємодії; 2) УЕП відповідає вимогам, визначеним Законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «А-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

П. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 6-1 такого змісту: «6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час виникнення спірних правовідносин положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі №6-2023цс15).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2023 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», підписавши анкету-заяву.

11 березня 2025 року ОСОБА_1 уклала з АТ «А-Банк» кредитний договір № ABH0CT155101741717417785, відповідно до умов якого отримала строковий кредит у розмірі 39700 грн. на придбання товару/здійснення платежу/оплату послуг зі строком кредитування на 36 місяців та з поверненням до 10 березня 2028 року.

Як вбачається зі змісту виписки по кредитному договору №ABH0CT155101741717417785 та меморіального ордеру від 11.03.2025 року, ОСОБА_1 отримала 39700 грн. кредиту та не погашала його у визначені договором строки.

Згідно з п. 11 кредитного договору у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.

Разом з тим, враховуючи, що на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд висновує про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за пенею у розмірі 578,73 грн.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач покликається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому з останньої на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101741717417785 від 11.03.2025 року в сумі 49044,17 грн., яка складається з: 37533,93 грн. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 11510,24 грн. - заборгованість по відсоткам, а у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 578,73 грн. необхідно відмовити.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.

Так, частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду АТ «Акцент-Банк» сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Оскільки позов АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , задоволено частково, з останньої на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 2631,34 грн. (49044,17*2662,40/49622,90)

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101741717417785 від 11.03.2025 року в сумі 49044,17 грн., яка складається з: 37533,93 грн. заборгованості за наданим кредитом; 11510,24 грн. - заборгованість по відсоткам; та 2631,34 грн. судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення ухвалено в порядку абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 1430080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.Ю. Порозова