Ухвала суду № 137788345, 30.06.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1275/20 Провадження № 1-кс/478/10/2026

У Х В А Л А

30 червня 2026 року. Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Казанка заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019150240000403 від 17 серпня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 КК України, ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019150240000403 від 17 серпня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 КК України, ч. 2 ст. 286 КК України.

26 червня 2026 року обвинувачений ОСОБА_6 подав на адресу суду письмову заяву про відвід головуючої судді у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , вказуючи на не довіру складу суду, вважаючи головуючу суддю у справі упередженою.

При цьому, в обґрунтування заявленого клопотання обвинувачений ОСОБА_6 вказує, що головуючою суддею ОСОБА_8 було винесено рішення про задоволення клопотання потерпілих та долучено до матеріалів кримінального провадження в якості доказів матеріали медичних досліджень, які не були відкриті в ході досудового розслідування стороні захисту, є недопустимими доказами в силу ст. 290 КПК України та їх долучення до матеріалів кримінального провадження змушує захищатися обвинуваченого від нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали подану заяву про недовіру головуючій судді ОСОБА_8 та просили її задовольнити.

Прокурор, потерпіла та законний представник потерпілої ОСОБА_9 просили заяву про відвід головуючій судді ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Інші учасники судового провадження до суду не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Суддя ОСОБА_8 участь у судовому засіданні не забезпечила.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини(ст.8 КПК України).

Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 81 КПК України визначено, що у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

При цьому, згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, та з метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження мають право заявити відвід, який повинен бути вмотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).

При цьому, перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений пунктами 1, 2, 5 ч. 1 ст. 75 та ст. 76 КПК України та є вичерпним.

Зокрема, положеннями ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Суд вважає відвід необґрунтованим, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.

Аналіз вказаних вимог закону вказує на те, що існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа №9901/673/18).

Так, на думку Верховного суду, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.

Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді», особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.

Разом з тим, детальний аналіз наведених підстав, які, на переконання обвинуваченого, викликають сумніви в неупередженості головуючої судді у справі кримінального провадження, вказує на те, що поданою заявою фактично оспорюються постановлені за її участі процесуальні рішення в ході проведення судового розгляду даного кримінального провадження та висловлюється певна незгода з процесуальними рішеннями судді.

Крім того, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу головуючої судді ОСОБА_8 , суддя констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що суддя ОСОБА_8 має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Достатніх та належних доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто, тому заявлений обвинуваченим відвід не містить належних та достатніх даних щодо необ`єктивності, упередженості або особистої зацікавленості судді, а ґрунтується виключно на власних припущеннях заявника та непогодження із процесуальними рішеннями суду та не підтверджених жодними належними і допустимими доказами. У заяві про відвід відсутні об`єктивні факти, які можуть свідчити про заінтересованість головуючої судді ОСОБА_8 та викликати сумніви у її неупередженості при розгляді даного кримінального провадження.

За таких обставин, суддя вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід головуючої судді ОСОБА_8 є необґрунтованим, оскільки висловлення недовіри суду без наведення підстав не може слугувати підставою для відводу судді згідно з чинним кримінальним процесуальним законом й відповідно обставини, на які обвинувачений посилається у своїй заяві про відвід, мають суто суб`єктивний характер, свідчать про незгоду обвинуваченого з процесуальними діями і рішеннями суду та не містять переконливих даних, які б дозволили зробити висновок про наявність передбачених законом підстав для відводу судді.

При цьому, суддя наголошує на важливості інституту відводу судді для забезпечення безстороннього розгляду справи, але вмотивованість заяви про відвід судді є процесуальним обов`язком учасника, який повинен добросовісно реалізовувати надане йому право, а необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Керуючись статтями75, 77, 80,81 КПК України, суддя, -

Постановив:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019150240000403 від 17 серпня 2019 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 КК України, ч. 2 ст. 286 КК України,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя